ГЕНЕЗА НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методи, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, наведено відомості щодо  апробації й впровадження отриманих результатів.

       У першому розділі “Теоретичний аналіз проблеми негативних психічних станів особистості молодшого шкільного віку” представлено аналіз основних теоретичних підходів до проблеми негативних психічних станів особистості у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Подається історичний аналіз розвитку вчень про психічні стани (Ч.Дарвін, У.Джемс,  М.Ланге, М.Д.Левітов, Т.Рібо, Г.Спенсер, К.Д.Ушинський та ін.). Вказується на зв’язок таких психічних категорій як процеси, стани, властивості. На основі ґрунтовного вивчення наукової психологічної літератури уточнюється категорія „негативні психічні стани” та наводяться  критерії їхньої диференціації.

       З позицій сучасної психології (В.О.Ганзен, В.М.Юрченко, Є.П.Ільїн, А.М.Прихожан, В.М.Астапов, В.І.Медведєв, Ю.С.Сосновікова та ін.) робиться висновок, що серед різних негативних психічних станів найбільшу групу складають негативні емоційні стани, оскільки в переважної більшості станів емоційний компонент в їхній структурі є домінуючим, а також подається їх класифікація та характеристика. Відзначається, що в системі негативних психічних станів молодших школярів провідне місце посідають також емоційні негативні стани, які є типовими для них, враховуючи їхні вікові та індивідуальні особливості. Група емоційних психічних станів незалежно від їхньої модальності, зокрема й у дітей, займає центральне положення та впливає на розвиток інших  психічних станів. Розглядаються основні детермінанти появи та розвитку негативних психічних станів у молодшому шкільному віці. Аналіз останніх вказує на їх переважно соціально-психологічне походження (нова соціальна ситуація розвитку, поява нових та складних обов’язків, непосильність навчального навантаження, формування нової системи міжособистісних взаємовідносин з учнями та вчителем і т.п.).

        Запропонована авторська модель походження та розвитку негативних психічних станів особистості. Припускається, що тривога є базовим станом для розгортання інших негативних психічних станів.  Тривога, у залежності від вроджених, індивідуально-типологічних чинників, особливостей досвіду емоційного реагування та психогенних ситуацій, може по-різному трансформуватись у молодших школярів у такі негативні стани як страх, гнів, агресію, астенію, депресію (субдепресію) та інші. На основі діагностики зазначених станів в учнів з негативними психічними станами методами кореляційного аналізу (за Спірменом) виявлений кореляційний зв’язок між ними і підтверджена гіпотеза щодо  домінуючого впливу на інші стани  тривоги.  Наголошується, що генеза, детермінанти та динаміка їхнього розвитку у молодшому шкільному віці потребують ґрунтовного дослідження. Робиться висновок, що проблема дослідження походження та розвитку негативних психічних станів особистості - одна з найскладніших та недостатньо вивчених, що зумовлено складністю відбору психодіагностичного інструментарію, неоднозначним підходом вчених до розуміння їх сутності та структури.

            У другому розділі дисертації “Експериментальне дослідження генези негативних психічних станів у молодших школярів” подаються результати констатувального експерименту з вивчення детермінант та генези негативних психічних станів в учнів  1-4-х класів.

            Виявлено суттєві їх відмінності в учнів групи негативних психічних станів та групи норми  у залежності від типу темпераменту.  Так, в групі з негативними психічними станами кількість учнів холеричного типу темпераменту склала 52,83%, що в 2,6 рази більше, ніж у групи норми (20,66%).  У дітей групи негативних психічних станів також значно більше (39,62%), ніж у групі норми (32,22%) меланхоліків. Найменше серед учнів групи негативних психічних станів сангвініків (5,66%) та флегматиків (1,89%). Виявлено, що дітей групи норми із сангвінічним типом темпераменту на 30,7% (в 5,4 рази) більше, ніж групи негативних психічних станів, а флегматиків – відповідно на 9,4% (в 5 раз) більше.   

За шкалою нейротизму молодші школярі групи негативних психічних станів характеризуються високим середнім показником (18,5 балів), що є на межі між потенційним дискордантом та  дискордантом і характеризуються високим рівнем нейротизму, надмірною чутливістю, вразливістю, емоційною нестійкістю, високим рівнем афективного реагування і т.п. На нашу думку, такі нейрофізіологічні передумови за певних соціальних чинників сприяють появі негативних психічних станів у дітей. Навпаки, учні 1-4-х класів групи норми мають за шкалою нейротизму в середньому 13,2 бала, що відповідає рівню нормостеніка, для якого характерні збалансованість нервових процесів збудження та гальмування, більш високі стабільність, пластичність поведінкового реагування, стійкість до емоціогенних ситуацій, адаптаційні можливості тощо. Значущі відмінності між учнями з негативними психічними станами та групи норми за шкалою нейротизму дають підстави стверджувати про істотний вплив їх вроджених, індивідуально-типологічних особливостей на вірогідність появи негативних психічних станів. З іншого боку, наявність значної кількості дітей з негативними психічними станами (23,59%) серед нормостеніків свідчить також про вплив інших чинників, які детермінують появу негативних психічних станів у молодших школярів. Так, нами виявлені серед групи норми діти, в яких наявний рівень потенційного дискорданта, але відсутні негативні психічні стани, що може бути зумовлено впливом ряду соціально-психологічних факторів, зокрема таких, як особливості сімейного виховання,  навчально-виховного процесу та ін. Останні можуть як посилити інтенсивність уже наявних негативних психічних станів у молодших школярів, призвести до їх трансформації в інші деструктивні стани, так і спровокувати появу цих станів у дітей, в яких відсутні вроджені нейрофізіологічні передумови для їх розвитку.

У процесі експерименту вивчався вплив показників інтроверсії-екстраверсії на появу негативних психічних станів в учнів. Так, виявлено, що: 1. інтровертів серед дітей з негативними психічними станами менше на 4,37%  (в 2 рази) у порівнянні з групою норми, потенційних інтровертів менше відповідно на 10,4% (в 2,1 рази); 2. екстравертів серед учнів групи негативних психічних станів, навпаки, більше майже на 3% (в 4,5 рази), порівняно з групою норми, а потенційних екстравертів більше відповідно на 9,2% (майже в 2 рази); 3. амбівертів у зазначених групах молодших школярів майже однакова кількість  (з негативними психічними станами – 61,32%, групи норми – 57,85%), відмінність між ними складає лише 3,5%.

Таким чином, екстравертів та потенційних екстравертів серед дітей з негативними психічними станами, так само як інтровертів серед дітей групи норми, в 2 рази більше. Проте значна кількість учнів молодших класів (близько 60%) з двох вище зазначених груп відноситься до амбівертів, які ситуативно проявляють екстраверсію чи інтроверсію.

На нашу думку, інтроверти та потенційні інтроверти,  яких  виявлена значна кількість серед дітей групи норми (на 14,8% більше, ніж у групі з негативними психічними станами), характеризуються вираженою рефлексивністю, здатністю до самоаналізу, а це, у поєднанні зі стабільністю нервової системи, стає передумовою для меншого прояву негативних психічних станів.