Психологические особенности развития интрацептивного восприятия у детей младшего школьного возраста

Краткое содержание

У вступі обґрунтовані актуальність теми, ступінь її розробленості, визначені об’єкт, предмет, ціль, сформульовані гіпотеза дослідження та завдання, висвітлені теоретико-методологічні підходи, розкрито методичну базу. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Надані відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику, публікації за темою дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи вивчення інтрацептивного сприйняття молодшого школяра» підкреслюється недостатня розробленість проблеми розвитку інтрацептивного сприйняття у дітей. Висвітлюються існуючі уявлення про інтрацептивне сприйняття в сучасній психології; визначається поняття «інтрацептивне сприйняття», описуються його характерологічні ознаки, рівні функціонування, чинники розвитку та порушення.

На основі проведеного аналізу літературних джерел зроблено наступні теоретичні узагальнення:

1)  Всі дослідники, що торкаються проблеми інтрацептивного сприйняття по-різному розглядають його суть та описують дві форми представленості інтрацептивного сприйняття у свідомості суб’єкта: у формі емоційно-цілісного переживання, навіть не зовсім усвідомленого (О. Ю. Артем’єва, В. М. Бехтерев, А. Дамазіо, В. П. Зінченко, І. М. Сєченов, Х. Рутроф) і у вербальній формі (С. П. Елшанський, В. В. Ніколаєва, Г. Є. Рупчев, О. Ш. Тхостов). Це дозволяє зробити висновок, що інтрацептивне сприйняття завжди категоріальне, але має різні рівні усвідомленості.

2)  Рівень диференціації інтрацептивного сприйняття визначається соціальною ситуацією розвитку суб’єкта. Формування тілесності описується авторами по-різному, але факт зв’язку її становлення зі спілкуванням з матір’ю (з іншим дорослим) відображений у роботах багатьох психологів (Г. О. Аріна, Дж. Боулбі, Л. С. Виготський, Д. Б. Ельконін, Ж. Лакан, М. Малєр, О. Г. Мотовілін, В. В. Ніколаєва, О. Ш. Тхостов та ін.). Однак соціальна ситуація розвитку дітей молодшого шкільного віку та її вплив на формування інтрацептивного сприйняття поки що не отримала наукового дослідження та інтерпретації.

3)  Інтрацептивні відчуття як дитини, так и і дорослого трудно вербалізуються (Дж. Енджел, П. Марті, Г. Є. Рупчев, О. Ш. Тхостов, М. Фен, З. Фрейд та ін.). При цьому труднощі опису інтрацептивних відчуттів переборюються за допомогою використання емоційно-оцінних конструктів, метафори.

Таким чином, узагальнення результатів дослідження проблеми інтрацептивного сприйняття в психології привело нас до можливості формулювання робочого поняття, на яке ми спирались у даному дисертаційному дослідженні. Отже інтрацептивне сприйняття це прижиттєво сформований складний психічний процес, результатом якого є віддзеркалення інтрацептивних відчуттів, що забезпечує суб’єкту орієнтування у внутрішньому світі. Формується інтрацептивне сприйняття шляхом інтеріоризації: у спілкуванні з матір’ю (іншим) тілесні чуттєві враження дитини отримують означення (рос. означение). Основними характеристиками цього процесу є активність, предметність, узагальненість і мотивованість. Як правило, інтрацептивні відчуття представлені у контексті самопочуття людини.

Щоб взагалі усвідомити окремі інтрацептивне відчуття, вони повинні бути означені хоча б емоційно. При цьому, не зважаючи на певну здатність дитини молодшого шкільного віку вербально позначати своє самопочуття, повного усвідомлення своїх тілесних відчуттів у школяра немає, а значить соматичний досвід поки що диференційований недостатньо.

У другому розділі «Організація емпіричного дослідження інтрацептивного сприйняття у дітей молодшого шкільного віку» обґрунтовуються відповідна система методичних прийомів та діагностичних методик; вибір груп дітей та матерів, дається характеристика відібраних груп. У дослідженні взяли участь практично здорові та часто хворіючі ОРЗ та ОРВІ діти (відповідно 1 і 2 групи здоров’я – Указ № 434 Міністерства охорони здоров’я України від 24.11.2002 р.), їх матери.

Описано схему та методики емпіричного дослідження. Оскільки формування інтрацептивного сприйняття «є єдністю відношення, функціонування і знання» (О. Ю. Артем’єва), обрано методичний апарат психології суб’єктивної семантики.

При інтерпретації результатів методу колірних виборів (МКВ), колірного тесту відношень (КТВ) ми спиралися на такі критерії, як співвідношення колірних маркерів, розташованих на перший-третій і шостій-восьмій позиціях; порівнянні вибору колірних маркерів людини з еталонним індикатором нервово-психічного благополуччя – аутогенною нормою. Дається опис методики семантико-перцептивних універсалій (О. Ю. Артем’єва, Л. С. Назарова). Показується, що методика семантико-перцептивних універсалій дозволяє досліджувати особливості оцінювання семантично ненавантаженого об’єкта у молодших школярів, а також фіксувати рівень погодженності в оцінках зображень у діаді «мати-дитина».

Запропонована модифікація колірного тесту відношень (М. О. Еткінд) та психосемантичної методики «Класифікація відчуттів» (О. Ш. Тхостов, О. В. Єфремова), що дозволяє представити інтрацептивні відчуття у свідомості молодших школярів у вигляді кольороасоціативних відповідей, таким чином робить їх доступними для психологічного аналізу, а в разі необхідності – для проведення корекційної роботи.

Запропоновано модифікацію методики «Сімейна соціограма» (Е. Г. Ейдеміллер, О. Черемісін), що дозволяє аналізувати неусвідомлювані аспекти взаємин в діаді «мати-дитииа», між членами сім’ї.

Здійснено кількісний та якісний аналіз результатів експерименту із застосуванням методів математичної статистики.

Аналіз отриманих у процесі констатуючого експерименту результатів показав наступні особливості інтрацептивного сприйняття у дітей молодшого шкільного віку з різним станом здоров’я. У сприйнятті семантично ненавантаженого об’єкта практично здорові та часто хворіючи діти здебільшого використовують емоційно-оцінні категорії, серед яких більш актуалізованими є: гарний, приємний, добрий, свіжий, чистий. При цьому встановлена більш розвинена здібність до оцінки зовнішніх об’єктів у часто хворіючіх молодших школярів. Так, значно частіше діти з цієї групи використовували і такі категорії як розумний (р<0,01), приємний (р<0,01), упорядкований (р<0,01). Така особливість розглядається як компенсаторний механізм, що забезпечує дитині, що часто хворіє, адаптацію у фізіологічній та соціальній сферах.

Показано, що в цілому для дітей молодшого шкільного віку
характерні незначний та середній рівень нервово-психічної напруженості
(за результатами МКВ) з тенденцією його підвищення серед часто хворіючіх дітей (табл. 1). Слід відзначити, що учбова діяльність пред’являє значні вимоги щодо фізіологічного стану дитини. При цьому незалежно від рівня здоров’я молодші школярі досить успішно використовують внутрішні можливості, щоб підтримувати необхідний рівень функціонування, адаптуватися до різних умов та вимог. Втім подолання психологічних проблем для часто хворіючіх дітей є більш складним, ніж для їх здорових однолітків, що призводить до підвищення рівня нервово-психічної напруженості, необхідності формування компенсаторних механізмів.

Встановлено узгодженість оцінок семантично ненавантажених об’єктів у групі практично здорових дітей та їх матерів значимо вища, ніж у групі часто хворіючіх однолітків та їх матерів (р<0,03). Статистичні розходження зафіксовані за допомогою критерія φ* – кутове перетворення Фішера.