ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, його об'єкт, предмет, визначено мету та завдання. Обґрунтовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі “Феномен соціального інтелекту в структурі професійно-важливих якостей представників комунікативних професій” проаналізовані основні підходи до розуміння СІ, його змісту, структурних компонентів, умов формування. Розкрито місце і роль СІ в системі професійно-важливих якостей представників комунікативних професій.

Теоретичний аналіз та узагальнення положень  робіт  Г.Айзенка, Г.Олпорта, Е.Торндайка, Дж.Гілфорда, Ю.Ємельянова, Н.Каліної, В.Куніциної, Е.Носенко, С.Руденко та ін. вчених, дозволяє розкрити загальні засади та зміст психологічного феномену соціального інтелекту, а також описати його співвідношення з різними психічними та особистісними характеристиками.

На сучасному етапі розвитку психологічної науки вивчаються наступні аспекти СІ.

СІ як особлива здатність відмінна від відомих видів інтелекту (вербального, просторового, математичного та ін.), але така, що корелює з ними; це вид пізнання, який відрізняється специфікою свого об'єкта (Дж. Гілфорд, Д. Кітінг, Н. Кентор, Р. Стернберг, В. Штерн, М.Форд, М.Тісак, Н.Кудрявцева, Д.Ушаков).

СІ як один з аспектів емоційного інтелекту (Г.Гарднер, Н.Коврига, Е.Носенко, Е.Торндайк).

СІ як компетентність у сфері соціального пізнання (Р.Стернберг); як аспект соціально-психологічної компетентності (Л.Лєпіхова, А.Мудрик); як прояв комунікативної компетентності (М.Амінов, М.Бобнєва, Ю.Ємельянов, О.Капустіна, О.Михайлова та ін.).

СІ – це не стільки здібності, скільки комплекс знань, умінь й навичок, набутих протягом життя (Г.Айзенк, Г.Геранюшкіна, М.Кубишкіна, Г.Олпорт, Р.Селман, М.Холодна).

Новим аспектом у вивченні СІ є виокремлення його комунікативно-особистісного потенціалу (В. Куніцина, О.Лобанов, О.Подунова, О.Феоктистов), котрий розуміють як комплекс властивостей, що полегшують чи утруднюють процес спілкування.

Функціонування СІ визначають: соціальна перцепція, соціальне мислення, соціальна уява, соціальні уявлення (К. Абульханова-Славська, О. Бодальов, В. Лабунська, Д. Майєрс).

Аналіз теоретичних та експериментальних досліджень показав, що у психологічній науці СІ – це поняття, котре досі не має однозначного тлумачення. Водночас у визначеннях цього явища можна знайти ряд спільних моментів: 1) СІ тлумачиться як здібність, отже він пов'язаний з певною діяльністю та виступає особистісним утворенням; 2) предметом цих здібностей виступає встановлення послідовності між подіями, в яких діючими особами є людина та її соціальне оточення; 3) в якому б контексті не змальовувався СІ, він описується як складне структурне утворення, що включає ряд здібностей.

У нашій роботі СІ розглядається як гетерогенна здібність, яка полягає в розумінні самого себе, інших людей, їхніх взаємин, а також у прогнозуванні перебігу міжособистісних подій на основі індивідуальних мисленнєвих процесів, афективного реагування на особистісний і соціально-психологічний контекст ситуацій взаємодії та соціального досвіду.

Спираючись на наведені вище дослідження, можна обґрунтувати структуру СІ представників комунікативних професій, яка складається з трьох компонентів: когнітивного, емоційного, комунікативно-організаційного.

Особливого інтересу набуває з’ясування ролі СІ в професійній діяльності майбутнього психолога. Дослідження соціально-психологічних та фахових вимог до майбутнього спеціаліста комунікативних професій детально представлені в роботах К. Абульханової-Славської, Г. Берулави, О. Бондаренка, М. Варбан, Ж. Вірної, Ф. Зеєра, Н. Коломінського, Н. Каліної, А. Маркової, С. Максименка, В. Панка.

Увага вчених до проблеми СІ в контексті підготовки майбутнього психолога у ВНЗ пояснюється рядом невирішених проблем, зокрема: 1) відсутністю загальноприйнятого уявлення про місце СІ у системі професійно-важливих якостей, оскільки в більшості переліків він представлений імпліцитно; 2) відсутністю ефективних засобів гармонійного розвитку особистості психолога, які б поєднували високий рівень академічної підготовки і надбання практичних навичок СІ; 3) недостатньою обґрунтованістю зовнішніх і внутрішніх умов та факторів становлення СІ тощо.

Таким чином, на сучасному етапі вивчення особистості психолога недостатньо розкритими залишаються проблеми концептуалізації, феноменології та онтології соціального інтелекту; майже відсутні дослідження, присвячені виявленню взаємозв'язку індивідуальних характеристик фахівця та успішності його діяльності; наявні роботи про роль загального інтелекту в структурі професійно-важливих якостей фахівців професій типу “людина – людина”, в той час як інші види інтелекту, зокрема й соціальний, залишаються за межами наукового пошуку.

У другому розділі дисертації “Емпіричне дослідження особливостей формування соціального інтелекту у студентів-психологів” описано мету, завдання, обґрунтовано комплекс застосованих методів і діагностичних методик, наведено та інтерпретовано результати дослідження. Проаналізовано ступінь сформованості СІ у студентів. Визначено зв'язки між індивідуально-психологічними характеристиками студентів і психологів-практиків та обумовленими ними формами вияву СІ.

Комплексне емпіричне дослідження здійснювалось протягом 2005-2007 рр., відбувалося в три етапи і охоплювало 363 особи – 31 (8,54%) чоловік і 332 (91,46%) жінки: у тому числі 263 студенти 1-4-х курсів (21 юнак і 242 дівчини) та 100 психологів-практиків (10 чоловіків та 90 жінок).

На першому етапі вивчався рівень сформованості основних структурних компонентів СІ у студентів, вибірка склала 263 студенти 1-4-го курсів спеціальності “Психологія”. В якості дослідницького інструментарію було використано методику “Дослідження соціального інтелекту” Дж.Гілфорда та М. Саллівена (ступінь сформованості когнітивного компоненту СІ) та особистісний опитувальник Р.Б. Кеттела, 16 FРQ-187-А (ступінь сформованості емоційного та комунікативно-організаційного компонентів СІ).

Аналізуючи показники рівня розвитку кожного з компонентів у структурі СІ, можна зазначити ряд тенденцій: 1) когнітивний компонент є найбільш розвиненим у студентів 2-го курсу (середньостатистичне значення – 31,64 балів), найменш розвиненим у студентів 1-го (відповідно – 30,57) і 3-го (30,88) курсів; 2) емоційний компонент найбільш розвинений у студентів 4-го курсу (24,98), найменш розвинений – у студентів 2-го курсу (23,18); 3) комунікативно-організаційний компонент найбільш розвинений у студентів 4-го курсу (51,19), найменше розвинений у студентів 2-го курсу (46,17).

На другому етапі дослідження вивчалися зв'язки між індивідуально-психологічними характеристиками та обумовленими ними формами вияву СІ. Вибірка склала 363 особи, з яких 263 – студенти 1-4-го курсів, 100 осіб – психологи-практики. В якості дослідницького інструментарію було використано методику “Дослідження соціального інтелекту” Дж. Гілфорда та М. Саллівена; особистісний опитувальник Р.Б. Кеттела (16 FРQ-187-А); опитувальник “Діагностика спрямованості особистості практичного психолога” Т. Данилової; “Індивідуально-типологічний опитувальник” Л. Собчик; опитувальник “Індивідуальні стилі мислення” О. Алексєєва та Л. Громової; “Методика кольорових виборів – МКВ” (модифікація Л. Собчик).