Становлення естетичних почуттів у процесі формування Я-образу : Становление эстетичных чувств в процессе формирования Я-образу

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, викладено його теоретико-методологічні засади, розкрито сутність методів дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації дисертації та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі – “Естетичні почуття як динамічний фактор інтеграції структури та змісту Я-образу” – проведено аналіз стану розробки проблеми дослідження, визначено вплив естетичних почуттів на формування Я-образу, а також розроблено модель Я-образу, де провідний елемент – естетичні почуття.

Теоретичний аналіз наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних   вчених (І.С.Кон, А.В. Петровський, М.Й. Боришевський,  Р.Бернс, Т.Б.Карцева, Т.В.Дмитрова, І.А. Слободянюк, О.Є.Гуменюк, Р.В.Моляко,    Б.Г. Ананьєв,  Л.І. Божович, Л.С. Виготський, П.Р. Чамата, Г.С.Костюк, К.О.Абульханова-Славська, С.Д.Максименко, С.Б.Бажутіна, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, М.Л.Смульсон, Е.Еріксон Л.В. Вереіна,                  Т.В. Говорун, А.О. Кацеро, Є.А. Клопота та ін.) проблеми Я-образу особистості, його  формування дозволив дійти висновку, що Я-образ є інтегральною формою самосвідомості людини, що виникає на певному етапі її соціального розвитку в результаті набуття особою життєвого досвіду й досягнення певного рівня сформованості когнітивних та емоційних структур особистості. Формування Я-образу є ознакою нового рівня самосвідомості, який характеризується найбільш зрілим усвідомленням особою своєї сутності.

 Як свідчить аналіз літератури схема Я-образ  складається з трьох компонентів: пізнавального (когнітивного), емоційного, поведінкового.  Когнітивний включає образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значимості (Я-образи, уявлення індивіда про себе); емоційний або емоційно - оцінний передбачає самоповагу і самооцінку, тому, що містить критеріальний склад еталонних цінностей та результати співставлення з ними індивідуальних якостей, звідси формуються як позитивні, так і негативні висновки та відповідні позитивні або негативні почуття; поведінковий – потенційну реакцію поведінки (ті конкретні дії, які можуть бути викликані  Я-образом).

Встановлено, що Я-образ – система поліфункціональна. Основні функції Я образу  - регуляція, адаптація, захист, репрезентація, домагання – виконують особистісне – цілеспрямоване мотивування і регулювання діяльності, пізнання, спілкування, поведінки, пошук гармонії поміж ставленням особистості до себе і до зовнішнього світу. Процес розвитку й формування особистості, у ході якого вона набуває цілісності та завершеності – це процес подолання однобічності, це її трансформація (О.С.Штепа, Р.Мей, К.Роджерс, К.Юнг). Поняття трансформації тісно пов’язано з рефлексією, так як вона є основним засобом навчання на основі власного та чужого досвіду і виступає одним з основних механізмів самозміни. Це є усвідомлювана трансформація. Самозміна починається з готовності особи визнати свої недоліки і поступово їх усувати. Вона орієнтована на становлення цілісної особистості. Отже, особистісне зростання передбачає самозміну особистості у процесі обміну різними світосприйманнями і це є виявом розвитку та формування гармонійної цілісності особистості (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.Д.Потапова, М.Л.Смульсон).

Дослідники (Г.Айзенк, Д.Берлайн, О.В.Запорожець, О.О.Леонтьєв, Л.С.Славіна, Л.С.Виготський, Л.Б.Єрмолаєва-Томіна, С.Л.Рубінштейн, В.В.Клименко) процесу розвитку Я-образу  особистості відмічають наявність тісного зв'язку між її чуттєво-емоційною, когнітивно-інтелектуальною сферами, поведінкою, з одного боку, та естетичними характеристиками – з іншого. До естетичних характеристик особистості відносяться: естетичне сприйняття, естетичні почуття, естетичне відношення та естетична потреба.

У вітчизняній психології  концепції вивчення впливу естетичних почуттів на  розвиток особистості розглядають естетичні почуття як  емоційне переживання індивідом свого естетичного ставлення до дійсності (Г.А. Адаскіна, В.А Бітаєв, Ю.П.Крупник, Г.В.Локарєва, А.Маслоу, О.О.Мелік-Пашаєв, З.М.Новлянська, В.І.Петрушін, Ж.М. Юзвак). Естетичні почуття виникають лише при сприйнятті форми та змісту предмета чи явища, а також естетичного процесу. Ці почуття пов’язані з минулим досвідом індивіда, з його знаннями про світ, які об’єктивно присутні в оцінці,  і при цьому мають важливу особливість – активізувати творчу уяву. Естетичні почуття – це стійка властивість особистості і її важлива характеристика, яка являє собою грань загальних людських відносин і тому виступають як міра універсальності та гармонійності особистості. Ні інтелектуальний, ні емоційний розвиток особистості не може бути повним, якщо вона естетично нерозвинена. Людина яка перебуває у стані актуалізації естетичних почуттів ставиться до себе, до природи, до інших не як споглядач, а як людина, що відчуває унікальність та своєрідність іншого.

Теоретичний аналіз концепцій впливу естетичних почуттів, гармонії, краси на особистість, сутності та специфіки естетичного сприйняття та потреби, дав можливість сформулювати теоретичні підстави для створення власної моделі Я-образу, де провідний елемент – естетичні почуття.

Аналіз  моделі свідчить про наявність постійно діючого процесу змін систем “Я” та “не-Я”, а саме, цей процес має зворотній характер: під впливом системи “не-Я” відбуваються зміни в Я-образі особистості й, таким чином, “Я” людини змінює своє ставлення та дії із системою “не-Я”, набуваючи більш досконалого, гармонійного стану. Провідним елементом у цьому процесі є система естетичних почуттів, які регулюють рух думок, образів і дій, спрямовують втілення власної гармонії в довкілля, у гармонію предметів, у красу, і саме завдяки цім почуттям відбувається трансформація та формування Я-образу. Взаємодіючи у повсякденному житті з оточуючим світом, індивід оцінює, при допомозі естетичних категорій, предмети та явища, себе та своє місце в соціуму.

 Взаємозв'язок естетичних почуттів та естетичного ставлення особистості до оточуючого світу має двосторонній характер. З одного боку, естетичні почуття виникають у процесі естетичного ставлення людини до дійсності, з іншого, в естетичному почутті проявляється ставлення особистості до дійсності. Початок естетичного почуття лежить в естетичному сприйманні. Естетичне сприйняття сприяє виникненню уяви в особистості про естетичний об’єкт. На основі цієї уяви формується естетичне почуття (образ), яке є проявом чуттєво-інтуїтивного пізнання “не-Я” особистістю. Перехід почуття на думку, ідею, роздуми – є результатом дії дискурсивно-логічного пізнання “не-Я”. Наступний крок у процесі взаємодії систем “Я” та “не-Я” – це перехід від естетичних почуттів до естетичного відношення людини до системи “не-Я”. У результаті цього процесу виникає дія, яка спрямована як на естетичний об’єкт, так і на гармонійне становлення           Я-образу особистості. Цей процес завершується виходом на найвищий рівень людських потреб – естетичних. У змісті естетичної потреби виявляються психічні особливості цілісної особистості: здатність до мислення, спілкування, творчості, пізнання, переживання почуттів.

 У другому розділі – “Організація і методи експериментального дослідження  естетичних почуттів як складової Я-образу” – здійснено психодіагностичне дослідження, що проходило у три етапи, обґрунтовано  вибір методик констатувального етапу дослідження, наведені емпіричні результати дослідження рівнів сформованості естетичних почуттів та розглянуто зміст та структуру Я-образу; проведено кореляційний аналіз отриманих даних та надано характеристику вибірки.

У дослідженні було використано  модифікований варіант теста “Двадцять тверджень” (М. Куна і Т. Мак-Партленда); методика “Особистісна біографія” (О.І. Моткова); методика визначення художньо-естетичної потреби           (В.С. Авансова); модифікований варіант теста-анкети “Емоційна спрямованість” (Б.І.Додонова) та  розроблена нами “Методика вивчення  рівня естетичного сприйняття”. У ході констатувального етапу дослідження було сформульовано основні психологічні характеристики досліджуваних та складено психологічний портрет  вибірки.

 Для  досліджуваних є характерними: низький рівень когнітивної складності і диференційованості Я-образу. Низький рівень диференційованості Я-образу  свідчить про уразливість Я-образу, його спрощеність та викривленість. Поряд з цим ми спостерігаємо підвищений інтерес до себе як до індивідуума, занурення у свій власний світ. Показник „міри індивідуалізації”  нижче за показник „соціальної інтеграції” і це пояснюється тим, що розвиток самопізнання та саморозуміння ще триває, тільки формуються здібності занурення у свій внутрішній світ, тобто механізм рефлексії ще не працює. Таким чином, більшість досліджуваних виявили когнітивну спрощеність і недостатню розрізненість елементів Я-образу  та суперечливість у змісті Я-образу.

 Високий рівень показників „життєвого самовизначення”  дає підстави стверджувати про високий рівень самодетермінації, власної активності досліджуваних, свідоме прагнення зайняти певну позицію, яка формується у системі відношень особистості з оточуючим світом. Поряд з цим успішна самореалізація розширює межі індивідуального “Я” у просторі та часі. Підсумком недостатньої самореалізації стає поступово наростаюча генералізована дезадаптація особистості у життєвому світі. Високий рівень показника „трансформації особистості” свідчить про здатність до особистісного зростання, передбачає самозміну особистості у процесі формування Я-образу для встановлення гармонійної цілісності особистості.

З’ясовано рівень розвитку естетичних почуттів. При аналізі індивідуальних та еталонного показників рівня естетичних почуттів виявлено, що найбільша кількість опитуваних має низький рівень розвитку естетичних почуттів (104). Невелика кількість (38) має середній рівень розвитку естетичних почуттів, і лише незначна кількість досліджуваних (14) має високий рівень розвитку естетичних почуттів. Таким чином, встановлено, що естетичні почуття можуть бути притаманні особистості у    3-х станах свого розвитку: стан активізації естетичних почуттів; стан пригнічення (сплячий) естетичних почуттів; стан відсутності естетичних почуттів. Кореляційний аналіз індивідуальних та еталонного показників підтвердив наявність 3 станів естетичних почуттів у досліджуваних.