ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ПРАЦІВНИКІВ ППСМ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюються її об’єкт та предмет, основні завдання дослідження, теоретична та практична значущість роботи, її наукова новизна. Подаються відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Емпіричні та теоретичні підходи в дослідженні функціонування емоційної сфери особистості в умовах професійної діяльності» розкрито основні положення теорії емоцій та емоційної сфери особистості, в основі якої лежать об’єктивна психологія В.М. Бехтерева, теорія диференціальних емоцій К. Ізарда, інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова, теорія емоцій П.К. Анохіна, диференціально-психологічна концепція структури емоційної сфери людини        Є.П. Ільїна, психоаналітичний підхід до вивчення емоцій Ж. Лапланша, Ж.Б. Понталіса та Ч.К. Тойча, системний підхід Б.Ф. Ломова, а також соціально зумовлений погляд на природу емоцій М. Аргайла.

До найбільш розроблених проблем теорії емоцій належать питання функції емоцій та їх вплив на діяльність людини. Традиційно розглядаються оціночна, мотиваційна, регулююча, переключаюча, підкріплювальна, компенсаторна, комунікативна, дезорганізуюча функції.

Особливе значення має розгляд питання про взаємодію емоцій і діяльності.

(К. Ізард, Є.П. Ільїн, Л.Г. Дика, О.А. Конопкін). Результат діяльності викликає ті або інші емоції, і емоційні стани впливають на діяльність. Емоції не лише спричиняють діяльність, але й самі обумовлюються нею. Від діяльності залежить характер емоцій, їхні основні властивості й будова емоційних процесів.

Тенденція ігнорувати свої емоційні стани веде до втрати самого розуміння та можливості саморегуляції особистих емоцій. Як наслідок виникають проблеми у сфері фізичного та психічного здоров’я. Запобіганню таким ризикам сприяє саморегуляція емоційних станів.

Проведений теоретичний аналіз дає підстави розглядати поняття «саморегуляція» як метод свідомого самовпливу на психіку й самозміни різних психічних станів, посилення активності й регулювання суб’єктом своїх дій у несприятливих ситуаціях. Метод саморегуляції оснований на єдності та взаємодії свідомості і підсвідомості. Саморегуляція здійснюється у сукупності енергетичних, динамічних і змістовно-значеннєвих аспектів. Вона проявляється на особистісному (посилення ролі внутрішніх факторів, вибудовування ієрархічної структури самоврядування; усвідомлюване й мотиваційне саморегулювання; розвиток рефлексії; включення в процес цінностей і змістів) та індивідуальному (вирішення проблем самоідентифікації; реалізація стилю самовпливу; самореалізація потенціалу) рівнях.

Функції свідомої саморегуляції є дуже широкими. За допомогою методів психічної саморегуляції кожна людина може поступово оволодіти прийомами регулювання своєї психічної активності і за рахунок цього підвищити рівень особистої працьовитості, позитивно впливати на емоційно-вольову сферу, протистояти формуванню професійної психологічної деформації, значно розширити можливості своєї психіки, навчитись користуватись особистими потенційними резервами у своїй службовій діяльності.

У розділі проаналізовано психографічний опис вимог до працівників патрульної служби міліції, визначено типові складні емоціогенні ситуації службової діяльності. Розглянуто несприятливі умови діяльності, які впливають на емоційний стан працівників ОВС (агресивність комунікативного середовища на різних рівнях взаємодії: від конкретних людей, груп до суспільства в цілому, як у відносинах з правопорушниками, так і з лояльними громадянами і навіть у колективі колег; великі фізичні і психічні навантаження; висока відповідальність за прийняті рішення, нерідко загроза життю і здоров’ю; низька соціальна захищеність працівника правоохоронної сфери і його сім’ї), обґрунтовано необхідність профілактичних заходів, направлених на оптимізацію станів працівників, зняття негативної напруженості.

У другому розділі «Особливості проявів емоційної сфери працівників ПСМ в умовах службової діяльності» описано структуру та методи дослідження, критерії формування вибірки. Було досліджено і проаналізовано: особливості сприйняття службових емоціогенних ситуацій, особливості фрустраційної толерантності, емоційне сприйняття важливих соціальних понять, прояви емоційного та в цілому психічного «вигоряння» у працівників патрульної служби міліції з різним стажем службової діяльності.

У дослідженні брали участь 120 працівників батальйонів патрульної служби міліції ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України в Луганській області. Вибірка основних груп досліджуваних формувалась із дотриманням квотного принципу. За критерієм стажу роботи учасники дослідження були відібрані у чотири пропорційні групи: 1-а група − 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності до 1 року, 2-а група − 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності від 1 до 3 років, 3-я група – 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності від 3 до 5 років, 4-а група – 30 працівників ПСМ зі стажем професійної діяльності від 5 до 10 років.