ИНДИВИДУАЛЬНО-ТИПОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ МОТОРНЫХ КОМПОНЕНТОВ В МНЕМИЧЕСКОЙ ПЕРЕРАБОТКЕ ИНФОРМАЦИИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, названо методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення, наведені дані про апробацію роботи.

У першому розділі “Теоретичні проблеми дослідження психологічних механізмів нормативно-правової регуляції поведінки особистості” окреслено напрями дослідження психологічної складової нормативно-правової регуляції поведінки особистості, проаналізовано характер підходів до цієї проблематики з позицій психологічних теорій особистості, подано основні робочі дефініції, визначено психологічні механізми нормативно-правової регуляції поведінки особистості.

Нормативно-правова регуляція з психологічної точки зору передбачає упорядкування соціальної поведінки особистості як суб’єкта активності відповідно до формальних правових норм. Особистість у цьому процесі є як об’єктом, так і суб’єктом регуляції. Як об’єкт нормативно-правової регуляції, особистість слід розглядати з погляду здатності її через свою поведінку реалізовувати причетність до тієї чи іншої соціальної цілісності. У якості суб’єкта активності особистість сприймає систему правових норм, за власним бажанням і зі свідомим наміром вступає у взаємодію з ними (перебуває у нормативно-правових ситуаціях), у доступних межах їх аналізує, намагається пересвідчитися у їх відповідності власним життєвим інтересам та планам. Активність особистості як суб’єкта нормативно-правової регуляції визначається насамперед здатністю рефлексувати своє перебування у нормативних ситуаціях, здійснювати вибір типу поведінки у них цілеспрямовано та усвідомлено. Активність особистості у правовому полі визначається тим, наскільки вона рефлексує своє перебування у нормативних ситуаціях. У центрі уваги багатьох сучасних дослідників (К. О. Абульханова-Славська, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Н. В. Хазратова та ін.) перебуває феномен суб’єктності як певної передумови, тенденції до саморозвитку і самовдосконалення.

Поняття “психологічний механізм нормативно-правової регуляції поведінки особистості” на основі аналізу соціально-психологічної літератури можна визначити як функціональну єдність станів та процесів, усвідомлюваних та неусвідомлюваних, з яких складається структурно-функціональна організація життєдіяльності особистості у контексті системи правових норм держави, і які визначають характер взаємодії особистості з нею.

Нормативно-правова регуляція поведінки починається із сприймання (соціальної перцепції) особистістю системи правових норм та формування у процесі цього сприймання образу права, що агрегує в собі певну суму юридичних знань та умінь. Формуючи образ правової дійсності, особистість не залишається байдужою до отриманих знань. Вона співвідносить їх із своїм життєвим досвідом, потребами, інтересами, цілями діяльності. Сприйняті властивості права певним чином переживаються. Виникає певне ставлення до права, що виражається у суб’єктивній оцінці його як такого, що заслуговує на схвалення чи на осуд. У процесі функціонування перцептивного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості це ставлення не завжди є усвідомленим.

Серед якісно-змістовних психологічних особливостей нормативно-правової регуляції виділяють також і мотиваційні феномени, що виконують у психіці особистості спонукаючу функцію і визначають вибірковість активності особистості у системі правових норм держави. Безумовно, кожна особистість проявляє різний рівень активності при взаємодії із системою правових норм. Це залежить, насамперед, від рівня усвідомлення нею свого перебування у нормативній ситуації та рівня ініціативності у прийнятті рішень, що стосуються характеру правової поведінки.

Дія легітимаційного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості проявляється у ціннісному прийнятті (чи неприйнятті) самої ідеї права. Правові норми є не лише конвенційним явищем, але і явищем абсолютним (таким, що не підлягає змінам). У процесі функціонування перцептивного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості задіяна переважно конвенційна сторона правових норм, а дія легітимаційного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості передбачає визнання виправданості існування системи правових норм держави. Якщо у результаті функціонування перцептивного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості формується образ права, що є спільним 

для багатьох людей, то визнання суб’єктивної легітимності системи правових норм, її екзистенційної виправданості є процесом індивідуальним.

На основі аналізу психологічної літератури, присвяченої даній проблемі, було зроблено висновок, що психологічними механізмами нормативно-правової регуляції поведінки особистості є: перцептивний (соціальна перцепція системи правових норм особистістю), мотиваційний (мотивація активності особистості у системі правових норм), легітимаційний (психологічна суб’єктивна легітимація правових норм).

У результаті соціальної перцепції правової системи держави формується образ права – цілісна система смислових утворень, що відображають правові об’єкти, явища і процеси у психіці індивідуального чи колективного суб’єкта, в яких зафіксовано емоційно-смислове ставлення до них, що ґрунтується на минулому досвіді і є результатом рефлексії.

Мотивація активності особистості у системі правових норм являє собою сукупність станів та процесів, що забезпечують спрямованість діяльності особистості на задоволення певних потреб. Активність особистості у системі правових норм можна визначити як ініціативний вплив особистості у рамках нормативної ситуації на оточуюче середовище, на інших людей, на себе, що характеризується свідомою спрямованістю її діяльності і поведінки на зміну соціального середовища або консервацію існуючого стану речей. Високий рівень активності особистості у системі правових норм держави супроводжується наявністю високого рівня мотивації соціальної самореалізації.

Легітимація правових норм держави у психіці особистості являє собою механізм нормативно-правової регуляції поведінки, за допомогою якого правова норма набуває легітимності, тобто стану, що виражає правильність, виправданість, доцільність і інші сторони відповідності правової норми установкам, очікуванням особистості, її життєвим планам. Легітимація пов’язана з уявленнями особистості про відповідність конкретної правової норми внутрішньому екзистенційному переживанню особистістю норм соціальної справедливості.

Усвідомлюючи себе об’єктом нормативно-правової регуляції, особистість може усвідомлювати також і власну суб’єктність, своє право і можливість здійснювати раціональний вибір того чи іншого типу поведінки в нормативній ситуації.

У другому розділі “Методи і техніки емпіричного дослідження психологічних механізмів нормативно-правової регуляції поведінки особистості” описано порядок визначення

обсягу та основні характеристики вибіркової сукупності, аналізуються можливості застосування різних методів для дослідження психологічних механізмів нормативно-правової регуляції поведінки особистості та обґрунтовуються можливості застосування нових методик.

Описано методики, що використовуються для дослідження перцептивної складової нормативно-правової регуляції поведінки особистості. Вивчення перцептивного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості здійснювалось за допомогою методу вивчення індивідуально-особистісних конструктів Дж. Келлі. На підготовчому етапі за допомогою методів контент-аналізу та асоціативного експерименту було отримано перелік елементів та конструктів для проведення дослідження за методикою репертуарних ґраток Келлі.

У процесі дослідження мотиваційного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості було здійснено модифікацію проективної вербальної методики “Продовжити оповідання”, запропонованої Дж. Келлі, для визначення персональних конструктів. У модифікованій нами методиці діагностованому пропонується продовжити оповідання з метою отримати результат його особистісної проекції – ототожнення з головним персонажем. Методика містить перелік нормативних ситуацій. Вони сформульовані у кількох реченнях, пропонуються опитуваним у вигляді проблемних ситуацій, що вимагають вибору певної стратегії поведінки та містять варіанти їх вирішення.

Діагностованому пропонується визначити, як поводився головний персонаж у певній нормативній ситуації, а також відповісти на додаткові запитання, щоб визначити, наскільки вибір варіанту дій був усвідомленим та ініціативним. На нашу думку, саме усвідомлюваність та ініціативність дій особистості визначають рівень мотивації активності особистості у системі правових норм держави.

Усвідомлюваність вибору варіанту дій у нормативних ситуаціях дозволяє припустити, що людина обізнана із законодавством, може визначити кілька можливих шляхів розвитку ситуації та спрогнозувати наслідки своїх дій у цій нормативній ситуації. Надзвичайно важливою з цієї точки зору є здатність людини до рефлексії. Лише у тому випадку, коли людина рефлексує свої дії, свідомо, із власної волі робить вибір із множини можливих варіантів дій як “правочинних” так і “не правочинних”, ми можемо говорити про реальну нормативно-правову активність особистості.

Ініціативність у процесі нормативно-правової активності особистості проявляється у тому випадку, коли людина вибір варіантів поведінки в нормативних ситуаціях здійснює самостійно, не послуговуючись діючими в даний час у даному соціумі стереотипами, неформальними груповими нормами та прикладом (порадою) референтної особи (осіб).

Для дослідження мотивації соціальної самореалізації особистості було використано модифіковану методику “оцінка п’ятирічних інтервалів” О. Кроніка. Стимульний матеріал методики представляє собою таблицю, у якій час життя від моменту народження до 100 років поділено на періоди по п’ять років. У кожен рядок таблиці, що відповідає певному періоду свого життя, досліджуваний вписує найбільш значущі для нього події (такі, що відбулися чи ще тільки мають відбутися у майбутньому).

Всі можливі події було умовно поділено на події соціального та індивідуального життя.  До переліку подій соціального життя ми віднесли всі події, які стосуються власне соціального життєвого шляху респондента, вони викликають зміни у соціальному статусі, відбуваються у контексті формальних відносин, з ініціативи, під впливом або за безпосередньої участі соціуму (а не лише найближчого оточення). Події індивідуального плану відображали переважно ставлення людини до свого здоров’я, або ж міжособистісні стосунки.

Рівень мотивації соціальної самореалізації визначався за допомогою індексу, який характеризується співвідношенням між кількістю вказаних життєвих подій узагалі та кількістю подій соціального життя. Чим більшою є питома вага ситуацій соціального життя особистості, тим більш важливими респондент їх вважає для себе, тим більше він на них спрямований. Відповідно у такої людини прагнення до соціальної самореалізації буде вищим.

Прогнозується, що обрахунок коефіцієнту кореляції між результатами, отриманими за цими методикам дає змогу встановити факт наявності або відсутності взаємозв’язку між мотивацією активності особистості у системі правових норм та мотивацією соціальної самореалізації.

Описано інструментарій та техніку дослідження легітимаційного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості. На попередньому етапі вивчення цього механізму було проведено дослідження, спрямоване на встановлення факту амбівалентності масової правової психіки. Отримані результати переконливо свідчать про високий рівень амбівалентності масової правової психіки, що є передумовою виникнення правового релятивізму. На наступному етапі дослідження легітимаційного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості було використано методику для діагностики рівня суб’єктивної легітимності правових норм, при розробці якої задіяні ситуативні задачі, що часто застосовуються при фаховій підготовці  юристів (так звані “казуси”). Кожна ситуативна задача містить опис певного правопорушення, а діагностованому пропонується оцінити міру відповідальності персонажа, що порушив закон.

Також у цьому розділі подано план емпіричного дослідження психологічних механізмів нормативно-правової регуляції поведінки особистості

Загалом, у дослідженні перцептивного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості, було задіяно 661 особу, у дослідженні легітимаційного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості, було задіяно 435 осіб, у дослідженні мотиваційного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості, було задіяно 396 осіб. Загальна кількість досліджуваних становить 1492 особи. Вибіркову сукупність структуровано за віком, статтю, місцем проживання, характером професійної зайнятості досліджуваних.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження психологічних механізмів нормативно-правової регуляції поведінки особистості та його результати” описано результати проведених емпіричних досліджень, а також подано їх аналіз та інтерпретацію. Проаналізовано дані, отримані в результаті асоціативного експерименту. Доведено, що відображення системи правових норм держави у масовій правовій психіці є амбівалентним, відбувається як за допомогою емоційно-негативних так і емоційно-позитивних слів-асоціацій.

За результатами дослідження перцептивного психологічного механізму нормативно-правової регуляції поведінки особистості було встановлено, що процес соціальної перцепції особистістю системи правових норм держави відбувається за допомогою таких конструктів: К1. Сильний – слабкий; К2. Справедливий – несправедливий; К3. Зрозумілий – незрозумілий; К4. Той, що створює порядок – той, що не створює порядку; К5. Розумний – безглуздий; К6. Дбайливий – байдужий; К7. Чіткий – суперечливий; К8. Моральний – аморальний; К9. Досконалий – недосконалий; К10. Той, що захищає - той, що не захищає; К11. Той, що відповідає інтересам людини - той, що відповідає інтересам влади; К12. Добрий – злий; К13. Дієвий – недієвий; К14. Той, якого дотримуються - той, якого не дотримуються.

Перелік елементів для побудови психосемантичного простору законів, було отримано за допомогою контент – аналізу. Цей перелік містить наступні елементи: Е1. Закон, якого я дотримуюсь; Е2. Закон, який я поважаю; Е3. Закон, що мене захищає; Е4. Закон, як необхідне зло; Е5. Закон, який можна обійти; Е6. Закон, який створює проблеми; Е7. Закон, що мене обмежує; Е8. Закон, що мені заважає; Е9. Закон, ворожий до мене; Е10. Закон, який я порушую; Е11. Закон Божий; Е12. Закон сучасної української держави.

Після обрахування балів взаємозв’язку, було проведено альфа-факторний аналіз за допомогою обертання Варімакс з нормалізацією Кайзера. Для оцінки міри вибіркової адекватності було використано критерій Кайзера-Мейера-Олкіна. Він має значення 0.971, що свідчить про високий ступінь емпіричного підтвердження даних вибірки для генеральної сукупності. Було виявлено два фактори. До Фактору 1 увійшли переважно ті конструкти, які описують закон як такий, що може по-різному проявляти себе при взаємодії з особистістю. Він позитивно корелює з конструктами: К2 “Справедливий - несправедливий”, К11 “Той, що відповідає інтересам людини-той, що відповідає інтересам влади”, К7 “Чіткий – суперечливий”, К8 “Моральний – аморальний”, К10 “Той, що захищає - той, що не захищає”.

Фактор 2 поєднує в собі конструкти, що описують формально-примусові характеристики системи правових норм. У Факторі 1 система правових норм виступає більш персоніфіковано, як жива істота, до якої, відповідно, особистість може мати суб’єктивне ставлення, не завжди усвідомлюване, що формується в процесі соціальної самореалізації на основі її нормативно-правової активності.

Було виявлено два найбільш значущих і статистично незалежних конструкти: “Справедливий - несправедливий” та “Той, що створює порядок – той, що не створює порядку”. Якщо зобразити ці конструкти як осі координат, то перетинаючись, вони окреслять певний простір, у якому розміщуються всі перераховані вище елементи.