ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ У СОЦІАЛЬНО СКЛАДНИХ СИТУАЦІЯХ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, особистий внесок автора, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі – «Емоційна стійкість особистості  співробітника митної служби як предмет соціально-психологічного аналізу»  –  подається аналіз основних напрямів вивчення природи та особливостей емоційної стійкості особистості, здійснюється систематизоване описання й оцінка митної діяльності в системі «людина - людина», висвітлюється проблема соціально складної ситуації, її сутність та зміст.

          Виокремлення проблеми емоційної стійкості у самостійний науковий напрям стало можливим лише після створення Л.М.Аболіним (1984) цілісної теорії зазначеного феномену. Під емоційною стійкістю автор розумів системну якість особистості, що забезпечує високу продуктивність діяльності та цілеспрямованість поведінки у напружених ситуаціях.

          Вельми важливою в контексті даного дослідження є ідея К.К.Платонова (1980) щодо поділу емоційної стійкості на емоційно-вольову, емоційно-моторну та емоційно-сенсорну стійкість.

          Досить цікавим є погляд Є.П.Крупніка (1989) щодо розуміння емоційної стійкості, яку автор розглядає, з одного боку, як динамічний врівноважений стан індивіда, а з іншого – як цілеспрямоване порушення цієї рівноваги відповідно до завдань, що виникають у процесі взаємодії індивіда із середовищем.

          Концептуально у науковій літературі можна виділити щонайменше два основних напрями у розумінні значення емоційної стійкості у професійній діяльності суб’єкта. Перший напрям (В.О.Бодров, 2006; Л.Г.Дика, 2006; Г.М.Зараковський, 1997 та ін.) розглядає емоційну стійкість як позитивну якість індивіда, що забезпечує успішне виконання діяльності в складних напружених умовах. Другий (К.К.Платонов, 1980; В.О.Пономаренко, 2007; О.П.Саннікова, 2002; О.Я.Чебикін, 2004 та ін.) характеризується визнанням дезорганізуючого впливу емоцій на людину та її діяльність, і виділенням, у зв’язку з цим, трьох основних аспектів вивчення емоційної стійкості: результативного, при якому забезпечується продуктивність реалізації діяльності по відношенню до напруженої ситуації; органічний, який вивчає нервово-психічну сферу людини і захворювання емоціогенного характеру та особистісний, який розглядає наслідки впливу людських емоцій на реалізацію поставлених завдань.