ПРОФЕСІОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ЧЕРГОВО-ДИСПЕТЧЕРСЬКОЇ СЛУЖБИ ЕКСТРЕНОГО ВИКЛИКУ МНС УКРАЇНИ

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, головну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження у практику діяльності МНС України.

Перший розділ "Професійний відбір до професій екстремального профілю діяльності та проблема його ефективності" містить стислий огляд концептуальних поглядів на сутність і значення професійно-психологічного відбору кандидатів на службу в професії екстремального профілю.

Відзначено, що професійно-психологічний відбір - це комплекс заходів, що здійснюється з метою оптимізації процесу прийняття кадрових рішень та дозволяє виявити ступінь придатності кандидата до певної професійної або навчальної діяльності (з урахуванням конкретних умов даної діяльності) на підставі даних, отриманих із використанням психодіагностичних методів.

Обґрунтовано доцільність та послідовність системи професійного відбору до підрозділів МНС України, яка повинна являти собою процедуру, що складається із декількох послідовних етапів (відбірна співбесіда, соціально-правовий аспект відбору, медичний відбір, конкурсно-екзаменаційний відбір, психологічний відбір), на кожному з яких повинно прийматися цілком самостійне та незалежне рішення про придатність кандидата до служби.

При цьому відзначено, що саме професійно-психологічний відбір до МНС Україні перебуває в стадії становлення, не маючи на цей час достатньої самостійності, науково обґрунтованих критеріїв і належного нормативно-правового забезпечення. Діагностичний інструментарій професійно-психологічного відбору до органів та підрозділів МНС України сьогодні не спирається на специфічні особливості професійної діяльності фахівців різного профілю (професії) та вимоги до їх особистісних якостей, які можуть здобуватись лише шляхом професіографічного опису психологічних вимог професії до діяльності та особистості людини за кожною спеціальністю в межах органів та підрозділів МНС України, та у вигляді професіограми повинен відбивати певний цикл професійної діяльності та особистісні якості, навички, уміння та знання, що забезпечують професійний успіх на даному циклі (рівні) діяльності.

Запропоновано авторській підхід щодо професіографічного опису професій екстремального профілю діяльності. При цьому відзначено, що психологічне вивчення професійної діяльності може здійснюватися з різними цілями (професійний відбір, оптимізація режимів праці та відпочинку, розробка та реалізація системи заходів, спрямованих на збереження професійного довголіття і т. ін.) тому, залежно від мети аналізу діяльності, зміст, обсяг професіограми, а також ступінь деталізації при описі тих або інших особливостей професії можуть варіюватися.

Крім того, при проведенні психологічного аналізу діяльності для потреб професійно-психологічного відбору доцільним є виділення, насамперед, таких професійно важливих якостей, які диференціюють людей за ефективністю праці, а також залишаються достатньо стійкими, незмінними протягом всіх етапів формування й розвитку професійної діяльності та погано піддаються тренуванню. Виявлення оптимального переліку таких якостей має величезне значення. При виділенні недостатнього списку професійно важливих якостей виникає ризик невиправданого прийняття позитивних кадрових рішень щодо осіб, які не справляються з даною діяльністю, а з іншого боку, при формуванні надлишкового списку вимог до кандидатів збільшуються економічні витрати на проведення діагностичних заходів, відбувається затягування процедури професійного відбору, а також збільшується число невірно прийнятих негативних кадрових рішень, а отже, - і відмов особам, які могли б ефективно здійснювати дану професійну діяльність.

Таким чином, як занижені, так і завищені вимоги, що виникають у результаті помилок при проведенні психологічного аналізу професійної діяльності, знижують ефективність заходів професійно-психологічного відбору кандидатів на службу в МНС України.

У другому розділі "Організація роботи та методи емпіричного дослідження" наводиться схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження.

Відзначено, що проведене комплексне дослідження включало вивчення психологічних особливостей та умов професійної діяльності працівників чергово-диспетчерської служби екстреного виклику "112" МНС, професіографічний аналіз їх діяльності та психодіагностичне обстеження вищевказаних фахівців з наступною оцінкою успішності їхньої професійної діяльності.

З урахуванням вищезгаданого, загальна схема дослідження була спланована та здійснена спочатку на базі чергово-диспетчерської служби та у надалі (з 2006 року) - на базі чергово-диспетчерської служби екстреного виклику "112" Головного управління МНС України в Харківській області у 3 етапи, на кожному з яких вирішувалися конкретні завдання.

На першому етапі дослідження було сформовано вибірку досліджуваних та групу експертів та проаналізовано їх соціально-демографічні характеристики, а також здійснено аналіз умов та особливостей професійної діяльності персоналу чергово-диспетчерської служби  екстреного виклику МНС України за допомогою авторського опитувальника (анкети). У дослідженні взяло участь 93 фахівця диспетчерської служби екстреного виклику "112", віком від 24 до 41 року, стаж роботи в службі від 1 до 2 років та 139 працівників чергово-диспетчерських служб ГУ МНС України в Харківській, Сумській, Донецькій та Полтавській областях (вік обстежених становить від 24 до 38 років, 78% мають вищу освіту, близько 12% - неповну вищу або середню, 53% особового складу мають стаж служби в МНС України від 6 до 9 років; стаж служби в чергово-диспетчерській службі у 75% обстежених становить від 2 до 7 років).

До групи експертів–професіоналів увійшли керівники чергово-диспетчерських служб МНС України, начальники караулів, начальники ПДПЧ (підпорядкована державна пожежна частина) та його заступники (термін служби від 8 до 15 років). Ці фахівці взяли участь в опитуванні за методикою О. Ліпмана та за авторською анкетою, які були націлені на отримання об’єктивної оцінки виразності професійно важливих якостей у працівників чергово-диспетчерської служби екстреного виклику, тобто у їхніх підлеглих.

На другому етапі дослідження на підставі первинної обробки результатів комплексного психологічного обстеження складалися аналітичні таблиці. Отримані дані далі піддавалися методам одномірного й багатомірного статистичного аналізу: кореляційного та регресійного.

Для виявлення значущих розходжень порівнюваних показників використовувалися t-критерій Стьюдента, ц٭– критерій Фішера (кутове перетворення Фішера), кореляційний аналіз за r-критерієм Пірсона, множинний регресійний аналіз.

На завершальному етапі дослідження емпирічні матеріали, отримані у ході дослідження, піддавалися статистичній обробці за допомогою стандартних і апробованих програм для персональних ЕОМ. Використовувалися спеціалізовані пакети прикладних програм для психологічних досліджень ("SPSS 8.0." та "Microsoft Office Excel 2003"), що забезпечують виконання загальноприйнятих одномірних статистик і багатомірних математико-статистичних методів.

У третьому розділі "Професіографічний аналіз диспетчерського виду діяльності в системі  МНС України" наведені дані про особливості професійної діяльності працівників чергово-диспетчерських служб екстреного виклику МНС України.

Відзначено, що чергово-диспетчерські служби екстреного виклику МНС України є "вхідною брамою" для інформації, що "запускає" діяльність пожежно-рятувальних та аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Несвоєчасне реагування на повідомлення різко знижує дієвість допомоги населенню, що перебуває в осередку надзвичайної ситуації.

На основі аналізу нормативно-правових актів та керівних документів МНС України (організаційна побудова, функціональне призначення чергово-диспетчерських служб, посадові інструкції персоналу тощо) узагальнено та сформульовано перелік основних завдань працівників чергово-диспетчерських служб екстреного виклику МНС України.

На основі аналізу практичної діяльності та оцінок експертів визначені характерні професійні помилки працівників чергово-диспетчерських служб екстреного виклику МНС України, які можуть призвести до серйозних наслідків для особового складу структурних підрозділів оперативно-рятувальної служби, які виконують їхні вказівки.

Виявлено, що  факторами, які віктимізують ситуацію надзвичайної події з боку працівників чергово-диспетчерських служб екстреного виклику МНС України, можуть виступати: низька мотивація на ефективне виконання службового завдання; нехтування до нормативними вимогами та прагнення до спрощення ситуації; стан психічної дезадаптації у складній ситуації; недостатня професійно-психологічна підготовка та, у першу чергу, невміння правильно спілкуватися з людьми, відсутність навичок організації самодопомоги у станах хронічного стомлення та стресу.

Доведено, що для успішної ліквідації наслідків надзвичайної ситуації працівникам диспетчерських служб потрібно: вчасно одержати повідомлення, кваліфіковано його оцінити; мобілізувати сили "першого кидка" (караули, відділення пожежно-рятувальних підрозділів МНС України тощо); за необхідності включити в дію додаткові сили та засоби, що з ними взаємодіють: працівників правоохоронних органів, швидкої медичної допомоги, різноманітних аварійних служб міста; мати можливість, при ускладненні обстановки, підключити резерви; мати можливість контролювати весь процес роботи з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від її початку і до завершення.

При цьому успіху професійної діяльності працівників чергово-диспетчерських служб екстреного виклику МНС України сприяють: швидке орієнтування в ситуації, що змінюється; відсутність страху перед відповідальністю; ініціативність; адекватний рівень професійної підготовленості працівника; постійне відпрацьовування професійних навичок чергових диспетчерів, вміння володіти технічними засобами; технічні та фізичні можливості оперативно-рятувального підрозділу та  персоналу, що перебувають у його розпорядженні.

Аналіз структури звільнень з чергово-диспетчерських служб МНС України показав неблагополуччя цієї служби за наступними основними аспектами. По-перше, це значна кількість звільнених через хворобу та стан здоров'я (23% від загальної кількості звільнених). Цей медико-гігієнічний фактор звільнення викликаний, швидше за все, поганою здатністю персоналу переносити професійне навантаження, у сполученні із 24-годинним (добовим) чергуванням. По-друге, це фактор звільнення, пов'язаний із сильною незадоволеністю працівників умовами або змістом праці (12% від всіх звільнених). При цьому головними особистісними факторами незадоволеності є неспокійний, нервовий, напружений характер роботи та певна особистісна несумісність із професією. Слід також зазначити, що у 16% особового складу не виправдалися сподівання щодо роботи в МНС, 15% опитаних не виключають можливості переходу в іншу службу, а 4% - навіть звільнення з МНС України.

Що ж не подобається працівникам чергово-диспетчерських служб екстреного виклику МНС України в обраній ними професійній діяльності? Цей аспект нашого дослідження  проілюстрований аналізом результатів відповідного блоку опитування працівників чергово-диспетчерської служби, який показав наступне.

Перше місце займає проблема низького технічного забезпечення. Це відзначили 63% респондентів.

Другим фактором, що викликає гостру незадоволеність працівників, є неспокійний, нервовий, напружений характер роботи. Це відзначили 49% респондентів. Напруга викликається великими психічними навантаженнями, які доводиться переносити протягом зміни, а також необхідністю прийняття рішень у короткий час, великою кількістю обов'язків, ненормованим робочим часом, періодичними нічними чергуваннями, неможливістю відпочити протягом зміни, сильними емоційними переживаннями тощо.

Мало хто з респондентів скаржиться на монотонність роботи, малорухомість або фізичні навантаження. Соціально-психологічний клімат слід також визнати сприятливим. Майже немає скарг на конфліктні відносини в колективі (0,9%), надмірний контроль із боку керівництва (2%), постійні осудження з боку начальників (6%). Отже, основне джерело напруженості праці диспетчерів полягає в самому характері виконуваної роботи, у її змісті та меншою ступені пов'язано з умовами діяльності.

Далі за значущістю знаходиться фактор, який визначає незадоволеність роботою, – це недостатня грошова винагорода за роботу (41% респондентів).

Наступний фактор незадоволеності пов'язаний із недостатньою оцінкою керівництвом значущості роботи чергово-диспетчерських служб (цей фактор відзначили 16% респондентів). Керівництво ГУ МНС України в областях приділяє максимальну увагу роботі тих служб, від яких залежить загальна оцінка ефективності діяльності, у зв'язку із чим пріоритетна увага приділяється пожежним, рятувальникам, але ніяк не чергово-диспетчерським службам.

Менш значущими факторами професійної незадоволеності є: велика кількість обов'язків (відзначило 14% респондентів), відсутність перспективи просування по службі (10% респондентів) та низька професійна ефективність працівників чергово-диспетчерських служб (10% респондентів).

Проведений аналіз умов несення диспетчерської служби та їх негативного впливу на особовий склад чергової зміни (в першу чергу стосовно її напруженості та наслідків, до яких вона призводить) дозволив отримати наступні результати:

-       основними функціональними порушеннями в процесі чергування є: втома (56%), дратівливість (20%), головні болі (19%). Приблизно у 9% працівників - сонливість, зниження уваги, біль в попереку. Тільки у 15% не спостерігається ніяких функціональних порушень у процесі роботи;

-       до 40% працівників страждають різними порушеннями сну (утруднене засипання, раннє пробудження, часте пробудження серед ночі);

-       у середньому 1,4 рази на рік співробітники хворіють, звертаючись до лікаря, і 3,5 рази переносять хворобу на ногах без оформлення лікарняного листа. Найпоширенішими хронічними захворюваннями є захворювання шлунково-кишкового тракту (19%), радикуліт (17%), захворювання серцево-судинної системи (12%) і захворювання бронхів і легенів (8%). Інші захворювання мають меншу поширеність (від 1 до 5%). Близько 20% відзначають у себе наявність хронічних захворювань;

-       до 24% працівників знаходяться на обліку з приводу хронічного захворювання. Майже всі вони впевнені, що втратили здоров'я, працюючи в МНС, і тільки 44% - вважають себе абсолютно здоровими.

На основі аналізу думок експертів, виявлених за допомогою опитувальника О. Ліпмана, відзначено, що діяльність диспетчера є психологічно достатньо складною та висуває високі вимоги (вище середніх) до пізнавальних психічних процесів, комунікативних, моторних здібностей, емоційних і особистісних якостей працівника. Якщо перелічити максимально значущі за оцінками експертів професійно важливі якості, то для працівників чергово-диспетчерської служби екстреного виклику МНС України є властивими:

-       уміння розподіляти увагу при виконанні декількох завдань у стані підвищеної нервово-психічної напруженості, пов'язаної із безперервним потоком повідомлень, що вимагає аналізу, прийняття рішень і відстеження змін оперативної обстановки в зоні надзвичайної ситуації;

-       здатність тривалий час зберігати стійкий стан працездатності;

-       здатність точно відтворювати матеріал у потрібний момент і втримувати в оперативній пам'яті велику кількість інформації;

-       уміння бачити альтернативні шляхи вирішення завдання та обирати найбільш реалістичні, особливо при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації по "гарячих слідах";

-       здатність приймати правильні рішення в умовах невизначеності та недостатньої інформації про подію;

-        здатність швидко організувати виїзд на місце надзвичайної ситуації працівників пожежно-рятувальних та інших підрозділів МНС України;

-       здатність до прогнозування в ситуаціях, пов'язаних із можливими людськими втратами;

-       здатність до швидкого встановлення контактів з незнайомими людьми, що перебувають у стані хвилювання або стресу та мають труднощі при повідомленні важливої інформації про надзвичайну ситуацію;

-       уміння вести бесіду, переговори, прагнучи до з'ясування мотивів поведінки співрозмовника;

-       уміння швидко та коротко записувати інформацію про надзвичайну ситуацію, потерпілих, свідків і важливі деталі події;

-       уміння чітко та ясно викладати свої думки, прагнучи до однозначного викладу інформації та вказівок особам, що виїжджають до району надзвичайної ситуації;

-       здатність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях;

-       здатність до тривалої розумової роботи в несприятливих умовах;

-       уміння зберігати врівноваженість та самовладання в конфліктних ситуаціях, пов'язаних із агресивною та ворожою поведінкою осіб, що звертаються до чергово-диспетчерської служби.

Можливо, що в основі професійно важливих якостей, які виявлені у нашому дослідженні, лежать менш численні психічні процеси, властивості, якості, які необхідно виділити в процесі психологічних вимірів. Однак у первісному варіанті запропонована нами психограма може бути корисною для вибору змісту навчання та психологічного супроводу осіб, прийнятих на роботу в чергово-диспетчерську службу екстреного виклику МНС України.

У четвертому розділі "Психологічні характеристики працівників чергово-диспетчерських служб екстреного виклику МНС України" наведені дані про рівні виразності зазначених у запропонованій психограмі професійно важливих якостей (ПВЯ) фахівців-диспетчерів "Служби 112" (1-ша група досліджуваних) та їх порівняння з рівнем розвитку професійно важливих якостей у працівників чергово-диспетчерської служби, яка була і залишається традиційною для підрозділів МНС України (2-га група досліджуваних).

Підрахунок середніх балів, отриманих працівниками диспетчерського виду діяльності за кожною професійно важливою якістю, дозволив упорядкувати їх за рівнем розвитку: пам'ять, увага, уміння спілкуватися, інтелект, стресостійкість, емоційна зрілість, вольові якості.

Визначені домінуючи мотиви та проаналізовані структури об’єктивних та суб’єктивних факторів, що обумовили вибір особистістю даної професії. Отримані дані дали змогу охарактеризувати мотиваційну сферу фахівців та відокремити моральні мотиви, які опосередковано визначають високий рівень усвідомлення професійного вибору особистості та впливають на формування психологічної готовності до професійної діяльності.

Побудовано мотиваційний профіль особистості фахівців-диспетчерів, що включає в себе робочий та загальножиттєвий блоки мотивів. Аналіз мотиваційних профілів, пов'язаних із професійною діяльністю працівників чергово-диспетчерської служби екстреного виклику МНС України, свідчить, що професійна діяльність задовольняє потреби життєзабезпечення, статусні потреби, потреби в спілкуванні, загальній активності та актуалізує потребу в самореалізації та соціальній корисності. У той же час достатньо напруженою і незадоволеною є потреба в комфортних умовах праці. У цілому задовільна розвиваюча особистість професійна структура мотивів призводить до того, що у повсякденному житті починають домінувати мотиви потреби, життєзабезпечення, додаткового заробітку, поліпшення умов життя та комфорту. Мотиви росту, розвитку, незважаючи на наявність вільного часу, редуційовані (вони задовольняються у професійній діяльності).