Методологія регулювання людського розвитку через механізми міжбюджетних відносин

Краткое содержание

Бюджетна політика за своїм характером регулює процеси розподілу і перерозподілу фінансових фондів центральної влади та місцевого самоврядування для забезпечення суспільного добробуту.

Одним з головних надбань Бюджетного кодексу України є створення суттєво нової моделі щодо міжбюджетних відносин. Ця модель базується на чіткому встановленні видів міжбюджетних взаємовідносин із відокремленням понять цільові та нецільові трансферти (дотація вирівнювання та субвенції відповідно), соціальні трансферти (дод. Л), а також на застосуванні формули для розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів вирівнювання (дотації або коштів, що передаються з місцевого до державного бюджету).

Забезпечення відповідності між фактичними видатками на соціальну сферу з реальною потребою у таких витратах має бути одним із приоритетних напрямків діяльності уряду. Недостатнє фінансування соціальної сфери у подальшому може призвести до зниження якості робочої сили та звуження можливостей її нормального відтворення, що спричинить у майбутньому погіршення стану трудового потенціалу й зниження рівня національної конкурентоздатності робочої сили [50; 54; 55; 103; 109]. Все це зумовить чинники падіння темпів економічного зростання країни. Водночас,  невиконання державою соціальних гарантій у повному обсязі (головним чином щодо необхідності наближення основних соціальних стандартів і гарантій до величини прожиткового мінімуму), а також знехтування тендерними особливостями  може призвести до негативних соціальних наслідків та є порушеннями прийнятих конституційних норм [60].

Отже, можна стверджувати, що всі видатки на людський розвиток, зокрема відповідні субвенції з державного бюджету, мають бути відображені у вигляді бюджетних програм. Причому, згідно зі статтею 89 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціального захисту та соціального забезпечення населення є видатками місцевих бюджетів, що провадяться за рахунок коштів вищезгаданих субвенцій (дод. М). Тому, для переходу до комплексної системи відображення усіх видатків держави на людський розвиток  у вигляді відповідних бюджетних програм необхідно, щоб програмно-цільовий метод бюджетування застосовувався на всіх ланках бюджетної системи країни.

Україна впродовж останніх років проводить бюджетну реформу, зокрема розробляються та запроваджуються сучасні методи управління державними фінансами. Згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, з 2002 р. на рівні державного бюджету впроваджено окремі елементи програмно-цільового методу. Однак у місцевих бюджетах програмно-цільовий метод і досі не застосовується, за винятком 85-ти пілотних міст, що проводять експеримент за проектом “Реформа місцевих бюджетів в Україні”, який фінансується Агенцією США з міжнародного розвитку.