ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження в практику, описано структуру дисертації.

У першому розділі – “Становлення ціннісних орієнтацій особистості як предмет психологічного аналізу” – розглядаються наукові підходи до вивчення ціннісних орієнтацій особистості, досліджуються сучасні погляди на проблему взаємозв’язку їх свідомих та підсвідомих компонентів, обґрунтовуються теоретичні засади побудови концептуальної моделі структури ціннісних орієнтацій, з’ясовуються особливості становлення ціннісних орієнтацій військовослужбовців у процесі професійної підготовки.

Здійснений аналіз теоретичних підходів до визначення поняття “ціннісна орієнтація” свідчить про те, що існує багато різних спроб його тлумачення.

Ціннісні орієнтації інтерпретуються: як процес, у результаті якого відбувається ієрархізація цінностей, та спосіб диференціації об’єктів за значущістю (А.В. Петровський); як різновид диспозиційних утворень (В.О. Ядов); як система установок щодо дійсності (О.Г. Асмолов, Г.М. Андреєва, Ф.В. Басін, Д.М. Узнадзе); як усвідомлення особистістю свого ставлення до суспільства, до самої себе, до оточуючої дійсності (В.В. Сусленко); як вибіркова система спрямованості інтересів і потреб особистості, націлена на певний аспект соціальних цінностей (В.І. Войтко); як компоненти усвідомленої картини майбутнього (І.Є. Головаха); як загальний прийнятий смисл життя (О.М. Леонтьєв, Д.О. Леонтьєв) та інші.

У першому розділі розглядається позиція О.Г. Здравомислова, І.С. Кона, В.О. Ядова, яка полягає в тому, що ціннісні орієнтації впливають на структури як свідомості, так і підсвідомості, тому вивчення механізму становлення ціннісних орієнтацій у нашій роботі пов’язане із вирішенням протиріч у мотиваційній сфері особистості як єдності свідомого та підсвідомого. У роботі аналізуються сучасні дослідження О.Г. Асмолова, Ф.В. Басіна, Ф.Д. Горбова, А.І. Донцова, В.І. Лебедєва, Д.О. Леонтьєва, С.Д. Максименка, М.-Л.А. Чепи та ін., присвячені вивченню свідомих та підсвідомих компонентів ціннісних орієнтацій. Акцентується увага на останніх працях Ф.В. Басіна, у яких фактично йдеться про підсвідоме оцінювання особистістю значущості прийнятих сигналів за допомогою установок, що є однією з функцій ціннісної орієнтації (перероблення інформації, яка сприймається з точки зору її важливості для особистості).

Узагальнюючи погляди вчених, ми пропонуємо розглядати ціннісні орієнтації одночасно і як процес оцінювання важливості відповідних цінностей, і як результат оцінювання, який закінчується формуванням відповідних диспозицій та установок. Водночас можна констатувати наявність двох ієрархій цінностей та двох варіантів (свідомого та підсвідомого) орієнтування на них.

Після систематизації та узагальнення сучасного бачення природи ціннісних орієнтацій ми побудували теоретичну модель структури ціннісних орієнтацій особистості. На наш погляд, ціннісні орієнтації складаються із свідомого та підсвідомого компонентів:

Свідомий компонент ціннісної орієнтації включає когнітивну складову, утворюється завдяки процесу осмислення та усвідомлення важливості даних цінностей для людини, задає загальну спрямованість діяльності і є способом диференціації об’єктів за їх значущістю; результат ціннісної орієнтації може проявлятись у вигляді переконань.

Підсвідомий компонент ціннісної орієнтації виявляє значення для людини певної цінності на підставі сили та інтенсивності переживань, які виникають при підготовці до діяльності або в самій діяльності, також може виявлятися в обмеженні діяльності, що не сумісна із диспозиціями та установками особистості (ця структура ніби задає межі, у рамках яких може розгортатись та чи інша діяльність), при цьому зміна значущості цінностей може відбуватись і на підсвідомому рівні.

У параграфі 1.2 аналізується той факт, що, незалежно від ступеня усвідомленості, ціннісні орієнтації не завжди стають мотивами поведінки. У соціологічних дослідженнях, проведених В.Г. Ольшанським, М.Х. Тітмою, В.О. Ядовим та іншими, було встановлено, що ступінь збігу ціннісних орієнтацій і реальної поведінки може коливатися. Деякі вчені, наприклад, О.Г. Асмолов, Д.О. Леонтьєв, В.Т. Циба указують на можливість існування таких ціннісних ієрархій: усвідомлювані (переконання), підсвідомі (установки) та декларовані (умотивування, що не відносяться до смислової сфери). І тому у певних ситуаціях можна спостерігати істотний дисонанс між ціннісними й поведінковими характеристиками особистості. На це звертають увагу І.М. Попова, А.А. Табунс, І. Трапенциієре й інші автори.

Окремий параграф (1.3) присвячено розкриттю психологічного механізму становлення ціннісних орієнтацій. У ньому аналізуються погляди на цю проблему М.Й. Боришевського, Д.О. Леонтьєва, М.-Л.А. Чепи, В.О. Ядова та ін.

Узагальнюючи твердження вчених про зумовленість становлення цінностей та ціннісних орієнтацій зовнішніми, соціальними та внутрішніми факторами, можна констатувати, що становлення ціннісних орієнтацій детерміноване:

– соціальними умовами життя й діяльності індивіда;

– усвідомленням особистістю свого місця та ролі в оточуючому світі;

– виробленням уявлення про власне “Я”;

– знаходженням свого об’єкта ідентифікації;

– соціальною ідентифікацією із референтними групами;

– емоційними процесами, які сигналізують про хід реалізації біологічних та    психологічних програм;

– конфліктністю ціннісно-смислових структур.

У параграфі досліджено механізм становлення ціннісних орієнтацій особистості у військовому середовищі.

Проаналізовано можливі варіанти конфліктів у ціннісно-смисловій сфері та їх вплив на становлення особистості. Досліджено основні фактори, що впливають на становлення ціннісних орієнтацій військовослужбовців у процесі професійної підготовки. Проводиться аналіз закономірностей формування громадянських цінностей як фактора, що зумовлює морально-психологічну готовність військовослужбовців до захисту Батьківщини.

Розглянуто позиції: М.Й. Боришевського – щодо місця національної свідомості у громадянському становленні особистості; М.І. Нещадима – щодо концептуальних основ ефективного функціонування військової освіти; Г.С. Костюка – щодо психічних закономірностей навчання. Досліджено концепцію виховання захисників країни, якій були присвячені праці багатьох науковців (Є.А. Афоніна, М.Й. Варія, М.І. Нещадима, Я.В. Подоляка, Г.Д. Темка, М.-Л.А. Чепи, В.В. Ягупова, та ін).

На підставі аналізу робіт провідних учених визначаються основні фактори, що впливають на становлення ціннісних орієнтацій військовослужбовців у процесі професійної підготовки. Підкреслюється думка про принципову відмінність кінцевого результату підготовки: студентів – до праці та життя, курсантів – до бойових дій та здатності пожертвувати своїм життям.

У першому розділі також акцентується увага на необхідності враховувати психологічно-вікові особливості курсантів і студентів вищого навчального закладу.

У другому розділі – “Організація експериментального дослідження та розробка методів вивчення ціннісних орієнтацій військовослужбовців” ‑ обґрунтовуються засади експериментального дослідження становлення ціннісних орієнтацій військовослужбовців у процесі їх професійної підготовки, розглядаються методики вивчення свідомої та підсвідомої складової ціннісних орієнтацій.

У параграфі 2.1 аналізуються методи емпіричного дослідження цінностей та ціннісних орієнтацій, що були застосовані М. Рокічем, А.М. Еткіндом, Д.О. Леонтьєвим, В.Д. Шадриковим, С.С. Бубновою та іншими.

У параграфі 2.2 розглядається використання методик дослідження ціннісних орієнтацій у дисертаціях, які були захищені в Україні за останні роки.

З метою виявлення протиріч між свідомими та підсвідомими компонентами ціннісних орієнтацій розроблено комплексну методику діагностування ціннісних орієнтацій, яка полягає у послідовному застосуванні тестів А.М. Еткінда та С.С. Бубнової. При тестуванні були повністю дотримані правила застосування відповідних методик, за винятком того, що перелік цінностей залишався незмінним (використовувались цінності, запропоновані С.С. Бубновою, а саме: любов; допомога людям і милосердя до інших; пошук прекрасного та насолода ним; пізнання нового у світі, природі, людині; високий соціальний статус; визнання та повага людей; висока активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; здоров’я; високе матеріальне забезпечення; спілкування; задоволення і відпочинок).

Як підсумок обробки результатів вибудовуються дві ієрархії цінностей. Одна ієрархія, за тестом А.М. Еткінда, відображає підсвідому ієрархію цінностей, а друга, за тестом С.С. Бубнової, є показником усвідомленої ієрархії.

Незважаючи на принципову важливість дослідження громадянських якостей військовослужбовців, методик дослідження цього феномена поки що розроблено недостатньо. Виникає необхідність створення тесту, за допомогою якого можна з’ясувати міру прояву громадянських якостей. У розділі описано авторську методику дослідження громадянських якостей військовослужбовців.

За основу розробки методики було взяте визначення національної свідомості яке належить М.Й. Боришевському. Він указує, що для національно свідомої особистості характерні:

– національна самоідентифікація;

– знання типових рис етносу, нації, до яких людина себе відносить, інтерес до етнічних, національних особливостей, що характерні для інших національних спільнот;

– усвідомлення спільного історичного минулого та майбутнього свого етносу, нації;

– чіткі уявлення про територіальну спільність нації;

– усвідомлене й дієве ставлення до духовних та матеріальних цінностей нації, потреба особистою працею збагачувати такі цінності й, що найголовніше, орієнтуватися на ці цінності у своїй життєдіяльності;

– усвідомлення власної національної гідності та відповідальності за долю нації, її теперішнє й майбутнє.

Для визначення міри усвідомлення цих складових було розроблено по три відповідні запитання. Одне запитання ставилось прямо, два – опосередковано. При складанні запитань ураховувалось необхідність виявити:

1. Ступінь усвідомлення власної національної гідності та відповідальності за долю нації.

2. Емоційне ставлення до проблеми патріотизму.

3. Ступінь готовності діяти згідно зі своїми переконаннями.

Для підтвердження надійності виявлених показників проводилося повторне опитування через 30 діб (термін, достатній для забування наведеної в анкеті інформації), за тією самою процедурою, з тими самими особами. Коефіцієнт кореляції між даними першого й другого опитування виявився на рівні 0,71.

Валідність тесту підтверджується методом експертних оцінок. Коефіцієнт кореляції між даними експертів та дослідження за тестом дорівнює 0,65.

У подальшому лонгітюдному дослідженні на вибірці понад 200 осіб наведені вище дані щороку підтверджувалися (протягом 2001 – 2005 років).

Окремим параграфом 2.3 виділено обґрунтування дослідження соціально-психологічної адаптації військовослужбовців.

У результаті аналізу матеріалу вирішено використовувати методику діагностування соціально-психологічної адаптації К .Роджерса й Р. Даймонда для вивчення адаптації та методику Н.Ю. Логвинової – для дослідження показників узгодженості ціннісних ієрархій.

Для з’ясування й розкриття причинно-наслідкових зв’язків між умовами життя й діяльності та змінами, які відбуваються в ціннісній ієрархії особистості у вищому навчальному закладі, а також для з’ясування тенденцій адаптації особистості до соціального середовища в залежності від ступеня узгодженості між свідомими та підсвідомими компонентами ціннісних орієнтацій обґрунтовано засади одночасного лонгітюдного дослідження в студентів і курсантів одного навчального закладу.

Емпіричне дослідження поєднувало лонгітюд і метод поперечних зрізів і проводилося впродовж 2001 – 2005 років на базі курсантських підрозділів Полтавського військового інституту зв’язку та студентів факультету “Телекомунікації” цього ж інституту. До лонгітюдного дослідження було залучено дві курсантські та дві студентські навчальні групи. Так, ми застосовували відповідні методики як у групах, що проходили тестування щороку протягом усього періоду навчання (n = 56), так і на вибірці відповідно на першому (n = 93), другому (n = 82), третьому (n = 80) та четвертому (n = 79) курсах. Усього в дослідженні в Полтавському військовому інституті зв’язку взяли участь 370 курсантів (з них 36 проходили повторне дослідження щороку), та 237 студентів (з них 20 проходили повторне дослідження щороку). Студенти й курсанти отримували освіту технічного спрямування із приблизно однаковими навчальними програмами. Суттєва відмінність полягала в соціальному середовищі, де вони проводили вільний від занять час.

З метою вивчення можливого впливу засвоєних знань гуманітарного або технічного спрямування на становлення ціннісних орієнтацій у 2003 році на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Військового інституту названого університету було проведене спеціальне дослідження, у якому взяли участь студенти та курсанти цих навчальних закладів, які навчались за спеціалізацією “психологія та право”. Усього в експерименті взяли участь 78 студентів та 85 курсантів І, ІІ, ІІІ, ІV курсів навчання. Віковий діапазон досліджуваних становив від 17 до 25 років.

У третьому розділі – “Емпіричні та теоретичні результати дослідження особливостей становлення ціннісних орієнтацій у період професійної підготовки військовослужбовців” – проводиться аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей становлення свідомих та підсвідомих компонентів ціннісних орієнтацій студентів та курсантів різних років навчання у вищому навчальному закладі, в окремих параграфах з’ясовується взаємозв’язок громадянських якостей та параметрів соціально-психологічної адаптації військовослужбовців до соціального середовища залежно від ступеня узгодженості між свідомими та підсвідомими компонентами ціннісних орієнтацій.