ЭТНОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ КАРТИНЫ МИРА ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено його об’єкт і предмет, сформульовано мету, гіпотезу й завдання дослідження, розкрито його методологічні й теоретичні засади, висвітлено наукову новизну, практичну цінність, наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі – “Природа уявлень про світобудову” – розкривається ступінь опрацювання досліджуваної проблеми у філософській і психологічній літературі. Аналізується зміст ключового поняття “картина світу” у різних напрямах психології та філософії та її значення у становленні особистості. Вивченням проблеми займалися Є. Ю. Артем’єва, Л. С. Виготський, О. М. Лєонтьєв, В. С. Мухіна, М. Мід, А. Н. Казакова, С. Д. Смирнов, Л. Ф. Обухова, З. Фрейд, Дж. Фолі, К. Хюбнер, Е. Ериксон, К. Ґ. Юнґ і багато інших.

У сучасному людинознавстві поняття “картина світу” стає одним із центральних, виражаючи специфіку людини, її буття у світі. Хоч феномен картини світу настільки ж давній, як і сама людина, поняття “картина світу” у сучасній науці перебуває у стадії формування. Так, у філософії термін “картина світу” використовується в декількох основних значеннях, згідно з якими картина світу розглядається, як вид філософської рефлексії або наукового знання, як світогляд, як поняття, що посідає проміжне становище між філософським та науковим.

До психологічної науки поняття “картина світу” в цілому і до етнопсихології увів Р. Редфільд. “Етнічна картина світу”, за Р. Редфільдом – це бачення світобудови характерне для того чи іншого народу, про самих себе і свої дії, а також про свою діяльність у світі. Р. Редфільд стверджував, що жодна людина не рефлексує усього, що вона знає про світ і водночас розумна та інформована людина може описати свою картину світу так, щоб її зрозумів дослідник.

У психологічній науці розглядається проблема суб’єктивної картини світу, внутрішніх механізмів її формування та існування у свідомості. Дослідження моделі світу як відображення суб’єктивного досвіду людини проводилися, насамперед, у рамках когнітивного напряму (В. Н. Михайловський, Е. Тулін, Ю. І. Свєтовой).

Картина світу створюється людиною у процесі осмислення дійсності у духовній і практичній діяльності. Формування картини світу охоплює всі сторони психічного – від відчуття до мислення й самосвідомості. Картина світу – “суб’єктивний образ об’єктивної реальності”, інтерпретація людиною дійсності, що дозволяє їй орієнтуватися в навколишньому світі (О. М. Леонтьєв).

Оскільки уявлення про світобудову набуваються й формуються протягом усього життя людини, то, отримані на різних етапах і різними шляхами, вони будуть різною мірою усвідомлені. Базові уявлення, отримані на самому початку життя, зберігаються у сфері неусвідомлюваного, як і інші враження раннього дитинства. Більше того, розвиток уявлень про світобудову, природничо-наукові уявлення, що отримані пізніше від соціуму, не можуть повністю замінити вихідних, тісно пов’язаних з афективними переживаннями раннього дитинства, і, вступаючи з ними у протиріччя, витісняють їх у сфери несвідомого.

Особистісні смисли й індивідуальні значення представлені в суб’єктивній картині світу не ізольованими компонентами, а у вигляді єдиної системи, що складається з інтегрованих, стійких і узагальнених комплексів.

Базовими структурами, що інтегрують картину світу, є смислові утворення – стійкі узагальнені системи особистісних смислів. Основними семантичними формами функціонування смислових утворень у картині світу молодших школярів є смислова категорія, що відображає узагальнені класи явищ, в основі кожного з яких лежить смислова ознака, і смисловий конструкт, через який передається картина світу. Картина світобудови характеризується, окрім змісту, суб’єктивним ставленням до світу: переживанням причетності до світу, задоволеності або розчарованості його наявним станом, емоційною оцінкою світу і його можливих змін.

Стосовно картини світу дітей молодшого шкільного віку, то виходячи із узагальнення літературних даних і спираючись на власні спостереження, здійснені під час практично-психологічної роботи з дітьми цього віку, ми висунули гіпотезу, за якою їхні уявлення про зміст і структуру світобудови поєднують елементи наукового походження з міфологічними елементами, які мають етнокультуральну специфіку; і при цьому відбувається гендерне опосередкування зазначеного поєднання. Оскільки моделі, що включаються до картини світу містять уявлення, які суперечать одне одному за цілим рядом параметрів, багато в чому суперечливою виявляється й картина світу. Це стає поштовхом до того, що частина уявлень актуалізується у вигляді самостійно побудованих, але при цьому глибинно детермінованих моделей світу.

У віковій та дитячій психології відмічається, що дитяча картина світу народжується завдяки різноманітним системам стосунків дитини з навколишнім світом. Вона виступає як сукупність знань, уявлень, смислів, вербальних та візуальних моделей, що разом утворюють соціально-психологічний простір дитини.

Формування у дитини індивідуальної картини світу є процес, у якому інформація про світі, яка надходить ззовні, залучається до “висвоювання” власних конструктів. В рамках нашого дослідження поняття “висвоювання” (М. Гайдеґґер) трактується як процес осягнення суб’єктом знань, які приховані в ньому самому, але для своєї експлікації потребують культурних засобів.

Експлікування картини світу відображається в головних характеристиках моделей світу, як міфологічних, так і наукових. Це знаходить вияв в особливостях здійснюваного мислення. За Дж. Толлкіном для міфологічного мислення характерні дифузність, нечіткість, брак чіткого відокремлено від емоційної та моторної сфер, так само як і розрізнення суб’єкта і об’єкта, предмета, знака, слова і призначуваної ним сутності. Це мислення, в якому слабо розвинуті абстрактні поняття. На базі цього типу мислення будується міфопоетична модель картини світу.

Іншим типом мислення є наукове, воно представляє космічний порядок як нескінченну послідовність елементів. Людина є, з одного боку, частиною цієї сукупності елементів, а з іншого – протистоїть світові. На базі цього типу мислення будується наукова модель картини світу.

Дитячі уявлення про зміст і структуру світобудови формуються під впливом як міфологічних, так і наукових моделей світу. Оскільки моделі цих типів містять уявлення, що суперечать одне одному за цілою низкою параметрів, багато в чому суперечливою виявляється й картина світу. Отже, цілком природним постає змішування, у дітей молодшого шкільного віку, міфологічних та наукових принципів побудови світу

У другому розділі – “Програма емпіричного дослідження образів світобудови” – описано програму емпіричного дослідження спрямованого на перевірку викладеної вище гіпотези. Охарактеризовано також методи спрямовані на дослідження образів світобудови у дітей, які належать до різних етнічних груп. В ролі такої форми дослідження доступної для дітей молодшого шкільного віку, виступає малюнок (“Серійне малювання”). Цю форму було вибрано з наступних міркувань: малюнок відомий з давніх часів, є засобом експлікації картини світу; малюнок дає можливість знаково та символічно передати зміст картини свиту дитини; малюнок пов’язаний із зоровим сприйманням; малюнок має терапевтичні можливості.

У дослідженнях та у практиці психодіагностики знайшли застосування три головні підходи у серійному малюванні: 1) недирективний, коли дитина сама вирішує, що їй малювати; 2) директивний, коли психолог дає завдання; 3) частково директивний, коли психолог проаналізувавши попередні малюнки дитини і найчастіше відображені в них теми й символи, просить намалювати ще раз для нього.

У нашому дослідженні було використано усі три підходи. Програмою дослідження передбачено п’ять етапів, що частково перекривалися:

а) встановлення контакту з досліджуваними (використовувалась бесіда, що будувалася на принципах гуманістичного підходу);

б) формування й підтримка особистого інтересу досліджуваних щодо участі в експерименті (зустріч з членами родини, бесіда);

в) з’ясування того, наскільки діти розуміють завдання (бесіда, емпатійна підтримка);

г) виконання завдання (бесіда, емпатійна підтримка);

д) інтерпретація й обговорення з досліджуваними отриманих результатів (ранжування, аналіз, інтерпретація).

Характеристики вибірки. Вік – 7–8 років. До дослідження були залучені групи дітей слов’янської, єврейської, тюркської національностей по 200 осіб (100 хлопчиків і 100 дівчаток) з кожної етнічної групи, що проживали в кримському регіону в повних сім’ях.

Зустрічі дослідника з дітьми проходили індивідуально, тричі на тиждень. Передумовою для роботи за експериментальною програмою було знайомство з особистістю досліджуваних, бесіда з їхніми батьками, знайомство з особовою картою школяра. З’ясовувалися обставини життя дитини в родині й характеристики перебування у товаристві однолітків, її світогляд, інтереси. Це робилося зокрема, заради недопущення до участі в експерименті дітей з психічною патологією, що могло б викривити результати дослідження, а також для з’ясування того, в якій родині виховується дитина, чи не є сім’я змішаною за національною ознакою. Також знайомство з досліджуваними дало можливість повноцінно інтерпретувати емпіричний матеріал, простежити прояви особистості у відображенні картини світа, також з’ясувати, які тематичні завдання для малювання є найбільш цікавими для досліджуваних дітей. У ході самого дослідження психолог мав виявляти професійні якості – емпатію, толерантність, гнучкість.

Процедура серійного малювання в нашій роботі передбачала п’ять тем, а саме: “неіснуюча тварина”, “маска, яку я хотів (ла) би носити”, “моє майбутнє”, “моє уявлення Бога”, та “намалюй все, що хочеш, або намалюй своє уявлення “Всього світу””.

На першому етапі не передбачалося обов’язкового послідовного відображення перерахованих тем. Процес малювання багато в чому виходив з того, що саме готова намалювати дитина при зустрічі, але виключалися теми, які раніше вже були використані дитиною.

Здійснюючи психологічний аналіз кожного малюнка, ми намагалися виявити не лише його явний зміст, що схоплюється вже при швидкому ознайомленні з ним, (і не його художні якості, що співвідносяться, звісно, з рівнем психічного розвитку дитини), а також той потаємний глибинний смисл, що, як здається виходить за межі цього розвитку й життєвих знань дитини. Також враховувалась вербальна інформація, котру давала дитина у процесі малювання.

У третьому розділі роботи – “Результати емпіричного дослідження” – описувалась обробка і аналіз результатів експерименту. Основним прийомом обробки отриманих даних стало детальне розкриття графічної, символічної й колористичної структури малюнків. Нами досліджувалась тематика малюнків, об’єкти, що містяться в них, образи, конфігурації об’єктів, колористична гамма малюнків. При проведенні контент-аналізу враховувалися усні коментарі дітей до малюнків, здійснювалась інтерпретація малюнків.