ФУНКЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ ПРАГНЕНЬ В ПЕРЕЖИВАННІ МОЛОДОЮ ЛЮДИНОЮ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, дана характеристика стану проблеми, її сутності та значущості, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези і завдання, теоретико-методологічну основу і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про організацію дослідження, апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади дослідження впливу особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя” – відображено стан дослідження даної проблеми вітчизняними та зарубіжними психологами, проаналізовано і узагальнено провідні напрямки та підходи до вивчення таких феноменів як часова перспектива, особистісні прагнення та переживання суб’єктивного благополуччя. Особлива увага приділена характеристиці складових переживання суб’єктивного благополуччя та ролі в цьому процесі суб’єктної детермінанти. Розглянуто специфіку переживання суб’єктивного благополуччя молодою людиною.

Систематизація теоретичних напрацювань К. О. Абульхановой-Славськой, Т.Н Бєрєзіной, Є. І. Головахи, О. О. Кроніка, О. М. Лактіонова, Ж. Нюттена, Л. А. Регуш, Л. В. Сохань, Т. М. Титаренко, Н. Н. Толстих, А. Ю. Фрідмана дає можливість стверджувати, що в залежності від перебігу часу, в якому живе людина, формується її світосприйняття, бачення минулого, теперішнього, життєвий прогноз на майбутнє.

Життєвий прогноз обумовлений вимогами суспільства щодо часу проходження людиною певних етапів розвитку, світоглядними установками, які історично склалися протягом розвитку людства, біологічним і психологічним часом, але саме суб’єктивна активність особистості може узгодити внутрішні і зовнішні умови життя або призвести до їх дисгармонії. Суб’єктність особистості виявляється в прогнозуванні життя, як активному формуванні життєвої перспективи, життєвого простору.

З’ясовано, що кожна подія сприймається людиною в руслі майбутньої перспективи, перспективи власного життя і навіть життя людства. Тому оцінка теперішнього як благополучного і кожної окремої події залежить від характеристик усього життєвого прогнозу.

Такі конструкти, як життєва перспектива, життєвий план, психологічний час, розгортаються більш повно в молодості, коли виникнення нової психосоціальної ситуації розвитку приводить до формування основної для цього віку потреби - потреби в життєвому самовизначенні (Е. І. Головаха, А. А. Кронік, І. Ю. Кулагіна, В. С. Магун, І. А. Ральнікова, Л. Д. Тодорів, А. В.Толстих). Можливість задоволення потреби в життєвому самовизначенні як побудові і реалізації реалістичної, розтягнутої в часі, структурованої і цілісної життєвої перспективи є фактором переживання суб’єктивного благополуччя молодою людиною.

Спираючись на роботи Н. К. Бахарєвої, Є. Є. Бочарової, Е. Дайнера, І. А. Джидарьяна,  В. М. Духнєвіча, Л. В. Кулікова, Г. Л. Пучкової, К. Ріффа, М. В. Соколової, Р. М. Шаміонова, Р. Еммонса та ін., визначено теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності переживання суб’єктивного благополуччя, яка полягає в задоволеності життям, позитивному ставленні суб’єкта до фрагментів світу і різних аспектів власного майбутнього, превалюванням позитивних емоцій різної інтенсивності над негативними та супроводжується переживанням актуальної значимості майбутнього, що втілюється в формуванні особистісних прагнень.

Визначено, що глобальність виміру суб’єктивного благополуччя особистості полягає в тому, що структура містить в собі як емоційний, так і оціночний компоненти, які окремо досліджувались вченими як оптимізм (К. Муздибаєв), щастя (В. І. Мєрєнков, М. Аргайл), задоволеність життям (Л. В. Куліков, Р. А. Максімова, О. С. Копіна).

Одним з найважливіших завдань у вивченні благополуччя є  виділення і розмежування основних чинників, які визначають стани психологічного благополуччя, систематизація, виявлення їх співвідносної значущості.

На основі узагальнення праць, присвячених теоретико-експериментальному вивченню прагнень (Т. Кассер, Р. Райан, Є. Фромм, Р. Еммонс), було визначено, що вони виступають тим виразником трактування майбутнього, який спрямовує, стимулює і мотивує суб’єктну активність особистості. Є підстави вважати, що людина в життєтворчості є залежною від соціуму і обставин життя. Ми можемо говорити про відносну гнучкість прагнень завдяки тому, що вони використовують соціально задані, прийнятні цілі для адаптації в соціумі.

Слід зазначити, що поняття прагнень є недостатньо розробленим у вітчизняній науці в порівнянні з такими близькими, але відмінними феноменами як домагання, спрямованість, цілепокладання (Е. І. Головаха, А. А. Кронік, С. Л. Рубінштейн, Н. А. Логінова, Н. Ф. Наумова, Ю. М. Швалб, Т. М. Титаренко, А. Ф. Коган, Д. О. Леонтьєв). Тому розуміння і розкриття сутності особистісних прагнень неможливе без їх співвіднесення з рядом більш вивчених наукою понять.

Провідними функціями, які виконують особистісні прагнення в житті людини,  є наступні: баланс адаптації – самоактуалізації, спрямування, стимулювання. Отже, функціональний вплив прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя виявляється в їх тісній пов’язаності з процесом самоактуалізації особистості. Крім того динамічність переживання вимагає постійної активності суб’єкта, що також пов’язує благополуччя з характеристиками прагнень.

У другому розділі – „Методичне обґрунтування емпіричного дослідження особистісних прагнень і суб’єктивного благополуччя” – подається загальна процедура організації дослідження, опис етапів дослідження, обґрунтовується комплекс застосовуваних методів і прийомів, наводяться результати аналізу масиву даних, отриманих на етапі пілотного дослідження.