ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ПРОТИДІЇ МАНІПУЛЯТИВНИМ НАМІРАМ У СТУДЕНТІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подані дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження психологічних механізмів маніпулятивних намірів” проведено аналіз соціально-психологічних підходів до визначення змісту поняття “маніпуляція” та “маніпулятивний вплив”, визначено суб’єкт та об’єкт маніпулятивного впливу, критерії та рівні маніпулятивного впливу; психологічні засоби та інструменти розгортання маніпулятивної атаки; здійснено аналіз загальних механізмів виявлення маніпулятивних намірів та загальних механізмів стратегій захисту від маніпулятивного впливу.

Переважна більшість дослідників притримуються загального визначення маніпулятивного впливу як різновиду психологічного впливу. Визначальними критеріями маніпулятивного впливу є: наявність ініціатора впливу (маніпулятора) та адресата – особи, що змінює свою поведінку відповідно до цілей маніпулятора (Є.Л. Доценко); приховування впливу (Б.Н. Бессонов, Р. Гаріфуллін, Г.В. Грачов, Р. Гудін, Є.Л. Доценко, О.Т. Йокояма, І.К. Мельник, Л. Прото, Дж. Рудінов, Г. Шиллер); ставлення до об’єктів впливу як до засобу досягнення власних цілей (Г.В. Грачов, Є.Л. Доценко, І.К. Мельник, П.У. Робінсон, В.М. Саратовский, Е. Шостром); прагнення маніпулятора задовольнити власні потреби (Б.Н. Бессонов, Г.В. Грачов, Є.Л. Доценко,         О.Т. Йокояма, І.К. Мельник, У. Рікер); використання маніпулятором психологічної вразливості адресата впливу (Б.Н. Бессонов, Г.В. Грачов, Є.Л. Доценко, І.К. Мельник, Дж. Рудінов, Г. Шиллер); майстерність у здійсненні маніпулятивного впливу (Р. Гудін, Є.Л. Доценко, П.У. Робінсон).

У дослідженні нами було прийнято загальне визначення маніпуляції як заздалегідь продуманого психологічного впливу задля прихованого спонукання адресата до прийняття таких рішень та виконання таких дій, які б сприяли досягненню ініціатором впливу пріоритетних власних цілей, інтересів та бажань. Тобто маніпуляція завжди передбачає приховане використання партнера по спілкуванню, та як наслідок – нанесення тієї чи іншої шкоди об’єкту маніпулювання.

Дослідження виявили характеристики маніпулятивного впливу за наступними ознаками: за характером (формою) маніпулятивного впливу: наявний та прихований (Б.Н. Бессонов, Р. Гаріфуллін, Г.В. Грачов, Р. Гудін, Є.Л. Доценко, О.Т. Йокояма, І.К. Мельник, Дж. Рудінов, Г. Шиллер), за змістом соціальних зв’язків: суспільно-політичні, професійно-ділові, соціокультурні, сімейно-родинні, соціально-побутові, дружні, випадкові; в залежності від структури взаємозв’язків індивідів з їхнім соціальним оточенням на: макро-, мезо-, мікрорівні (У.Бронфенбреннер, Є.Л. Доценко).

Психологічними засобами розгортання маніпулятивної атаки являються дії маніпулятора, спрямовані на: створення збудників активності адресата (потреб, інтересів, прихильностей, ідеалів); формування регуляторів активності (установок, групових норм, самооцінки); створення необхідних когнітивних структур (світогляду, переконань, вірувань, знань) та формувань (способу мислення, стилю поведінки, звичок, умінь, навичок, кваліфікації); приведення адресата у відповідний психічний стан (дестабілізація, утома, некритичність, пригніченість, зосередженість, нерішучість, нетерплячість, розгубленість, ейфорія тощо) (Є.Л. Доценко).

Загальні механізми виявлення маніпулятивних намірів полягають у формуванні установок на безпосереднє спостереження за опонентом в процесі спілкування – його соціальну активність, контактність, налаштування на спілкування з іншими людьми, участь у різних соціальних групах, готовність до взаємодії (Є.Л. Доценко, Г.В. Грачов, І.К. Мельник, В.М. Панкратов). Конкретними психологічними індикаторами маніпулятивних намірів є ненормативна й часта поява психічних автоматизмів у поведінці співрозмовника; використання інфантильних реакцій; дефіцит часу, відпущеного на прийняття рішення; обмеження кола обговорюваних ідей, постановка тільки ситуативних цілей; несподівані зміни фонових станів: напруження, агресія, метушливість тощо (Є.Л. Доценко, Г.В. Грачов, І.К. Мельник).