ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАСТАНОВЛЕНЬ МОЛОДІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито об'єкт і предмет, визначено мету та завдання дослідження, визначено теоретико-методологічні основи та методичні підходи, викладено наукову новизну, осмислено та викладено теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-політичних настановлень молоді" – на основі аналізу наукових джерел з філософії, соціології, політології та психології висвітлено основні підходи до дослідження  соціально-політичних настановлень та розроблено концепцію дослідження їх особливостей в умовах трансформації суспільства; виділено складові соціально-політичного настановлення особистості як соціально-психологічного явища; розроблено структурно-функціональну модель взаємозв'язку соціально-політичних настановлень і соціально-політичної ситуації; показано зумовленість соціально-політичних настановлень молоді особливостями політичної ситуації.

Аналіз теоретико-методологічних підходів дослідження політичної свідомості засвідчує, що проблеми взаємодії індивіда та суспільства  розглядаються багатьма вченими в різних аспектах (Г.Алмонд, Е.Баталов, С.Верба, К.Гаджиєв, Д.Істон, Г.Ласвел, С.Максименко, Л.Петражицький, М.Пірен, Е.Шпрангер та ін.). В соціально-психологічному аспекті аналіз соціально-політичних настановлень здійснюється через призму прийняття індивідом тих чи інших соціально-політичних норм та цінностей (А.Арнольдов, Г.Лассвел, В.Лефевр, Ю.Тихомиров, А.Агаєв, Ф.Бурлацький та О.Галкін, М.Іовчук, Л.Коган,  Н.Андрейчук та ін.).

В дисертації поняття "соціально-політичного настановлення" розглянуто за аналогією з поняттям "соціальне настановлення". Поняття "соціальне настановлення" в теоріях 30-х років (У.Томас, Ф.Знанецький, Г. Оллпорт та ін.) трактується як стан свідомості індивіда відносно певної соціальної цінності, що містить у собі, зокрема, оцінне ставлення особистості до соціальних цінностей. З часом формується досконаліший підхід до розуміння феномену "соціальне настановлення", за якого останнє постає інформаційно-ціннісною структурою свідомості, що відображає зовнішню систему соціальних норм, які об’єктивно функціонують в суспільстві та регулюють діяльність соціальних суб’єктів  (М.І.Бобнєва, Є.М.Пєньков, В.Д.Плахов, В.Т.Циба та ін.). За аналогією з цими підходами, а також на основі розробленої моделі взаємозв'язку соціально-політичної ситуації та соціально-політичних настановлень особистості і визначення структурних компонентів останніх, поняття "соціально-політичне настановлення" визначається як психічний феномен, утворений внаслідок інтеріоризації особистістю імперативного змісту соціально-політичних норм, що зумовлює готовність індивіда до визначеної діяльності в політичній сфері.

У даному розділі показано, що соціально-політичні норми, які відображені в моральних та правових кодексах, Конституції держави, цивільному та кримінальному кодексах, статутах організацій, в уявленнях та традиціях народу перетворюються та модифікуються в свідомості індивіда де постають в якості соціально-політичних настановлень особистості. При інтеріоризації індивідом соціально-політичних норм, вони відтворюються в його свідомості на особистісні смисли та постають фіксованими соціально-політичними настановленнями. Фіксовані соціально-політичні настановлення існують в свідомості особистості у латентному стані. В разі виникнення певної ситуації деякі з них актуалізуються й утворюють актуальне соціально-політичне настановлення, яке суб'єктивно відповідає актуальній ситуації. Актуальне соціально-політичне настановлення стає індивідуальною мірою соціально-політичної ситуації, що є необхідною умовою організації адекватної, соціально прийнятної діяльності особистості. Отже, соціально-політичні настановлення виконують важливу функцію саморегуляції діяльності особистості в соціально-політичному просторі, а їх зміст визначається змістом інтеріоризованих суб'єктом соціально-політичних норм.

Значна увага у розділі приділяється питанню змісту і структури соціально-політичного настановлення. В соціально-психологічній літературі поширена концепція, за якою виокремлюються три компоненти настановлення – афективний, когнітивний і конативний. Питання про структуру соціальних настановлень особистості безпосередньо пов'язано із проблемою їх походження, зумовленості тими суспільними зв'язками, у які вступає людина в соціальному світі. Суспільні зв'язки впорядковані соціально-політичними нормами, інтеріоризація яких і зумовлює формування соціально-політичних настановлень. Отже, структура соціальних настановлень відображає структуру соціальних норм. Компонентами соціальної норми є диспозиційна та імперативна складові.