Програмно-цільовий метод складання та виконання бюджету як інструмент досягнення стратегічних цілей людського розвитку

Краткое содержание

Бюджетна політика є одним з найефективніших інструментів державного регулювання соціально-економічного розвитку країни. Метою бюджетної політики, як і будь-якої іншої, є конкретний результат, відмінний від того, що вже існує, або такий, який сприяє поліпшенню, розвитку й підвищенню ефективності процесу чи кінцевого продукту/послуги. Враховуючи зазначене, багато країн наразі стали використовувати методи бюджетування, орієнтовані на соціально значущий результат. У кожній країні методи бюджетування можуть називати по-різному – наприклад, бюджетування, орієнтоване на результат, управління продуктивністю або ефективністю, програмно-цільовий метод (ПЦМ). Однак усі вони мають спільну мету, що полягає в досягненні конкретного, як правило довгострокового, результату, який максимально відповідає потребам суспільства. А оскільки такий результат повинен бути також достатньо об’єктивним, вимірюваним і передбачуваним, відмінною рисою таких методів бюджетування є система оцінки якості бюджетних послуг і результативності бюджетної політики в цілому.

Все це дозволяє стверджувати, що бюджетні механізми є регуляторами соціально-економічного розвитку. Зазначимо, що під бюджетними механізмами у контексті цього дослідження розуміють прямі видатки, централізовані закупівлі, між бюджетні трансферти. Окрім того, враховуючи, що основні складові людського розвитку, таки як освіта, охорона здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення, в Україні належать до основних бюджетних сфер (тобто їх витрати майже повністю формуються за рахунок бюджетних коштів), на думку автору, через застосування спеціальних бюджетних механізмів та інструментів можна  ефективно регулювати окремі аспекти людського розвитку. Вищевикладене виражає актуальність розробки концептуальних засад та наукового обґрунтування методології використання бюджетних важелів людського розвитку.

Обсяг бюджетних коштів завжди обмежений, навіть у країнах із високим рівнем розвитку людського потенціалу, таких як Австралія, США, Велика Британія, Нова Зеландія,  які за даними ПРООН у 2005 році посідали відповідно 3, 12, 16 та 19 місця [81, с. 228 ]. 

Упродовж другої половини XX ст. фінансове планування пройшло через декілька стадій своєї еволюції, починаючи з низки простих бухгалтерських таблиць, які до 1940-х років перетворились на об’ємну систему фінансового обліку. У цьому контексті найбільш поширеною наразі у світі є практика застосування методів управління бюджетними ресурсами, орієнтована на соціально значущий результат [8].