Калиниченко О.О. Ефективність використання асканійських кросбредних баранів на матках дніпропетровського типу асканійської м\'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною

Краткое содержание

Експериментальна робота була виконана на базі дослідного господарства інституту тваринництва центральних районів УААН ДПЗ "Руно" Криничанського району Дніпропетровської області, дослідна - в лабораторіях зооінженерного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету.

В 1998 році було сформовано дві групи маток-аналогів по 200 голів, які були запліднені баранами дніпропетровського типу та асканійськими кросбредними баранами (по 10 голів). Матки знаходились в однакових умовах утримання та годівлі.

У результаті парування були одержані ягнята дніпропетровського типу (ДТ) та асканійський кросбред х дніпропетровський тип (АК х ДТ). Контролем служили ягнята дніпропетровського типу з різним розміром, довжиною та формою завитка вовни при народженні. При цьому розмір завитків поділяли на дрібний - до 5 мм, середній - від 5 до 10 мм, крупний - 10 мм та більше. Довжина коротких завитків - до 0,6 см, середніх - від 0,6 до 0,9 та довгих - більш ніж 0,9 см.

Відтворювальну здатність маток оцінювали шляхом визначення плодючості та кількості живих ягнят, мертвонароджених та збереження ягнят до відлучення на 100 маток.

Молочність визначали за приростом живої маси ягнят від народження до 20-денного віку. Для цього відбирали по 20 маток від кожної групи (10 маток з баранчиками, 10- з ярочками).

Ріст та розвиток піддослідних тварин вивчали шляхом індивідуального зважування усього молодняку при народженні, при відлученні та у 13-14 місяців.

Про тип тілобудови судили за індексами довгоногості, розтягнутості, грудному, перерослості, збитості та костистості.

При стрижці у молодняку індивідуально враховували настриг немитої вовни для визначення виходу митого волокна. Вихід чистої вовни визначали шляхом встановлення процентного відношення маси митої вовни до маси немитої вовни за допомогою прибору ГПОШ-2.

При бонітуванні (13-14 місяців) у піддослідного молодняку були взяті зразки вовни для визначення середнього діаметру вовнових волокон, істинної довжини, міцності, кількості жиру та поту, густоти вовни.

Фізико-технічні властивості вовни визначали згідно методик ВІТу (1958, 1971, 1985).

У піддослідного молодняку вивчались гематологічні показники, які характеризують природну резистентність та деякі біологічні особливості. Зразки крові брались у молодняку при народженні, відлученні та в віці 13-14 місяців.

М’ясну продуктивність, морфологічний склад туш та хімічний склад м’яса у баранчиків вивчали шляхом контрольного забою 3 голів у кожній групі в 7-місячному віці; шкіри вичинялись на хутряній фабриці.

Вивчення гістоструктури шкіри проводили за методиками Н.А. Діомідової та ін. (1960) та Г.Д. Каци (1987).

Економічну ефективність розведення піддослідних овець з різним завитком вовни розраховували за виходом продукції (вовна, приріст) та за витратами на їх утримання.

Цифровий матеріал , отриманий в експерименті, опрацьовували методами варіаційної статистики за М.А.Плохинським (1969).