ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СПОРТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення; наведено дані про особистий внесок автора, апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі роботи “Професійна діяльність психолога у спорті як предмет наукових досліджень” розглянуто стан проблеми професійної діяльності спортивного психолога у соціальному та психологічному аспектах, викладено психологічні принципи ефективності професійної діяльності психолога у спорті, висвітлено основні підходи до досліджуваної проблеми у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Розкривається зміст понять "психолог у спорті", "професійна діяльність психолога у спорті", "ефективність професійної діяльності психолога у спорті" тощо.

Зазначено, що в сучасній практиці спорту залишаються невирішеними ті внутрішні суперечності, які стримують ефективний розвиток професійної діяльності психолога та знижують його психологічну готовність до професійної діяльності. Аналіз наукових підходів до проблеми психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті дозволяють констатувати наявність таких суперечностей:

-   між об’єктивною необхідністю підвищення ефективності професійної діяльності психологів у спорті й переважанням низького рівня психологічної готовності до відповідної діяльності;

-   між посиленням уваги до результатів професійної діяльності психолога у спорті, їх усвідомлюваними настановленнями на досягнення високих результатів у професійній діяльності та недостатньою психологічною готовністю психологів.

Вирішення зазначених суперечностей залежить не тільки від відповідно спланованого процесу підготовки спортивних психологів, а й від поточної корекції недостатніх рівнів психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті за допомогою психологічного консультування, психологічних тренінгів та інших форм роботи. Це передбачає розробку і практичне впровадження в роботу сучасних спортивних закладів системи корекційної роботи з підвищення рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті. Але, як показує вивчення особливостей професійної діяльності психологів у спорті та досвід дисертанта у якості спортивного психолога, складна та багатогранна діяльність психолога у галузі спорту, особливості психологічної готовності психологів до професійної діяльності враховуються недостатньо, що відображається на діяльності спортивної організації в цілому.

Проведений теоретичний аналіз показав, що проблема професійної діяльності психолога у спорті розглядалася як поліаспектна на різних рівнях її існування. Коли йдеться про зміст професійної діяльності спортивного психолога, то весь доробок результатів досліджень з психології спорту має до цього стосунок. Зокрема, роботи О.В.Алексєєва з питань психологічного компоненту спорту вищих досягнень, З.І.Бірюкова щодо особливостей вищої нервової діяльності спортсменів, В.М.Блудова та В.О.Плахтієнко стосовно специфіки прояву особистості саме у спорті, В.А.Геселевича у напрямку аналізу передстартових станів спортсменів та ін. Але нас більш цікавлять праці щодо змісту професійної діяльності психолога у спорті. Так, О.П.Богомолов досліджував проблеми психологічної підготовки психологами гімнастів, В.М.Блудов, М.Ванек та І.Мацак визначили класифікацію та зміст психологічної підготовки спортсменів, В.І.Воронова вивчала різні аспекти супроводження психологом спортсменів-футболістів, Б.А.Вяткін та В.П.Некрасов присвятили свої дослідження обґрунтуванню засобів впливу психолога на спортсменів у залежності від типу темпераменту і характеру останніх, Г.М.Гагаєва приділяла увагу проблемі практичної діяльності психолога у специфічних умовах футбольної команди та ін.

Шляхом теоретичного аналізу нами виділено сутність та структуру професійної діяльності психолога у спорті. Істотною характеристикою діяльності, особливо значущою для сфери професійної діяльності у спорті, є системність. Тож, професійну діяльність психолога у спорті треба аналізувати системно. Одним з основних принципів системного опису є принцип цілісності, при якому система розглядається як велика кількість взаємопов'язаних елементів, що утворюють стійку єдність.

На базі аналізу психологічної літератури в дисертації характеризуються два основних підходи до визначення змісту та структури психологічної готовності: функціональний та особистісний. Виділено провідні положення наукових праць з питань психологічної готовності до професійної діяльності (на різних рівнях – від розкриття змісту поняття до виявлення особливостей прояву у різних видах діяльності). При цьому розглянуто праці Є.О.Аксьонова, Б.Г.Ананьєва, Т.Ю.Базарова, П.А.Белла, Ю.В.Васильєва, Ф.Ю.Генова, Д.Каца, Н.Л.Коломінського, Т.В.Кудрявцева, О.Ф.Лазурського, А.Ф.Линенка, В.О.Моляко, О.Г.Мороза, В.М.Мясіщева, Ю.П.Поваренкова, О.В.Проскури, В.Н.Пушкіна і Л.С.Нерсесян, Б.Ф.Райського, В.В.Серікова, О.В.Сударєва та інших.

У роботі показано, що основні компоненти структури психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті доцільно розглядати через ставлення до такого виду діяльності, мотиви, знання про предмет і способи діяльності, навички та вміння їх практично втілити. Відносно структури психологічної готовності до діяльності такого роду, то її можливо конкретизувати такими пов’язаними між собою та взаємообумовленими компонентами: сукупністю мотивів, адекватних цілям та завданням професійної діяльності, сукупністю умінь та навичок практичного вирішення професійних завдань, сукупність значущих для роботи у спорті особистісних якостей психолога. Компоненти структури психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті можна конкретизувати такими ознаками: позитивним ставленням до суб’єкта та об’єкта професійної діяльності у спорті; гуманістичною спрямованістю психологічного впливу психолога на спортсменів; знанням про структуру, цілі та засоби професійного впливу на спортсменів і тренерів; наявністю діагностичних, прогностичних та організаційних умінь та навичок; емоційною насиченістю позитивного ставлення спортивного психолога, його особистісним зацікавленням; позитивним ставленням до самого себе; впевненістю у собі, емоційною рівновагою, стресостійкістю, креативністю, прагненням до досягнень, відповідальністю, комунікабельністю.

Таким чином, було визначено важливу наукову проблему: з’ясування особливостей психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, побудови та апробації системи корекційної роботи з підвищення рівня їх психологічної готовності до відповідної діяльності.

У другому розділі “Емпіричне дослідження психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті” розкриваються зміст і структура такого роду психологічної готовності, розглядаються основні тенденції розвитку, аналізуються методичні аспекти вивчення психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обґрунтовується схема емпіричного дослідження, описується вибірка і процес дослідження.

Емпіричне дослідження проводилось у декілька етапів. На першому етапі здійснювалося дослідження рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті, що складає констатуючий етап дослідження, який поводився з 2000 року по 2003 рік у спортивних закладах та командах різного типу спорту вищих досягнень.

Метою емпіричного дослідження було виявлення рівнів психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті та розробка на цій основі теоретико-методичної моделі корекційних заходів щодо підвищення рівнів відповідної психологічної готовності. У дослідженні взяли участь 450 спортивних психологів Запоріжжя та Запорізької області, а також інших регіонів України. Зокрема, головною базою дослідної роботи були спортивні команди м. Запоріжжя і Запорізької області (СДЮШОР "Металург", СДЮШОР "Орбіта", СДЮШОР "Мотор-Січ", СДЮШОР "ЗАБ" та ін.), а також спортивні заклади Одеської (СДЮШОР СК "Чорноморець"), Дніпропетровської (СДЮШОР СК "Метеор") та інших областей України.

Констатуюче  дослідження складалося з кількох підетапів. На першому підетапі досліджувався стан проблеми психологічної готовності психологів до роботи у спорті у працях українських, російських та західних науковців, розроблялися програма та методики дослідження особливостей психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті.

На другому підетапі на базі спортивних закладів Запорізької області було проведено пілотажне дослідження, основним методом якого було обрано анкетне і тестове опитування.

Третій підетап (у дослідженні взяли участь 450 спортивних психологів), який був спрямований на дослідження рівня психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті. Для проведення констатуючого експерименту респонденти методом випадкового вибору були поділені на дві групи. Експериментальна група (450 осіб) представлена респондентами – спортивними психологами, середній вік яких – 31,3 роки (від 22 до 53 років, по 50% - представників чоловічої й жіночої статі).

На четвертому підетапі проводився аналіз рівнів психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті та виявлялися фактори, які впливають на рівень відповідної готовності.

На другому етапі було проведено формуючий експеримент, спрямований на з'ясування шляхів формування психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті (методом випадкового вибору було відібрано 286 спортивних психологів). Контрольна група І (164 особи) – респонденти з різними рівнями психологічної готовності, які не брали участь у психокорекційній роботі, середній вік яких – 30,1 рік (від 22 до 53 років, по 50% - представників чоловічої й жіночої статі). Контрольна група ІІ (286 осіб) – респонденти з різними рівнями психологічної готовності, які брали участь у психокорекційній роботі, середній вік яких – 31,1 рік (від 22 до 53 років, по 50% - представників чоловічої й жіночої статі).

Було розроблено та апробовано програму психокорекційної роботи зі спортивними психологами щодо підвищення рівня їх психологічної готовності до професійної діяльності у спорті. Здійснювалась обробка даних досліджень та їх інтерпретація.

Дисертантом було встановлено, що при обґрунтуванні психодіагностичних методик щодо психологічної готовності психологів до роботи у спорті необхідно враховувати таке: по-перше, методики повинні виходити з сучасного розуміння сутності професійної діяльності психолога у спорті, по-друге, вони повинні базуватися на основі сучасних психологічних підходів, у першу чергу, системного і особистісно-суб’єктного; по-третє, діагностичні конструкції методик, їхні субшкали і емпіричні індикатори повинні узгоджуватись із відповідними побудовами методик, які вже довели свою ефективність на практиці.

Для більш чіткого формулювання цілей нашого завдання було визначено декілька вихідних: по-перше, наявність негативних смислових настановлень психологів по відношенню до важливих (з особистої і соціальної позиції) сфер професійної діяльності у спорті неминуче призведе до зниження продуктивності цієї діяльності, навіть дезадаптації; по-друге, спрямованість особистості часто супроводжує вибіркове зниження ефективності діяльності і вибіркової дезадаптації; по-третє, необхідно розробити методи діагностики смислових настановлень психологів як суб’єктів професійної діяльності у спорті.

Реалізація висунутих завдань здійснювалася нами через використання різноманітних методів дослідження. Основним був тест незакінчених речень (у відповідній модифікації). Ця методика спрямована на вивчення особистості і розроблена в межах проективного діагностичного підходу. Найбільш суттєвою її ознакою є використання в ній неоднозначних (слабо структурованих) стимулів. Розробка інтерпретаційних схем проективної методики повинна здійснюватись у двох взаємопов’язаних напрямках: особистісному і перцептивному. Зазначене встановлює обов’язкове співвідношення проективного матеріалу з результатами, отриманими у ході інших досліджень, інформацією про життєві шляхи досліджуваних та ін. Базову основу психологічної діагностики склав тест узагальнених смислових установок. Він використовувався з метою виявлення конкретної проблематики психолога у спорті.

Для уточнення та перевірки результатів використовувалися додаткові методи: спостереження за поведінкою психолога у змагально-тренувальному процесі, аналіз його професійної діяльності, аналіз психолого-спортивних ситуацій, бесіди з адміністрацією спортивних закладів, колегами по роботі, батьками спортсменів, спортсменами, тренерами, відкрите анкетування та інші. Досвід подібної психологічної роботи показує високу інформативну цінність зазначеної вище сукупності методів для подальшої корекційної роботи.

У ході дослідження застосовані нами методи діагностики дозволили виділити чотири рівні психологічної готовності психологів до професійної діяльності у спорті: високий, достатній, середній та низький. Серед 450 спортивних психологів високий рівень психологічної готовності мають 9,9%, достатній – 17,6%, середній – 49,1%, низький – 23,6%. Кількісна характеристика представників різних рівнів психологічної готовності відображена в таблиці 1.