Динаміка інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта у процесі оволодіння професійними поняттями

Краткое содержание

У вступі розкривається актуальність дослідження, дається обґрунтування вибору теми, визначаються мета, об’єкт, предмет, основні припущення та завдання дослідження, окреслюються теоретико-методологічні засади дослідження та методичний комплекс, що забезпечує її реалізацію. Висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Системний аналіз структурних компонентів поняттєвого мислення" виявлені обмеження двох головних підходів у дослідженні поняттєвого мислення, як вищої форми мислення: аналіз його як процесу (Б.Г. Ананьєв, А.В. Брушлінський, С.Л. Рубінштейн) і як інтелектуальної діяльності (П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, Я.П. Пономарьов, О.К. Тихомиров), показана необхідність аналізу цієї форми мислення в єдності процесуального і структурного аспектів. Подібний підхід розроблявся в роботах Б.М. Величковського, В.П. Зінченка, Б.Ф. Ломова, М.С. Роговіна, М.О. Холодної та ін., однак основи були закладені ще в працях Л.С. Виготського, О.Р. Лурії, Ж. Піаже.

Аналіз поняттєвої системи суб’єкта, що на мовнорозумовому рівні визначає особливості і специфіку процесу відображення інформації, доводить необхідність виокремлювати структурні особливості організації та змістові компоненти. Структура визначає інваріантність поняттєвої системи, її основних властивостей, незалежно від внутрішнього змісту та зовнішніх змін. У роботі показана необхідність здійснювати аналіз поняттєвих форм відображення на двох рівнях. Мікроструктурний рівень включає вивчення особливостей організації та функціонування структур окремих понять (концептів). Концепт ми визначаємо як інтегральне ієрархічно організоване когнітивне утворення, у складі якого представлені відображені ознаки і характеристики об'єкта, які є вираженими мовою словесних символів, образних структур і чуттєво-сенсорних вражень, що забезпечує адекватність відображення об'єкта чи явища за рахунок встановлення інваріантних відносин між ознаками різного рівня узагальненості і значимості.

На макрорівні предметом аналізу стає специфічність організації єдиної інтегральної когнітивної структури мислення суб'єкта, системного утворення, яке в умовах пізнавального контакту з дійсністю активує наявні структурні, операційні та регуляційні ресурси для створення суб’єктивного простору відображення, що забезпечує вибірковість сприйняття інформації, обробку її за різними критеріями значимості, активізацію релевантної завданню інформації, а також контролювання інформаційних процесів для забезпечення високої компетентності суб'єкта.

Проведений теоретичний аналіз структурних компонентів процесу поняттєвого мислення дозволив нам розробити багаторівневу модель інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта. Для створення цієї моделі ми використовували принципи структурно-функціонального підходу, а також теоретичні положення, що базуються на аналізі робіт Б.Г.Ананьєва, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, Н.Ю. Максимової, І.П. Манохи, В.А. Моляко, Е.Л.Носенко, М.Л. Смульсон, В.О.Татенка, Ю.Л.Трофімова, Н.В. Чепелевої та ін.

Висунута теоретична модель інтегральної когнітивної структури мислення надає інформацію про специфіку поняттєвого відображення на чотирьох рівнях: 1) як сукупності окремих структурних одиниць (концептів); 2) як розширеної мережі міжпоняттєвих відношень; 3) як цілісного утворення, складові якого забезпечують виконання функцій: відображення інформації, конструювання відношень між структурними одиницями, регуляції та контролю за ходом процесів формоутворення, функціонування та розвитку концептів у межах цілісної системи; 4) про характер співвідношення рівня розвиненості інтегральної структури зі ступенем виразності процесуально-динамічних та змістово-результативних особливостей розумового процесу. У загальному вигляді модель зображена на рис. 1.

На першому рівні аналізу предметом дослідження є особливості організації окремих поняттєвих структур (концептів). Аналіз робіт Дж. Брунера, Л.М. Веккера, П.Я. Гальперіна, М.І. Жинкіна, О.М. Соколова, О.К. Тихомирова, М.О. Холодної та ін. дозволив нам виділити три компоненти концептів: 1) словесно-мовний; 2) образний (візуально-просторовий); 3) чуттєво-емоційний. Специфіка поняттєвого відображення полягає у виокремленні різноякісних ознак об'єкта та у забезпеченні відповідності словесного знака предметній основі поняття. Предметний характер відображення потребує включення в роботу образного компонента. У чуттєво-емоційному компоненті в "знятому виді" представлені передпоняттєві форми відображення: емоційно-оцінні, сенсорні і моторні враження суб'єкта.

Аналіз продуктивності встановлення логічних відношень між окремими концептами, що відображає розвиненість мережі міжпоняттєвих відношень, дозволяє отримати інформацію про специфіку організації когнітивної структури на другому рівні, рівні "функціонування окремих поняттєвих структур". Ми вважаємо важливим перевірити припущення, що саме особливості будови окремих когнітивних структур визначають специфіку їх функціонування.

Третій рівень аналізу припускає вивчення інтегральної ментальної структури як цілісного утворення. Ми виокремили три функції, які повинна виконувати дана форма відображення, а саме: 1) формування окремих поняттєвих структур (концептів); 2) активування операційних компонентів, які забезпечують встановлення відносин між окремими одиницями системи; 3) регулювання процесів формоутворення та функціонування окремих елементів цілісної структури. А отже, ми можемо припустити існування трьох функціональних компонентів структури: пізнавально-відображуючого, конструюючого, плануючого, котрі виконують відповідні функції.