ВІДОБРАЖЕННЯ ЧАСОВОЇ СКЛАДОВОЇ В КАРТИНІ СВІТУ СУБ`ЄКТА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність, новизну, теоретичну та практичну значущість дисертаційної роботи, представлено мету та завдання дослідження, а також дослідницькі методи, наведено дані щодо апробації одержаних даних.

У першому розділі "Картина світу суб'єкта як інтегральне психологічне утворення та її часова складова" представлено аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень з даної проблеми, наведено аналіз її сучасного стану. Огляд наукових праць  з психології, філософії, соціальних наук дав змогу проаналізувати основні наукові напрямки у вивченні проблеми "картина світу суб'єкта". Показано, що існує два  головні напрямки в дослідженні картини світу суб’єкта.

У рамках першого напрямку, представленого  працями А. Шюца, К. Боулдинга, Дж. Келлі,  У.Б.  Касевича,  А.Ф. Лазурського  та  ін. картина світу суб’єкта розглядається як сукупність уявлень про навколишній світ, які можуть виступати у вигляді знань. У рамках другого підходу, представленого працями Ф.Ю. Василюка, В. Дільтея,  Л.С. Виготського, С.Д. Максименка,
Т.М. Титаренко, картина світу розглядається як сукупність переживань суб’єкта про навколишній світ. Головною проблемою виступають особливості пошуку суб'єктом адекватних форм вираження власних переживань, які стають основою для суб’єктивного осмислення часу. Об'єднання обох підходів дозволяє розглядати картину світу як таку внутрішню модель реальності, в основі якої лежить специфічна для людини як біологічного виду система знаків, що мають соціальну природу й  сформувалася в ході його  культурно-історичного розвитку. Крім того, картина світу є продуктом суб'єктивного конструювання, зумовленого індивідуальними особливостями сприймання, пізнання, мислення, діяльності, що робить її унікальною й відмінною від картини світу інших суб'єктів.

Показано, що в психологічній науці відсутнє єдине трактування понять "образ світу" і "картина світу", які використовуються як синоніми. У роботі обґрунтовано визначення картини світу як сукупності уявлень і переживань суб'єкта про навколишній світ. Показано, що під поняттям  "образ світу" розуміється цілісний суб'єктивний образ зовнішньої реальності,  побудований на основі індивідуальних відчуттів.

Проаналізовано основні напрямки в дослідженні проблеми часу в психології. Показано, що відмітною рисою часу є відсутність у нього власного зовнішнього подразника, тому знання суб'єкта про час можуть будуватися тільки на його суб'єктивних уявленнях, які, у свою чергу, глибоко пов’язані із його суб'єктивними переживаннями.

Виявлено основні підходи до дослідження переживання й уявлення часу в психології, з позицій: а) особистісного часу, у рамках якого час розглядається як продукт діяльності суб'єкта (К.О.Абульхонова-Славская, 2003); б) біографічного часу, тобто часу, наповненого життєво важливими подіями (Ш.Бюлер, В.В. Нуркова, 2000 ); в) суб'єктивного часу – часу, наповненого суб'єктивними переживаннями (Є.І. Гловаха,  О.О. Кронік, 1988); г) індивідуального часу, що  відображає особливості зовнішнього об'єктивного часу (П.Фресс 1961, С.С. Стівенс, 1951; Д.Г. Елькін, 1961). 

Обґрунтовано думку про те, що у формуванні наукових теорій часу важливу роль відіграють особистісні уявлення про час, переживання його плину, особистісні зразки поведінки. Через абстрактність феномену часу, в існуючих теоріях особистісне знання займає важливе місце, оскільки за кожною з них стояли конкретні суб'єкти,  ідеї яких розвивалися в теоріях і підтверджувалися емпіричним матеріалом. Саме цей  феномен спричиняє численні  трактування тих самих   явищ в природничих науках, де існують принаймні чотири головні концепції часу: субстанціональна, реляційна, статична й динамічна. Ці концепції часу  ґрунтуються на різних уявленнях вчених про статус часу та його становлення.

 Уявлення про статус часу знаходить розкриття у субстанціональній та реляційних концепціях, уявлення про становлення часу – у статичній та динамічній концепціях. Оскільки в розробці цих концепцій брали участь конкретні історичні особи,  основні ідеї, закладені в цих концепціях, можуть бути корисними для вивчення  відображення часу в картині світу суб'єкта, з огляду на те, що в повсякденному житті не всі прояви часу піддаються внутрішній суб’єктивній рефлексії.

У другому розділі "Організація та методи дослідження" охарактеризовано процедуру й методи, які використовувалися для реалізації  поставлених завдань, описано організацію дослідження.