Дем\'яненко А.А. Популяційно-генетична оцінка асканійської м\'ясо-вовної породи овець з використанням молекулярно-генетичних маркерів

Краткое содержание

Дослідження проведені на вівцях різних статево-вікових груп (n=1306) кросбредного і чорноголового типів племзаводів “Асканія-Нова” та “Маркеєво” Херсонської області за схемою, наведеною у рисунку 1. Типування тварин за антигенними факторами п’яти систем груп крові здійснювали шляхом постановки серологічних реакцій гемолізу та аглютинації із використанням моноспецифічних сироваток, виготовлених в лабораторії імуногенетики ІТСР “Асканія-Нова”.  Тестування овець за білковими системами Tf, Нb, AEs_, Ap, Alb, Cp, Am-1 проведено методом горизонтального електрофорезу  на крохмальному гелі.

Дослідження алелофонду та генетичної структури популяцій здійснювали за алгоритмами, викладеними у працях Животовського (1991), Нея (1992). Для визначення рівня генетичної диференціації різних груп крові овець застосовували методи розрахунку індексів схожості та відстані  за відповідними алгоритмами (Майяла, Ліндстром, 1966; Животовський, 1973; Нагакі, 1972). Родинно-генетичний аналіз проводили за групами нащадків окремих плідників через діади маркерних генів “дочки-матері”. Рівень генетичної диференціації різних груп овець визначали методом незваженої парно-групової кластеризації (Машуров, Черкащенко, 1987).

Виділення “середніх” і “крайніх” особин проводили одночасно за 8 скорельованими морфологічними ознаками, які відображають конституціональні особливості тварин. При цьому у ягнят суму нормованих відхилень від середньої популяційної величини визначали за алгоритмом В.П.Коваленка, В.І.Яременка (1990).

Економічну ефективність результатів досліджень обраховували за формулою, запропонованою Ю.Ф.Мельником та інш. (2006).

Біометричну обробку отриманого матеріалу здійснювали за загальновідомими популяційно-статистичними  методами (Плохінський, 1970; Животовський, 1991) на персональній ЕОМ з використанням комп’ютерної програми “Biosis”.