Кальчук Л.А. Покращення відтворних і продуктивних здатностей чорно-рябої худоби в умовах Полісся України

Краткое содержание

Об΄єктом досліджень були корови чорно-рябої породи племзаводу дослідного господарства "Рихальське" Житомирської області, який є оригінатором поліського типу української чорно-рябої молочної породи.

У кращі роки надій у стаді становив 4500–5000 кг молока. На кожну середньорічну корову заготовляють по 45–55 ц корм. од. Раціони годівлі тварин складають щомісячно за нормами ВІТ, з урахуванням живої маси та рівня молочної продуктивності. В господарстві застосовується традиційна прив’язна технологія утримання худоби з випасанням її на культурних та природних пасовищах влітку. Доїння корів триразове, механічне.

Дисертаційна робота виконана шляхом аналізу матеріалів племінного і зоотехнічного обліку про племінне та продуктивне використання корів племзаводу за 1990 – 1999 рр.

Інформацію для зручності опрацювання та аналізу переносили на спеціально розроблені картки. Загальний об‘єм вибірки склав 517 корів за 1274 лактаціями. Сформований масив даних включав для кожної корови: походження, дату народження, осіменіння, отелення, запуску та вибуття, належність до породи, лінії та нащадків плідника, молочну продуктивність за лактаціями та прижиттєву живу масу новонароджених телят, причини вибуття та інше.

Дослідження проведені на коровах німецької чорно-рябої (193 гол) та української чорно-рябої молочної порід (324 гол) з різною часткою спадковості за голштинською породою (0,1–25; 25,1–50; 50,1–75; 75,1–100 %). Вони належать в основному до 4-х найбільш поширених генеалогічних голштинських ліній.

До української чорно-рябої породи відносили тварин, яких отримували шляхом схрещування чорно-рябої худоби місцевої селекції з голштинськими бугаями-плідниками різної кровності, а до німецької чорно-рябої – імпортованих з Німеччини та їх нащадків від голштинських плідників. Належність до ліній визначали за правим боком родоводу, генотип – за часткою спадковості до голштинської породи.

Дослідження проводили за схемою (див. с. 5).

Для кожної корови були враховані такі селекційні ознаки:

– вік при 1-му отеленні (надалі К), днів, місяців;

– тривалість сервіс-періоду (СП) після 1, 2, і 3 отелень та середня за n лактацій, шляхом підрахунку числа днів від отелення до плодотворного осіменіння;

– тривалість тільності (Т) після 1, 2 і 3 отелення та середня за n отелень, днів;

– тривалість міжотельного періоду (МОП) між суміжними 1–2, 2–3, 3–4 отеленнями та середня між n отеленнями, днів, місяців;

– тривалість сухостійного періоду (С) перед 2, 3 і 4 отеленнями та середня за n отелень, днів;

– попередній індекс плодючості корів (ІП') за формулою Й. Дохі (1961):

(ІП')= 100–(К+2 ),

де: К – вік корови при 1-му отеленні, міс., – середній міжотельний період, або період між 1 і 2 отеленнями, міс.;

– прижиттєвий індекс плодючості корів (ІП) за формулою Уілкокса (1957):

ІП= [(n-1) х365х100]/Д,

де: n – кількість отелень; Д – кількість днів між першим і останнім отеленнями;

– коефіцієнт відтворювальної здатності (КВЗ), за формулою Й. Дохі (1961):,

де: МОП – середній міжотельний період, днів;

–    жива маса новонароджених телят, кг;

–    тривалість використання корів, лактацій;

–    тривалість життя корови (Ж), днів;

–    коефіцієнт господарського використання (КГВ), за формулою
М.С. Пелехатого та ін. (1999)

–    причина вибуття корів;

–    надій корів за 1, 2 і 3 лактаціями;

прижиттєвий надій та за 1 день життя, кг

Первинні матеріали досліджень оброблені методами варіаційної статистики за загальноприйнятими алгоритмами М.О. Плохинського (1964) та Є.К Меркур’євої (1970) з використанням комп’ютерної техніки. Результати вважали статистично достовірними, якщо Р<0,05(*), Р<0,01(**), Р<0,001(***).