Психологічні особливості реалізації вчителем гуманістичної позиції в педагогічній діяльності

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми та проблеми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету дослідження; сформульовано гіпотезу та завдання; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; подано дані про апробацію роботи та її впровадження в практику.

У першому розділі «Теоретичний аналіз особливостей реалізації вчителем гуманістичної позиції в педагогічній діяльності» здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів феномену «гуманістична позиція особистості», розкрито його структурно-функціональний зміст та місце в системі психологічного знання. Сформульовано і обґрунтовано власний погляд на проблему формування і вияву гуманістичної позиції вчителя у становленні педагогічної діяльності в цілому, а також при підготовці студентів – майбутніх педагогів та на перших етапах професійної діяльності педагога – зокрема. З’ясовано роль гуманістичної позиції та її цілеспрямованого формування у процесі становлення особистості майбутнього фахівця-педагога, її вплив на успішність навчання учнів. Виявлено взаємозв’язок гуманістичної позиції вчителя з конкретними аспектами і формами педагогічної взаємодії. Зокрема, виявлено, що дана особистісна позиція може бути реалізована в систему педагогічного спілкування у формі діалогу (Ш.О.Амонашвілі, Г.О.Балл, М.М.Бахтін та ін.).

В роботі поняття “гуманістичної позиції” розкривається передусім як теоретико психологічне в контексті філософсько-епістемологічних поглядів М.М.Бахтіна, В.С.Біблера, М.Бубера; теорій гуманістичної психології А.Адлера, А.Маслоу, К.Роджерса; культурно-історичної концепції онтогенезу внутрішньої позиції особистості (Л.І.Божович, Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка); соціально-психологічних теорій Г.М.Андрєєвої, О.О.Бодальова, Б.Ф.Ломова, Б.Д.Паригіна, У.А.Хараша. Показано, що феномен гуманізації освіти (гуманістичних напрямів педагогічного спілкування) привертав до себе увагу дослідників протягом значного часу, але лише завдяки інтеграції філософських уявлень та теоретико-психологічних побудов, спрямованих на оптимізацію навчально-виховного процесу, в ключових роботах цього напряму зроблено висновки, що психологічний зміст феномену гуманістичної позиції педагога виявляється в потребі і можливості реалізувати діалогічність, як особливу форму педагогічної взаємодії (Г.О.Балл, В.С.Біблер).

В соціально-психологічній науці, категорія “спілкування” є однією із найважливіших, адже всі сторони соціальних процесів опосередковано спілкуванням. Явища спілкування породжують такі соціально-психологічні феномени як сприйняття і розуміння людьми один одного (Г.М.Андрєєва, О.О.Бодальов, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов).

Серед позитивних факторів діалогізації навчально-виховного процесу виокремлюються наступні: забезпечення активної позиції кожного учня на уроці; використання педагогом широкого спектру прямих і непрямих впливів, що адекватні ситуації; володіння вчителем рефлексивною технікою, тобто здатність адекватно аналізувати навчальний процес, свою діяльність; використання на уроці групових форм діяльності (М.В.Савчин).

Згідно з положенням гуманістичної психології (К.Роджерс, А.Маслоу) та провідними ідеями вітчизняних педагогів (В.О.Сухомлинський, М.О.Амонашвілі), конструктивна взаємодія «старшого» з «молодшим» (власне, виховання), полягає у створенні умов вільного і різнобічного розгортання і становлення особистісних тенденцій і напрямів підростаючої дитини. В цьому, власне, і полягає гуманістичність позиції вчителя. Термін «позиція» розглядається в роботі у контексті культурно-історичної теорії. Зокрема, Л.І.Божович вважала, що позиція є найбільш інтегрованим психічним новоутворенням особистості, що визначає особливості її діяльності. Інші численні дослідження особистісної позиції відкривають важливі аспекти даного явища.

Проаналізований матеріал, в цілому, засвідчує існування можливостей побудови гуманістичних основ у системі освіти, але за умови суттєвих психологічних змін як самої ситуації педагогічної взаємодії, так і корекції особистісних властивостей і тенденцій її учасників. Зокрема, дослідження, виконані під керівництвом В.С.Біблера засвідчують, що учбовий діалог передбачає виявлення учнем власних культурно-надбаних аспектів досвіду та одночасне засвоєння нових форм соціальних варіантів поведінки.

Суттєвим в контексті нашого дослідження є врахування фактору розвитку. Ми виходимо з ключових ідей генетичної психології (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко). Гуманістична позиція людини не виникає «раптово», а поступово формується протягом онтогенетичного розвитку особистості в межах соціальної ситуації розвитку, тобто – як дериват взаємодії внутрішнього світу з соціальним оточенням.

Навчання діалогу – це нова прогресивна позиція педагога по відношенню до студента, а не тільки до партнерів по спілкуванню. Оволодіння навичками діалогічного спілкування не лише сприяє розкриттю потенційних можливостей розширення свідомих і довільних компонентів регуляції своєї діяльності і поведінки, а й дозволяє сформувати і виявити гуманістичну позицію особистості.

У другому розділі «Особливості прояву і реалізації гуманістичної позиції в педагогічному спілкуванні» обґрунтовано схему побудови емпіричного дослідження. Обґрунтовується використання методичного арсеналу і послідовність його застосування у процедурі дослідження. На підставі теоретичного аналізу проблеми та попередніх спостережень було створено експериментальну модель емпіричного дослідження. Вона включала в себе сукупність теоретичних уявлень, основні напрями пошукових досліджень, етапи проведення методичних процедур та аспекти інтерпретації та узагальнення результатів дослідження. Зокрема, виділялися констатувальний та формувальний етапи дослідження, які розподілялися на окремі процедури у відповідності з метою та гіпотезою роботи.

Констатувальний етап дослідження розроблявся у відповідності з викладеною в теоретичному розділі роботи позицією і конкретизацією останньої у вигляді експериментально-діагностичних заходів.

Відповідно до мети, даний етап дослідження включав в себе такі послідовні процедури: 1) визначення особливостей прояву гуманістичної позиції в навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу (досліджувались вихідні аспекти гуманістичної позиції, як вони формуються у майбутніх вчителів); 2) встановлення емпіричних психологічних корелятів реалізації гуманістичної позиції вчителем у навчанні старшокласників (таким корелятом в роботі було явище дійсного врахування характерологічних особливостей старшокласників у навчанні); 3) виявлення і змістовний аналіз діалогічних аспектів педагогічного спілкування.

Відповідно до вказаної мети та конкретних завдань, емпіричне дослідження проводилось зі студентами та викладачами ВНЗ, учнями та вчителями загальноосвітніх шкіл, студентами медичного училища. На першому етапі контингент досліджуваних склали студенти та викладачі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Репрезентативність вибірки зумовлена відповідністю методологічним засадам роботи та цілям дослідження, та використанням статистичних форм аналізу результатів.

На другому етапі досліджуваними були учні 9-х класів загальноосвітніх шкіл м.Ніжина та м.Прилуки, всього 51 особа та їхні вчителі – 35 осіб. На третьому етапі досліджувались вчителі загальноосвітніх шкіл м.Ніжина та м.Прилуки, всього 50 осіб.

Дослідження особливостей вияву гуманістичної позиції в навчально-виховному процесі педагогічного ВНЗ здійснювалось на підставі аналізу результатів методики інтерактивної спрямованості (М.Є.Щуріков, в модифікації М.П.Фетіскіна). Основною групою досліджуваних були студенти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя спеціальності «українська мова і література та практична психологія» (185 осіб, з них 123 особи жіночої статі і 62 особи чоловічої статі), контрольною групою були студенти спеціальності «англійська мова і література та друга іноземна мова» (175 осіб, з них 112 осіб жіночої статі та 63 особи чоловічої статі) та викладачі ВНЗ (150 осіб, з них 89 осіб жіночої статі та 61 особа чоловічої статі). Дана методика була завершальною діагностичною процедурою. Їй передували такі форми роботи, як спостереження, бесіда, метод експертних оцінок. Результати подані у формі таблиці, яка враховує всі форми діагностичної роботи.