ДИНАМІКА УЯВЛЕНЬ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ ПРО МАЙБУТНЮ ПРОФЕСІЮ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; викладено методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення та особистий внесок здобувача; представлено дані про впровадження, апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі – „Образ професії як предмет психолого-педагогічного аналізу” – представлений аналіз наукових доробок, які розкривають основний зміст понять професійна самосвідомість, професійна Я-концепція, уявлення про професійну діяльність та про суб’єкта цієї діяльності. Основний наголос робиться саме на розкритті структури та змісту професійних уявлень, їх функціонуванні та динаміці, чинниках, що зумовлюють їх виникнення, місці у структурі професійної самосвідомості фахівця.

Професійна самосвідомість розглядається як невід’ємна складова самосвідомості взагалі, що являє собою комплекс структурних компонентів, який дає можливість усвідомлювати особистістю себе як професіонала, утворює цілісний образ і систему професійних відносин і установок, обумовлює саморегуляцію своїх дій через пізнання та самооцінку професійно важливих якостей, потреб, можливостей та емоційного ставлення до себе як до суб’єкта професійної діяльності.

Основу професійної самосвідомості складають три основних компоненти – когнітивний, афективний і поведінковий, змістовними характеристиками яких є Я-розуміння, Я-ставлення та Я-розвиток. Розвиток професійної самосвідомості особи зумовлений сферою її спілкування і діяльності, а також постійним набуттям соціального досвіду в умовах розширення діапазону діяльності та спілкування. Відповідно, її розвиток неможливий без включеності особи в діяльність, в якій здійснюється зміна уявлень, постійно трансформуючись і набуваючи або уникаючи різноманітних елементів – „образів Я”.

Професійна Я-концепція визначається як різновид загальної Я-концепції, носієм якої є суб’єкт професійної діяльності. Вона виступає як сукупність уявлень суб’єкта про себе у різноманітних відносинах, виражених у його вміннях, бажаннях, у тому, що він думає та відчуває. У загальному вигляді її структура представлена трьома компонентами – когнітивним, афективно-оціночним і поведінковим. Вона, як і професійна самосвідомість, знаходиться у постійному розвитку і зумовлена сферою професійної діяльності та спілкування особи. „Я” виступає центральним поняттям і важливим чинником адаптації чи дезадаптації особи у професійній діяльності. Багатогранність різноманітних підходів до визначення структури, змісту, основних характеристик „Я”, індивідуальних і стереотипних образів „Я”, безперечно, лежить в основі формування, становлення та розвитку загальної Я-концепції особи, у тому числі й Я-концепції професіонала.

Уявлення про професію – це певний тип соціальних уявлень особистості, які переважно утворюються в результаті трансформації її індивідуальних образів, установок і соціальних стереотипів щодо конкретного виду професійної діяльності. Ступінь розвиненості професійної самосвідомості фахівця у певній мірі залежить від рівня сформованості в нього на початковому етапі (при виборі професії) більш-менш чітких уявлень образу даної професії, уявлень про себе як майбутнього фахівця та суб’єкта обраної професійної діяльності. Таким чином, до структури уявлень про професію входять і зміст самої діяльності, і характеристика суб’єкта діяльності.

Сфера уявлень особистості про професію має динамічну природу та розвивається у ціннісно-смисловому контексті. Уявлення закріплюються через мову та мають оціночний характер. Образ професії може виступати механізмом створення індивідуальних професійних уявлень і навпаки – формувати стереотипний образ професії, що закріплюється у соціальній групі та спільності. На розвиток професійних образів впливають сформовані індивідуальні стереотипи даної професії, а також стандартні погляди, які вироблені в суспільстві щодо даної професії.

Уявлення про професію виконують ряд функцій, що дають можливість описати, класифікувати та зрозуміти соціально-психологічні феномени діяльності майбутнього фахівця, а також підготувати його до цієї діяльності у разі вибору її як професійної. Найважливішою з цих функцій є самовираження, що забезпечує зміцнення “Я-концепції” та захист власного “Я” від критики зі сторони нефахівців. Соціальні професійні уявлення сприяють адаптації особи до професійного середовища та розширюють можливості професійної діяльності.

Образи та уявлення про професію не виникають самі по собі, а являються продуктом самопізнання особистості. Не можливо розглядати професійні уявлення як окремий компонент професійної самосвідомості, а вони вимагають її цілісного дослідження у системі професійних знань, навичок, умінь, професійної готовності та адаптованості, усвідомленості своїх можливостей, характерних особливостей, визначеності професійної ролі та позиції суб’єкта діяльності тощо.

Уявлення про обрану професію майбутніх психологів розглядаються як, тип уявлень соціальних, які утворюються в результаті отримання психологічних знань, формування професійних умінь та навичок в ході спеціалізованої підготовки, трансформації стереотипних та індивідуальних образів професії психолога, а також усвідомлення себе як майбутнього психолога-фахівця.

Відповідно, структура уявлень про професію психолога майбутніх фахівців-психологів розглядається як трьох компонентна, де у якості основних її елементів виступають такі: уявлення про суб’єкта професійної діяльності; уявлення про зміст діяльності, про її об’єкт, мету та засоби; уявлення про себе як про майбутнього психолога, зокрема мотивація студентів на майбутнє займатись психологією.

Враховуючи, що традиційною шкільною програмою не передбачено вивчення психологічних дисциплін або суміжних з ними гуманітарних, виникає питання про наявність базового позитивно-емоційного підґрунтя на основі адекватних професійних уявлень щодо професії психолога. Цікаво визначити, якими мотивами, інтересами та уявленнями про зміст діяльності психолога-фахівця, в першу чергу керується особа, обираючи дану професію? Наскільки довго у такого майбутнього фахівця залишається саме таке бачення (оцінка) обраної майбутньої професії? До того ж, динаміка зміни професійних уявлень у ході спеціалізованої підготовки може являтися негативним чи позитивним чинником, що прискорює психологічну готовність до майбутньої діяльності чи, навпаки, сприяє виникненню розчарування та певних професійних деформацій? Всі ці питання є предметом подальших емпіричних та теоретичних обґрунтувань.

У другому розділі – „Організація та методи дослідження ” – проведений аналіз останніх досліджень у галузі соціальних уявлень про майбутню професію, який дав змогу визначити та охарактеризувати необхідність застосування батареї методів і методик психологічного дослідження, яку можна використовувати для комплексного дослідження структури та динаміки професійних уявлень, образів і стереотипів майбутніх психологів-фахівців. Наводяться емпіричні методи – асоціативний експеримент та його різновиди, метод складання довільного портрету, методика семантичного диференціалу, різноманітні методики дослідження установок особи тощо.

Оброблення результатів вказаних вище методів і методик ґрунтується переважно на контент-аналізі, де базовим виступає виокремлення категорій і можливість створення на їх основі категоріального апарату.

Для з’ясування змісту та особливостей професійного визначення та становлення студентів-психологів у процесі професійної підготовки, для діагностування їх уявлень про майбутню професію психолога проведено комплексне дослідження з урахуванням особистісних характеристик психолога, необхідних для його успішної професійної діяльності. Для діагностування процесу формування в них професійних уявлень використано такі методики: методика двадцяти тверджень М. Куна і Т. Макпартленда “Хто я?”; методика незакінченого речення; бесіда та анкетування. До того ж, з урахуванням специфіки професійної діяльності психолога слід враховувати ряд його індивідуально-особистісних характеристик – комунікативно-характерологічні особливості та емпатійні здібності. У зв’язку з цим у дослідженні використано такі методики: діагностика комунікативно-характерологічних особливостей особистості (Л.І. Уманський, І.О. Френкель, О.М. Лутошкін, О.С. Чернишов та ін.); діагностика рівня емпатійних здібностей (В.В. Бойко).

Вибір і застосування означених методик дозволяє, з одного боку, досліджувати “Я-концепцію” майбутніх психологів, а з іншого – отримати уявлення про їх неусвідомлювані або частково усвідомлені процеси.

В емпіричному дослідженні прийняли участь:

– студенти-психологи (усіх років навчання) стаціонарної форми навчання КНУ імені Тараса Шевченка – 353 особи;

– студенти ІІІ і V курсів (57 осіб), які проходили навчально-професійну підготовку за фахом психолога без відриву від виробництва (Міжрегіональна академія управління персоналом);

– студенти-психологи Інституту післядипломної освіти КНУ імені Тараса Шевченка (І та ІІ курси – 33 особи);

– курсанти-психологи (І, ІІІ і V курси) Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка – 116 осіб.

Загальний обсяг вибірки склав 559 осіб.

У третьому розділі – „Психологічний аналіз змісту уявлень студентів-психологів про майбутню професію” – зазначено, що процес формування та зміни образу професійного Я в майбутніх психологів суттєво обумовлений формами і етапами навчання, а також напрямами професійної підготовки.

Образ професійного Я, що входить до Я соціального, у студентів І-го року стаціонарної форми навчання представлений такими категоріями: психолог – 0,48%; студент – 3,24%; учень – 0,58%. Дані категорії у поданих респондентами відповідях отримали незначний відсоток, що свідчить про віддаленість і низький рівень сформованості у свідомості студентів-психологів першого року навчання професійного образу Я. Натомість, у студентів останнього року денної форми навчання образ професійного Я представлений категоріями: студент – 4,34 %; майбутній психолог – 1,92%; психолог – 2,47 %. Це вказує на те, що серед більш наявних форм ідентичності, таких як рефлексивне та соціальне Я у контексті образу Я соціального самосвідомості студентів V курсу денної форми навчання, присутній рівень професійної ідентичності, який відображений у ототожненні себе з категоріями „студент”, „майбутній психолог” і „психолог”.

Категорії, які окреслюють професійний образ Я майбутніх психологів, такі як „психолог”, „майбутній психолог”, пріоритетними визначаються тільки для респондентів, представників останнього року навчання. Цей факт, може свідчити про недостатній рівень розвиненості та сформованості у студентів образів та уявлень, що лежать в основі їх професійної самосвідомості. Уявлення про себе як майбутнього суб’єкта психологічної діяльності є менш чіткими, сталими та сформованими у самосвідомості студентів-психологів, представників І, ІІ, ІІІ і ІV років навчання. А пріоритетними вони виявляються тільки у представників останнього року навчання, що свідчить про свідоме сприйняття сфери майбутньої професійної діяльності та бажання займатися практичною діяльністю як психолог.

В уявленнях студентів-психологів щодо образу-стереотипу обраної спеціальності провідними визначаються такі характеристики суб’єкта професійної діяльності, як надприродні якості та обдарованість особистості. Усвідомлення ними специфіки професії психолога та наявності в нього крім володіння багажем професійних знань, добре сформованих професійних вмінь і навичок, необхідних для ефективної професійної діяльності, а також бажаності певних особистісних якостей, що вказує на різнобічність їх поглядів щодо змісту уявлень про майбутню професію.

Допомога іншим постає значимою в уявленнях студентів-психологів щодо образу-стереотипу даної професії і виступає провідною професійно важливою якістю щодо майбутньої професійної діяльності. Водночас в уявленнях студентів останнього року стаціонарної форми навчання вона зникає з переліку провідних характеристик даної професії. Якщо визначальною умовою праці психолога-практика, незалежно від того, в якій сфері він працює, є надання кваліфікованої психологічної допомоги іншим людям, що відповідно і визначає результати його праці, то орієнтованість більшою мірою у поглядах студентів-випускників на розв’язання особистісних проблем може призвести до зниження рівня ефективності їх професійної діяльності.