ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ПІДЛІТКІВ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, сформульовано гіпотезу дослідження, розкрито методологічну основу роботи, вказано застосовані методи дослідження. Висвітлено наукову новизну, теоретичне, практичне значення, відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – «Соціалізація як процес формування особистості підлітків» – викладено результати аналізу психологічної літератури з досліджуваної проблеми, проаналізовано теоретичні підходи до визначення та характеристики процесу соціалізації особистості, виділено особливості соціалізації підлітків у зв’язку з формуванням їх особистісної ідентичності та проаналізовано особливості її розвитку, визначено й обґрунтовано критерії оцінки успішності соціалізації підлітків, розкрито психологічний зміст понять «соціалізація», «ідентичність», «ідентифікація», з’ясовано основні чинники позитивного впливу позашкільної діяльності на розвиток ідентичності підлітка, обґрунтовано зв’язок психологічних особливостей та успішності соціалізації підлітків в умовах різних видів позашкільної діяльності зі змістом їх особистісної ідентичності, проаналізовано місце спортивної діяльності в соціалізації підлітків.

При дослідженні процесу соціалізації ми спирались на основні положення вітчизняних вчених (Л.С.Виготський, А.В.Петровський, І.С.Кон, Г.М.Андрєєва, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Москаленко, В.Т.Циба, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко та інші) про те, що: 1) соціалізація є двостороннім процесом – передбачає засвоєння та активне відтворення індивідом соціального досвіду та становлення у нього активної позиції суб’єкта соціальних відносин; 2) у процесі соціалізації формується конкретна особистість з певними соціальними якостями, знаннями, вміннями, прийнятими для конкретного суспільства, відбувається становлення її самосвідомості, розвиток ідентичності та усвідомлення індивідуальності. Основним методологічним підходом нашого дослідження є культурно-діяльнісна концепція соціалізації особистості (О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.В.Москаленко, В.Т.Циба), згідно з якою діяльність, як один із факторів соціалізації особистості, є необхідною умовою для формування її особистісних якостей.

З’ясовано, що основні психологічні особливості соціалізації підлітків пов’язані з активним формуванням і фундаментальними змінами сфери їх самосвідомості, що виражається у виникненні почуття дорослості та становленні ідентичності, яка є важливим психосоціальним параметром соціалізації підлітка (В.А.Аверін, Л.І.Божович, А.В.Петровський, Д.Б.Ельконін, Е.Еріксон та ін). Формування ідентичності підлітка проявляється в поступовому розвитку цілісного, стійкого, структурованого і менш залежного від зовнішньої оцінки уявлення про себе, в процесі чого відбувається усвідомлення своєї індивідуальності. Характерним для підлітків є намагання активно створювати свою особистість, пізнавати себе, проявляти свою індивідуальність, самостверджуватись, оволодівати новими способами взаємодії в групі, що головним чином відбувається через спілкування з однолітками (особливо у старших підлітків).

Теоретичний аналіз дозволив виявити відсутність чітких критеріїв оцінки успішності соціалізації. Враховуючи схильність особистості в підлітковому віці включатися у різні соціальні спільноти на внутрішньому (психологічному) та на зовнішньому (соціальному) рівнях, при визначенні згаданих критеріїв ми виходили з основних положень теорії персоналізації А.В.Петровського. Також ми враховували такі особливості соціалізації в підлітковому віці: активне формування ідентичності, самооцінки, швидкий розвиток самоконтролю. На основі цього ми визначили основні критерії оцінки успішності соціалізації підлітків на певному її етапі, в основу яких покладено особливості та рівень розвитку низки особистісних параметрів. На етапі адаптації цими критеріями є впевненість у собі, середня чи висока (адекватна) самооцінка, рішучість, середній чи високий рівень самоконтролю; на етапі індивідуалізації – достатньо висока, адекватна самооцінка та рівень домагань, низький або середній рівень агресивності та негативізму, довіра до оточуючих (або низький рівень підозрілості); достатньо високий рівень самоконтролю; на етапі інтеграції – здібність до формування соціальних зв’язків в групі та високий рівень самоконтролю.

Основним завданням соціалізації особистості в підлітковому віці є розвиток її ідентичності. Ідентичність є складною, динамічною структурою та складовою самосвідомості (Е.Еріксон, А.Ватерман, Н.В.Антонова, В.В.Москаленко, К.В.Коростеліна, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін.). Неповторна структура ідентичності окремої особистості містить у собі систему ідентифікацій, бо формується через комплекс ототожнень, що сумуються протягом її розвитку. При вивченні ідентичності ми виходили з розгляду її з позиції трьох глобальних конструктів: персональне Я, соціальна та діяльнісна ідентичність, представлені у дослідженнях О.М.Плюща. Персональне Я охоплює власні характеристики індивіда, соціальна ідентичність характеризує те, членом яких соціальних груп він сприймає себе,
а діяльнісна ідентичність – те, суб’єктом якої діяльності він себе вважає.

З’ясовано, що спрямованість ідентифікації підлітків залежить від їх особистих переконань, а трансформація їх уявлення про себе обумовлена змістом того середовища, з яким підліток переважно взаємодіє. Тому, в середовищі підлітків, які не мають змістовних захоплень, виникають проблеми, пов’язані з азартними іграми, протиправною поведінкою, алкоголізацією тощо. За даними О.Назарук наявність дезадаптації пов’язана головним чином з відсутністю такої важливої характеристики як суб’єктність (усвідомлення себе активним діячем) та слабко вираженою тенденцією до цілеспрямованої діяльності. Отже, заняття організованою позашкільною діяльністю особливо важливі в підлітковому віці.

На основі теоретичного аналізу (В.А.Аверін, К.М.Лаврова, О.І.Баришева, В.І.Семеренський, Г.Б.Горська, О.Назарук) визначено основні чинники позитивного впливу позашкільної діяльності на розвиток особистісної ідентичності підлітків. Заняття підлітка організованою позашкільною діяльністю: 1) прискорюють розвиток загального уявлення про себе через різнобічне самопізнання своїх відмінностей від інших; 2) активізують розвиток суб’єктності та соціальної дорослості через стимуляцію самостійності, цілеспрямованості, активності;
3) сприяють засвоєнню позитивного соціального досвіду, характерного для певної діяльності, що є передумовою розвитку життєво важливих якостей; 4) організують вільний час та сферу спілкування підлітків, відволікають їх від «вулиці» та реалізують потреби у самоствердженні, прояві індивідуальності соціально схвалюваними способами.

В процесі соціалізації людини в певній діяльності відбувається формування неповторної ідентичності особистості та наповнення її змісту специфічними для цієї діяльності елементами. Формування уявлення про себе як суб’єкта певної діяльності відбувається на основі ототожнення (ідентифікації) з агентами соціалізації (спортсменами, тренером) у цьому виді діяльності та засвоєння певної моралі, цінностей, норм поведінки, пов’язаних з особливостями цієї діяльності, подальшої їх інтеріорізації, усвідомлення та включення до структури особистісної ідентичності. Так поступово відбувається орієнтація на прийняття певної соціальної ролі (спортсмена, музиканта тощо) та здійснюється послідовне формування внутрішнього (когнітивного, емоційного) образу «Я». Отже, в певній діяльності процес формування ідентичності набуває цілеспрямованих форм.

З’ясовано, що спортивна діяльність займає провідне місце серед інших видів позашкільної діяльності в соціалізації підлітків у зв’язку з наявністю в ній оптимальних умов для комплексного вирішення психологічних проблем підліткового віку та ряду позитивних ефектів впливу на особистість підлітків. Основні ефекти проявляються в можливостях швидкого і якісного розвитку та вдосконалення їх фізичного образу, в наявності переваг у формуванні суб’єктних властивостей особистості та позитивних зразків поведінки, пов’язаних зі специфічною спортивною мораллю (Л.І.Лубишева, Г.Б.Горська, Н.І.Александрова, Т.Ф.Дубова, П.А.Жоров, Д.Р.Кадирбаєва та ін.). Але існують дослідження, в яких поряд з позитивними виділяються і негативні сторони занять спортом. Неоднозначність поглядів, недостатня вивченість проблеми впливу різних видів позашкільної діяльності на успішність соціалізації підлітків, в тому числі
і спортивної, обумовило проведення даного дослідження, спрямованого на вивчення зв’язку психологічних особливостей та успішності соціалізації підлітків зі змістом їх особистісної ідентичності, характерної для певної позашкільної діяльності.

Другий розділ – «Емпіричне дослідження особистісної ідентичності та успішності соціалізації підлітків у різних видах позашкільної діяльності» –розпочинається із викладу організації та методичного забезпечення досліджень. Подається характеристика досліджуваної вибірки, описується загальна процедура організації дослідження, його етапи, конкретні психодіагностичні методики, аналізуються, інтерпретуються емпіричні дані констатувального експерименту.

Дослідження проводились з 1999 по 2006 рік, у ньому брали участь 378 підлітків, віком 11–15 років – учні спеціалізованих шкіл № 137, № 20 м. Києва та Київського спортивного ліцею-інтернату. Серед досліджених було: 190 спортсменів, 103 підлітки, які відвідують неспортивні гуртки та 85 підлітків, які взагалі не відвідують гуртки та секції. Також проведено опитування 17 учителів (класних керівників) і 2 тренерів. Опитування підлітків стосовно їх віку, інтересів, виду позашкільної діяльності, якою вони займаються, дозволило виділити по 4 групи молодших (11–13 років) і старших підлітків (14–15 років): 1 – підлітки-спортсмени, які не мають спортивних розрядів (займаються масовим спортом); 2 – підлітки-спортсмени, які мають спортивні розряди (займаються спортом більш професійно); 3 – підлітки, які взагалі не відвідують секції та гуртки; 4 – підлітки, які відвідують неспортивні гуртки (художні, музичні тощо). Дослідження проводилось в 3 етапи, які докладно описані у другому розділі дисертації.

Аналіз та інтерпретація результатів за проективною методикою «Хто Я?» М.Куна і Т.Макпартленда здійснювались за допомогою методу контент-аналізу: всі відповіді було віднесено до 3 конструктів – персональної, соціальної та діяльнісної ідентичності, які поділялись на окремі підструктури, у склад яких увійшли певні ідентифікації. Діяльнісна ідентичність представлена у компоненті «суб’єктність»: діяльнісні ідентифікації (ототожнення з суб’єктом діяльності, якою займається підліток: «Я учень», «Я спортсмен» тощо); соціальна ідентичність – «соціальні ролі» (ототожнення з певною соціальною роллю у стосунках з оточенням: «Я син», «Я друг» тощо); персональне Я – «індивідуальні особистісні якості»: «соціально бажані якості» (відсутність шкідливих звичок, форм поведінки – «Я не курю» тощо), «соціально небажані якості» (шкідливі звички, негативні форми поведінки), «соціально значущі якості» («Я цілеспрямований» тощо), «усвідомлення своєї індивідуальності» («Я особистість», «Я індивідуальність»).

Порівняльний аналіз компонентів структури ідентичності у підлітків виділених груп показав, що загальною особливістю ідентичності підлітків-спортсменів є домінування у них ідентифікацій з суб’єктом діяльності порівняно з іншими групами (при р<0,01, р<0,001) на тлі достатньої виразності компонента «соціальні ролі». У підлітків-спортсменів, які не мають спортивних розрядів, виявлена також достовірно більша кількість «соціально бажаних якостей» (при p<0,01, p<0,001). Отже, заняття масовим спортом орієнтує підлітків на засвоєння цінностей, пов’язаних зі здоровим способом життя, відсутністю шкідливих звичок, що підсилює позитивний вплив на формування їх ідентичності. А особливістю ідентичності підлітків-спортсменів зі спортивними розрядами є достовірна перевага ідентифікацій з образом спортсмена як суб’єктом спортивної діяльності (при p<0,01), що пов’язано з наявністю у них більшого досвіду в оволодінні роллю спортсмена в процесі поглиблених занять спортом.

У підлітків, які відвідують неспортивні гуртки, достовірно більшою, ніж у підлітків, які взагалі не відвідують секції та гуртки, є кількість соціальних ролей та діяльнісних ідентифікацій (при р<0,001), хоча кількість останніх достовірно нижча, ніж у підлітків-спортсменів (при р<0,01).

Підлітки, які взагалі не відвідують секції та гуртки, мали достовірно нижчу загальну кількість характеристик себе та за компонентами «суб’єктність», «соціальні ролі», «соціально бажані якості», ніж в інших групах (при р<0,01, р<0,001). Особливістю ідентичності цих підлітків є виділення ними «соціально небажаних якостей» (при р<0,001). Ці негативні явища ми пояснюємо відсутністю у них специфічного для цілеспрямованої позашкільної активності досвіду в засвоєнні соціальних ролей, обмеженою кількістю засобів для самоствердження та об’єктів для позитивної ідентифікації.