СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подані відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи «Теоретико-методологічні основи дослідження конкурентоздатності майбутніх менеджерів» висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до розуміння понять «конкуренція», «конкурентоздатність особистості», «конкурентоздатність менеджерів організацій». Особливу увагу приділено аналізу структури конкурентоздатності майбутніх менеджерів та її ролі у формуванні майбутніх фахівців в умовах вищих навчальних закладів.

Було проаналізовано праці зарубіжних та вітчизняних вчених (Г.Л.Акаєвої, В.Н.Бесєдіної, Х.Д.Брайана, В.А.Василенка, А.А.Жиляєвої, О.Є.Кузьміна, К.МакКі, О.Г.Мельник, Б.А.Орбитько, Р.Пейса, М.Є.Портера, К.К.Прахалада, Р.Розена, С.Сессіон-Робінсона, Б.Скотта, Є.Стефана, Р.А.Фатхутдінова, Т.Хамела та ін.), присвячені проблемі конкуренції та конкурентоздатності. На основі здійсненого аналізу дано характеристику конкуренції як специфічної форми взаємодії між особистостями, групами, організаціями у процесі досягнення значущих для них цілей. Окреслено позитивні й негативні прояви конкуренції, зумовлені особливостями інтересів учасників взаємодії та рівнем їх психологічної культури.

На підставі існуючих в літературі підходів (І.В.Ващенко, В.В.Гончаров, Д.К.Грейсон, К.О’Дейлл, Л.М.Карамушка, Л.Д.Кривега, М.П.Лукашевич, Л.М.Мітіна, В.О.Тюріна, О.А.Філь, О.К.Філатова, Д.Б.Чернилевський та ін.) зроблено висновок про доцільність виокремлення понять «конкурентоспроможність» та «конкурентоздатність». Підкреслено, що поняття «конкурентоспроможність» слід використовувати, коли предметом аналізу виступає об’єкт (наприклад, фірма, товар тощо), поняття «конкурентоздатність» доцільним є тоді, коли предметом аналізу є суб’єкт (особистість, група, організація).

Більш детальний аналіз цих феноменів дав можливість визначити конкурентоспроможність як певну здатність, властивість товару, послуги, технології відповідати вимогам конкурентного ринку, конкурувати з іншими аналогічними товарами, послугами, технологіями, а також, що є особливо важливим, задовольняти потреби споживача. В той же час, конкурентоздатність особистості розуміється як системна характеристика особистості, яка забезпечує швидку адаптацію особистості до навколишнього світу, її готовність успішно виконувати професійну та інші види діяльності за найвищими стандартами, а також здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, аргументувати їх важливість для соціального, професійного та особистісного розвитку та створювати умови для їх ефективного втілення.

Аналіз діяльності сучасних організацій (О. І. Бондарчук, Л.М.Карамушка, Н. Л. Коломінський, С. Д. Максименко, В. В. Москаленко, Л. Е. Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, В. В. Третьяченко та ін.), показав, що важливу роль у забезпеченні їх ефективності відіграє конкурентоздатність менеджерів. Конкурентоздатність менеджерів розуміється в роботі як система психологічних характеристик, яка забезпечує швидку адаптацію менеджера до менеджерської діяльності, його здатність виконувати цю діяльність на найвищому рівні професіоналізму, а також готовність започатковувати й реалізовувати нові, оригінальні, перспективні напрямки діяльності і розвитку організації та мобілізовувати персонал організації на їх виконання, створюючи при цьому необхідні умови для задоволення потреб як організації, так і персоналу.

У роботі наголошено, що важливу роль у формуванні конкурентоздатності менеджерів відіграє студентський вік, в якому відбувається активний процес професійного становлення та розвитку особистості. На основі аналізу літератури та власного теоретичного аналізу проблеми побудовано структуру конкурентоздатності майбутніх менеджерів, яку слід формувати у вищому навчальному закладі. Наголошено, що дана структура включає дві групи психологічних характеристик: а) загальні; б) спеціальні. До групи загальних психологічних характеристик, які забезпечують ефективність менеджерської діяльності (як виду професійної діяльності), належать: а) загальні інтелектуальні здібності (високий рівень розвитку: уваги, словникового запасу, логічності, кмітливості, просторового мислення, стратегій поведінки); б) регулятивні якості (високий рівень інтернальності – як загальної, так і в окремих сферах життєдіяльності – в сфері досягнень, невдач, сімейних стосунків, ділових та міжособистісних стосунків, сфері здоров’я); в) вольові якості (високий рівень сили волі). До групи спеціальних характеристик, які забезпечують ефективність безпосередньо менеджерської діяльності, належать: а) професійна спрямованість (гармонійне поєднання особистісної, колективної та ділової спрямованості); б) спеціальні здібності (високо розвинуті організаторські та комунікативні здібності); в) лідерські якості (високий рівень розвитку в усіх сферах – діловій (формальній), неформальній та емоційній).

Підкреслено, що формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів у вищому навчальному закладі передбачає реалізацію таких психологічних умов: а) актуалізацію у майбутніх менеджерів потреби у розвитку конкурентоздатності; б) засвоєння теоретичних знань з проблеми психології конкурентоздатності особистості та конкурентоздатності менеджерів; в) розвиток основних структурних компонентів конкурентоздатності менеджерів; г) формування умінь та навичок, необхідних для діяльності конкурентноздатного менеджера тощо.

Зазначені теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності конкурентоздатності майбутніх менеджерів та соціально-психологічних умов їх формування були реалізовані на подальших етапах емпіричного дослідження.

У другому розділі «Емпіричне дослідження рівня розвитку конкурентоздатності майбутніх менеджерів» викладається загальна стратегія експериментального дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик, аналізуються рівні та динаміка розвитку конкурентоздатності майбутніх менеджерів та соціально-психологічні чинники, які впливають на її розвиток.

Констатуючий етап дослідження проводився у три етапи.

Перший етап був спрямований на вивчення та динаміки розвитку конкурентоздатності майбутніх менеджерів в процесі навчання у вищому навчальному закладі і включав такі три підетапи: а) аналіз та динаміки розвитку основних структурних компонентів конкурентоздатності майбутніх менеджерів 1-4 курсів; б) визначення рівня розвитку узагальнюючих показників основних структурних компонентів конкурентоздатності майбутніх менеджерів (загалом по факультету, де готують менеджерів); в) визначення рівня розвитку узагальнюючого показника конкурентоздатності майбутніх менеджерів (загалом по факультету, де готують менеджерів).

Дослідження рівнів розвитку основних структурних компонентів конкурентоздатності майбутніх менеджерів (загальні інтелектуальні здібності, регулятивні якості, вольові якості, професійна спрямованість, комунікативні та організаторські здібності, лідерські якості) показало, що більшість опитаних майбутніх менеджерів має низький і середній рівні їх розвитку. Це призводить до певної диспропорції у розвитку основних структурних компонентів конкурентоздатності, що знаходить вияв: а) у переважанні особистісної спрямованості над діловою; б) у недостатній логічності та кмітливості; в) у переважанні екстернального локусу контролю над інтернальним; г) у недостатньому рівні розвитку волі; д) у недостатньому рівні розвитку лідерських якостей.

Порівняльний аналіз розвитку основних структурних компонентів конкурентоздатності студентів протягом навчання на перших-четвертих курсах показав, що у процесі навчання у вищій школі не спостерігається позитивної динаміки у розвитку цих компонентів, окрім інтелектуального розвитку.

Аналіз рівня розвитку узагальнюючих показників основних структурних компонентів конкурентоздатності майбутніх менеджерів показав, що спостерігається певна диспропорція у їх розвитку, відсутність системності. Це виявляється в тому, що на фоні досить високого рівня організаторських та комунікативних здібностей студентів спостерігається недостатній рівень розвитку професійної спрямованості, а також сили волі, загальної інтернальності та інтелектуального розвитку.

Аналіз рівнів розвитку узагальнюючого показника конкурентоздатності загалом по факультету показав, що високий рівень конкурентоздатності має незначна частина опитаних майбутніх менеджерів (лише 5 %). Ці студенти мають високий рівень таких складових конкурентоздатності: 1) загальних показників забезпечення ефективності професійної діяльності: а) загальних інтелектуальних здібностей (у них на високому рівні знаходяться показники уваги, словникового запасу, логічності, кмітливості, просторового мислення, стратегій поведінки); б) регулятивних якостей (представлено високий рівень розвитку загальної інтернальності загалом та в різних сферах життєдіяльності – в сфері досягнень, невдач, сімейних стосунків, ділових та міжособистісних стосунках, сфері здоров’я); в) вольових якостей (представлено високий рівень сили волі); 2) специфічних показників забезпечення ефективності діяльності безпосередньо менеджерської діяльності: а) професійної спрямованості (гармонійно поєднують високий рівень особистісної, колективної та ділової спрямованості); б) спеціальних здібностей (високо розвинуті організаторські та комунікативні здібності); в) лідерських якостей (представлено високий рівень їх розвитку в усіх сферах - діловій, неформальній та емоційній).

Середній рівень конкурентоздатності має переважна кількість (74%) майбутніх менеджерів. Для них характерні середній рівень розвитку як загальних, так і специфічних показників забезпечення ефективності менеджерської діяльності. Тобто, можна говорити про те, що належним чином розвинуті професійні якості перебувають у зоні найближчого розвитку, а це означає, що цілеспрямована робота на факультеті може підштовхнути їх розвиток та забезпечити достатній рівень розвитку конкурентоздатності.

Низький рівень розвитку конкурентоздатності було виявлено в однієї п’ятої студентів (21%). Студенти цієї групи мають низькі значення усіх узагальнюючих показників основних структурних компонентів конкурентоздатності і потребують особливої уваги з боку професорського-викладацького складу.

Другий етап констатуючого дослідження був спрямований на виявлення того, які чинники впливають на рівень конкурентоздатності майбутніх менеджерів. Це з’ясовувалось, зокрема, щодо: а) спеціальності фахівців у процесі навчання у вищому навчальному закладі; б) курсу навчання у вищому навчальному закладі; в) статі майбутніх фахівців.

В результаті використання критерію «хі-квадрат» було виявлено статистично значущі відмінності у рівні розвитку конкурентоздатності у різних категорій фахівців (р<0,05). Це знайшло відображення в таких виявах: а) студенти-менеджери за узагальнюючим показником конкурентоздатності загалом по факультету займають проміжне (друге) місце між студентами-математиками (перше місце) та студентами-біологами (третє місце); б) студенти-менеджери мають свої певні сильні сторони (дещо вищі показники рівня розвитку організаторських здібностей, загального рівня інтернальності, інтернальності досягнень та інтегральності міжособистісних стосунків, порівняно із студентами інших спеціальностей тощо) та деякі слабкі сторони (дещо нижчі показники рівня розвитку логічності, кмітливості, порівняно із студентами інших факультетів).

Разом з тим, вивчення узагальнюючого показника конкурентоздатності у студентів різних факультетів загалом показало, що у процесі підготовки студентів інших спеціальностей спостерігаються такі ж самі тенденції, що і при підготовці майбутніх менеджерів - лише незначна частина студентів мають високий рівень конкурентоздатності. Такий рівень зафіксовано лише у 1,9% студентів-біологів та 16,3 % студентів-математиків.

Дослідження не виявило статистично значущих відмінностей між майбутніми менеджерами різної статі за узагальнюючим показником конкурентоздатності, що свідчить про те, що як дівчата, так і юнаки, здатні бути конкурентоздатними в своїй професійній діяльності.

Загалом було констатовано, що досить значна частина опитаних не є в достатній мірі конкурентоздатними майбутніми менеджерами, і це  є досить проблемним питанням в процесі їх професійного становлення у вищому навчальному закладі. Відповідно, було зроблено висновок про необхідність застосування в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі спеціальних навчальних курсів та методів навчання для підвищення рівня конкурентоздатності майбутніх менеджерів.

У третьому розділі «Особливості формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів в умовах вищого навчального закладу» наведено загальну стратегію формуючого експерименту, розкрито зміст і структуру навчальної програми «Психологія формування конкурентоздатності особистості (на матеріалі підготовки майбутніх менеджерів організацій)», аналізуються дані експериментального впровадження програми.

Спираючись на підходи таких вчених, як: О.І.Бондарчук, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, В.В.Третьяченко, О.А.Філь, а також враховуючи результати констатуючого етапу дослідження, було розроблено навчальну програму «Психологія формування конкурентоздатної особистості».

Формуючий експеримент з використанням цієї програми проводився впродовж одного семестру 2003-2004 навчального року на третьому курсі факультету соціології і управління Запорізького національного університету. Для його проведення із числа майбутніх менеджерів, які брали участь у констатуючій частині дослідження, були створені експериментальна та контрольна групи (по 30 осіб). Одна група студентів третього курсу виступала як експериментальна, інша – як контрольна.

Обидві групи студентів мали приблизно однакові соціально-професійні характеристики: навчалися на одному курсі, мали однакову спеціальність, навчалися на одному факультеті зазначеного вищого навчального закладу тощо; серед студентів переважну більшість становили жінки.

Студенти експериментальної та контрольної групи навчались за однаковим навчальним планом, але в навчання студентів експериментальної групи було додатково включено навчальний курс «Психологія формування конкурентоздатної особистості».

Для проведення діагностичних зрізів, які були зроблені до початку та після завершення формуючого експерименту, використовувався такий самий комплекс діагностичних методик, як в констатуючому експерименті. При проведенні діагностичних зрізів в експериментальній та контрольній групах застосовувалися такі критерії: 1)    визначення рівнів розвитку основних структурних компонентів конкурентоздатності майбутніх менеджерів; 2) визначення рівня розвитку узагальнюючого показника конкурентоздатності (загалом по факультету).

Для проведення психолого-педагогічного експерименту нами була розроблена програма формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів, в основу якої було покладено підхід, розроблений в лабораторії організаційної психології Інституту психології імені Г. С. Костюка щодо психологічної підготовки менеджерів. Організаційно реалізація цієї програми передбачала розробку та включення в навчальний план підготовки майбутніх менеджерів спеціального навчального курсу «Психологія формування конкурентоздатної особистості» (на матеріалі підготовки майбутніх менеджерів організацій). Основна мета навчального курсу полягала у засвоєнні студентами основних психологічних закономірностей формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів. Основні завдання навчального курсу полягали в тому, щоб: а) актуалізувати у майбутніх менеджерів потребу у розвитку конкурентоздатності; б) забезпечити засвоєння теоретичних знань з проблеми психології конкурентоздатності особистості та конкурентоздатності менеджерів; в) сприяти розвитку основних структурних компонентів конкурентоздатності менеджерів; г) сформувати уміння та навички, необхідні для діяльності конкурентоздатних менеджерів.

Загальними принципами описуваної програми були: системність, особистісний підхід, комплексність використання методичних засобів та організаційних прийомів, організація умов для активізації та гуманізації професійного спілкування і взаємодії учасників тощо.

Реалізація програми формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів передбачала, насамперед, розробку змісту соціально-психологічної підготовки майбутніх менеджерів. Зміст навчального матеріалу включав розгляд таких основних питань (відображених в трьох розділах програми): 1) Теоретико-методологічні основи вивчення конкурентоздатності менеджерів організацій. 2) Аналіз основних тенденцій розвитку конкурентоздатності майбутніх менеджерів у вищому навчальному закладі. 3) Особливості формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів у вищому навчальному закладі.

Програма курсу передбачала послідовний аналіз одинадцяти тем: 1) «Сутність конкуренції та основні підходи до її вивчення». 2) «Особливості конкурентоcпроможності об’єкта та конкурентоздатності суб’єкта». 3) «Психологічні особливості конкурентоздатності менеджерів організацій». 4) «Психологічні особливості студентського віку». 5) «Розвиток конкурентоздатності як важливий напрямок підготовки менеджерів у вищому навчальному закладі». 6) «Зміст та структура конкурентоздатності майбутніх менеджерів». 7) «Роль психологічної діагностики у вивченні рівня конкурентоздатності майбутніх менеджерів». 8) «Основні тенденції в рівні розвитку конкурентоздатності майбутніх менеджерів у вищому навчальному закладі». 9) «Психологічні чинники, що впливають на рівень розвитку конкурентоздатності майбутніх менеджерів». 10) «Соціально-психологічні умови формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів у вищому навчальному закладі». 11) «Основні форми реалізації програми формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів у вищому навчальному закладі».

Було визначено такі форми навчання: 1) проблемні лекції; 2) психологічні практикуми; 3) проблемні семінарські заняття та практичні заняття, на яких використовувалися: а) групові дискусії; б) аналіз управлінських ситуацій; в) рольові ігри; г) соціально-психологічні тренінги; д) індивідуальні творчі завдання тощо.

Так, на проблемних лекціях викладався теоретичний матеріал (основні поняття теми, принципи, підходи тощо), який містив аналіз: психологічних аспектів конкурентоздатності; моделей конкурентоздатної особистості, конкурентоздатного менеджера та майбутнього конкурентоздатного менеджера; сутність управлінської діяльності та основні закономірності управлінської діяльності конкурентоздатних менеджерів; умови формування конкурентоздатності майбутніх менеджерів; об’єктивні і суб’єктивні чинники, що впливають на рівень конкурентоздатності майбутніх менеджерів тощо.

Психологічні практикуми були спрямовані на забезпечення пізнання майбутніми менеджерами своїх індивідуально-психологічних особливостей, пов’язаних із складовими конкурентоздатності (професійною спрямованістю, інтелектуальним розвитком, комунікативними й організаторськими здібностями, загальною інтернальністю та інтернальністю в різних соціальних сферах, силою волі, лідерськими якостями тощо). У ході проведення практикуму була здійснена оцінка та аналіз кожним студентом власного рівня розвитку психологічних показників конкурентоздатності майбутніх менеджерів за діагностичними методиками. Це давало можливість майбутнім менеджерам: а) звернути увагу на свої сильні та слабкі сторони; б) визначити свій індивідуальний профіль; в) здійснити програму дій по самовдосконаленню.

У процесі проведення проблемних семінарських та практичних занять майбутнім менеджерам пропонувалося проблемні завдання, спрямовані на формування умінь та навичок самостійно працювати з психолого-управлінською літературою, виділяти основні підходи до вивчення проблеми конкуренції та конкурентоздатності фахівців, обґрунтовувати інноваційні підходи до діяльності менеджерів організацій, сформувати вміння та навички вирішувати управлінські проблеми в умовах конкурентної взаємодії тощо. Особлива увага при цьому була приділена розробці майбутніми менеджерами індивідуальної програми розвитку конкурентоздатності, яка включала аналіз таких питань: 1) аналіз змісту «ідеального» профілю конкурентоздатності менеджера; 2) визначення майбутніми менеджерами власного індивідуального профілю конкурентоздатності; 3) зіставлення власного індивідуального профілю конкурентоздатності з «ідеальним» профілем конкурентоздатного менеджера та визначення основних «проблемних зон»; 4) вивчення основних «проблемних зон» у власному індивідуальному профілю конкурентоздатності; 5) розробка власної індивідуальної програми розвитку конкурентоздатності як майбутнього фахівця-менеджера тощо.

Експериментальне впровадження навчального курсу «Психологія формування конкурентноздатної особистості» виявило статистично значущі відмінності між студентами експериментальної та контрольної групи.