Панькова С.М. Критерії і прийоми оцінки та добору яєчних курей для підвищення ефективності селекції у птахівництві

Краткое содержание

Робота виконана у відділі селекції і генетики сільськогосподарської птиці Інституту птахівництва Української академії аграрних наук (ІП УААН) на базі Державного підприємства “Дослідне господарство Борки” (ДПДГ ”Борки”) у 2000-2005 рр. В дослідженнях вивчалися продуктивні ознаки та зоотехнічні дані про походження птиці 5 ліній різних порід, з якими проводилась поглиблена селекційно-племінна робота в цьому господарстві: 12, 36 – породи леггорн, 38 – породи червоний род-айленд, 68 – породи білий род-айленд, 14 – полтавські глинясті, А – популяції кольорового леггорну. Також була проведена оцінка ліній яєчного кросу “Бєларусь–9” селекції держплемзаводу ім. Фрунзе АР Крим.

Дослідження проводили у чотирьох напрямках і ставили за мету розробити прийоми та методи, які спрямовані на удосконалення ведення селекційної роботи і підвищення її ефективності, а також розробку комплексної системи оцінки результатів селекції. Основні етапи досліджень наведені на рис. 1.

Для визначення племінних якостей несучок розроблено метод ін­дивідуальної їх оцінки за формою кривої несучості на протязі всього періоду продуктивності відносно до модельної кривої, що базується на оцінці ві­рогідності різниць між варіантами суміжних рядів (Лакін Г.Ф., 1980). На основі попарних порівнянь даних щомісячної несучості оцінюваної особини з модель­ними даними вираховували сумарний показник вірогідності різниці за допомогою t-критерію Стьюдента, величина та знак якого характеризує ступінь і напрямок відхилення кривої несучості оцінюваної особини від модельної. За величиною цього параметра кожній несучці присвоювали відпові­дний ранг: 1 – вірогідно вищі показники (Р³0,95; “+”); 2 – невірогідно вищі (Р<0,95; “+”); 3 – невірогідно нижчі показники (Р<0,95; “–”); 4 – вірогідно гірші (Р³0,95; “–”). З метою підвищення несучості і зниження варіабельності цієї ознаки показник форми кривої несучості (ранг) використовували в якості кри­терію відбору птиці для подальшої селекції.

Для підвищення точності прогнозування показника індивідуальної несучості курей у випадках стрибкоподібних відхи­лень його в окремі місяці несучості від стандартної кривої апробовано метод згладжування емпіричних даних многочленом І степеня з використанням 3 суміжних точок (Румшинський Л.З., 1971). Для прогнозування криву несучості птиці відображали у вигляді кривої росту шляхом накопичення попередньої щомісячної не­сучості. При цьому використовували лінійну функцію на фактичних і згладжених даних від початку несучості та від піку. Прогнозовані дані за 11 місяців порівнювали з фактичними й обчислювали абсолютну похибку прогнозу (П) у % за формулою:

П=100Ч(Н_пр – Н_ф)/Н_ф,

де Н_пр – прогнозована несучість, Н_ф – фактична несучість.

Дослідження з оцінки птиці за формою кривої несучості і прогнозування несучості проведено з використанням індивідуальної щомісячної несучо­сті курей ліній  Y та Z кросу “Бєларусь–9” із загальним пого­лів’ям 10,7 тис. несучок. 

Розробку прийомів отримання заданого рівня інбридингу у нащадків здійснювали на етапі підбору батьківських пар для відтворення стада. При цьому проводили оптимізацію підбору плідників у селекційні гнізда, використовуючи методи лінійного програмування – транспор­тні алгоритми. Оцінено 3 методи відносної оптимізації: Найменшого елемента в матриці, Подвійної переваги та Фогеля, а також метод абсолютної оптиміза­ції – Потенціалів (Бірман І.Я., 1968). Критерієм оцінки було мінімальне сумарне відхилення коефіцієнтів інбридингу в усіх гніздах від заданого рівня (мінімум функціоналу), а також співпадання результатів закріплення самців за самками відповідних гнізд. З використанням зазначених методів було проведено підбір самців у трьох лініях різної чисельності дослідного господарства “Борки” – 12, 36, 38 при заданому рівні інбридингу у нащадків 5%.

Для оцінки ліній яєчних кросів за ступенем інбридингу з використанням да­них походження 3-х рядів предків по кожній особині визначали коефіцієнт інбриди­нгу. На основі цих даних розраховували рівень інбридингу в цілому по лінії. Було оцінено 11 ліній курей – 38, 36, 68, В7, 20, 14, 12, А, з якими проводили селекцію в дослідному господарстві “Борки” та X, Y, Z – в держплемзаводі ім. Фрунзе із загальним поголів’ям 32,8 тис. Коефіцієнти інбридингу особин при оптимізації підбору пар та оцінці ліній за рівнем спорідненості вираховували за методикою І.А. Степаненко (1981).

При розробці системи для узагальненої і порівняльної оцінки груп птиці за господарсько-корисними ознаками в різних умовах утримання використано деякі підходи із методики польових досліджень, а також ряд методів для статистичної обробки даних при випробуванні зразків в декількох повторностях. Згідно цієї методики при пе­ревірці даних досліду на коректність для обчислення очікуваних значень даних, що випали, користувалися методом поступових наближень. При бракуванні сумнівних даних, використовували критерій, який ґрунтується на визначенні відхи­лень даних груп від середнього по повторності (Вольф В.Г., 1966). Статисти­чну  обробку даних випробувань проводили за допомогою дисперсійного аналізу (Мармоза А.Т., 2003). Порівняння груп та повторностей із середніми значеннями та їх попарне порівняння для вибору кращих варіантів здійснювали із застосуванням методів парних різниць, різниць між середніми та Тьюкі (Дереви­цький Н.Ф., 1962). Для апробації цієї методики використано матеріали конкурсних випробувань птиці 8 зарубіжних яєчних кросів у Європі в 1991-1996 роках (Hiel G., Hartmann W., 1994-1997), а також дані оцінки птиці ліній Y і Z селекції держплемзаводу ім. Фрунзе, яку утримували в різних пташниках та на різних ярусах кліткової батареї в межах одного пташника.