ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ДО СТУДЕНТСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, ступінь розробленості проблеми, гіпотези, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі – “Роль та місце емоційного інтелекту в соціально-психологічній адаптації особистості” – проаналізовано основні підходи до розуміння змісту соціально-психологічної адаптації, розглянуто динамічний та статичний аспекти   соціально-психологічної адаптації особистості до студентського середовища. Визначено зміст поняття та напрями дослідження емоційного інтелекту. Розкрито роль емоційного інтелекту в соціально-психологічній адаптації особистості.

Основні підходи до розкриття змісту соціально-психологічної адаптації пов¢язані з різними аспектами взаємодії структурних компонентів системи «соціальне середовище – особистість»: впливом середовища на особистість (Т.В.Алексєєва, О.Г.Мороз, А.А.Надчаджян, С.І.Розум та ін.), реалізацією адаптаційного потенціалу особистості у змінливому середовищі (С.Т.Посохова, О.О.Реан, Т.М.Титаренко, А.В.Фурман, В.М.Ямницький та ін.). З позицій першого підходу, людина реагує на зовнішні впливи соціального середовища та пристосовується до нього у відповідності до існуючих норм та вимог, з позицій другого – людина обирає засоби пристосування відповідно до власних здібностей та потенціалу.

Спираючись на роботи В.П.Казміренко, С.Т.Посохової, К.Роджерса, А.В.Фурмана, Н.В.Хазратової, соціально-психологічну адаптацію у ВНЗ було визначено як процес і результат пристосування молодої людини до організаційного середовища навчального закладу завдяки актуалізації інтелектуального та особистісного потенціалу. Організаційний простір ВНЗ включає чотири ортогональні сфери: людина і нове навчальне середовище (людина – регламентація), людина і нове соціально-психологічне середовище (людина – людина, людина – група), людина і новий інформаційний, когнітивний і дидактичний простір (людина – інформація, людина – знання), людина і нова система соціальних цінностей і відповідальності (людина – професіоналізм). Саме в системі «людина і нове соціально-психологічне середовище» необхідно враховувати емоційно-ціннісні аспекти адаптації, пов¢язані з визначенням студента як суб¢єкта переживання, що у процесі адаптації своєрідно сприймає та переживає впливи зовнішнього середовища, реагує відповідно до власного емоційно-інтелектуального потенціалу.

Характеристики соціально-психологічної адаптації до студентського середовища виявляються на процесуальному (суб'єктному) та результативному (особистісному) рівнях. З позицій зазначеного підходу, процесуальні показники соціально-психологічної адаптації репрезентовано в адаптивних стратегіях подолання стресових ситуацій, пов¢язаних з процесом міжособистісної взаємодії, результативні показники – в характеристиках соціально-психологічної адаптованості, що виявляються у гармонійності поєднання внутрішнього (емоційне, психологічне благополуччя) та зовнішнього (сприятливий статус у групі) компонентів. Основними параметрами соціально-психологічної адаптації особистості до студентського середовища визначено: 1) готовність та пристосування до організації особистого життя в студентському середовищі (навички поведінки в соціально-груповому середовищі, система уявлень про себе та про інших); 2) включеність в інтеграційні процеси студентської групи та стосунків з оточенням (статусна визначеність, система внутрішньогрупових виборів); 3) ідентифікація зі студентськими традиціями, нормами та ритуалами поведінки (рівень і форма ідентифікації себе з студентською групою і спільнотою, система цінностей і ставлень до себе, інших, видів діяльності).

Важливим чинником соціально-психологічної адаптації особистості є здатність до розуміння та управління емоціями, що втілено у понятті «емоційний інтелект». Систематизація теоретичних напрацювань О.І.Власової, М.Зайднера, Д.В.Люсіна, Е.Л.Носенко, Р.Робертса дає підстави охарактеризувати емоційний інтелект як складний психологічний феномен, що змістовно включає як когнітивні, так і ментальні характеристики. Структурно емоційний інтелект складається із внутрішньоособистісного (спрямованого на власні емоції) та міжособистісного (спрямованого на емоції інших людей)  компонентів.

На основі узагальнення праць, присвячених теоретичному та екпериментальному вивченню емоційного інтелекту (І.М.Андрєєва, І.Ф.Аршава, Р.Бар-Он, О.І.Власова, Е.Л.Носенко та ін.) було виокремлено основні сфери впливу емоційного інтелекту на соціально-психологічну адаптацію особистості: когнітивну (уявлення про себе, інших, якість життя), емоційну (емоційне самопочуття), поведінкову (статусно-рольові позиції). З позиції автора роль емоційного інтелекту в адаптації до соціально-психологічного середовища виявляється в усвідомленні особистістю емоційних переживань, пов¢язаних із процесом міжособистісної взаємодії. Це сприяє здійсненню комунікативного вибору суб’єкта: орієнтацію на внутрішню (емоційна компетентність, глибина взаємин) або зовнішню (атрактивність, популярність серед інших) сторону спілкування.

У другому розділі – “Сфери та особливості впливу емоційного інтелекту на соціально-психологічну адаптацію особистості до студентського середовища” – викладено процедуру організації констатуючого етапу дослідження, обґрунтовано комплекс застосованих методів і діагностичних методик, наведено та проінтерпретовано результати дослідження. Проаналізовано характеристики соціально-психологічної адаптації студентів в залежності від рівня емоційного інтелекту. Визначено сфери впливу емоційного інтелекту на соціально-психологічну адаптацію особистості до студентського середовища.

На констатуючому етапі дослідження було проведено ряд послідовних дослідницьких процедур, спрямованих на досягнення поставлених завдань:

1) Вивчення рівня і структури емоційного інтелекту студентів. В якості дослідницького інструментарію було використано опитувальник ЕмІн Д.Люсіна. У дослідженні взяли участь 411 осіб – студентів І-V курсів гуманітарних та економічних спеціальностей. Обробка результатів проводилася з використанням кластерного аналізу (методом К-середніх) та факторного аналізу.

2) Встановлення зв’язку між рівнем емоційного інтелекту та характеристиками адаптивної поведінки студентів в стресових ситуаціях міжособистісної взаємодії. В якості дослідницького інструментарію було використано анкету «Емоційне самопочуття студентів в процесі адаптації», методику диференціальної діагностики депресивних станів В.Зунге, методику дослідження рівня соціальної фрустрованості Вассермана-Бойко, опитувальник вибору стратегій адаптивної поведінки Р.Лазаруса, С.Фолкман. Вибірка склала 200 осіб – студентів І-V курсів гуманітарних спеціальностей. Отримані емпіричні дані підлягали первинній (методом процентильної статистики) та вторинній (засобом факторного аналізу) кількісній обробці.

3) Встановлення зв’язку між рівнем емоційного інтелекту та формами адаптованості студентів. В дослідницькій процедурі було використано методику діагностики соціально-психологічної адаптованості К.Роджерса і Р.Даймонд, методику кольорових метафор І.Соломіна, метод соціометрії. Вибірка склала 150 осіб – студентів І-V курсів гуманітарних факультетів. Отримані емпіричні дані підлягали первинній (процентильна статистика) та вторинній (метод кростабуляції) кількісній обробці.

4) Для вивчення особливостей впливу емоційного інтелекту на показники соціально-психологічної адаптації студентів було проаналізовано вплив емоційного інтелекту на динамічні показники емоційного самопочуття студентів (за даними проведення методики В.Зунге і методики Вассермана-Бойко), отримані шляхом реалізації лонгітюдного плану (n=200), а також на показники узгодженості уявлень про себе і про інших (за даними проведення методики К.Роджерса і Р.Даймонд) і на показники внутрішньогрупової взаємодії (за даними проведення соціометрії), отримані шляхом діагностичного зрізу (n=150). В якості методів обробки даних було використано дисперсійний аналіз, метод простої лінійної регресії.

5) Виявлення особливостей комунікативної поведінки студентів залежно від рівня емоційного інтелекту. В якості дослідницького інструментарію було використано метод соціометрії, що застосовувався шляхом повторних діагностичних зрізів. У дослідженні взяли участь 177 осіб – студентів І-го та ІІ-го курсів гуманітарних спеціальностей. Обробка результатів проводилася шляхом вираховування t-критерію Стьюдента для залежних вибірок.

Результати дослідницької процедури 1. Кластерний аналіз даних, отриманих за опитувальником ЕмІн, дозволив виділити три основні кластери: з усієї кількості опитаних студентів (n=411) – 113 досліджуваних увійшли до кластерної групи з високим рівнем емоційного інтелекту, 202 досліджуваних – до кластерної групи з середнім та 96 досліджуваних – до кластерної групи з низьким рівнем прояву емоційного інтелекту.

Аналіз показників емоційного інтелекту досліджуваних по кожній з кластерних груп показав, що найменш вираженим у студентів є раціональний компонент емоційного інтелекту – здатність до розуміння власних емоцій, емоцій інших людей.

Виявлено гендерні відмінності у рівнях прояву внутрішньоособистісного регулятивного компоненту емоційного інтелекту: більш високий рівень здатності до управління власними емоціями та контролю експресії виявлено у юнаків (р<0,01). Отримані дані відповідають гендерним  уявленням  про  експресивність  жінок  та  емоційну  стриманість чоловіків (Є.П.Ільїн).

Результати дослідницьких процедур 2 і 3. Встановлено, що рівень емоційного інтелекту обумовлює характеристики соціально-психологічної адаптації студентів, проаналізовані на процесуальному та результативному рівнях.

На процесуальному рівні (показники емоційного самопочуття, вибір копінг-стратегій) у студентів виявлено відмінні способи подолання дискомфортних емоційних станів в залежності від рівня емоційного інтелекту: високий рівень емоційного інтелекту характеризується усвідомленістю, середній рівень емоційного інтелекту – характеризується варіативністю подолання та нейтралізацією, низький рівень емоційного інтелекту – витісненням фрустраційних, депресивних переживань в процесі адаптації особистості. Отже, роль емоційного інтелекту виявляється у здійсненні вибору між прийняттям (усвідомленням) і уникненням (витісненням) емоційних переживань, що супроводжують стресові ситуації міжособистісної взаємодії. Саме усвідомлення неприємних переживань сприяє їх більш ефективному подоланню, оскільки дає можливість попередити їх повторне виникнення. Ігнорування дискомфортних переживань, пов¢язане з їх витісненням, призводить до накопичення негативних емоцій, що може провокувати прояв кризових станів у стресогенні періоди життя.