Новіков О.О. Оцінка роботоздатності та рівень інтенсивності селекції чистокровної верхової породи

Краткое содержание

Матеріалом для досліджень була популяція коней чистокровної верхової породи кінних заводів України, та ведучих кінзаводів Росії, які пройшли випро-бування на іподромах. Всього враховано 1975 потомків, в тому числі 994 жеребці та 981 кобила. Критеріями оцінки роботоздатності були перемоги та призові місця в традиційних призах, показники середньої дистанції перемог у віці 3-х років і старше, жвавість на спринтерських, середніх та стайерських дистанціях 2- 3-х років і старше, які опрацьовані за загальноприйнятими методиками з використанням статистичних параметрів (Е.К. Меркур’єва, 1969; М.А. Плохінський, 1969).

Для визначення можливості нового підходу оцінки дистанційності за трьома призовими місцями (I, II, III) було сформовано три групи жеребців та кобил (50-40-30 гол.). У групи включено жеребців та кобил незалежно від походження, які займали призові місця в групових, іменних та традиційних скачках. За контроль дистанційних якостей узята „середня дистанція перемог” за перше місце, а за вивчаємий показник – „середня дистанційність призових місць” (II, III) та їх сумарних варіантів (I+II, I+III, II+III, I+II+III). Зв’язок першого місця з призовими місцями визначали за ранговим коефіцієнтом кореляції по Спірмену (Ґs) і кореляційним зв’язком “середньої дистанції перемог” та „середньої дистанційності призових місць” (Н.А. Плохінський, 1969, С.К. Меркур’єва, 1970).

Потомство, у розрізі ліній та жеребців-плідників, за дистанційними якостями оцінювали за класифікацією В.О.Вітта (1957) та М.Б. Ігнатьєвої (1970).

При вивченні показників жвавості представників ліній та потомства окремих жеребців-плідників, кращу середню жвавість на всіх дистанціях перераховано на стометрові відрізки дистанцій (Д.А. Волков, 1968). Для порівняння зміни динаміки жвавості в залежності від віку та збільшення дистанції використовували метод графіків профілей (Е.Ф. Ліскун, 1935), відповідно до якого за 100% (умовний стандарт) взята вітчизняна лінія Граніта 2- го – Дугласа.

Вивчення мікроеволюції породи проводили за зміною двох основних показників роботоздатності – скакового класу та кращої середньої жвавості за дві генерації з виділенням груп коней, ставок народження 1973- 1975 рр. та 1983- 1985 рр. (інтервал зміни поколінь 10 років).

Вікову повторюваність (Ґw) жвавості визначали методом парних кореляцій у віці 2-3-х років.

Частку впливу батьків на рівень роботоздатності визначали методом дисперсійного аналізу 1- факторного комплексу (М.А. Плохінський, 1969), де за градації факторів були батьки та матері.

Розподіл виробничого складу за класами жвавості (високий, середній, тихий) проводили в межах 0,5 σ по кращій середній жвавості всіх дистанцій у перерахунку на 1000 м.

Для вивчення племінного використання жеребців-плідників (n= 50) різних класів жвавості, оцінювали тривалість племінного використання, навантаження кобил у підборах, середню кількість садок, кількість прохолостівших та зажеребівших кобил, відсоток благополучного жеребіння.

У кобил різних класів жвавості (n= 432) вивчали основні показники плодючості: кількість плодових років, відсоток прохолостів, жеребності, абортів, слабо- та мертвонароджених, кобил, що благополучно ожеребилися та зажеребилися в перші 5 років племінного використання.

Рівень годівлі та технологія утримання в кінних заводах і іподромах в період проведення досліджень відповідали прийнятим нормам. Випробування коней на всіх іподромах проводили за єдиними правилами випробувань.