КОГНИТИВНЫЙ СТИЛЬ КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦИАЛА БУДУЩЕГО ПРАКТИЧЕСКОГО ПСИХОЛОГА
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу й завдання дослідження, теоретичні та методичні підходи. Висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію й впровадження результатів дослідження та структуру дисертації.
У першому розділі - “Теоретичні засади вивчення когнітивних стилів як чинника розвитку інтелектуального потенціалу майбутніх практичних психологів” подано результати теоретичного аналізу проблеми дослідження інтелектуального потенціалу майбутніх практичних психологів, аналіз особливостей вивчення когнітивного стилю в структурі індивідуальності; з’ясовано психологічний зміст інтелектуального потенціалу майбутнього практичного психолога; виокремлено базові когнітивного стилю майбутнього фахівця у галузі практичного психології у якості чинників розвитку його інтелектуального потенціалу. В розділі систематизовано численні дослідження науковців з психології індивідуальних відмінностей з вичлененням особистісного, діяльнісного, когнітивного й стильового підходів, що дозволяють аналізувати проблему розвитку інтелекту та його основних чинників у взаємозв’язку із професійною діяльністю практичного психолога.
Аналіз сучасних досліджень дозволяє розглядати інтелектуальний потенціал як одну із характеристик інтелекту особистості (Л. Ф. Бурлачук, Л. М. Веккер, В. О. Моляко, О. В. Скрипченко, В. В. Суворов, Л. І. Фомічова та ін.) й одночасно вказує на необхідність більш детального розгляду його сутності, психологічного змісту й чинників розвитку.
У радянській психологічній науці фундаментальні дослідження інтелекту пов’язані з вивченням здібностей людини. З часом виокремилося три основні напрямки: психофізіологічний, діяльнісний та підхід, який розглядав мислення як основний структурний елемент інтелекту. Значна увага приділялася чинникам розвитку інтелектуального потенціалу особистості, що сприяло виникненню в психологічній науці особистісного підходу в рамках якого інтелект розуміється як цілісний феномен індивідуальних і вікових характеристик, своєрідних для кожної людини, а його функціонування визначається особистісними властивостями. У зарубіжній психології дослідження інтелекту здійснювалося у двох напрямках: дослідження інтелекту як цілісного феномену, що має ієрархічну будову та дослідження інтелекту як множини незалежних інтелектуальних компонентів. Принципові протиріччя тестології зумовили появу великої кількості теорій, які збагатили уявлення про сутність інтелектуального потенціалу, його компоненти, їх функціональну єдність й підкреслюють, що структурні складові та їх психологічний зміст є специфічними для конкретної професійної галузі.
Науковці відмічають, що інтелектуальний потенціал майбутнього практичного психолога спрямований на визначення причин того чи іншого психологічного явища, що передбачає проникнення у внутрішню, приховану від безпосереднього спостереження психологічну реальність. Психологічний зміст структурних компонентів феномену повинен підпорядковуватися окресленій задачі, що дозволяє сформулювати висновок: інтелектуальний потенціал майбутнього фахівця у галузі практичної психології розглядається як складне психологічне явище, взаємопов’язаних між собою якісних компонентів інтелекту, що утворюють структуру і несуть на собі відбиток специфіки навчально-професійної й майбутньої фахової діяльностей, професійно-психологічних завдань практики, й спрямований на удосконалення відображення, проектування й опредметнення результатів життєдіяльності у процесі становлення професіонала.
Питання підвищення інтелектуального потенціалу аналізується науковцями у зв’язку із проблемою використання активних методів навчання, які використовуються з метою цілеспрямованого впливу на дорослу особистість. Для майбутніх практичних психологів вони також становлять цінність: сприяють особистісному й професійному зростанню. Останні дослідження науковців свідчать про ефективність інтегрованого впливу комплексу активних методів, що відображається в прагненні вчених практиків об’єднати їх в спеціальні технології розвитку з метою їх комплексної дії на властивості особистості, в тому числі й на характеристики інтелекту.
Специфіка дослідження зумовлює детальний аналіз сучасних досліджень, які вивчають особливості розвитку інтелектуального потенціалу в студентському віці. У науковому доробку українських і російських вчених відмічається унікальність і сенситивність етапу щодо вдосконалення психологічних характеристик інтелектуальної сфери майбутнього фахівця. Проведені емпіричні дослідження особливостей інтелектуального потенціалу в студентському віці вказують на існування відмінностей в структурі інтелекту, його компонентного складу в студентів-психологів, сформованості у порівнянні з майбутніми фахівцями інших професійних орієнтацій, і, водночас, підкреслюють недостатній рівень розвитку інтелектуального потенціалу, що має негативний вплив на процес вузівської підготовки майбутніх психологів.
Звертається особлива увага на проблему взаємозв’язку інтелекту й когнітивного стилю у зарубіжній і вітчизняній психологічній науці, який є одним із чинників розвитку інтелектуального потенціалу. Спільним аспектом розгляду феномена когнітивного стилю у психологічній науці є його віднесеність до індивідуальності у якості чинника, який опосередковує відношення особистості із навколишньою дійсністю, й проявляється в продуктивних характеристиках діяльності. Найбільш цінною є його властивість, яка полягає в інтеграції взаємозв’язків з компонентами індивідуальності, що дозволяє його розглядати у якості чинника розвитку характеристик особистості, в тому числі й інтелекту.
Особливості дослідження когнітивного стилю науковцями відображені у класифікаціях параметрів стильового феномену. Розглядаються погляди вчених та аналізуються найбільш загальні продуктивні характеристики різних стилів (“поленезалежність – полезалежність”, “рефлексивність – імпульсивність”, “ригідність – гнучкість”, “аналітичність – синтетичність”, “абстрактність-конкретність”, “толерантність-нестійкість”, “вузькість - широта категорії”, “деталізованість - цілісність”, “інтернальність - екстернальність”, “вузькість-широта сканування”), які вказують на його зв’язок з інтелектом особистості. Пошук базових параметрів когнітивного стилю майбутніх практичних психологів сприяв уточненню більшості психологічних характеристик стильових конструктів і формуванню висновку щодо розвитку й удосконаленню психологічних характеристик впродовж студентського віку, що робить етап вузівської підготовки особливо цінним.
У майбутніх практичних психологів було встановлено наявність взаємозв’язку між параметрами “поленезалежність – полезалежність” та “рефлексивність – імпульсивність” й відмічено схильність студентів-психологів до рефлексивності. Але нез’ясованими залишаються питання взаємодії стильових феноменів різних рівнів оперування інформацією, які забезпечують комплексний вплив на характеристики інтелектуального потенціалу у майбутніх практичних психологів. Базовими когнітивними стилями студентів-психологів є “поленезалежність - полезалежність”, “рефлексивність - імпульсивність”, “простота – складність”, “ригідність - гнучкість”.
У другому розділі – “Психологічні особливості та закономірності когнітивних стилів та їх взаємозв’язку з інтелектом” наводяться результати констатуючої частини дослідження, які вказують на психологічні властивості й закономірності розвитку когнітивних стилів і компонентів інтелектуального потенціалу, на основі експериментальних даних аналізується взаємозв’язок стильових та інтелектуальних феноменів майбутніх практичних психологів.
Наводяться експериментальні результати вивчення компонентів структури інтелекту. Аналіз динаміки психологічних змін компонентів інтелекту сприяв виокремленню особливостей структури інтелекту: найбільш розвиненою є мнемічна складова; однакові позиції за рівнем сформованості займають конкретно-практична, лінгвістична, абстрактна й візуальні складові. Мають місце відмінності у сформованості математично-теоретичної, математично-практичної й образно-синтетичної складових інтелекту на різних курсах вузівського навчання. Експериментально виділені особливості структури інтелекту та їх сформованість у майбутніх практичних психологів дозволили встановити, що в навчальному процесі вдосконалюється конкретно-практичний компонент, рівень математично-теоретичного частково знижується, а залишаються незмінними характеристики лінгвістичної, оперативної, абстрактної, мнемічної, математично-практичної, візуальної, образно-синтетичної складових інтелекту (за критерієм U Манна-Уітні). Такі особливості розвитку вказують на недостатній розвиток складових структури інтелекту в процесі вузівської підготовки.
Підкреслюються психологічні особливості виразності компонентів інтелектуального потенціалу майбутніх практичних психологів. Найбільш розвиненим є вербальний інтелект, за ним слідує професійний (практичний аспект), академічний, професійний (теоретичний аспект), практичний, просторовий, формальний компоненти інтелектуального потенціалу. Психологічний аналіз динаміки психологічних змін в експериментальних групах дозволяє констатувати наявність слабких тенденцій розвитку в процесі вузівської підготовки. Зокрема майбутні практичні психологи частково втрачають потенціал формальної складової, натомість вербальна, просторова, професійна (практичний і теоретичний аспекти), практична й теоретична складові залишаються незмінними (за критерієм U Манна-Уітні).
