Психологічні характеристики екологічності свідомості особистості

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, мета, завдання роботи, об`єкт і предмет дослідження, подається стислий аналіз стану розробки проблеми у психологічній літературі, розкриваються наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження, особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію роботи.

Перший розділ ”Теоретичні та методологічні підходи до вивчення феномену екологічності свідомості в психології” присвячений аналізу існуючих теоретичних підходів до вивчення свідомості особистості в психології, екологічності свідомості та визначенню місця екологічності свідомості серед інших характеристик свідомості.

Проходячи у своєму розвитку декілька етапів, екологія нині виходить за рамки біології. Глобальність проблем й використання граничних категорій робить її актуальною у різних галузях знань. З’являються, у тому числі тісно пов’язані з психологією, наукові напрямки: екологічна психологія, психологічна екологія, психологія середовища, поведінкова географія.

У роботі подається огляд основних концепцій екологічної психології. Аналізуються концепції К. Крайка (K. Craik, 1968, 1970), Ц. Альтмана (С. Altman, 1976), Р. Баркера (R. Barker, 1968), які намітили принципові напрямки розвитку екологічної психології на етапі її зародження.

Аналіз сучасних робіт еколого–психологічного напрямку дозволив нам виділити чотири основні тематичні блоки, що присвячені основним напрямкам розвитку цієї проблемної області.

Перший блок представлений концептуальними загальними роботами, у яких розглядаються проблеми формування екологічного світогляду, організації, форм й методів екологічної освіти та виховання у еволюційно-історичному контексті (Д.Н. Кавтарадзе, А.А. Брудний, 1993; Г.Н. Карпова, 1995; С.В. Шмалєй, 1994; А.М. Льовочкіна, 2003 та ін.).

Наступний блок описує відношення особистості до природного середовища і представлений роботами О.М. Лазурського, 1912; Б.Г. Ананьєва, 1980; Г.В. Шейніс, 1993; В.А. Ясвіна та С.Д. Дерябо, 2002 та інших.

Окремий тематичний блок утворюють роботи, у яких досліджується екологічні проблеми, що виникли внаслідок катастрофи ЧАЕС, (О.В. Киричук, С.І. Яковенко, 1993), в яких постає новий науковий напрямок – радіоекологічна психологія.

У четвертому блоці аналізуються концептуальні роботи, у яких еколого-психологічна проблематика представлена в динаміці аналіза її предмету, вони присвячені питанням формування екологічного світогляду, організації форм і методів екологічного навчання і виховання (Г.Н. Карпова, 1995, Н.М. Мамедов, 1996, Л.В. Тарасов, 1992).

Аналіз різних підходів до вивчення свідомості особистості показує нерозривний зв`язок вивчення свідомості з дослідженням системи значень, саме значення виступають в якості операційних одиниць свідомості.

У другому розділі “Феноменологія екологічності свідомості і діяльності” розглядається поняття екологічності з позиції психології, дається робоче визначення поняттю “екологічність”.

Поява у науковій та науково-популярній літературі таких понять як “екологічна поведінка”, “екологічне мислення”, “екологічна свідомість”, з одного боку показує значимість і багатоаспектність проблеми взаємин між людиною і середовищем, а з іншого, нечіткість, певна суперечливість дефініцій таких понять, свідчить про активний розвиток і становлення екопсихологічного напрямку та спрямовує нас до детального розгляду цього питання.

Для найбільш загальної характеристики зв’язків організму із середовищем вживають поняття гомеостазу як:

- сукупності скоординованих різнорівневих реакцій, що забезпечують підтримку та відновлення сталості внутрішнього середовища організму (В. Кеннон, 1929);

- стану внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується завдяки регулярному поновленню її основних структур, речовинно-енергетичного складу й постійній функціональній саморегуляції її компонентів (Н.Ф. Реймерс, 1990).

Здатність до саморегуляції й підтримки сталості структури і якісних властивостей організму досягається завдяки процесам адаптації. Ж. Піаже визначає адаптацію як те, що забезпечує рівновагу між впливом організму на середовище й зворотним впливом самого середовища. За умов досягнення організмом “гармонійних” або “задовільних” зв’язків з оточуючим середовищем, Ж. Піаже говорить про наявність стану рівноваги: рівновага не як стан спокою, а як стан безперервної активності. Саме такі гармонійні зв’язки ми пов’язуємо з поняттям екологічної рівноваги. Гомеостатична рівновага як інтегративна характеристика існування біологічних систем реалізується на рівні психічного (так само, як і на більш простих рівнях) у вигляді двох взаємопов’язаних процесів: асиміляції та акомодації.

Під екологічністю ми розуміємо спосіб взаємодії з навколишнім світом, при якому живі взаємодіючі компоненти екосистем знаходяться у стійкому в часі якісному (різноманіття) і кількісному (чисельність) стані.

Сутність екологічності полягає не у балансі чи дисбалансі між “добрими” чи “поганими” вчинками людини, а у невідповідності об’єктивних акомодативно-асиміляційних можливостей будь якої живої істоти у порівнянні з людиною розумною.

Поняття екологічності є таким, що використовується в описах різних рівнів і структур гностичних та праксичних сфер буття людини. Зберігаючи визначення екологічності через природодоцільність, ми епістеміологічно розширюємо значення поняття екологічності до функціональної характеристики свідомості особистості, яке має бути на всіх рівнях своєї побудови наповнене відповідними змістовними характеристиками. Ми припускаємо існування рівневості у розвитку екологічності в індивідуальній свідомості особистості.

Третій розділ “Емпіричне дослідження екологічності свідомості” містить результати проведеного емпіричного дослідження. Дослідження провдилося у три етапи.

На першому етапі дослідження нами було проведене дослідження семантичних просторів значень екологічних, неекологічних й нейтральних понять. Дослідження проводилося у два етапи. Метою етапу експертної оцінки було  отримати список понять - стимулів для подальшого використання при реконструкції семантичних просторів за допомогою семантичного диференціала. Експертним групам було запропоновано завдання за допомогою методу вільних асоціацій написати 15 іменників, що характеризують, екологічну (неекологічну) ситуацію, екологічну (неекологічну) людину".

Були сформовані попередні списки:

–  іменників, асоціативно зв'язаних з поняттям "екологічність",

– іменників, що відповідають поняттю "неекологічність".

Близькі за змістом поняття нами були об'єднані в групи, був сформований список груп екологічних і неекологічних понять для подальшого використання як стимулів в роботі по реконструкції семантичних просторів за допомогою методу семантичного диференціала. "ТВАРИНА", "ЛІС", "ПРИРОДА", "СОНЦЕ" - відібрані екологічні поняття. "МАШИНА", "ТЕХНІКА", "ЗАВОД", "ВІДХОДИ” - неекологічні поняття.

Додатково нами був уведений блок "нейтральних" понять: "БУДИНОК", "Я", "ЛЮДИНА". Це було зроблено з метою подальшого дослідження екологічності свідомості представників різних професій. На наступному етапі було сформовано групу досліджуваних, яка складалася з біологів, економістів, психологів і педагогів, шоферів по 30 осіб кожної групи.

У даній частині емпіричного дослідження ми використовували 25-ти шкальний семантичний диференціал Ч. Осгуда і статистичний метод факторного аналізу. Використані методи дозволяють побудувати (реконструювати) і проаналізувати семантичні простори даних груп понять.

Спочатку було проведено реконструкцію факторного семантичного простору загального списку понять. Наступним етапом була реконструкція факторного семантичного простору екологічної та неекологічної групи понять.

При факторизації загального куба даних, роздільній факторизації груп екологічних і неекологічних понять і аналізу отриманих факторних структур нами були отримані три основних фактори, подібні до класичних факторів ЕРА (активності, сили, оцінки за Ч. Осгудом), але зі специфічним значеннєвим наповненням - за допомогою даних факторних структур описується специфічна екологічна реальність, семантичні простори екологічних понять.

Ця факторна структура була використана нами при описі особливостей оцінки груп екологічних і неекологічних понять різними професійними групами. Ми припускали, що:

а) існує якісна відмінність у сприйнятті екологічних і неекологічних понять (відмінність між групами понять);

б) існують якісні відмінності в сприйнятті екологічних і неекологічних груп понять у різних професійних групах.

Щодо першого припущення, то виявилося, що екологічні поняття усіма випробуваними були оцінені як більш:

а) "радісні", "гарні", "світлі", "приємні", "рідні", "добрі", "життєрадісні", "улюблені", "свіжі", "чисті" - за фактором "оцінки";

б) "легкі", "розслаблені", "м'які" - за фактором "сили" чи "напруженості";

в) "гострі" - за фактором "активності".

Відповідно неекологічні поняття оцінюються як більш:

а) "сумні", "погані", "темні", "чужі", "злі", "сумовиті", "ненависні", "гнилі", "брудні" – за фактором "оцінки";

б) "важкі", "напружені", "тверді" – за фактором "сили" чи "активності";

в) "сумовиті" і "тупі" - за фактором "активності".

Аналіз оцінок екологічних понять представниками різних професій показав їх подібність у трьох групах з чотирьох. Суттєво відрізнялися лише оцінки представників професії “людина–природа” (виділяються в окремий кластер на тлі інших професійних груп). Вони розглядають екологічні поняття як: менш "світлі", "добрі" і "життєрадісні" за першим фактором (оцінки); більш "швидкі" і менш "життєрадісні" - за третім.

Отримані результати можна проінтерпретувати в такий спосіб: вірогідно професіонали-біологи не схильні до абсолютизації чи ідеалізації природних явищ, тому екологічна реальність для них менш "позитивна" - "світла", "добра", "життєрадісна". Кластер “людина–природа” не навантажений антропоморфними ознаками природного світу, на відміну від інших груп.

У групі неекологічних понять при аналізі шкал фактора "сили" (чи "напруги") виявляються такі особливості: неекологічна реальність більш "складна і напружена". Ці оцінки суттєво відрізняються, ми можемо говорити про наявність окремого кластера, у порівнянні з оцінками інших груп випробуваних. За фактором "оцінки" неекологічні поняття були розглянуті як більш "чужі". У силу професійної специфіки професіонали-біологи розглядають неекологічну реальність як більш складну, чужу і більш напружену, у порівнянні з екологічною (природною) реальністю.

Щодо представників інших груп, то вони бачать природу як засіб задоволення своїх власних потреб. Це є проявом операціонального підходу, для них природа – це функція, або спосіб задоволення потреб.

Виходячи з цих результатів, на подальших етапах дослідження ми редукували вибірку до двох груп: природоохоронці (як носії еталонного рівня розвитку екологічності свідомості) і неприродохоронці (як контрольна група).

Другий етап дослідження: “Реконструкція образу екологічної ситуації”, мав завдання виявити як феномен екологічності свідомості проявляється у чуттєвій тканині образів свідомості. В якості матеріалу для аналізу виступали малюнки та тексти вільних описів. При реконструкції образ екологічної ситуації ми використовували не генеральні категоріальні одиниці - "екологічність - неекологічність", а категорії "другого порядку", тобто поняття безпосередньо зв'язані з екологічністю – неекологічністю. Перевага методу вільних описів полягає в тому, що неструктурована інформація більш релевантна думкам випробуваних, ніж нав'язаний набір категорій.

Група респондентів складалася з 30 осіб екологів та 30 осіб економістів. Учасникам дослідження пропонувалося написати твір на тему: “Як я уявляю собі екологічну (неекологічну) ситуацію”, а також намалювати екологічну та неекологічну ситуацію.

Отримані малюнки було класифіковано вісьмома експертами (висококваліфікованими екологами – професіоналами) відповідно до сюжету зображення. Усі малюнки експертами за сюжетом було розділено на кілька груп образів. Насамперед, відповідно до інструкції, сюжети розділені на екологічні і неекологічні (або сюжети екологічної та неекологічної ситуації).

Сюжети неекологічної ситуації було розділено на такі групи:

1. Технічний чи виробничий (функціонуючий);

2. Природний неекологічний;

3. Конкретні акти неекологічної поведінки.

Сюжети екологічної ситуації розділили на:

1. Технічний чи виробничий (не функціонуючий);

2. Природний екологічний;

3. Конкретні акти екологічної поведінки.

Образ екологічної ситуації у тестах вільних описів пов`язаний з рядом об'єктів (ліс, гори, озеро, море, луг і т.д.) і процесів (вітер, прибій, дощ, сніг і т.д.) природи. Неекологічна ситуація пов'язана з процесами і результатами негативного антропогенного впливу (фабрика, завод, відходи, бруд, дим, машини, труби і т.д.).

Образ екологічної ситуації характеризується позитивним емоційним  фоном (зв'язаний із приємними спогадами).

Образ неекологічної ситуації в уявленнях респондентів зв'язаний з негативними переживаннями і емоційно негативно забарвлений.

Сюжети малюнків є універсальними для всіх підгруп, що брали участь у цьому дослідженні.

Екологи, на відміну від економістів, демонструють у більшості випадків й високий рівень усвідомлення значущості екологічної проблематики, у текстах описів наводять велику кількість значущих, високорівневих, недріб`язкових характеристик екологічної та неекологічної ситуацій з точки зору екології. Малюнки таких осіб вирізняються у більшості (80%) своїй приналежністю до сюжетної групи “Природний екологічний” у випадку створення малюнків на тему “Екологічна ситуація” й до групи “Природний неекологчний” у “Неекологічній ситуації” (66%). Також для цієї групи характерні високі показники продуктивності і варіативності у виконанні завдань.

На третьому етапі було проведено дослідження екологічних цінностей у системі ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації є однією з найважливіших характеристик особистості і тісно пов`язані з її свідомістю. Вони відображують мотиваційний аспект життя людини і дозволяють нам певною мірою дослідити смислову компоненту свідомості. В роботі використовувалася методики ціннісних орієнтацій М. Рокіча. До неї було введено додатково екологічні цінності. Для виділення екологічних цінностей був використаний метод експертної оцінки. У результаті була отримана пара понять (термінальних та інструментальних) так званих екологічних цінностей, включених надалі в методику "Ціннісні орієнтації" М. Рокіча:

1) термінальна екологічна цінність: "Гармонія з природою” (досягнення духовної і фізичної єдності з зовнішнім світом);

2) інструментальна екологічна цінність: "Екологічність” (любов до природи, здатність почувати і розуміти навколишній світ, турбота про рослини і тварин).

Дане дослідження було проведено на двох вибірках, сформованих за професійним критерієм:

а) природоохоронці - 30 чоловік,

б) економісти - 30 чоловік.

У просторі особистісних смислів, було встановлено місце екологічних цінностей у загальній системі цінностей особистості. Втановлено, що група осіб, яка за специфікою провідної діяльності пов`язана  із екологічною реальністю, ставить екологічні цінності на перші позиції у ієрархії цінностей, на відміну від економістів. Психосемантична структура свідомості особистості, як носій системи індивідуальних значень, також певною мірою відображає особистісні смисли, що наповнені змістом екологічності.

Було з`ясовано, що загальна структура системи цінностей співпадає в обох групах, проте у представників професії "людина - природа" екологічні термінальні й інструментальні цінності займають більш вагоме місце в системі цінностей, ніж у представників професії типу "людина - знакова система”.

Прояви екологічності наявні у всіх трьох компонентах свідомості особистості (за концепцією О.М. Леонтьєва).

Чуттєва тканина образа в дослідженні екологічності має відповідне змістовне й рівневе наповнення. Опис екологічної ситуації має різні характеристики виміру: когнітивна складність, конкретний зміст, внутрішня цілісність дають можливість диференціювати і класифікувати персональні системи описів і уявлень.  Предметність, константність, структурованість виступають як показники об'єктивації перцептивних якостей дійсності.  Імпульсивність виступає похідною сенсорно-перцептивного рівня функціонування психіки, рефлексивність – надбанням суб'єктного рівня і виступає підставою для переходу на рівень надситуативної активності. Динамічність, сталість, стійкість виступають ознаками процесуальних якостей екологічності, відображають її діяльнісні аспекти.

При дослідженні факторної структури семантичних просторів екологічних, неекологічних і нейтральних понять було отримано три основних фактори, що подібні класичним факторам ЕРА. У системі значень є загальні для всіх параметри сприйняття екологічної ситуації. Фактор оцінки екологічних понять має емоційно позитивну насиченість, неекологічних понять – зворотну; діяльнісний і пасивний характер мають показники по фактору активності для відповідно екологічних і неекологічних понять, фактор сили для екологічних понять є позбавленим напруженості – ці параметри існують у границях конкретно-чуттєвого рівня опису реальності. Існують специфічні ознаки екологічністі свідомості в системі значень. У групі екологів виявлені специфічні оцінки екологічних і неекологічних понять, що мають менше емоційне навантаження, а більше змістовних і функціональних ознак, що виступають свідченням опису явищ екологічної реальності на більш високому рівні відображення.

У просторі особистісних смислів визначається змістовна характеристика екологічності свідомості особистості, виявляється буттєва складова існування людини у світі, виявляється її суб`єктність. Екологічність виявляється через відображення значимості мотивів. Для високого рівня розвитку екологічності свідомості екологічні мотиви (відображені в системі ціннісних оріентацій) є ведучими, вони виступають як мотиви – цілі. В інших випадках екологічні цінності знаходяться в межах мотивів – стимулів; емоційність, афективність, спонтанність виступають суб'єктно-оцінними критеріями екологічності свідомості особистості.

Слід зазначити, що три блоки нашого дослідження не є прямим “зняттям” показників по трьох компонентах свідомості, адже самі ці компоненти є взаємопов`язаними у єдиній цілісності функціонування свідомості. Тому опис системи значень не вичерпується психосемантичним дослідженням, а доповнюється аналізом текстів вільних описів, чуттєва тканина образу наявна також і в процесі вільних асоціацій, особистісний смисл є постійним “партнером” системи значень у процесі їх взаємної трансформації і проявляється у пристрасності описів, специфічності малюнків.