ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗАДУМУ В ПРОЦЕСІ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об’єкт, предмет і завдання, подається гіпотеза, методологічні основи та методи дослідження, показано наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію, впровадження одержаних результатів дисертаційного дослідження у практику.

У першому розділі – “Теоретико-методологічне підґрунтя вивчення проблеми трансформації художнього задуму” – викладено огляд наукової літератури стосовно зазначеної проблеми, проаналізовано й узагальнено провідні напрямки та підходи до її вивчення, розроблено концептуальну модель, процедуру та засоби емпіричного дослідження.

У розділі констатується, що у сучасній психології існують значні доробки у напрямі вивчення творчої діяльності (Л. С. Виготський, В. О. Моляко, Я. О. Пономарьов, О. К. Тихоміров, П. М. Якобсон та ін.), художньої творчості (Р. Арнхейм, М. М. Волков, Є. І. Ігнатьєв, В. Й. Кирієнко, В. С. Мухіна, О. О. Фльорина та ін.) та безпосередньо проблеми творчого задуму (К. Дункер, Б. С. Мейлах, О. І. Нікіфорова, Ю. О. Полуянов та ін.).

Найбільш комплексно проблему “задуму” досліджено в літературній (О. І. Нікіфорова, П. Н. Медведєв, О. Г. Цейтлін та ін.) та конструкторській діяльностях (В. О. Моляко). Започатковано вивчення задуму і в художній діяльності (Ю. О. Полуянов, Н. В. Гросул, О. В. Завгородня), який поширено вивчався на матеріалі дитячої творчості. Серед зарубіжних дослідників це: Р. Арнхейм, К. Бюлер, Х. Енг, Дж. Дьюі, В. Ловенфельд, Ж. Люке, В. Прейер, С. Робертсон, К. Річчі, Дж. Селлі, Л. Чапмен, В. Штерн та ін.

Проблематикою дитячої художньої творчості у вітчизняних психологічних дослідженнях присвячені роботи: О. В. Бакушинського, Ю. М. Болдирьова, М. М. Волкова, В. В. Зеньковського, Є. І. Ігнатьєва, Г. Кершенштейнера, В. Й. Кирієнко, М. О. Рибнікова, В. А. Роменця, Н. П. Сакуліної, С. М. Симоненко, О. О. Фльоріної, Ф. І. Шміта та ін.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних розробок даної проблеми показав, що практично усі дослідники сходяться на положеннях про те, що задум у процесі образотворчої діяльності моделює весь процес рішення; зароджується як ідея, поняття, зоровий образ, або як образ-поняття; задум є результатом образно-понятійної розумової діяльності суб’єкта, який репрезентує регулюючу функцію в процесі створення малюнку. Так, С. Л. Рубінштейн зазначав, що реалізація задуму художника передбачає більш чи менш довготривале збирання та осягнення в собі багатьох різноманітних уявлень. Іноді ця робота робиться заздалегідь, іноді це спеціальна робота по збору матеріалів для здійснення задуму. Найчастіше у психологічних дослідженнях проблема задуму розглядається у контексті процесу мислення та його результатів.

Здійснений аналіз наукової літератури дозволив нам дотримуватися визначення художнього задуму як сформованого у творчій уяві суб’єкта конкретного та цілісного уявлення про загальні риси змісту та форми художнього твору до початку його практичного втілення.

Досліджуючи особливості трансформації художнього задуму молодших школярів у процесі образотворчої діяльності, ми спираємося на концепцію стратегіальної організації та регуляції творчих процесів, розроблену В. О. Моляко, яка спрямована на з’ясування організації та реалізації (прогнозування, планування) діяльності шляхом оволодіння творчими уміннями, стратегіями та тактиками. За визначенням В. О. Моляко, стратегія – це система актуалізації, планування та реалізації задуму, гіпотези, проекту. У нашій роботі ми розглядаємо стратегії як мисленнєві дії, які спрямовані на пошук та розробку художніх рішень, які підпорядковують різнопланові настановлення, уміння та навички.