ОСОБИСТІСНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН ПОДРУЖНЬОЇ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ У ЧОЛОВІКІВ

Краткое содержание

У вступі подано обґрунтування актуальності, новизни та практичної значущості дисертаційної роботи, представлені основні цілі та завдання дослідження, а також дослідницькі методи, визначено особистий внесок здобувача в отримання даних, наведено дані щодо апробації та впровадження одержаних даних.

Розділ 1 «Вплив особливостей статеворольового розвитку особистості на формування міжособистісної співзалежності у чоловіків» присвячено огляду наукових джерел з питань розвитку статеворольових структур особистості у чоловіків та опису варіантів аддиктивних стосунків. Показано, що феноменологія міжособистісної аддикції в чоловіків включає в себе залежні й співзалежні відносини як у рамках подружніх стосунків, так і поза ними. Спільним для них є те, що вони є складними афективно-емоційними утвореннями, головними характеристиками яких є амбівалентність (з одного боку, чоловік і його партнерка не можуть бути разом, а з іншого – не можуть один без одного) і патогенність (вони можуть виступати в якості предиспонуючих до розвитку різних форм психопатології й психосоматичних розладів). Міжособистісна залежність у чоловіків може бути описана на синдромальному рівні, однак подібний підхід несе в собі небезпеку зосередження на феноменологічних аспектах явища, що не дозволяють зрозуміти психологічні механізми його формування. Характерологічний підхід дозволяє дати цілісну картину, але має складність методологічного узгодження різних підстав характерології (фіксацій на стадіях психосексуального розвитку, захисних механізмах, об'єктних відносинах, Селф-репрезентаціях тощо).

Характерологічний аналіз співзалежності у вітчизняній психології проводиться у школі статеворольової психології О.С. Кочаряна. Відповідно до нього, оскільки статеворольові утворення особистості є стрижневими, будь-які впливи (специфіка взаємин у батьківській тріаді, позасімейної соціалізації, тип характеру тощо) «записуються» у їхніх структурних особливостях, що впливає на формування міжособистісних стосунків. Спеціальних досліджень, присвячених впливу особливостей формування статеворольових структур особистості чоловіків на виникнення стосунків подружньої співзалежності, не проводилося. Є лише непрямі дані, що дозволяють зробити висновок про важливість зазначених чинників як предиспонуючих і/або патогенетичних. В розділі описані синдроми міжособистісної співзалежності, деякі психологічні механізми їх формування. Зроблено висновок про те, що недостатньо вивченими є мотиваційна-експектаційна сфера співзалежної особистості, особливості психосексуального розвитку таких чоловіків, інфантильні статеворольові травми, що сприяють формуванню аддикції, та Я-концепція, що складається під їх впливом.

Розділ 2 «Організація та методи дослідження» присвячено обґрунтуванню та опису дослідницьких вибірок та психодіагностичних методів.

Наявність рис співзалежності (згідно критеріїв С. Піла і А. Бродські) дозволила на підставі анамнестичного інтерв’ю сформувати дослідницькі групи, дотримуючись таких діагностично-диференційних критеріїв: 1) амбівалентність стосунків, їх неоднорідність, поєднання несумісних тенденцій: чоловік та дружина і прагнуть один одного, і одночасно тікають одне від одного; 2) у кожній подружній парі є партнер, що себе не любить, не цінує; 3) подружні стосунки мають дисфункціональний характер; 4) негативний вплив таких подружніх стосунків на особистість партнерів призводить до негативних емоцій, проблем у сімейній, сексуальній та професійній сферах; 5) втрата друзів, повна заглибленість у стосунки з дружиною; 6) наявність сильних ревнощів.

Першу групу склали чоловіки, що мають контрзалежну форму подружньої співзалежності (контрзалежні чоловіки), для якої специфічним є «синдром холоду». Цей синдром характеризується бажанням дружини установити близькі стосунки психологічної інтимності з чоловіком, який, навпаки, прагне дистанціюватися від неї.

Другу групу склали чоловіки з залежною формою співзалежності (залежні чоловіки): вони тягнуться до контрзалежної дружини.

До третьої групи увійшли чоловіки, у яких не було діагностовано стосунків подружньої співзалежності (незалежні чоловіки).