ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРЕСИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У першому розділі – „Аналіз теоретико-емпіричних досліджень феномена агресивності” – подано результати аналізу теоретичних та експериментальних досліджень з питань змісту агресивності; уточнено її структуру, види та функції; висвітлено теоретичні підходи до проблеми психологічних детермінант агресивності; розглянуто взаємозв’язки агресивності з такими властивостями особистості, як емпатія, тривожність, відчуття провини, локус контролю та ін.

Теоретичний аналіз наукових праць О.Б.Бовть, Н.Ф.Каліної, М.Д.Левітова, А.О.Реана, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйової, Т.С.Яценко, А.Бандури, Р.Берона, К.Лоренца, Д.Річардсона, Х.Хекхаузена та ін. дозволив розкрити різноманітні аспекти проблеми агресії та агресивності. В результаті узагальнення існуючих підходів до тлумачення поняття «агресія» визначене за доцільне розуміння останньої як специфічної форми дій людини, котра характеризується застосуванням сили відносно іншої людини або групи осіб, нанесенням фізичної чи психологічної шкоди і породжується потребою самоствердження, прагненням до досягнень, а також захисту від надв’язуваних особистості дій. Агресивність розглядається як властивість особистості, що виражається в схильності до агресивних дій у процесі реалізації власних цілей. Ці поняття є сторонами одного явища: агресія – це прояв, поведінка, спрямована на нанесення шкоди, а агресивність - є схильністю до агресивної поведінки.

Визначення агресії можна поділити на дві основні групи: 1) агресія як навмисна деструктивна поведінка, що заподіює шкоду і завдає збитку іншій людині (Г.А.Гайдукевич, О.Ю.Дроздов, С.Л.Кравчук, А.Г.Маклаков, В.Д.Менделевич, Л.Е.Орбан – Лембрик, С.П.Третьяков, С.Г.Шебанова, Р.Берон, Д.Майєрс, Д.Річардсон та ін.); 2) агресія як прояв активності, прагнення до досягнень, інструмент для самоствердження, самореалізації і домінування над іншими (О.Ю.Дроздов, О.В.Змановська, М.Д.Левітов, А.А.Налчаджян, М.А.Скок, Е.Фромм). Деякі вчені (С.С.Занюк, М.Д.Левітов, А.О.Реан, О.О.Смирнова, Г.Р.Хузєєва, Л.Берковіц, Р.Берон, Д.Річардсон та ін.) розглядають у своїх дослідженнях функції агресії (інструментальну, захисну, експресивну, адаптаційну). Встановлено, що в багатьох працях оцінка агресії неоднозначна: залежно від виконуваних функцій вона може бути як негативною, так і позитивною. В сучасній психологічній літературі агресивність усе частіше розглядається як необхідна властивість гармонійно розвиненої особистості, оскільки її відсутність призводить до нездатності відстояти себе (Г.А.Гайдукевич, О.Ю.Дроздов, С.Л.Кравчук, Н.І.Пов'якель, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйова, Р.Аммон, Е.Фромм).

На основі аналізу психологічної літератури експліковано такі якісні показники агресивності: емоційний (стійкість емоційного переживання гніву, дратівливості, злості, люті), когнітивний (схильність до агресивних думок, настанов, мстивих планів і фантазій, інтерпретація поведінки інших людей як ворожої), поведінковий (готовність до здійснення агресивних дій, спрямованих на досягнення мети), спонукальний (наявність потреби в переживанні, обдумуванні й здійсненні агресивних дій, спонукання до вербальної, фізичної, непрямої агресії) і контрольно-регулюючий (спрямування активності особистості на контроль над своїми агресивними емоціями, думками, настановами та реакціями) компоненти. Певна інформація про означені показники агресивності наводиться в дослідженнях О.Б.Бовть, О.В.Глузмана, О.В.Змановської, Т.М. Курбатової, М.Д.Левітова, Н.І.Пов'якель С.Л.Соловйової, Л.Берковіца, Б Крейхи, Х.Хекхаузена та ін.

Різні науковці відзначають, що деякі характеристики агресивності пов’язані з проявами емпатії, тривожності, лідерськими якостями особистості, авторитарністю, локалізацією контролю за екстернальним типом та іншими властивостями темпераменту й характеру (Є.Ф.Бажин, Є.А.Голинкіна, В.М.Крайнюк, В.С.Мерлін, В.А.Семиченко, Л.М.Собчик, С.Л.Соловйова).

Ключові моменти системного аналізу емоційності, яка була предметом вивчення психологічної школи В.Д.Небилицина, А.Є.Ольшаннікової, представлені в працях О.П.Саннікової, та комплексні дослідження емоційності в контексті властивостей особистості показали, що емоційність певною мірою може впливати на агресивність і її прояви. Результати теоретико-емпіричних досліджень емоційності та її ролі в регуляції й детермінації поведінки і діяльності особистості є підґрунтям для розгляду її як одного з чинників агресивності (І.В.Пацявічюс, І.В.Переверзєва, В.А.Пінчук, А.А.Плоткін, Л.А.Рабінович, В.В.Семенов та ін.).

У другому розділі – „Емпіричне дослідження психологічних особливостей агресивності особистості” – на основі узагальнення теоретичних досліджень визначено основні напрями, методичну процедуру дослідження агресивності, висвітлено його основні етапи, обґрунтовано репрезентативність вибірки, здійснено аналіз психодіагностичної літератури з метою пошуку методичного інструменту, що є адекватним завданням дослідження і діагностує означені показники агресивності, подано теоретичний конструкт оригінального тест-опитувальника агресивності, проаналізовано результати його стандартизації.

На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження та вибірка стандартизації. Вибірку дослідження склали 400 осіб, із них – 330_студентів Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського та Ізмаїльського державного гуманітарного університету (віком від 18 до 23 років), 70 слухачів факультету післядипломної освіти за спеціальністю «Психологія» вказаних вузів (віком від 25 до 45 років). Окремо вибірка стандартизації склала 200 осіб. Загалом у дослідженні брало участь 600 осіб.

Відповідно до дослідницьких завдань дібраний психодіагностичний інструментарій включав традиційні методики, зокрема: «Діагностика показників і форм агресії» А.Басса – А.Даркі; проективну методику «Неіснуюча тварина» М.З.Друкаревич; «Психодіагностичний модальнісний опитувальник емпатії», «Чотирьохмодальнісний тест емоційності» О.П.Саннікової; «Рівень суб'єктивного контролю» Є.Ф.Бажина; «16-факторний особистісний опитувальник» Р.Кеттелла; оригінальний «Тест-опитувальник якісних показників агресивності» (у співавторстві з науковим керівником), пролонговану щоденникову методику (модифікація методики О.П.Саннікової) та твір на тему «Агресивні переживання, думки, спонукання і прояви».

Аналіз психодіагностичної літератури показав, що серед наявного інструментарію практично відсутні методики, спрямовані на діагностику таких якісних параметрів агресивності, як емоційний, когнітивний, поведінковий, спонукальний і контрольно-регулюючий. Відсутність засобу, що може діагностувати означені показники агресивності, доводить необхідність розробки оригінальної методики. З цією метою відповідно до вимог психометрики для дослідження агресивності створено оригінальну психодіагностичну методику «Тест-опитувальник якісних показників агресивності» (свідоцтво про реєстрацію авторського права № 19171), апробація якого показала високий ступінь валідності (змістової, конструктної) та надійності (надійність частин тесту, тест-ретестову надійність, надійність паралельних форм), що дає підстави рекомендувати його не лише для наукової, але й практичної роботи.

Процедура створення тесту-опитувальника агресивності проведена відповідно до вимог психометрики і включала кілька етапів. На першому (теоретичному) етапі на основі аналізу психологічної літератури, спостережень, бесід з випробовуваними, творів відбиралась інформація про якісні особливості агресивності, їх прояви (агресивні емоції, думки, прояви, спонукання та контроль над ними), що лягло в основу уявлень про компонентний склад якісних показників агресивності та їх зміст. На цій основі розроблено шкали оригінального тесту-опитувальника агресивності: емоційний компонент (ЕА), когнітивний (КА), поведінковий (ПА), спонукальний (СПА), контрольно-регулюючий компоненти (КРА). Якісні показники агресивності, що були діагностовані, є складовими загального показника агресивності (ЗПА). Кожен з параметрів є біполярним континуумом, на полюсах якого розташовуються максимально високі й украй низькі значення виявлених показників. Описана методика перевірялася на надійність і валідність: використано метод поділу тесту навпіл, повторний і паралельний тести. Як паралельний тест нами була використана методика «Діагностика показників і форм агресії» А.Басса й А.Даркі. Інтеркореляційний аналіз виявляє дві групи показників, які розташовані на двох полюсах, – додатному (ЕА, КА, ПА, СПА, ЗПА) і від’ємному (КРА). Це свідчить про те, що агресивність, котра складається з емоційного, когнітивного, поведінкового, спонукального і контрольно-регулятивного компонентів, які й складають її структуру, є єдиною властивістю. Проте контрольно-регулятивний компонент займає протилежну позицію відносно інших показників.

Крім того, було модифіковано пролонговану щоденникову методику О.П.Саннікової для вивчення актуальних проявів показників агресивності. Цей підхід інакше називається методом хронологічної реєстрації даних і спирається на систематичну й тривалу фіксацію випробовуваними певних параметрів. За допомогою щоденникової методики: вивчаються актуальні (ситуативні) прояви всіх виділених і описаних раніше якісних показників агресивності; всі емоції та індивідуальні прояви показників агресивності вивчаються тільки в такій сфері діяльності, як спілкування; досліджується наявність або відсутність спроби контролю над проявами кожного показника агресивності з боку випробовуваного; виявляється вся палітра емоцій, що актуально переживаються, виникають у ситуації спілкування, а не тільки тих, які відносяться до патерну агресивних переживань.

У третьому розділі – “Результати дослідження індивідуально-психологічних особливостей агресивності особистості та їх обговорення” – подано емпіричні дані про взаємозв’язки показників агресивності з певними властивостями особистості (емпатією, локусом контролю, рисами особистості (за Р.Кеттеллом), емоційністю); наведено психологічну характеристику людей, що відрізняються рівнем агресивності; розглянуто результати диференціально–психологічного аналізу особливостей агресивності у осіб з різним її типом; а також репрезентовано дані щодо впливу типу емоційності на якісну своєрідність агресивності.

В результаті кореляційного аналізу були виявлені багатозначні зв'язки показників агресивності з показниками емпатії, локусу контролю, факторами особистості (за Р.Кеттеллом) та якісними показниками емоційності. Дослідження кореляційних зв'язків показало, що загальний показник агресивності демонструє від’ємні значущі зв'язки з показником емоційної емпатії. З показниками локусу контролю, зокрема, загальним показником інтернальності, інтернальністю у галузі досягнень, невдач, інтернальністю у сімейних і виробничих відносинах, загальний показник агресивності також пов'язаний від’ємно. Одержані зв'язки між загальним показником агресивності й показниками емпатії та локусу контролю свідчать про взаємовплив даних психологічних характеристик.

Виявлено значущі зв'язки між загальним показником агресивності і такими факторами особистості, як C^- (слабкість “Я”), Е⁺ (домінантність), G^- (слабкість «Над-Я»), I^- (жорсткість); L⁺ (підозрілість), N^- (наївність), О⁺ (схильність до відчуття провини), Q₁⁺ (радикалізм), Q₃^- (імпульсивність), Q₄⁺ (фрустрованість). Значущі кореляції спостерігаються з факторами: F⁺ (безпечність) і Q₂⁺ (самодостатність). Встановлено значущі додатні зв'язки загального показника агресивності з емоційною модальністю гнів (Г) і печаль (П) та від’ємні – з показниками модальності радість (Р).

У результаті факторного аналізу даних обрано трьохфакторну модель, яка складається з симптомокомплексів взаємопов'язаних властивостей, що об'єдналися в ряд факторів: «агресивність – емоційна стійкість», «домінантність – схильність до відчуття провини», «терпимість – незалежність».

Використання методу профілів (якісний аналіз) дозволило вивчити специфіку емпатії, локалізації контролю, факторної структури особистості (за Р.Кеттеллом) у осіб з високим і низьким рівнем агресивності. Встановлено, що особи з високим рівнем агресивності характеризуються слабким ступенем вираження якісних показників емпатії, крім дієвої емпатії; екстернальним локусом контролю; їм властива енергійність, активність, безпечність, настороженість, екстраверсія, незалежність, потяг до ризику і гострих відчуттів. Особам з низьким рівнем агресивності властиві емпатичність; інтернальність локусу контролю (загальний показник інтернальності, інтернальність у галузі досягнень і невдач); низький рівень тривожності, емоційна стабільність, чуйність, терпимість, спокій, високий рівень самоконтролю і заспокоєність, спокійне ставлення до успіхів і невдач та задоволення існуючим положенням справ.

У межах диференціально-психологічного аналізу агресивності вивчалися психологічні особливості особистості досліджуваних, що відрізнялися за “типом” агресивності (специфічне поєднання її показників). У роботі виділено мономодальні типи агресивності за критерієм домінування одного з її компонентів: емоційний тип (ЕА), когнітивний тип (КА), поведінковий тип (ПА), спонукальний тип (СПА), контрольно-регулюючий тип (КРА).

За допомогою методу профілів була досліджена специфіка емпатії у осіб, що відрізняються певним типом агресивності. Встановлено, що група з домінуванням емоційного компоненту агресивності (ЕА) при зниженій здібності до передбачення реакції іншої людини (ПЕ-) і потребою допомогти (ДЕ-) характеризується низьким ступенем емпатичності (ЗП-). Випробовувані, схильні до частої афективної реакції гнівом, роздратуванням, злістю, люттю, нездібні до передбачення реакцій іншої людини, і тим більше ці негативні переживання блокують альтруїстичні потреби. Дратівливість, що доходить до спалахів гніву й люті, виявляється в нездатності й небажанні співчувати та співпереживати.

Група з домінуванням когнітивного компонента агресивності (КА) (заснованої на схильності до агресивних думок, настанов, мстивих планів, перебільшення труднощів, надмірної драматизації в оцінці життєвих проблем) має високий емпатичний потенціал. Її відрізняє здатність передбачати поведінкові реакції об'єкта емпатії в тій або іншій ситуації (ПЕ+) і надавати допомогу людям, хоча, можливо, їй при цьому бракує емоційного реагування. В такому випадку, надання допомоги може носити егоїстичну спрямованість, тобто використовуватися як інструмент для досягнення своєї мети.

У визначенні емпатії групи з домінуванням поведінкового компонента агресивності (ПА) звертає на себе увагу той факт, що при слабкій здібності до емоційного відгуку на переживання інших людей (ЕЕ-) достатньо виражена тенденція до надання активної, дієвої допомоги (ДЕ+) і передбачення можливих поведінкових та емоційних реакцій іншої людини (ПЕ+). Виявлення предиктивної і дієвої емпатії, яка притаманна представникам когнітивного й поведінкового типу агресивності, можна пояснити тим, що ці особи здатні діяти тактовно і дружньо, але при цьому їх поведінка може бути спрямована на отримання влади, досягнення певної мети і задоволення особистих амбіцій. Одержані факти пояснюються загальною активністю осіб цього типу: вони активно виявляють агресію, при цьому активно допомагають іншим людям.

Представникам групи з домінуванням спонукального компонента агресивності (СПА) властиві знижена емпатійність (ЗП-), труднощі в прогнозі реакції іншої людини (ПЕ-) та емоційному співчутті (ЕЕ-). Ймовірно, небажання розуміти причини вчинків інших людей, емоційно підключатися до їх проблем і призводить до агресивних спонукань. Одержані результати пояснюються тим, що цим людям властиво бажання фізичних та вербальних агресивних проявів, яке не сприяє співчуттю людям чи передбаченню їх реакції.

Група з домінуванням контрольно-регулюючого компонента агресивності (КРА) характеризується низьким рівнем емпатійності (ЗП-), небажанням допомагати оточуючим (ДЕ-) і недоступністю емоційного співпереживання (ЕЕ-). Цей факт може пояснюватися тим, що високий самоконтроль і тенденція стримувати агресивні поведінкові реакції не дають можливості зняти напруження і зумовлюють пригнічену ворожість.

При дослідженні профілів осіб з «мономодальним» типом агресивності, тобто з домінуванням одного з її компонентів, виявлено, що їм властива певна специфіка локалізації контролю, широкого спектру рис особистості (за Р.Кеттеллом), вибору видів агресії.

Емпірично доведено, що:

а) осіб з домінуванням емоційного компонента агресивності (ЕА) відрізняє від інших груп досліджуваних екстернальність у міжособистісних, виробничих відносинах і в галузі здоров'я, високий рівень ворожості, підозрілості, образи, дратівливості. Представникам цього типу агресивності властива сміливість, рішучість, підозрілість, домінантність, конфліктність;

б) представники групи з домінуванням когнітивного компонента агресивності (агресивних думок, настанов, фантазій) (КА) мають екстернальну локалізацію контролю у галузі виробничих та сімейних відносин, невдач і здоров'я; у них проявляється низький рівень аутоагресії, недовір'я, опозиційної форми агресії, спрямованої проти авторитету і керівництва. Вони відрізняються товариськістю, рішучістю, імпульсивністю, конформністю в орієнтації на групову думку, владністю та егоцентричністю;

в) особи зі схильністю до поведінкових проявів агресивності (ПА) характеризуються екстернальністю у галузі невдач, виробничих і міжособистісних відносин, здоров'я; їм властивий високий рівень майже всіх показників агресивності, тобто, негативізму, вербальної та непрямої агресії, але при цьому такі особи не виявляють образливість і ворожість. Вони схильні до безвідповідальності, до впливу випадку або обставин, безпечні, енергійні, безтурботності, зі слабким рівнем тривожності;

г) група осіб з домінуванням спонукального компонента (СПА) агресивності вирізняється екстернальним локусом контролю в галузі невдач, сімейних, виробничих, міжособистісних відносин, у сфері здоров'я; підозрілістю, використанням фізичної агресії при стримуванні вербальної. Їм характерно чутливість до зауважень і осуду, незалежність, висока напруженість, висока тривожність, емоційні переживання негативного характеру, а також контроль над своїми емоціями та поведінкою;

д) для осіб, у яких домінує контрольно-регулюючий компонент агресивності (КРА) властива екстернальність у сімейних, міжособистісних, виробничих відносинах, а також у галузі здоров'я. Вони мають високий самоконтроль поведінки, активні, проникливі, при низькому рівні тривожності вміють стримувати свої афективні прояви.

Аналіз результатів дослідження індивідуально-психологічних особливостей кожного з типів агресивності за допомогою модифікованої щоденникової методики показав, що представникам усіх цих типів властиве переживання цілого спектру емоцій різних модальностей, зокрема й агресивних. З огляду на показник «індекс агресивності», який складається з відношення актуальних агресивних емоцій до всіх емоцій, що переживаються, відзначаються високі результати даного показника, одержані у представників контрольно-регулюючого типу (КРА). Через спрямованість на контроль над своїми агресивними реакціями, багато хто з них яскраво переживає агресивні емоції, інтеріоризуючи їх. У випробовуваних когнітивного типу агресивності (КА) спостерігається найбільша частотність відносно інших типів емоцій страху (побоювання, туга, боязнь, тривога) та емоцій модальності «печаль» (смуток, туга, розчарування, печаль). Що стосується агресивних емоцій, то вони зазнають весь їх пропонований спектр, тобто неприязнь, обурення, образу, ненависть, роздратування та злість. Представники поведінкового типу агресивності (ПА) серед емоцій страху і печалі відзначили в себе актуальне переживання розчарування, огиди, побоювання, а з агресивних емоцій вони виділили злість, образу, неприязнь, роздратування, лють, ненависть та обурення. Таким чином, отримані за допомогою щоденникової методики результати дають нам можливість повніше вивчити індивідуальні особливості кожного з типів агресивності в природних умовах, не регламентованих ситуаціями опитувальника.

У зв’язку з тим, що дослідження агресивності проводилося з позицій диференційно-психологічного підходу, вивчалися не тільки індивідуально-психологічні особливості (емпатії, локусу контролю, факторів особистості за Р.Кеттеллом) осіб з різним типом агресивності, але й специфіка агресивності осіб, котрі розрізняються за емоційністю. Вибір емоційності як підстави для пошуку індивідуальних відмінностей у прояві агресивності визначається тим, що емоційність виступає в ролі системоутворюючого фактора стосовно індивідуальної структури рис особистості й фактора, що регулює діяльність (А.Є.Ольшаннікова, .В.Пацявічюс, О.П.Саннікова). При дослідженні профілів агресивності встановлено, що представники певного типу емоційності відрізняються відповідною специфікою агресивності. На рис.1. подано профілі агресивності осіб з мономодальними типами емоційності (домінування однієї з модальностей).