ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСПОЗИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОСОБИСТОСТІ У ФУНКЦІОНАЛЬНО НЕСПРОМОЖНІЙ РОДИНІ

Краткое содержание

 У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, описаний інструментарій дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

   Перший розділ - «Проблема розвитку диспозиційної системи особистості у сімейному середовищі» присвячений теоретичному аналізу детермінант розвитку та особливостей формування диспозиційної системи особистості у соціальному середовищі. Розкривається психологічний зміст понять "диспозиція" та "диспозиційна система", визначається роль диспозиційної системи у психічній регуляції соціальної поведінки та діяльності особистості.

   У розділі розглядаються різні підходи зарубіжної психологічної науки до розуміння поняття диспозиції (Г.Олпорт, Р.Кеттел, Л.Фестінгер, В.Ядов, Д.Узнадзе та інші), а також аналізуються погляди вітчизняних психологів щодо формування та психологічного змісту установок і ціннісних орієнтацій як важливих елементів спрямованості особистості (Л.А.Аза, М.Й.Боришевський, Г.Н.Палюх, А.О.Ручка, І.П.Товпінець). Диспозиційна система особистості є цілісним і динамічним утворенням, що має чітко окреслену структуру. За В.А.Ядовим, психічна регуляція соціальної поведінки та діяльності особистості відбувається через функціонування елементарних фіксованих установок, соціальних та базових установок (спрямованість інтересів), а також завдяки ціннісним орієнтаціям особистості.

Особлива увага в дисертації приділяється аналізу соціального середовища як провідного чинника розвитку спрямованості особистості. Наводиться перелік основних показників, що визначають перевагу батьківської сім'ї перед іншими агентами соціалізації особистості. Функціонально неспроможні сім'ї внаслідок певних об'єктивних чинників (важка хронічна хвороба, тривала відсутність одного з членів сім'ї з причин позбавлення волі, роботи в іншому місці, розлучення тощо), а також суб'єктивних (особистісна незрілість, неготовність до подружнього і сімейного життя) не є спроможні на даний момент ефективно виконувати певні обов'язки, передбачені відповідною сімейною роллю по задоволенню потреб інших членів родини.

До характерних психологічних ознак функціонально неспроможної родини, на нашу думку, слід віднести: 1) відсутність або значне порушення функціонування принаймні одного елемента в системі сімейних взаємин: а) мети (неадекватність цілепокладання – невідповідність мети дорослих членів родини призначенню сімейної системи); б) порядку функціонування (дезорганізація сімейних зв'язків, що виявляється у відсутності адекватного розподілу сімейних ролей, неузгодженості цілей та правил у функціонуванні сім'ї як цілісної системи, у домінуванні антагонізму або конкуренції у сімейних відносинах, у ліберальному, авторитарному або невизначеному стилі виховання, у розподілі інформаційних потоків – закритість або поверхневість інформаційного та інтерактивного компонентів спілкування);  в) енергетики системи (брак активності, спрямованої на задоволення потреб інших членів родини, відсутність спрямованості на розвиток сім'ї і відповідно неготовність до змін як у житті кожного окремого члена родини, так і сім'ї в цілому); 2) низька якість функціонування родини аж до повного невиконання сімейних обов'язків членами родини і, відповідно, незадоволення  їх основних потреб.

Функціонально неспроможна сім'я створює несприятливі умови для різнобічного гармонійного розвитку особистості, в тому числі в плані формування її диспозиційної системи. Незадоволення основних життєвих потреб дитини у функціонально неспроможній родині може спрямувати її активність у бік антисоціального середовища, в якому дитина досягне необхідного рівня внутрішнього комфорту.

Найбільший вплив на становлення та психологічний зміст диспозиційної системи особистості молодої людини відіграє психологічна структура сім'ї: особливості сімейної  комунікації, стилі виховання, психологічний мікроклімат родини, кількість членів родини та сиблінгова позиція. Визначається та аналізується взаємозв'язок між стилем сімейного виховання, психологічним мікрокліматом в родині й змістом та спрямованістю соціальних установок, моральними ідеалами, інтересами дитини; між батьківським ставленням і формуванням ставлення дитини до самої себе, до своїх потреб, інтересів, прагнень; між особливостями міжособистісної комунікації в родині й установками щодо оточуючих людей, власного майбутнього і т.п.

У тексті дисертації наведений аналіз змістової сторони диспозиційної системи особистості у молодшому шкільному віці в умовах дисфункційної та частково у контексті функціонально неспроможної сім'ї. Розглядаються вікові особливості соціальної перцепції, що відображають психологічний зміст соціальних установок особистості. За С.Ковальовим, діти молодшого шкільного віку сприймають своїх батьків як взірець і приклад для наслідування. Представник диспозиційного напрямку в психології Г.Олпорт вважає, що дитина ще не довіряє собі настільки, щоби бути морально незалежною, скоріше вона догматично вважає, що її сім'я, релігія завжди праві.

Проаналізувавши праці Г.Хоментаускаса, присвячені особливостям соціальної перцепції дитини у колі сім'ї, ми дійшли висновку, що для дітей з сімей з несприятлвивим психологічним мікрокліматом є властивими три установки: 1) мене потребують і люблять, а ви існуєте заради мене; 2) мене не люблять, але я від усієї душі прагну наблизитися до вас; 3) мене не потребують і не люблять, залиште мене у спокої. Дослідження Г.Хоментаускаса дозволяють зробити висновок, що  для сімей, в яких у дитини домінує установка "мене люблять і потребують, а батьки живуть заради мене", є властивою гіперопіка у системі виховання. Установка, коли дитина усвідомлює, що її не люблять, але вона намагається завоювати любов батьків є властивою для проблемних дітей. І остання, найбільш негативна установка дитини щодо себе і батьків: “Мене не потребують і не люблять, залиште мене у спокої” проявляється тоді, коли панує занедбаність у вихованні, деколи жорстоке ставлення до дитини.

   У роботі розглядаються різні психологічні підходи щодо особливостей формування та змісту інтересів та ціннісних орієнтацій особистості (А.Маслоу, К.Хорні та інших). Для дітей з дисфункційних та функціонально неспроможних сімей характерні несприятливі особливості розвитку спрямованості, пов’язані із незадоволеними соціальними потребами (потреби у прийнятті та повазі). Зокрема, згідно К.Хорні, у поведінці дітей з таких сімей виявляються різноманітні невротичні тенденції – стратегії оптимізації міжособистісних стосунків. 

  Як підтвердили дослідження К.Журби, В.А.Горшкова, на виховання духовних інтересів та ідеалів сучасної української сім'ї негативно впливають падіння життєвого рівня, руйнування моралі. Значні зміни спостерігаються в ієрархії сучасної системи батьківських цінностей: на перше місце у вихованні дитини висувається прагматичність та прагнення до успіху. Часто саме батьки і засоби масової інформації подають дітям приклади меркантильності, агресивності та насильства. Водночас, такі особистісні якості, як доброта, вміння співчувати й допомагати іншим, набувають у вихованні меншого значення. Особливо така ситуація властива сім'ям дисфункційним, в яких  батьки не в змозі віддавати достатньо часу дітям для задоволення потреби останніх у духовному та культурному спілкуванні. Поведінка дітей з таких сімей характеризується зниженим рівнем навчальної мотивації, спрямуванням активності дитини до самоствердження через антисоціальні вчинки, залучення до алкоголю та тютюнопаління.

Отже, умови виховання дітей у дисфункційних та функціонально неспроможних сім'ях створюють несприятливе підгрунтя для розвитку диспозиційної системи особистості дитини. Переважна більшість таких дітей у процесі сімейної соціалізації засвоює викривлені моделі поведінки, у яких відображаються домінування матеріальних орієнтацій над духовними, незбалансованість і переважання індивідуалістичних цінностей над груповими, сімейними. Крім того, незадоволені у сімейному контексті потреби дітей стимулюють їх активність на пошук сприятливого середовища (яким найчастіше виступає антисоціальне угруповування) для реалізації власних домінуючих потреб.

У другому розділі - «Особливості диспозиційної системи особистості дитини молодшого шкільного віку з функціонально  неспроможної сім’ї» наведений опис процедури та результатів емпіричного дослідження психологічного змісту диспозиційної системи особистості дитини в контексті функціонально неспроможної та нормально функціонуючої родини. Детально розглянуто структуру дослідження,  охарактеризовані основні його етапи та методи.

Емпіричне дослідження складалось з трьох етапів: підготовчого, основного і завершального. Для проведення емпіричної частини дисертаційного дослідження була підготовлена вибірка дітей молодшого шкільного віку. В експериментальну групу входили діти з функціонально неспроможних сімей, а контрольну - діти з нормально функціонуючих родин. Обсяг вибірки в цілому становив 120 осіб, для кожної окремої групи  - 60 дітей. Досліджуваними виступили учні других-третіх класів середньої загальноосвітньої школи 1 ступеню «Світанок» й СШ № 60 м.Львова.

Інтерпретація отриманих результатів передбачала: 1) аналіз узагальнених смислових установок, інтересів та ціннісних орієнтацій; 2) аналіз сфери міжособистісних стосунків та особливостей сприймання сімейної ситуації.

Порівняльний аналіз сфери узагальнених смислових установок дітей з             

функціонально неспроможних і нормально функціонуючих родин свідчить про відмінності у даній сфері. Насамперед дані відмінності стосуються таких сфер установочного поля як:  "навчання", "школа" і установок у сфері "я". У дітей з функціонально неспроможних родин у вищезазначених сферах спостерігаються негативні установки на відміну від установок дітей з нормально функціонуючих родин.

Поза школою, тобто на вулиці діти з функціонально неспроможних родин відчувають себе більш компетентними і впевненими серед ровесників, а тому більш позитивно налаштованими, ніж перебуваючи у школі, де існує конкуренція, жорсткі вимоги щодо рівня освіченості, наявності необхідних практичних вмінь та навичок дітей. Але, попри негативне ставлення більшості дітей до даних сфер, категорії "навчання", "школа", "я" а також "майбутнє" виявились найбільш значущими для  дітей даної групи.

Різниця в установочних полях досліджених категорій дітей полягає передусім у зв’язку сфер "навчання" і "школа" з іншими сферами. Так, у дітей з нормально функціонуючих родин смислові установки в даних сферах безпосередньо пов’язані з виховним впливом сім’ї, проте вище наведені установочні поля дітей з функціонально неспроможних сімей більше пов’язуються з майбутнім, ніж з сім’єю. Суттєві відмінності виявляються у такій сфері установочного поля, як "я". Для дітей з нормально функціонуючих родин сфера "я" має безпосередній взаємозв’язок із сферами "майбутнє" і "люди". Майже всі установочні поля взаємопов’язані між собою, є відкритими до взаємовпливів і проникнення одної сфери в другу і навпаки. Для дітей з функціонально неспроможних сімей властива відокремленість сфери "ровесники" від сфери "я", тобто установочні поля в даних сферах функціонують часто незалежно один від одного і невідкриті до взаємовпливів однієї сфери в другу і навпаки. Установочне поле у сфері "я" лише пов’язано із впливом сім’ї, що в умовах несприятливого психологічного мікроклімату в родині негативно позначається на формуванні смислових установок дітей у даній сфері.

Аналіз загального установочного поля для дітей як з функціонально неспроможних (ФН), так і з нормально функціонуючих (Н) сімей показує чітку диференціацію та відмежованість установочних полів двох категорій дітей  (рис.1).

Установочні поля дітей з функціонально неспроможних сімей  корелюють між собою і виділяються в окремий фактор, що свідчить про їхню відмінність від аналогічних полів дітей з нормально функціонуючих родин. Провідним критерієм відмінностей соціальних установок досліджуваних дітей виступає тип сім'ї.

Результати дослідження системи узагальнених смислових установок  свідчать про закритість, негнучкість сфери смислових установок дітей з функціонально неспроможних родин, внутрішній конфлікт між бажанням реалізувати себе у сфері навчання, досягнути шкільних успіхів і невисокою імовірністю реалізувати задумане. Причинами такого конфлікту виступають прогалини у системі виховання дитини, що породжує виникнення у останньої негативних смислових установок у даній галузі й несприятливо впливає на формування її "Я-концепції".