ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ГОТОВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ ПСИХОЛОГА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; основні теоретико-методологічні засади, наукову новизну та практичне значення дослідження; надано інформацію про апробацію та впровадження отриманих результатів; наведено відомості про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – „Теоретичні підходи до вивчення проблеми особистісної готовності старшокласників до вибору професії психолога” – проводиться аналіз наукової літератури з проблем самовизначення особистості, досліджується специфіка допрофесійного становлення особистості майбутнього психолога та визначаються концептуальні підходи до вивчення проблеми формування особистісної готовності до вибору професії психолога.

Висвітлено теоретичні аспекти проблеми особистісного та професійного самовизначення особистості, розглядаються етапи, рівні, типи, механізми та компоненти професійного самовизначення (К.О. Абульханова–Славська,
 Б.Г. Ананьєв, Л.І. Анциферова, Ф.Є. Василюк, Є.О. Климов, М.С. Пряжников, С.Л. Рубінштейн, Д.С’юпер, Р. Хейвігхерст, П.А. Шавір та ін.).

Професійне самовизначення є важливою складовою особистісного самовизначення і виступає головним завданням юнацького віку. Психологічні характеристики віку визначено на основі праць Г.М. Андреєвої, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, Е. Еріксона, І.С. Кона, К. Левіна,
 О.М. Леонтьєва, В.С. Мерліна, Ж. Піаже, Г.М. Прихожан, Д.І. Фельдштейна та ін. Вибір професії розглядається в контексті самовизначення особистості як вихідна точка та основна подія професіогенезу – процесу особистісного розвитку і становлення професіонала. Важливу роль у визначенні особливостей професійного становлення особистості відіграє власна активність суб’єкта професійного самовизначення.

Вибір професії – це процес, що включає низку етапів, тривалість яких залежить від індивідуальних особливостей оптанта та від певних зовнішніх умов. Відтак, це зумовлює необхідність створення оптимальних психолого-педагогічних умов для професійного самовизначення старшокласників. Допрофесійний етап становлення суб’єкта професійної діяльності визначає  цілий спектр напрямків особистісного і професійного розвитку особистості. Цей період є сензитивним для формування життєвих та професійний планів, визначення професійних перспектив та вибору напрямку професійного розвитку. У системі допрофесійної підготовки його ядром є цілеспрямоване засвоєння суб'єктом системи знань, практичних умінь і навичок в обраній професійній сфері, наповнення змістом мотивів і цілей майбутньої діяльності, формування реалістичних професійних планів. Тому на етапі допрофесійної підготовки доцільною є реалізація психолого-педагогічного супроводу суб’єкта професійного самовизначення.

У дослідженні основою для аналізу й оцінки особистісно-професійного розвитку стало поняття „готовність”, яке розглядається як придатність суб’єкта до професійної діяльності, як певна підготовленість до неї, як психічний стан. Найповніше поняття готовності розроблене в галузі педагогічної психології (О.А. Абдуліна, К.В. Вербова, В.А. Крутецький, Ф.Д. Ніколенко,
В.О. Сластьонін, Т.С. Яценко та ін.). Психолого-педагогічним аспектам проблеми формування готовності до вибору професії присвячені роботи
О.В. Губенка, Є.О. Клімова, В.М. Мадзігона, Є.М. Павлютенкова,
Н.А. Побірченко, В.В. Рибалки, П.А. Шавіра та ін.

Останнім часом помітно зріс інтерес науковців до розробки проблеми особистісної готовності. Наближення сучасної освіти до особистості, гуманізація навчально-виховного процесу актуалізують проблему розвитку суб’єктності особистості. Так, досліджуються проблеми формування особистісної готовності в різних умовах навчання: дитини – до навчання у школі,  старшокласників – до вибору професії, студентів – до професійної діяльності (О.Л. Кононко, О.І. Кульчицька, Ю.О. Приходько). Водночас, можна констатувати, що зміст поняття „особистісна готовність”, його структура досліджені недостатньо.

Поняття „особистісна готовність” у нашому дослідженні виступає інтегральною характеристикою в структурі готовності суб’єкта професійного становлення, дає можливість здійснити цілісну оцінку рівня й особливостей розвитку особистості. Особистісну готовність до вибору професії було визначено як таке інтегральне утворення особистості, що ґрунтується на стійкій внутрішній мотивації до майбутньої професії, сформованості професійної перспективи, передбачає розвиток рефлексивних умінь та професійно значущих якостей і, загалом, визначає особистість як суб’єкта майбутньої професійної діяльності.

Зміст особистісної готовності до вибору психологічного фаху визначається специфікою професії. Професійне становлення майбутнього психолога – це складний і довготривалий процес. Окрім набуття знань, практичних навичок та вмінь за час навчання необхідно здійснити величезну роботу з розвитку власної особистості. Водночас, дослідження процесу становлення особистості майбутнього психолога доводять, що саме  особливості вибору психологічного фаху можуть призводити до переживання криз у процесі навчально-професійної діяльності (Г.М. Білокрилова, Т.М. Буякас,
Є.О. Клімов, О.Б. Полякова та ін.). У випадках несформованості готовності старшокласників до вибору професії (наприклад, необґрунтований вибір, неадекватні уявлення про професію, низький рівень рефлексивних здібностей тощо) криза починається раніше, переживається набагато гостріше і набуває, по суті, перманентного характеру.

Відтак, готовність до вибору професії психолога доцільно вивчати саме через призму особистісної готовності, котра пов’язана з ефективним особистісним та професійним самовизначенням старшокласників.

У другому розділі – „Експериментальне дослідження особистісної готовності старшокласників до вибору психологічного фаху” – подано методичні засади дослідження та емпіричні результати його констатувального етапу.

На етапі констатувального експерименту вивчалися індивідуально-психологічні особливості старшокласників, котрі орієнтовані на професію психолога, досліджувалися мотиви вибору професії,  рівень сформованості професійних планів, сенсожиттєві орієнтації особистості як показники особистісної готовності оптантів до вибору професії психолога.

 Вибіркове ставлення до професії психолога починається з виникнення окремих мотивів, обумовлених характеристиками змісту професійної діяльності або зовнішніми атрибутами професії, з певного інтересу до цієї професії. На основі бесід, спостережень, аналізу творів та анкет було визначено, що для більшості старшокласників характерним є низький рівень сформованості професійного інтересу. Відповідно до прийнятої нами структури професійного інтересу (С.П. Крягжде, Г.Д. Бабушкін), його складовими компонентами є емоційний, мотиваційний, інтелектуальний і вольовий, а рівнями –  рівень споживача, рівень діяча та власне професійний інтерес.

Для рівня споживача (низький рівень розвитку професійного інтересу)  – 66,4% – характерним є споглядальна позиція, наявність позитивного ставлення до психології як науки, але такий інтерес швидше ситуативний, він не пов’язаний з ціннісними орієнтаціями та не активізує відповідну діяльність. Розвиток інтересу на рівні діяча притаманний 31,9% старшокласників. Такий інтерес  характеризується певною постійністю та наявністю не тільки позитивних емоційних переживань, але й активних дій щодо отримання інформації про майбутню професійну діяльність. Вищий рівень розвитку професійного інтересу – власне професійний – характеризується свідомим рішенням опанувати певну професійну діяльність. Такі старшокласники (1,8%) є найбільш активними в навчальному процесі. Вони читають літературу з психології, відвідують психологічні тренінги, практикуми тощо. Інтерес характеризується стійкістю та підкріплений вольовими зусиллями.  Відтак, відбувається певне особистісне зростання.

Аналіз отриманих даних за методиками „Мотивація професійної діяльності” К. Замфіра та А.О. Реана та „Мотиви вибору професії”
В.А. Семиченко показав, що домінуючою у виборі старшокласниками професії психолога є мотивація, пов’язана з усвідомленням власних інтересів, нахилів, здібностей (для 46,5%). Позитивна мотивація, як–от: бажання займатися цікавою справою, самоствердження в професії, повага інших, також відіграє важливу роль (для 37,2%). На вибір майбутньої професії, як відзначають старшокласники, вплинули, перш за все, пізнавальні мотиви – бажання пізнати себе та інших (41,6%) та ставлення до психології як до цікавої науки (45,1%). Додатково на основі контент-аналізу творів встановлено, що провідними мотивами виступають бажання допомагати людям (61,9%) та вирішити власні психологічні проблеми (30,1%).

Було виявлено, що старшокласники (33,6%) демонструють певну активність у процесі підготовки до професійного навчання. Вони читали літературу з психології (як популярну, так і професійну), брали участь у роботі психологічних факультативів, були учасниками психологічних тренінгів тощо. Переважно оптанти визначилися щодо вибору професії психолога у випускному класі (41,6%), менша частина (15,9%) обрали професію два або більше років тому.

Як показало дослідження, старшокласники (46,5%) мають низький рівень сформованості уявлень про майбутню професію, що також підтверджують інші дані (Г.М. Білокрилова, 1995; Г.Ю. Любимова, 2000). Уявлення  про професію психолога нечіткі та стереотипізовані, відображають переважно зовнішні її характеристики; в структурі уявлень оптантів про особистість психолога професійно значущі якості представлені недостатньо.

У процесі професійного самовизначення оптанти потрапляють у нову соціальну ситуацію, котра опосередковує динаміку сенсожиттєвих орієнтацій та активізує розвиток особистості. Тому результати методики сенсожиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва виступають показниками розгортання процесів професійного самовизначення особистості. Експериментально доведено, що в ситуації вибору професії для більшості старшокласників характерна низька осмисленість майбутнього. Низькі показники шкал „Цілі життя” (2,84 стенайни) та „Локус контролю – Я” (2,05 стенайни) свідчать про несформованість у них цілей, які б визначали осмисленість, спрямованість і темпоральну перспективу життя та, водночас, про невпевненість у власних силах, у здатності контролювати події свого життя. Відтак, отримані дані вказують на недостатню сформованість у оптантів життєвої  перспективи, що в ситуації професійного самовизначення  виступає показником неготовності до вибору професії. Професійні плани старшокласників характеризуються несформованістю, відсутністю чітких уявлень про засоби та шляхи досягнення професійних цілей, невизначеністю конкретних кроків їх реалізації.

Загалом, можна констатувати такі особливості професійного самовизначення старшокласників, які обирають професію психолога: неадекватність образу майбутньої професії, зовнішня мотивація професійного вибору, невідповідність очікувань реальним можливостям, невизначеність та недиференційованість майбутнього, нереалістичність професійних планів, неузгодженість життєвих і професійних цілей.

На основі узагальнення теоретичних положень та результатів експериментального дослідження нами було визначено структуру, критерії  та рівні особистісної готовності старшокласників до вибору професії.

Структура особистісної готовності включає:

1) когнітивний компонент –  уявлення про професію, її переваги та недоліки, про зміст професійної діяльності (об’єкт праці, мета, зміст, засоби тощо), знання про вимоги професії до особистості, способи та шляхи оволодіння професією; уявлення про сенс майбутньої професійної праці;

2) мотиваційно-цілепокладальний компонент включає позитивне ставлення до майбутнього фаху, мотиви професійного вибору, загальну гуманістичну спрямованість (інтерес до людей), сенсожиттєві орієнтації особистості, рівень і цілісність цілепокладання в професійній діяльності;

3) суб’єктно-особистісний компонент відображає розвиток процесів самосвідомості (самопізнання, самоаналізу, самооцінювання,  саморегуляції), рефлексивних здібностей та професійно значущих якостей особистості.

Відповідно було виокремлено критерії сформованості особистісної готовності оптантів до вибору психологічного фаху:

1) сформованість уявлень про професію (обізнаність учнів про зміст професійної діяльності та вимоги, яким повинна відповідати особистість психолога);

2) розвиток рефлексивних здібностей (оволодіння способами самоаналізу і самопізнання), обґрунтованість та адекватність самооцінки професійно значущих якостей;

3) позитивне самоставлення та гуманістична спрямованість особистості;

4) наявність позитивної внутрішньої професійної мотивації;

5) сформованість та  осмисленість  професійних планів та життєвих перспектив,  їх  реалістичність та взаємноузгодженість.

 На основі визначених критеріїв було виокремлено рівні особистісної готовності старшокласників до вибору професії психолога.

Високий рівень особистісної готовності старшокласників до вибору професії характеризується ґрунтовною поінформованістю про професію психолога, її переваги та недоліки; про зміст професійної діяльності (об’єкт праці, мету, засоби тощо); про вимоги професії до особистості, способи та шляхи оволодіння професією. У оптантів присутній стійкий професійний інтерес до обраного фаху. Такі старшокласники мають сформовані професійні плани, чіткі уявлення про сенс майбутньої професійної праці та остаточно визначилися з напрямком професійного розвитку. Вони усвідомлено та обґрунтовано обирають професію, володіють способами самоаналізу та самопізнання, впевнені у собі, мають чітко виражену гуманістичну спрямованість особистості. Старшокласникам також притаманний високий рівень активності у процесі професійного самовизначення та реалізації професійних намірів.

Середній рівень готовності до вибору професії характеризується наявністю у старшокласників загальних уявлень про професію психолога та зміст професійної діяльності, знанням окремих вимог професії до особистості. У оптантів сформоване позитивне ставлення до майбутньої професії. Вони проявляють інтерес до людей, бажання їм допомагати. Водночас недостатньо упевнені у собі і у тому, що психологія – це та професія, де вони можуть себе реалізувати. Вони активно цікавляться усім, що стосується психології. Утім, професійна мотивація частіше має зовнішній характер. Такі старшокласники мають певні професійні наміри, кілька варіантів вибору майбутньої професії. Водночас низькі показники осмисленості майбутнього зумовлюють недиференційованість  та нереалістичність професійних планів.

Низький рівень особистісної готовності до вибору професії характеризується наявністю загальних знань старшокласників у сфері професій та відсутністю чітких уявлень про професію психолога та зміст професійної діяльності. Властиве позитивне ставлення до психології як науки, проте такий інтерес швидше ситуативний, він не пов’язаний з ціннісними орієнтаціями та не активізує відповідну діяльність. Характерна пасивність і споглядальна позиція у процесі професійного самовизначення, відсутня активність  самопізнання та самооцінювання у контексті співставлення власних властивостей особистості з професійно значущими якостями. Такі старшокласники не визначилися остаточно з вибором напрямку професійної діяльності (можуть мати кілька варіантів вибору професії, що належать до різних професійних сфер). Їхні професійні плани мають нечіткий, розпливчатий характер.

Для забезпечення можливості узагальнення даних, отриманих у процесі використання різних психодіагностичних методик, з метою визначення загального рівня сформованості особистісної готовності старшокласників до вибору професії психолога отримані результати було переведено в єдину систему оцінювання. Спочатку за спеціальною формулою  обчислювався  коефіцієнт сформованості кожного компонента особистісної готовності (когнітивний, мотиваційно-цілепокладальний і суб’єктно-особистісний), а пізніше вираховувався загальний коефіцієнт сформованості особистісної готовності. Це дало можливість уніфікувати вимірювальні показники і науково коректно виокремити рівні сформованості особистісної готовності старшокласників до вибору психологічного фаху.

Відтак, кількісний аналіз результатів особистісної готовності старшокласників до вибору професії психолога виявив наступні показники їх сформованості: високий (13,27%), середній (32,74%), низький (53,99%). Таким чином, проведене дослідження актуалізує необхідність розробки та впровадження програми психолого-педагогічного супроводу становлення особистісної готовності старшокласників до вибору професії психолога.

У третьому розділі – „Психолого-педагогічні умови формування особистісної готовності старшокласників до вибору професії психолога”– розглянуто концептуальні засади та методичні особливості побудови програми формування особистісної готовності старшокласників до вибору професії психолога.

Формувальний експеримент проводився на факультеті довузівської підготовки Запорізького національного університету. Апробація тривала впродовж 2006–2007 навчального року зі старшокласниками, які були слухачами психологічних відділень. Перевірка ефективності впливу забезпечувалась формуванням двох груп – експериментальної (n=35) та контрольної (n=35).