ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ І ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ СТОСУНКІВ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, показано наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження залежної особистості” розглянуто питання формування залежної особистості і залежної поведінки. Залежність включає різноманітні форми адиктивної поведінки, пов’язаної із прийомом психоактивних речовин (F10-F19), обсесивно-компульсивний розлад (нав’язливі ритуали F42.1), розлади прийому їжі (F50), розлади звичок та потягів (F63) а також розлад особистості залежного типу (F60.7). Деякі автори (В.Д. Менделевич, Ц.П. Короленко, О.С. Кочарян) в основі всіх залежностей бачать єдиний механізм патогенезу. Інші (E.M. Pattison, Ю.В. Валентик, D.M. Donovan) вважають, що характеристика всіх наведених форм залежностей за допомогою єдиного терміна “адиктивні” виключає можливість розкрити специфічні механізми кожної форми залежної поведінки. Міжособистісна залежність є первинною формою залежності (А. Янов, О.С. Кочарян). Решта форм залежностей є похідними від неї і розглядаються як спроба уникнути “первинного болю” (А. Янов). Міжособистісна залежність може бути описана симптомокомплексами залежної любові: невротична потреба в любові (К. Хорні), токсична любов (P. Mellody), любов-залежність (В. Сатір), любов-манія (S. Peele, A. Brodsky), любов-прихильність (P. Shaver, C. Hazan, D. Bradshaw), залежні стосунки у шлюбі (Н.Г. Гаранян і А.Б. Холмогорова; О.Ф. Бондаренко і А.Є. Левенець).

На думку сучасних авторів (В.Д. Менделевич, Б.  і  Дж.  Уайнхолд, В.Д. Москаленко, Н.Ю. Максимова, О.С. Кочарян, А.В. Коцар, М.Є. Жидко и ін.) розвиток залежності здійснюється за умови наявності специфічної особистісної організації, яка описується в літературі як “залежна особистість”. Базовими характеристиками залежної особистості (В.Д. Менделевич) є: інфантильність; навіюваність і наслідуваність; прогностична некомпетентність; ригідність і упертість; наївність, простодушність і чуттєва безпосередність; цікавість і пошукова активність; максималізм; егоцентризм; яскравість уяви, вражень і фантазій; нетерплячість; схильність до ризику і “смак небезпеки”; страх бути покинутим. Разом з тим, концепція залежної особистості залишає відкритими ряд питань: не визначено структурну організацію ознак, які включаються до структури залежної особистості; особистісні риси є надзвичайно різноманітними і зовні мало пов'язаними, що не дає можливості надати достатньо однозначну інтерпретацію особистісної детермінації залежних розладів. Аналіз залежної особистості фактично відбувався в ознаковому підході, а не в структурному (цілісному). Тому питання про зв'язок преморбідних рис особистості з розладами залежної поведінки в цьому контексті видається надзвичайно важливим.

У другому розділі “Організація і методи дослідження” представлено характеристику дослідницької вибірки і обґрунтовано використання методів дослідження. У дослідженні взяло участь 450 осіб, яких було поділено на 3 групи.

Група 1 – 300 осіб: підлітки жіночої статі (150 осіб) і дорослі жінки (150 осіб); досліджувані даної групи брали участь на етапі психометричної оцінки опитувальника Б. Уайнхолда.

Група 2 – 75 осіб: залежні підлітки (39 осіб, 12,5-13,5 років), залежні дорослі жінки (36 осіб, 20-25 років). Далі в тексті групу 2 умовно буде позначено як “залежні”.

Група 3 (контрольна) – 75 осіб: підлітки жіночої статі (36 осіб, 12,5-13,5 років) і дорослі жінки (39 осіб, 20-25 років) без ознак міжособистісної залежності. Далі в тексті групу 3 умовно буде позначено як “незалежні”.

Вибірку залежних підлітків і дорослих жінок було складено на основі результатів за опитувальником Б. Уайнхолда. Для диференціації залежних і незалежних досліджуваних було обчислено порогове діагностичне число – інформаційну міру j Кульбака, що дорівнює 45 сирим балам для дорослої вибірки і 47 сирим балам для підлітків. Основна і контрольна групи порівнювані за віком, рівнем освіти і сімейним станом.

Вибір дівчаток-підлітків зумовлений тим, що міжособистісна залежність має достатньо ранній дебют і починається згідно з МКЗ-10 (F60.7) в старшому дитячому або підлітковому віці. В підлітковому віці найвірогідніше формування дебютних форм міжособистісної залежності.

Основним критерієм добору до другої вікової підгрупи (18-25 років) було те, що вона належить до перехідного періоду становлення сексуальності (Г.С. Васильченко), коли відсутній постійний партнер. Всі жінки цієї групи є рівними за соціальним статусом (студентки) і сімейним станом (незаміжні, не мають дітей). Разом з тим, дівчата мають досвід любовних взаємин, в яких стосунки залежності переходять з установлювального рівня до поведінкового (етап утопічних адиктивних фантазій).

У даній роботі використовувалися методи діагностики міжособистісної залежності (опитувальник Б. Уайнхолда, напівструктуроване діагностичне інтерв'ю з використанням критеріїв токсичної любові P. Mellody, метод експертних оцінок), методи діагностики особливостей емоційної сфери (шкала диференціальних емоцій К. Ізарда, Торонтська алекситимічна шкала), статеворольові шкали (АСL-шкала А.В. Heilbrun, 5-а шкала ММРI, шкала Dur-Moll в методиці L. Szondi), проективні методи (малюнок “Чоловіки і жінки” Н.М. Романової, аналіз ранніх спогадів W.R.Rule, “Зачарована сім'я” M. Kos, G. Biermann).

У третьому розділі “Психологічні чинники і динаміка формування стосунків міжособистісної залежності у жінок” розглядається структурна організація особистості жінок та її функціональні характеристики, які виявляються у стосунках міжособистісної залежності.

На першому етапі дослідження було проведено психометричну оцінку методики діагностики міжособистісної залежності Б. Уайнхолда і створено психометричний паспорт методики. Встановлено:

1.     валідність методики: змістовна валідність становить r=0,82, р<0,05, що свідчить про відповідність тверджень опитувальника поставленій задачі – вимірюванню рівня міжособистісної залежності; критеріальна валідність методики знаходиться на високому рівні і становить: ф=0,38, р<0,0001 у дорослій вибірці і ф=0,61, р < 0,00001 у підлітковій вибірці;

2.     значущий позитивний зв'язок усіх тверджень опитувальника Б. Уайнхолда із результатами за методикою, диференціальна сила тверджень становить ф=0,21-0,44, рівень значущості знаходиться у межах р<0,001-0,0001. Кожне твердження робить свій внесок у загальний результат опитувальника і є інформативним для діагностики міжособистісної залежності;

3.     надійність опитувальника Б. Уайнхолда, яка знаходиться на високому рівні значущості. Коефіцієнт внутрішньотестової надійності, обчислений із використанням методу розщеплювання, становить ф=0,33, р<0,0001 у дорослій вибірці і ф=0,19, р< 0,013 у підлітковій вибірці;

4.     нормативні показники міжособистісної залежності в результаті нормалізації методики Б.Уайнхолда для підліткової і дорослої вибірки. Нормативні показники представлено в станайновій шкалі;

5.     пороговий діагностичний коефіцієнт міжособистісної залежності шляхом обчислення інформаційної міри j Кульбака, який становить 45 сирих балів у дорослій вибірці і 47 сирих балів у підлітковій вибірці.

Однією з причин виникнення залежності є уразливість особистісної структури, яка пов'язана з організацією афективної сфери. Нами було виявлено стійкі емоційні риси жінок зі стосунками міжособистісної залежності, які можуть бути розподілено на трансвікові риси, які виявляються в обох вікових підгрупах, та риси, специфічні підлітковому та дорослому віку. Трансвіковими рисами є: 1) зниження частоти переживання радості як показник стану дефіцитарності в суб'єктивному досвіді прийняття і отримання любові (проблеми акцептації); 2) наявність алекситимічного симптомокоплексу, який є механізмом опанування емоцій, а також, показником зниженої здатності до емоційної рефлексії.