ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи. 

У розділі 1 “Охорона громадського порядку як напрям оперативно-службової діяльності курсантів ВНЗ МВС України” здійснений розгляд нормативно-правового змісту діяльності ОВС із ОГП та надана її загальна характеристика.

У підрозділі 1.1. “Нормативно-правовий зміст діяльності ОВС по охороні громадського порядку”, зокрема констатується, що підтримання громадського порядку є більш широким поняттям, ніж його охорона, воно передбачає активну свідому діяльність всього суспільства та всіх громадян по забезпеченню безперешкодної реалізації соціальних норм, необхідних для існування соціуму. В свою чергу, ОГП – окремий напрям цього комплексного поняття, спрямований на захист громадського порядку від окремих небезпечних деліктів чи злочинних посягань. З’ясовано, що громадський порядок, як соціальний феномен, виникає у поєднанні двох ознак: місце та сукупність людей, що вступають у певні суспільні відносини, в процесі яких і може виникати загроза деліктів. Законодавчо громадські стосунки, що потребують охорони, врегульовані нормами адміністративного та кримінального законодавства, які визначають відповідні заходи впливу у разі правопорушень. Саме тому охорона покладена на правоохоронні органи, які мають відповідні повноваження.

Наголошується, що право регулює лише найбільш важливі суспільні відносини в сфері громадського порядку: між громадянами, а також між ними і наглядовими органами. Найбільш небезпечні посягання на громадський порядок і громадську безпеку закон розглядає як злочин і карає винуватих осіб у відповідності з КК України; менш небезпечні – кваліфікуються як адміністративні порушення, за які КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Загалом же, особиста і суспільна безпека є найважливішою метою діяльності з ОГП, оскільки будь-яке зазіхання на здоров’я, життя, права і свободи, честь і гідність, особисту і майнову недоторканність конкретної людини (що і є загрозою особистої безпеки) або загроза безпеки суспільству в цілому порушує впорядковані зв’язки і відносини між людьми, стан суспільного спокою, тобто все те, що складає громадський порядок.

У підрозділі 1.2. “Загальна характеристика оперативно-службової діяльності ОВС з забезпечення охорони громадського порядку” на основі опитування осіб, які мають досвід участі в ОГП, було з’ясовано, що найбільш розповсюдженими правопорушеннями є: дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП) – 96,6%; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п’яному вигляді (ст. 178 КУпАП) – 88,15%; доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (ст. 180 КУпАП) – 64,4%; порушення тиші в громадських місцях (ст. 182 КУпАП) – 42,9%; невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (ст. 184¹ КУпАП) – 34,9%.

Складність суспільної ситуації, правовий нігілізм громадян ускладнюють не лише підтримання, але й охорону громадського порядку, що знайшло своє відображення у результатах проведеного опитування. В контексті вищезазначених порушень громадського порядку надана характеристика окремих категорій громадян, які створюють значні ускладнення при взаємодії під час ОГП. Так, 84,0% респондентів визнали такими спортивних (футбольних) “фанатів”; 77,0% – підлітків у стані сп’яніння, 62,0% – дорослих осіб у стані сп’яніння. Під час проведення бесіди респонденти постійно пов’язували майже всі форми порушень громадського порядку, в тому числі й поведінку вболівальників, саме зі станом сп’яніння. Окремо відзначалися представники певних політичних та релігійних рухів (27,9% та 15,0% респондентів відповідно).

Тому при взаємодії з потенційно суспільно небезпечними представниками населення першочергового значення при ОГП набуває форма протикримінальної безпеки. Так, при визначенні ситуацій потенційної загрози громадському порядку, що потребують підсиленої уваги, 86,1% респондентів назвали правопорушення під час проведення видовищних заходів; 66,9% – на політичному ґрунті; 33,5% – на релігійному ґрунті; 27,9% – на національному ґрунті; на побутовому ґрунті – 24,8%. Отже, дана форма громадської безпеки повинна базуватися на активних діях міліції по припиненню правопорушень, що посягають як на громадський порядок, так і на суб’єктивні права громадян. Зроблений також висновок, що за характеристикою оперативно-службових завдань, що реалізуються курсантами при ОГП, вона максимально наближена до діяльності підрозділу громадської безпеки ПСМ.

У розділі 2 “Психологічна готовність до ОГП в структурі особистості правоохоронця” надається характеристика змісту та основних складових психологічної готовності працівників міліції до ОГП, визначені професійно значущі якості, що її визначають.

У підрозділі 2.1. “Характеристика професійно-психологічної готовності ОВС до ОГП”, зокрема, визначено, що найбільш психологічно напруженими ситуаціями охорони громадського порядку є: проведення святкових, спортивних чи політичних масових заходів – 48,8%; несення служби на виборчих дільницях – 35,9%; патрулювання певної території обслуговування – 15,0%. Тому базовою умовою успішної діяльності працівників ОВС в умовах значних психологічних та фізичних перевантажень є відсутність у них психологічних протипоказань. Для вирішення завдань із забезпечення ОГП ключову роль має психологічна готовність, як сукупність сформованих професійно значущих психологічних характеристик, що відповідають психологічним особливостям оперативно-службової діяльності ОВС і виступають необхідною внутрішньою умовою її успішного здійснення.

На основі аналізу результатів проведеного опитування були з’ясовані найбільш поширені типи екстремальних ситуацій, і, відповідно, найбільш актуальні проблеми, що виникають у курсантів при забезпеченні громадського порядку. Так, типовими при ОГП були визнані такі види екстремальних ситуації: ситуації, що потребують постійної готовності до дій – 85,4%; довготривалі – 68,7%; викликані невизначеністю – 54,4%; швидкоплинні – 42,2%; породжені суб’єктивними обставинами (спровоковані невірними діями самого працівника) – 10,1%; пов’язані з надходженням ймовірно недостовірної інформації – 5,2%. Основними проблемами, що виникали у курсантів під час участі в ОГП, є наступні: виснажливий характер тривалого напруження – 68,3%; складнощі спілкування з окремими представниками населення – 43,9%; складнощі взаємодії з іншими підрозділами (в тому числі й основних сил) – 19,2%; складнощі адаптації до ситуації, що швидко змінюється, – 15,4%; нестача досвіду – 12,2%. Отже, екстремальність – об’єктивно-суб’єктивна ознака, оскільки вона залежить від об’єктивних особливостей ситуацій та від психологічної стійкості самого працівника міліції.

На психологічну готовність впливає також наявність певних психологічних рис. Тому якісний відбір до несення служби стає підґрунтям для комплектації ОВС особами, які наділені задатками, необхідними для подальшого виконання службових обов’язків і набуття професійно значущих якостей шляхом накопичення професійного досвіду та цілеспрямованого навчання.

У підрозділі 2.2. “Психологічна характеристика особистості працівника ПСМ” надаються результати професіографічного вивчення діяльності та психограма фахівця ПСМ. Оскільки залучені до ОГП курсанти під час ускладнення оперативної обстановки або при масових заходах виконують функції саме ПСМ, характеристика саме цього напряму правоохоронної діяльності обрана нами як базова.