Хвостик В.П. Динаміка генетичної структури птиці при створенні нових та удосконаленні існуючих популяцій яєчних курей

Краткое содержание

Дослідження виконані у відділі селекції та генетики птиці Інституту птахівництва УААН  в  1999-2001 рр. на базі дослідного господарства "Бірки".

      Генетики та селекціонери Інституту птахівництва УААН  проводять  роботу  по  створенню материнської форми нового аутосексного кросу яєчної птиці "Слобідський-2А" з використанням півнів сріблястого леггорну  та  курей  ліній  12 і 36 породи білий леггорн як вихідних батьківських форм (F₀). У 1997 році проведено схрещування півнів сріблястого  леггорну  з курми ліній 12 та 36, в результаті якого отримали нащадків першого  покоління.  У 1998  році  з  птицею першої генерації (далі F₁,  група А₁₀)  проводилася селекційна робота у двох напрямках:  частину птиці розводили  "в собі",  та здійснили зворотне схрещування з півнями сріблястого леггорну (далі F₂, група  А₂₂).  При розведенні курей F₁ "в собі" отримали  нащадків другої генерації,  які відрізнялися між собою за  забарвленням та  малюнком оперення в такому співвідношенні:  2/4 частини всього потомства мали біле оперення з чорними цяточками  (далі  F₂,  група  А₂₁),  1/4 - птиця з кольоровим забарвленням (від чорного до  блакитного,  група А₂₀).  Селекційна робота з птицею F₂ різних фенотипових груп проводилася з використанням прийому розведення "в собі".  Були отримані кури третьої генерації (F₃) аналогічних з батьківським фенотипом.

       В ході "прилиття крові" визначали генетичну структуру за  маркерними ознаками у півнів поєднання АВ і СД з кросу "Ломанн браун", курей ліній 38 і 68 порід червоний та білий род-айленд, гібридів першого та другого поколінь. На першому етапі було проведено  схрещування півнів поєднання АВ з курми лінії 38  та півнів  поєднання  СД  з  курми лінії 68,  внаслідок якого отримали нащадків  першого покоління (F₁ АВ38, F₁ СД68). В результаті зворотнього схрещування гібридів F₁ АВ38  і  F₁ СД68 з птицею ліній 38 і 68 відповідно отримали нащадків другої генерації (F₂) сполучень (АВ38)х38 та  38х(АВ38),  (СД68)х68 та 68х(СД68),  які мали 75% кровності курей  вихідної материнської лінії.  Тестування за групами крові проводили  на загальному поголів'ї птиці F₂ без урахування її розподілу до того чи іншого сполучення.

       Групи крові вивчали шляхом проведення реакції сольової гемаглютинації за методикою Подстрєшного О.П.  (1990). Для тестування птиці використовували 30-32 моноспецифічних реагенти на еритроцитарні антигени.

       По кожній групі птиці досліджували від 8 до 216 курей. Частоту прояву еритроцитарних антигенів визначали як долю особин з даним антигеном від усього обстеженого поголів'я популяції. За частотою еритроцитарних антигенів вивчали вірогідність різниці між групами за методом  φ (Плохінський Н.А., 1978). Генетичну відстань (d) за системами груп крові  визначали на основі частоти прояву еритроцитарних антигенів за формулою, запропонованою Сокалом і Снітом (Sokal R., Sneath P.H.A., 1963).

       Генетичний поліморфізм локусів, що контролюють синтез яєчних білків, визначали шляхом проведення горизонтального електрофорезу в крохмальному гелі за методом Смітіса (Smithies O., 1959) з використанням буферних систем Гане (Gahne B., 1966). Для аналізу із кожної групи було відібрано від 80 до 120 курячих яєць. Рівень гетерозиготності визначали як відсоток гетерозиготних локусів від всіх досліджуваних особин за 4-ма генетичними системами Ov, G₃, G₂, Tf. Перевірку генної рівноваги проводили методом  χ² (Меркур'єва В.К., 1977), кластерний аналіз – за методикою середнього зв'язку (Дерябін В.Е., 1983).

РЕЗУЛЬТАТИ  ДОСЛІДЖЕНЬ

Імуногенетична характеристика птиці на початкових етапах

 створення  материнської форми курей нового яєчного кросу

       Аналіз проведених досліджень показав, що ступінь поліморфізму популяцій курей за групами крові істотно відрізняється – використаний 31 реагент виявляв у різних групах птиці від 26 до 31 антигенних факторів. Найбільше антигенів (6) не було в генопулі півнів сріблястого леггорну. Три антигени відсутні у курей лінії 36, два – у нащадків F₁. Серед курей лінії 12, гібридів другого і третього поколінь зустрічаються, хоча і з різною частотою,  всі антигенні фактори.

       Досліджені групи курей відрізняються між собою за частотою прояву антигенів – коливання від 0.8 до 100%. Частота прояву таких факторів як Х_11', Х₅₄, Х₇₅, Х₇₆, Х₇₈, Х₇₉, Х₈₀, Х₈₁ у всіх популяціях курей знаходиться в межах від 0.8 до 93%. Отже, атестація птиці за групами крові підтверджує власний імуногенетичний статус кожної групи курей.

       Еритроцитарні антигени використані нами для визначення генетичної відстані  з метою оцінки рівня диференціації між поколіннями курей. Як видно з даних, наведених в таблиці 1,  у формування алелофонду гібридів F₁ більший вклад внесли півні сріблястого леггорну та кури лінії 36 (d відповідно 0.175 та 0.126), і набагато меншим був вплив генотипу курей лінії 12 (d =0.312).

       Генетична відстань між нащадками F₂  та їх батьками знаходиться в межах 0.241-0.303, що свідчить про високий ступінь формотворчих процесів у гібридів другої генерації. Стабілізація імуногенетичної структури відмічається у курей F₃, підтвердженням чому є  незначний показник генетичної відстані між  ними та матерями, який становить 0.201-0.243.