Ставлення до грошей як фактор економічної соціалізації старшокласників

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету дослідження, його об’єкт і предмет, викладено гіпотезу, завдання та теоретико-методологічні основи. Висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію, впровадження у практику одержаних результатів та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи – «Теоретико-методологічні засади дослідження ставлення старшокласників до грошей як фактора їх економічної соціалізації» – висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано й узагальнено основні підходи до її вивчення, обґрунтовано структурно-функціональну модель детермінації економічної соціалізації особистості як інструменту пізнання психологічних особливостей ставлення старшокласників до грошей в якості чинника їх економічної соціалізації.

У розділі констатується, що психологічна природа економічної соціалізації особистості вивчається науковцями у кількох напрямках: концепції процесуальності економічної соціалізації особистості (Г.М.Авер’янова, С.Б.Абрамова, С.Ю.Буреніна, О.В.Козлова, В.В.Москаленко, Р.Саттон, М.Ю.Семенов, Б.Стейсі, А.Стросс), результативності економічної соціалізації на різних її етапах (В.С.Автономов, В.В.Москаленко), детермінованості зовнішніми соціально-демографічними чинниками (Г.Маршалл, Л.Магрудер, Р.Саттон, М.Сігал, А.Фернам, Д.Швальб), соціально-психологічними чинниками (Г.М.Авер’янова, І.В.Андреєва, К.Девіс, О.С.Дейнека, Д.Лассаре,  Р.Тейлор, А.Фернам) та внутрішньоособистісними  чинниками (Г.М.Авер’янова, І.В.Білоконь, О.С.Дейнека, Н.М.Дембицька,  А.Л.Журавльов, Л.М.Карамушка, О.Д.Карнишев, А.І.Кітов, В.В.Москаленко, Г.В.Ложкін, Ю.Ж.Шайгородський); концепції соціальних репрезентацій (К.Данцігер, Х.Діттмар, Р.Саттон, А.Стросс, Г.Ферт).

У розділі наводиться й обґрунтовується розуміння економічної соціалізації особистості як процесу поступового формування економічної свідомості особистості на основі розвитку наукових та повсякденних знань про економічну реальність, системи особистісних цінностей з домінуючою функцією власності та грошей як системоутворюючих чинників, мотиваційно-поведінкової сфери особистості з провідною роллю раціональних економічних установок та орієнтацій на ринкові цінності суспільства. Обґрунтовується, що цей процес опосередкований впливом змістових та структурних особливостей системи ставлення особистості до грошей, результатом чого є різні рівні економічної соціалізації.

Доводиться теза, що в перехідний період розвитку суспільства економічна соціалізація набуває характеру економіко-психологічної адаптації, а основним соціалізаційним ефектом є формування економіко-психологічної адаптованості, детермінованої змістовими та структурними особливостями ставлення особистості до економічної реальності, взагалі, та до грошей, зокрема.

У розділі обґрунтовується ставлення до грошей як компонент цілісної системи відносин особистості, який відображає її суб’єктивно-оціночний, вибірковий підхід до грошей як об’єкту економічної реальності та який є інтеріоризованим досвідом  економічної взаємодії з іншими людьми у специфічній соціокультурній ситуації. Ставлення до грошей визначається як емоційно забарвлені уявлення та оцінки об’єктів, явищ та подій, пов’язаних з монетарним регулюванням життя суспільства, групи або особистості. Воно є системою взаємопов’язаних пізнавально-ціннісних (когнітивний компонент), оцінково-афективних (афективний компонент) та мотиваційно-поведінкових (конативний компонент) елементів, яка має ієрархічну структуру та особливості функціонування якої в процесі економічної соціалізації особистості визначаються домінуванням  одного з компонентів. Відносини між компонентами можуть бути як гармонійними, так і дисгармонійними. Це співвідношення складається в процесі життєдіяльності особистості й існує як система приписів, що детермінують монетарну поведінку особистості. Характер взаємодії, взаємовпливу, єдності компонентів ставлення до грошей зумовлює  їх змістові особливості та динаміку структури в процесі соціалізації.

Розроблено і представлено в розділі структурно-функціональну модель детермінації економічної соціалізації як інструменту для подальшого емпіричного вивчення змісту та функціонування ставлення до грошей у процесі економічної соціалізації особистості. Згідно з моделлю система ставлення до грошей є тим динамічним утворенням в економічній свідомості особистості, конфігурація компонентів якого детермінується взаємовпливом зовнішніх (економічними цінностями суспільства – екзосистемою) і внутрішньоособистісних (мотиваційно-потребовою сферою особистості – ендосистемою) чинників, та, в свою чергу, зумовлює специфіку протікання і змістові особливості процесу економічної соціалізації особистості та відповідні соціалізаційні ефекти, зокрема, психолого-економічну адаптивність.

У другому розділі – «Дослідження психологічних особливостей ставлення старшокласників до грошей» – викладено загальну стратегію емпіричного дослідження, розроблену відповідно до запропонованої нами структурно-функціональної моделі детермінації економічної соціалізації; обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик, наведено результати статистичної обробки емпіричних даних та інтерпретовано їх.

Контингент дослідження склали учні 10 – 11 класів Київській гімназії №154, ЗОШ №82 ім. Т.Г.Шевченка м. Києва, ЗОШ №16 ім. М.О.Кириленка м. Білої Церкви. Усього в дослідженні взяли участь 252 учні, з яких 135 дівчат і 117 юнаків. Науково-дослідницька робота проводилась упродовж 2003 – 2008 років.

На першому етапі (2003 – 2004 рр.) було проаналізовано теоретичні джерела з проблеми; визначено теоретико-методологічні підходи до досліджуваної проблеми, обґрунтовано структурно-функціональну модель детермінації економічної соціалізації особистості.

На другому етапі  (2004 – 2005 рр.) визначено вибірку дослідження, конкретизовано методи та загальну стратегію дослідження.

Основний діагностичний  інструментарій склали наступні методики: «Ставлення до грошей» (А.Фернама), «Незакінчені речення» (модифікація М.Ю.Семенова), «Ретроспективна анкета грошових установок» (Н.А.Нізовських, модифікація М.Ю.Семенова), методика «Рівень співвідношення «цінності» і «доступності» (О.Б.Фанталової), «Методика виміру соціальної адаптивності» (О.Г.Посипанова).

На третьому етапі (2005 – 2006 рр.) проведено емпіричне дослідження, яке дало змогу виявити особливості ставлення до грошей та їх зв’язок з рівнем економічної соціалізації старшокласників.

На четвертому етапі (2007 – 2008 рр.) було визначено психологічні умови формування економічної соціалізованості та запроваджено програму цілеспрямованого формування раціонального ставлення особистості до грошей як засобу оптимізації процесу економічної соціалізації.

Використання методики «Незакінчені речення» (модифікація М.Ю.Семенова) та методики «Рівень співвідношення «цінності» і «доступності» (О.Б.Фанталової)  дозволило виявити  особливості когнітивного компоненту ставлення до грошей старшокласників: констатовано сформованість переважно теоретизованих знань про гроші, про їх матеріально-споживчу функцію; діагностовано: низькі показники цінності грошей (що свідчить про недостатній рівень розвитку когнітивного компонента, зумовлює його другорядне місце у структурі та підпорядковану роль у функціонуванні ставлення старшокласників до грошей); високий ступінь розбіжності між значущістю грошей як цінностей та їх доступністю для старшокласників, що разом з блокадою потреби віднайти власне місце в житті являє собою ціннісно-мотиваційне джерело  внутрішньоособистісного дискомфорту старшокласників, яке може спричиняти дезадаптацію в сфері економічних відносин та самореалізації.

  В ході дослідження констатовано наявність адміністративно-територіальних та статевих відмінностей у розумінні старшокласниками функцій грошей. Те, що з просуванням від столиці до регіонів гроші достовірно більшою мірою поціновуються (53,0% та 47,7% висловлювань відповідно, при р≤0,01) як один з головних засобів людського існування, свідчить як про нижчу порівняно зі столичними старшокласниками самооцінку економічного статусу дітьми з провінційних районів країни, так і ще раз підтверджує існування внутрішньоособистісної дисоціації монетарних цінностей, яка є більш глибокою в економічній свідомості старшокласників з регіонів.

Особливості афективного компоненту досліджувались за допомогою методики «Незакінчені речення». Виявлено переважно негативне ставлення до монетарної політики в країні (у 62,4% опитаних). Аналіз результатів, отриманих за допомогою «Ретроспективної анкети грошових установок» (Н.А.Нізовських) показав, що у досліджуваних достовірно більш виражені монетарні установки з негативною валентністю («Гроші – це зло» у 42,3% опитаних) порівняно з позитивно орієнтованими  (у 31,4%, при р≤0,05) та нейтральними установками (у 26,3%, при р≤0,05). При цьому показано, що дівчата більш емоційно-негативно оцінюють економічні події в країні, ніж хлопці (63,7% і 36,3% негативних висловлювань відповідно, при р≤0,05), так само, як і негативні емоції яскравіше виражені у старшокласників-мешканців  невеликого міста, ніж тих, хто проживає у столиці (68,7%, проти 31,3% висловлювань відповідно, при р≤0,001).

Загалом же констатовано, що для старшокласників характерне емоційно-негативне  реагування на реальність монетарних відносин, яке має свою специфіку за адміністративно-територіальною та статевою ознаками. Більша кількість монетарних установок з негативною валентністю, свідчить про насиченість сильними емоціями монетарних установок старшокласників.  

Конативний компонент ставлення до грошей досліджувався за допомогою «Ретроспективної анкети грошових установок» (Н.А.Нізовських) та методики «Незакінчені речення» (модифікація М. Ю. Семенова). В результаті виявлено наступні особливості монетарних установок старшокласників: для школярів (48,3%    опитаних) гроші означають, перш за все, можливість споживання, покупок;  серед джерел формування монетарних установок на першому місці є сім’я (58,5% від загальної кількості економічних установок), на другому місці – самі досліджувані  (36,8%), в останню чергу –  інші люди (1,1%); установки стосовно грошей, що формуються під впливом батьків (характерні для 37,3 % опитаних), частіше носять характер повчань, розпоряджень, вказівок на те, що слід робити з грошима.

Виявлено диференціацію у монетарних установках старшокласників за адміністративно-територіальною (у 64,2% учнів столиці більшою мірою виражені нераціональні монетарні установки порівняно з периферійним регіоном – у 13,6%, р≤0,001) та статевою (ці установки достовірно більшою мірою виражені у 66,8% дівчат порівняно з 47,8% хлопців, р≤0,05) ознаками.

З метою визначення особливостей конфігурації структурних компонентів ставлення старшокласників до грошей був використаний опитувальник  «Ставлення до грошей» (А.Фернама, модифікація О.С.Дейнеки). В результаті було виділено за всією вибіркою п’ять типів ставлення до грошей: «Тривожність» (дисперсія – 30%), «Ощадливість» (15%), «Гроші–зло» (12%), «Гроші – влада»  (11%), «Заробіток» (10%). Констатовано, що в структурі ставлення до грошей найбільш вираженими (на 42%) є афективні («Тривожність» та «Гроші – зло») складові, які відіграють провідну роль у процесі економічної соціалізації старшокласників при підпорядкованій ролі конативної (представленої на 25% як «Ощадливість» і «Заробіток») та незначній ролі когнітивної («Гроші – влада», 11%) складових. Така конфігурація елементів зумовлює суперечливе, нераціональне ставлення старшокласників до грошей, яке характеризується високою афективною напруженістю, що пояснює стихійність процесу економічної соціалізації старшокласників.

Виявлено відмінності у конфігурації складових ставлення старшокласників до грошей за адміністративно-територіальною ознакою. Так, відсутність у структурі конативної складової старшокласників невеликого міста фактора «Марнотратство», притаманного столичним старшокласникам, і, навпаки, наявність фактора «Заробіток» свідчить про споживацькі економічні установки столичного юнацтва.

У третьому розділі – «Дослідження зв’язку ставлення до грошей з рівнем економічної соціалізації старшокласників» – визначено типи економічної соціалізації у зв’язку з особливостями ставлення до грошей старшокласників; визначено основні соціально-психологічні умови оптимізації економічної соціалізації старшокласників; представлено програму соціально-психологічного тренінгу як засобу цілеспрямованого впливу на старшокласників з метою освоєння ними адекватних засобів поводження з грошима.

В розділі представлено результати емпіричного дослідження впливу особливостей ставлення до грошей на економічну соціалізацію старшокласників. Дослідження показало, що у опитаних старшокласників серед виявлених «профілів» соціальної адаптивності переважає  «профіль» конформності – 59%. Друге місце посідає «профіль» лабільності – 29%, останнє – «профіль» креативності – 12%. «Профіль» максимальної адаптивності був виявлений лише у 4% респондентів, а «профіль» найменшої соціальної адаптивності взагалі відсутній.

На основі аналізу кореляції даних, отриманих за методикою А.Фернама з даними «профілів» соціальної адаптивності, нами виокремлено рівні економічної соціалізації старшокласників: економічно пасивний, економічно лабільний та економічно активний.

Результати дослідження показали, що у 45% опитаних економічна соціалізація протікає на найнижчому, економічно пасивному рівні і характеризується високим рівнем монетарної тривожності. У значно меншої частки опитаних старшокласників (35%, р≤0,01) економічна соціалізація протікає на середньому, економічно лабільному рівні, на якому в структурі соціальної адаптивності особистості переважає лабільність, спостерігається психічна стійкість, легка адаптація в нестабільній ситуації за рахунок ситуативних реакцій, характерні уміння знайти декілька варіантів виходу з даної ситуації та ефективність у використанні грошей для досягнення поставленої мети. Найменш представленою виявилась група старшокласників з високим, економічно активним рівнем економічної соціалізації (20%, р≤0,01), для якої характерна схильність до грошових ризиків, до прийняття нестандартних рішень, до відхилення від соціальних стереотипів, висока ефективність дій в кризових ситуаціях, успішність адаптації в мінливих ситуаціях, ощадливе ставлення до грошей, здатність на тверезий розрахунок, розумну та послідовну економію, раціональне ставлення до грошей.

Показано, що зі зменшенням представленості афективних складових з негативною валентністю в структурі ставлення та збільшенням поінформованості про економічну реальність та зростанням значущості грошей в системі цінностей особистості, зі зростанням ролі раціональних монетарних установок в організації системи ставлення до грошей прямо пов’язано зростання рівня економічної соціалізації особистості на етапі юнацтва.

У розділі обґрунтовано заходи по цілеспрямованому соціалізуючому впливу на старшокласника з метою освоєння ним адекватних способів монетарної поведінки та становлення у нього економічно активного типу особистості. Зокрема, розроблено програму спеціалізованого соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування раціонального ставлення до грошей та тих економічно-психологічних якостей старшокласників (раціональне, нестереотипне мислення, продуктивність діяльності в ситуаціях невизначеності, ощадливість, здатність до рефлексії), які відповідають економічно активному рівню соціалізації особистості.

Програма розробленого тренінгу конституйована трьома модулями. Перший модуль (рефлексивний) орієнтований на усвідомлення старшокласниками змісту їхнього ставлення до грошей (емоційна напруженість у оцінці монетарних відношень, місце грошей в системі цінностей особистості, превалюючий стиль монетарної поведінки); другий модуль (пізнавальний) спрямований на ознайомлення з закономірностями побудови ринкових економічних відносин, на формування позитивного образу світу економіки та усвідомлення функцій грошей й способів їх заробляння; третій модуль (розвивальний) орієнтований на розвиток позитивного мислення, оволодіння старшокласниками техніками подолання психологічних бар’єрів у досягненні економічних цілей та навичками аутотренінгу для зняття внутрішніх обмежень при прийнятті рішень в ситуації невизначеності, навичками планування фінансового успіху. Кожен модуль – відносно самостійна одиниця, яка має власну мету і здійснює свій  внесок в розвиток учасників тренінгу, його можна використовувати в складі інших тренінгів або самостійно.