ОСОБЕННОСТИ МИЖПИВКУЛЬНОЙ РЕГУЛЯЦИИ ПСИХОМОТОРНЫХ ДЕЙСТВИЙ ЧЕЛОВЕКА :

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт та предмет, сформульовано мету, гіпотези, завдання, розкрито теоретико-методологічну та практичну значущість роботи, наукову новизну, наведено данні щодо апробації та впровадження результатів у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження психологічних механізмів регуляції психомоторних дій людини» представлено результати аналізу літературних джерел за темою дослідження: розглянуто структуру та регуляторні механізми психомоторики людини, описано категорію функціональної асиметрії мозку як чинника регуляції психомоторних дій, проаналізовано основні напрямки у дослідженні психологічних особливостей перенесення психомоторних дій.

Аналіз джерел літератури дозволив дійти до висновку, що психомоторна дія, за-лежно від домінуючого рівня організації рухів, розглядається як дія встановлення та   підтримування пози (М.О. Бернштейн, І.М. Сєченов, Т. Бауер, В.С. Гурфінкель), активне пересування людини у просторі (Б.Г. Ананьєв, В.В. Клименко, В.С. Фарфель,                 Л.В. Чхаїдзе), інструментальна дія (В.П. Зінченко, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов), виконавча дія (Н.Д. Гордєєва, Є.М. Сурков, Ю.О. Цагареллі), комунікативна дія           (О.В. Запорожець, В.О. Лабунська, А. Піз). Психологічний аналіз функції психомоторної дії   відбито у співвідношенні «рух – розумовий розвиток – творчість», відповідно до якого опанування структури психомоторної дії виступає чинником розкриття творчого потенціалу особистості.

Встановлено, що всі існуючі підходи відносно дослідження регуляції психо-моторних дій умовно можна поділити на біомеханічний, психофізіологічний та психологічний. Але ми вважаємо, що доцільним буде підхід, який інтегрує в собі ці             напрямки.

В організації психомоторної дії, поряд із моторним компонентом, підкреслюється домінуюча роль сенсорного синтезу (М.О. Бернштейн, О.Р. Малхазов), мотивації         (П.К. Анохін, О.О. Конопкін, А.М. Шинкарюк), пам’яті (В.І. Гончаров, Дж. Адамс,           Р. Шмідт), образу (В.В. Клименко, О.М. Назаров, П.А. Рудік), задатків (В.П. Озеров) тощо. Змістовний аналіз поглядів на проблему психомоторної регуляції вказує на те, що при неоднозначності опису цієї категорії, загальним для всіх точок зору є ствердження про те, що психомоторна дія – це процес розв’язування задачі шляхом саме  «живого» руху.

При всьому різноманітті підходів нами було сформульовано низку основних положень відносно проблеми психомоторної дії: 1) основою психомоторної дії є потреба суб’єкта діяльності в активності; 2) психомоторна дія має свої біодинамічні характеристики; 3) психомоторні дії не існують ізольовано, а входять до інтегративної структури психомоторики; 4)психомоторна дія відбиває психологічний зміст стану людини в русі.

Було встановлено, що на думку багатьох авторів (Н.М. Брагіна, Т.А. Доброхотова,  І.В. Єфімова, Є.П. Ільїн, В.В. Клименко, А.В. Семенович, Є.Д. Хомська, А.П. Чуприков,  Р. Сперрі, Д. Кімура, М. Газзаніга), індивідуальні відмінності в організації та продуктивності психомоторних дій визначаються ступенем активності правої чи лівої півкулі головного мозку людини. Результати цих досліджень дозволяють визначити міжпівкульну регуляцію психомоторних дій людини, як систему регуляції рухів, яка є самоорганізованою, пов’язаною з функціональною асиметрією мозку та орієнтованою на рішення завдань, спрямованих на виконання психомоторної діяльності. Всі дослідження, які пов’язані з міжпівкульною організацією психомоторики, демонструють одну з наступних тенденцій: 1) півкулі здійснюють диференційований внесок до опанування психомоторної дії; 2) виражена функціональна міжпівкульна симетрія є одним із чинників психомоторної майстерності людини. Але ми, ґрунтуючись на підходах  П.М. Єрмакова, В.В. Клименка, О.О. Поцелуєва, вважаємо, що ствердження про ступень активності міжпівкульних взаємозв’язків як чинник ефективного засвоєння психомоторної дії є найбільш доцільним з точки зору оптимізації психомоторних можливостей людини, тому що синтез когнітивних стратегій правої та лівої півкуль надає можливість ефективно адаптуватись та перетворювати нові умови діяльності.

 Поряд з такими типами міжпівкульної взаємодії як компарація, сумація, домі-нантність, співпраця, метаконтроль тощо, перенесення дій є найбільш розробленим в психологічній науці. Перенесення (навички, прийому інформації, образу) в багатьох дослідженнях (В.В. Давидов, О.В. Запорожець, Є.М. Кабанова-Меллер, Є.О. Мілєрян,       І.М. Сєченов, І.С. Якіманська, Ж. Олерон) безпосередньо чи опосередковано зводиться до механізму міжпівкульної взаємодії, тому що процес узагальнення, що знаходиться в основі перенесення, передбачає інтегративну роботу дискурсивно-логічних та чуттєво-інтуїтивних регуляторів дій, що відповідає, згідно В.В. Клименку, стратегіям лівої чи правої півкулі.

Аналіз науково-методичної літератури дає можливість стверджувати, що міжпів-кульна організація психіки є невід’ємним чинником регуляції психомоторних дій людини. Розгляд особливостей продуктивності психомоторних дій осіб з різним типом міжпів-кульної асиметрії дозволить спрогнозувати ефективність засобів формування психомо-торних навичок, тим самим підвищити надійність психологічних чинників ефективності діяльності. Таким чином, шляхи вирішення означеної проблеми полягають у вивченні особливостей регуляції психомоторних дій, виходячи з принципів  міжпівкульної взаємодії.

У другому розділі «Організація та методи дослідження особливостей міжпів-кульної регуляції психомоторних дій людини» відображено обґрунтування програми та стратегія експериментального дослідження, представлено методи дослідження та характеристика вибірки досліджуваних.

Регуляція психомоторних дій є складно організованим процесом, тому для розгляду її специфіки потрібно використовувати принципи комплексного підходу.  Дослідження проводилось у два етапи.

Метою першого етапу є виявлення основних відмінностей в продуктивності психомоторних дій осіб  з різним типом міжпівкульної асиметрії (МА). Ґрунтуючись на уявленнях В.В. Клименка про структуру психомоторики, було визначено метою         вивчення продуктивності психомоторних дій за такими показниками, як темп (вимірю-вався за допомогою тепінг-тесту Є.П. Ільїна), максимальна сила та точність диференційованого зусилля (динамометрія), координованість (методика «Дошки Вальтера»), чутливість за просторовими параметрами руху (субтести «лінеограми» та «зигзаги» методики міокінетичної діагностики    Е. Міра-і-Лопеса) та статична витривалість рук (варіант функціональної спроби  Б.М. Смірнова).

Формування вибірки дослідження здійснювалося на основі: 1) змістовного критерію; 2) критерію еквівалентності груп досліджуваних; 3) критерію репрезентативності вибірки за віком та статтю. Загальна кількість досліджуваних на першому етапі склала 97 чоловік – студенти Донецького інституту психології і підприємництва, Донецького інституту післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників та Державного університету інформатики і штучного інтелекту (чоловіки віком від 18 до 32 років). На основі отриманих даних за результатами п’яти вимірів функціональної асиметрії (протягом п’яти днів) з використанням активаціометра АЦ-5 (Ю.О. Цагареллі) всіх             досліджуваних було поділено на три групи: 1) особи з правопівкульним типом МА – 32 чоловіки (33%); 2) особи з лівопівкульним МА – 31 чоловік (32%); 3) особи з амбілате-ральним типом МА – 34 чоловіки (35%).

На другому етапі проводився формуючий експеримент, який було спрямовано на визначення оптимальних тренувальних умов для міжпівкульного перенесення сенсорних корекцій рухів осіб з різним типом МА. Було досліджено перенесення продуктивності балістичного руху рук (на прикладі використання гри «дартс»).

Як вказано у дослідженнях зарубіжних авторів (Ж. Олерон, А. Фолькман, Б. Мер-док), поява ефекту перенесення інформації про рух може спостерігатись при зіставленні результатів зрізових вимірів функції протягом однієї експериментальної серії досліду, а зіставлення кривих динаміки показника приросту чи інтерференції різних груп            дозволить виявити ефективне тренування чи засіб впливу на формування функції, яка вивчається. Відповідно з цим принципом, нами було розроблено схему експериментального дослідження особливостей перенесення сенсорних корекцій рухів в різних трену-вальних умовах, яка була реалізована на п’яти групах досліджуваних (три експериментальні і дві контрольні) та є однаковою для вибірок лівопівкульних, правопівкульних та амбілатеральних. 

У кожній експериментальній схемі представлено: 1 етап – попередній (виконувались серії кидків на точність лівою та правою руками); 2 етап - проміжний (4 фази тренування влучності з виконанням в кожній серій кидків. Після кожної фази було проведено діагностику точності рухів обох рук). 3 етап – ретестовий (виконувались серії кидків на точність лівою та правою руками, як і на першому етапі).

В першій експериментальній групі (ЕГ1) здійснювалось тренування ведучої руки з метою діагностики міжпівкульного перенесення сенсорних корекцій рухів на неведучу руку; у другій експериментальній групі (ЕГ2) проводилось тренування функції неведучої руки та діагностика міжпівкульного перенесення сенсорних корекцій рухів на ведучу руку; у третій експериментальній групі (ЕГ3) проводилося двобічне, поперемінне тренування психомоторної функції лівої та правої рук та діагностика міжпівкульного перенесення сенсорних корекцій рухів на обидві руки. В першій контрольній групі (КГ1) на проміжному етапі експерименту були відсутні фази тренування, але використовувались діагностичні зрізи. У другій контрольній групі (КГ2) на проміжному етапі були відсутні і тренування, і проміжні діагностичні зрізи. Критерієм оцінки перенесення  сенсорних  корекцій  рухів виступив кількісний приріст продуктивності психомоторної дії у балах.  

Після кожної серії кидків на всіх етапах експерименту було проведено вимір показника МА з використанням активаціометра, що дозволило виявити: а) динаміку МА під впливом різних умов тренування; б) відмінності в МА між групами на кожному з етапів та фаз проведення експерименту; в) ступінь еквівалентності груп експерименту  за         рівнем  МА.

На основі результатів теоретичного аналізу досліджень В.О. Бодрова, П.М. Єрмакова, І.В. Єфімової, Є.П. Ільїна, А.Л. Сиротюк, Г.О. Кураєва, М.О. Матової, В.І. Огурьонкова та інших авторів було встановлено, що тип МА впливає на регуляцію професійної, учбової та спортивної діяльності людини. Відповідно до цього першим критерієм формування вибірки дослідження є належність досліджуваних до кожної з вказаних сфер діяльності. До першої частини вибірки ввійшли студенти психологічного факультету Донецького інституту психології і підприємництва. Групу спортсменів було представлено спортсменами-вершниками спортивної школи сучасного п’ятиборства та тріатлону «Локомотив» (м. Донецьк). Частина вибірки робітників складалась з операторів гідравлічних паперорізальних машин цехів передпечатної підготовки поліграфічних комбінатів та типографій м. Донецька (поліграфічне підприємство (ПП) «Віта»,  ПП «Кальміус», ПП «Перша міська типографія», Донецька картонажна фабрика). Другий критерій формування вибірки (гомогенність за статевою ознакою) дозволив відібрати досліджуваних чоловічої статі. На основі даних активаціометрії, досліджуваних було розподілено на три групи: а) лівопівкульні, б) правопівкульні, в) амбілатеральні. Отже, третім критерієм формування вибірки виступив показник виразності активності півкуль. Таким чином, на другому етапі дослідження приймали участь 113 чоловік: 37 (32%) – правопівкульні, 42 (38%) – лівопівкульні, 34 (30%) – амбілатеральні. Всіх досліджуваних вибірки було розподілено на 5 груп експерименту за допомогою стратегії рандомізації.  

Математичний аналіз було здійснено з використанням параметрів описової статистики, критеріїв F-Фішера, U-Манна-Уітні і T-Вілкоксона.

У третьому розділі «Вплив типу міжпівкульної асиметрії на продуктивність регуляції психомоторних дій людини» представлено результати експериментального дослідження відмінностей в продуктивності психомоторних дій осіб з різним типом МА, а також описано результати дослідження оптимального засобу розвитку здібності до   міжпівкульного перенесення осіб з різним типом МА.

 Виявлено основні відмінності в продуктивності психомоторних дій осіб з різним типом МА (див. табл. 1). Показники психомоторного темпу різні у лівопівкульних та правопівкульних: представники першої групи показали більш високий рівень швидкості правої (ведучої) руки ніж лівої, а у правопівкульних – ліва (ведуча) значно більш швидша за праву, що проявляється в значній різниці показників швидкісної продуктивності домінантної та субдомінантної рук осіб з вираженою правобічною чи лівобічною асиметрією. Темп ведучої руки у досліджуваних з вираженою асиметрією значно не   відрізняється, що є свідоцтвом ідентично організованих адаптивних механізмів, які   зумовлені рівним забезпеченням швидкісної продуктивності психомоторних дій домінуючою півкулею.