Взаємозв’язок механізмів символізації змісту несвідомого (на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, завдання роботи, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, представлено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми символізації несвідомого змісту психіки» – розкрито сутність і специфіку категорії «символізація», здійснено історичний аналіз досліджень феномену несвідомого у зарубіжній та вітчизняній психології, особлива увага приділяється вивченню несвідомого українськими науковцями.

Презентований у розділі аналіз науково-психологічних джерел засвідчив неоднозначність тлумачення поняття «символізація» та продемонстрував, що сам процес символізації містить як несвідомий, так і свідомий компоненти (О. Ранк, Х. Захс), оскільки символ поєднує у собі свідомий та несвідомий змісти (К. Ґ. Юнґ) і складається з предметного образу та глибинного змісту (Т. С. Яценко, П. В. Теслюк); виникнення символізації пов’язують з розвитком мови (Е. Гловер). Символізація відбувається на різних психічних рівнях (Р. Кьюбі), оскільки символи можуть репрезентувати 1) свідомі абстракції та поняттєве мислення; 2) передсвідомі алегоричні вирази у формі метафор;
3) психоаналітичний несвідомий символізм. Основу символізації науковці (Р. Руссійон, З. Фрейд та інші) вбачають у едіповій залежності, первинний вияв символізації відносять до першого року життя дитини.

Р. Арнхейм, Е. Блейлер, Л. Леві-Брюль, І. М. Сеченов висвітлювали функціювання символізації у контексті мисленнєвої діяльності. Так, І. М. Сеченов доводив, що символізація складається з двох процесів: інтрапроцесу і екстрапроцесу та нерозривно пов’язана з пам’яттю людини. З. Фрейд, Ж. Лакан, Р. Руссійон, Т. С. Яценко та інші науковці досліджували закономірності символізації несвідомого змісту психіки: зокрема механізми символізації у онейричній діяльності, на які вперше звернув увагу З. Фрейд, та лінгвістичні механізми символізації (Ж. Лакан): синтаксичні зміщення – еліпс, плеоназм, гіпербола, регресія, повторення, опозиція; семантичні згущення – метафора, катахреза, алегорія, метонімія, синекдоха.

Розгляд проблеми символізації несвідомого змісту був би неповним без висвітлення досліджень феномену несвідомого. Найширшого висвітлення поняття «несвідоме» набуло у роботах засновника психоаналізу З. Фрейда, оскільки тут воно знайшло відображення крізь призму таких підходів, як структурний, топографічний, динамічний, економічний, генетичний, адаптивний та описовий. У розділі описано суттєві для вивчення проблеми символізації несвідомого
змісту психіки теоретико-емпіричні дослідження Р. Ассаджолі Ф. В. Бассіна, Л. С. Виготського, С. Грофа, А. Н. Дмітрієва, Є. Я. Дмітрієвої, І. А. Зязюна, Н. Ф. Каліної, К. М. Корнілова, С. Леклера, А. Менегетті, А. С. Прангішвілі, В. С. Ротенберга, В. П. Самохвалова, В. О. Татенка, Д. М. Узнадзе, Ш. Н. Чхартішвілі, А. Е. Шерозії, П. Б. Шошина, К. Ґ. Юнґа, К. Ясперса, Т. С. Яценко та інших.

Здійснений у розділі аналіз наукової літератури обумовив виокремлення таких історичних періодів у розгляді питання дослідження феномену несвідомого в Україні:

дореволюційний період – окремі аспекти проблеми несвідомого висвітлювалися у студіях Г. Сковороди, І. Франка, Г. Костельника, Є. Перліна, С. Балея, Я. Яреми, О. Потебні, Д. Овсянико-Куликовського та багатьох інших;

радянський період (коли Україна входила до складу СРСР) характеризується наступними етапами: І етап – 1917–1932 (20-30 роки) – розвій проблеми несвідомого в контексті психоаналізу на теренах СРСР; ІІ етап –
1933–1953 (30-50 роки) – уникання використання терміну “несвідоме” у позитивному контексті, фактичне оголошення несвідомої сфери психіки антинауковим феноменом, критика психоаналітичних ідей, спроби окремих вчених привернути увагу до феномена несвідомого в контексті теорії установки; ІІІ етап – 1954–1991 (60-90 роки), який можна розділити на два періоди: 1954–1976 роки – на сторінках фахових журналів піднімається дискусія щодо установки та несвідомого, мета якої виявлення відповідності /невідповідності категорії установки марксистській теорії; 1977–1991 роки – дискусія щодо природи несвідомого та тотожності несвідомого і установки, подальші дослідження феномену несвідомого, поглиблення знань щодо категорії “несвідоме”;

пострадянський період – проблема несвідомого знайшла своє відображення у роботах І. А. Зязюна, Т. С. Яценко, Н. Ф. Каліної, В. П. Самохвалова, П. В. Теслюка, О. Г. Білої, А. Е. Мелоян, І. В. Євтушенко, С. М. Аврамченко та багатьох інших.

У дисертації зроблено акцент на дослідженнях, проведених Т. С. Яценко та представниками її наукової школи, що презентували функційні характеристики свідомої та несвідомої сфер психіки, особливості внутрішньої динаміки психіки та її системних характеристик тощо, що є засадними для дисертаційної роботи.

У даному розділі представлений матеріал, що розкриває психологічні особливості розвитку символізації в онтогенезі (який досліджували О. І. Власова, Л. В. Долинська, Г. С. Костюк, І. С. Кон, О. В. Скрипченко, С. О. Ставицька та інші).

У другому розділі – «Емпіричне дослідження механізмів символізації несвідомого змісту психіки» – розглядається проблема механізмів символічної репрезентації психіки суб'єкта у психоаналітичній (З. Фрейд, О. Ранк, Х. Захс, Ч. Райкрофт) та психодинамічній (Т. С. Яценко) теоріях, а також методичні особливості та теоретичні основи дослідження феномену символізації змісту несвідомого на матеріалі тематичних психомалюнків та «Казок про власне життя».

Програма дослідження взаємозв’язку механізмів символізації змісту несвідомого реалізовувалася поетапно і передбачала:

1)    дослідження методів вивчення несвідомого, їх можливості у об’єктивації символізації та її механізмів;

2)    з’ясування соціальних виявів символізації та її механізмів;

3)    аналіз механізмів символізації змісту несвідомого, на матеріалі онейричної діяльності, описаної у роботах З. Фрейда та психоаналітиків;

4)    аналіз механізмів символізації, представлений у психодинамічній теорії Т. С. Яценко;

5)    з’ясування психологічних закономірностей символізації змісту несвідом­ого та його взаємозв’язків з внутрішньою динамікою психіки на емпіричному матеріалі глибинно-психологічної корекції з використанням: «Моделі внутрішньої динаміки психіки» (Т. С. Яценко), методу психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків та методу психоаналізу «Казки про власне життя».

Здійснений в дисертації аналіз наукових джерел дозволив констатувати, що методами дослідження несвідомого є: експерименти щодо психофізіології субсенсорики та гіпнотичних навіювань (Ф. В. Бассін, В. Є. Рожнов, В. Л. Райков та інші); дослідження установки узнадзівською психологічною школою (А. С. Прангішвілі, Ш. Н. Чхартішвілі, А. Е. Шерозія, Н. І. Сарджвеладзе, В. Г. Норакідзе, З. С. Джапарідзе та інші), тест словесних асоціацій (К. Ґ. Юнґ); проективні методики (О. Т. Соколова, Л. Ф. Бурлачук, Ю. С. Савенко та інші); гіпноз, метод вільних асоціацій (З. Фрейд); методи інтерпретації образних форм презентації психіки (тлумачення сновидінь З. Фрейд, К. Ґ. Юнґ, А. Менегетті); метод активної уяви (К. Ґ. Юнґ, Р. А. Джонсон, Н. Ф. Каліна, І. Г. Тимощук та інші), інтерпретація психологічного змісту символічних образів у трансперсональній психології (С. Гроф), метод активного соціально-психологічного навчання (Т. С. Яценко) тощо.

Важливими у вивченні означеної проблеми є праці, в яких обґрунтовано доцільність застосування малюнкових методик з метою вивчення психіки суб’єкта (В. М. Бехтерєв, Д. Бук, Ф. Л. Гудінаф, К. Кох, А. Менегетті, О. Г. Юсупов та інші), однак більшість із них має тестову зорієнтованість, яка не дає змогу виявити несвідомий зміст психіки. Сучасний етап розвитку психології загалом та становлення, зокрема, практичної психології, а також зміна політико-економічних умов гостро ставлять проблему осмислення і критичного аналізу вже існуючих методів, створення та розробки нових, які б відкривали можливість пізнання індивідуальної неповторності психіки кожного індивіда. Саме таким можливостям відповідає метод психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків як окремої методики активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Вищеназваний метод, розроблений академіком АПН України Т. С. Яценко, дає змогу об’єктивувати механізми символізації змісту несвідомого та забезпечує ефективність діагностико-корекційного процесу, адекватно поставленим в дисертації задачам, завдяки зорієнтованості на глибинне пізнання психіки.

У розділі висвітлено соціальні вияви символізації та її механізмів, що виявляються у державних атрибутах (прапорі, гербі); релігії; атрибутах моди (прикрасах, татуюваннях тощо); у традиціях, забобонах, соціальних ефектах (ореолу) тощо.

У роботі презентовано механізми символізації, відкриті З. Фрейдом при аналізі сновидінь: натяк, згущення, зміщення, образність, вторинна обробка.
У науковому доробку Т. С. Яценко уточнено зміст таких механізмів, як згущення, зміщення, натяку, локалізації, генералізації, маскуванні кількістю, від супротивного, гіперболізації, мінімізації, схематизації в контексті психодинамічного розуміння психіки.

Проведене нами дослідження дає змогу констатувати, що вивчення проблеми символізації змісту несвідомого у радянській психології знайшло опосередковане втілення лише у розробках проективних методик, однак теоретичне підґрунтя отримало значно пізніше вже у пострадянський час у студіях українського вченого Т. С. Яценко та її учнів. Саме розроблений Т. С. Яценко метод АСПН дав змогу об’єктивувати механізми символізації несвідомого змісту психіки суб’єкта за рахунок відповідності організаційних аспектів методу сутності функційних особливостей несвідомого.

Перевагами АСПН порівняно з іншими методами дослідження несвідомого є: системність; виявлення логіки несвідомого, що імпліцитно впливає на спрямування поведінки суб’єкта; можливість об’єктивації внутрішньої суперечливості психіки та архетипної символіки тощо. На особливу увагу в контексті АСПН заслуговує психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків. Психоаналітична інтерпретація комплексу малюнків передбачає феноменологічний підхід та діалогічну взаємодію з автором малюнків, що враховує його розуміння малюнку; її об’єктом виступає як вербальний, так і невербальний матеріал (зображення), отриманий у діалозі із суб’єктом; багаторівневість та порційність об’єктивування інформації та представлення її суб’єкту на фоні нівелювання («розм’якшення») опорів; інтерпретація окремого символу завжди спирається на знання закономірностей цілісної психіки та змісту інших малюнків комплексу; при інтерпретації враховується багатозначність символу; архетипна символіка дає змогу інтерпретувати образи малюнків узагальнено, «над діалогом», тому цей аспект вирізняється певною автономією, хоч і вписується в цілісність логіки інтерпретації усієї сукупності малюнків; процес цілісної інтерпретації комплексу малюнків набуває аналітичного виразу, спрямованого на виявлення логічної впорядкованості психіки, що піддається пізнанню через зміст взаємозв’язків між окремими образами зображень. Представлений у дисертаційному дослідженні матеріал ставить акцент на механізмах символізації несвідомого змісту психіки у рамках психодинамічного підходу.

У третьому розділі – «Механізми символізації несвідомого змісту психіки та їх взаємозв’язки» (аналіз емпіричного матеріалу глибинно-психологічної корекції) – доведено, що механізми, описані при тлумаченні сновидінь засновником психоаналізу, об’єктивуються у поведінкових виявах учасників груп активного соціально-психологічного навчання, зокрема проявляються у малюнках та авторських казках. На емпіричному матеріалі встановлено взаємозв’язок закономірностей символізації несвідомого з внутрішньою динамікою психіки.

Здійснений у розділі теоретико-емпіричний аналіз матеріалу 73 комплексів тематичних психомалюнків, виконаних майбутніми психологами-практиками (студентами психологічного факультету, слухачами курсів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, аспірантами), дозволив виділити такі механізми символізації як згущення, зміщення, натяк, генералізацію, локалізацію, які є базовими; їх форми ми віднесли до ситуативних.

Дисертаційне дослідження доводить ефективність методу психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків у об’єктивації механізмів символізації несвідомого змісту психіки та їх взаємозв’язків з внутрішньою динамікою психіки. На основі здійсненого аналізу емпіричного матеріалу глибинно-психологічної корекції за методом АСПН констатується, що такий базовий механізм символізації, як натяк, у малюнковому матеріалі має вираз через колір, форму, розмір, розташування елементів символічних образів (композицію) та семантику образів малюнку (Схема 1).

Цілісний психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків дозволив об’єктивувати витоки механізмів символізації та їх взаємозв’язки з умовними та інфантильними цінностями, обумовленими едіповою залежністю суб’єкта (Схема 2). Механізм згущення, тісно пов'язаний з базовим механізмом натяку, виявився через форму (механізм маскування кількістю); повторення елементу з іншого малюнку; механізм від супротивного (використання протилежних функцій елементів). Підґрунтям даних механізмів є первинні фіксації, обумовлені едіповою залежністю та дією захисної системи суб’єкта, основне спрямування якої «від слабкості до сили», внаслідок чого відбулась інтроєкція материнських і батьківських рис, а також умовних та інфантильних цінностей. Породженням едіпової ситуації є тенденція захисної системи суб’єкта «від сили до слабкості».