Гендерні особливості формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії у молоді (на матеріалах політичної реклами)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі роботи “Теоретико-методологічні засади вивчення процесу соціальної перцепції” висвітлюються основні підходи до проблеми дослідження у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Розкривається психологічний зміст понять “політична свідомість”, “політична взаємодія”, “суб’єкти політичної взаємодії”, “масова комунікація”, “соціальна перцепція”, “гендерні перцептивні схеми”. Визначаються та обґрунтовуються теоретичні засади дослідження специфіки процесу формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії під впливом реклами, опосередкованого гендерними особливостями суб’єкта сприйняття; окреслюються шляхи подальшої розробки проблеми та конкретизуються завдання емпіричного дослідження.

Перцепція в широкому розумінні є активним процесом побудови образу дійсності за допомогою спеціальних перцептивних дій. Специфічною сферою перцепції є сприймання соціальних об’єктів (особистостей, груп, суспільства в цілому). Соціальну перцепцію розглядають як сприймання, розуміння й оцінку людьми соціальних об’єктів – інших людей, самих себе, груп, соціальних спільнот тощо (Г.М.Андреєва, О.О.Бодальов, О.МЛеонтьєв, Г.Тажіурі, П.М.Шихірєв). У процесі сприймання перцептивне завдання полягає в інтерпретації на основі зовнішніх ознак внутрішніх якостей соціального об’єкта. Специфічними рисами соціальної перцепції є те, що: соціальний об’єкт не пасивний, не байдужий у ставленні до того, хто сприймає. Тут виявляється так звана “подвійна суб’єктність” – взаємне сприймання і пізнання, коли при побудові стратегії взаємодії беруться до уваги потреби, мотиви, установки, не тільки власні, але й іншого суб’єкта. Впливаючи на об’єкт сприймання, перцептор прагне трансформувати уявлення про себе в сприятливий для своїх цілей бік. Увага суб’єкта зосереджена не на моментах породження образу як результату відображення реальності, що ним сприймається, а на змістовних і оцінних інтерпретаціях об’єкта сприймання, в тому числі й причинних. Сприймання соціальних об’єктів характеризується більшою злитістю пізнавального й емоційного компонентів, більшою залежністю від мотиваційно-смислової структури суб’єкта, що сприймає.

Соціальна перцепція - це не стільки сприймання, скільки вся сукупність когнітивних процесів, які забезпечують сприймання і пізнання особистості чи групи. Невід’ємними складовими соціальної перцепції, окрім когнітивної (пізнання як сукупність уявлень про соціальний об’єкт, розуміння його як раціонально-логічне пояснення; прогнозування його станів і процесів) є емоційна, діяльнісна, мотиваційна Таким чином, поняття “соціальна перцепція” включає в себе такі основні компоненти: сам процес сприйняття соціального об’єкта або суб’єкта; інтерпретацію сприйнятого в термінах оцінки його причин та можливих наслідків (сприймаючи певні ознаки суб’єкта або об’єкта соціальної перцепції, спостерігач робить умовиводи (часто несвідомі) відносно властивостей цього об’єкта); емоційну оцінку, яка найчастіше розташовується у межах континууму “подобається – не подобається”; побудову власної стратегії поведінки.

Сприймання учасників політичної взаємодії опосередковується засобами масової інформації, тобто його можна визначити як “медіасприймання”. Медіасприймання, на відміну від сприймання контактного є діяльністю не тільки перцептивною, а й семіотичною. Це пов'язано з тим, що в умовах масової комунікації образ політика, переходячи від одного суб'єкта до іншого, проходить етапи символізації та інтерпретації.

Категоріальні структури (системи оцінних конструктів), поєднуючись за певними комбінаціями, у свідомості особистості утворюють перцептивні інтерпретаційні схеми. На їх основі відбуваються впізнавання, категоризація, диференціація та інтерпретація суб’єктів політичної взаємодії і формується певне ставлення до них. Результатом поетапного розгортання перцептивного процесу є формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії. Сформований суб’єктивний образ є одним із визначальних чинників електоральної поведінки.

Положення основних теорій масової комунікації дозволяють конкретизувати предмет нашого дослідження – формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії. Основними теоріями масової комунікації є: теорія культивування (Дж.Гербнер, Шапіро), теорії соціалізації (Ван Евра, Мейровиц), теорія соціального навчання (А.Бандура, Росс, Уолтерс), теорії “нав’язування порядку денного” (Мак Коумбс, Ванта), когнітивні (конструктивістські) теорії, вітчизняні дослідження психологічного впливу таких засобів масової комунікації, як плакат (Ф.М.Барановський, П.В.Ванеціані, М.М.Слюсаревський, Н.С.Оральський, Д.І.Рейтенберг, І.Л.Цфасман та ін.), преса (С.А.Вальгард, В.А.Кузьмічов, Н.А.Рубакін, Я.Шафір), радіо, усна лекційна пропаганда.

Аналіз зазначених концепцій дозволяє визначити особливості соціальної перцепції у сфері масової комунікації - уніфікація різних поглядів людей на соціальну реальність, яка здійснюється завдяки пізнанню фактів реального світу через образ світу, створеного на телеекрані. Процес засвоєння соціальної інформації опосередковується ментальними схемами. Тобто засвоєння інформації відбувається відповідно до вже наявних знань і уявлень, а також контексту, в якому отримано повідомлення. Таке розуміння змушує нас розглядати сприймання особистістю суб’єктів політичної взаємодії як багатоступеневий комунікативний процес.

Для формування образу учасників політичної взаємодії у ЗМІ застосовується широкий спектр психологічних засобів. За характером втручання та способами регламентації процесу соціальної взаємодії можна визначити такі засоби впливу як: навіювання, наслідування, зараження, переконуючий вплив, невербальні засоби впливу, інформування, стереотипізація, міфологізація, іміджетворення. Головною метою застосування усіх засобів психологічного впливу є створення у реципієнта образу об’єкта або суб’єкта політичної дійсності.

Особливості побудови суб’єктивного образу учасника політичної взаємодії, представленого у політичній рекламі, обумовлені системою чинників, елементами якої є система переконань, настанови, уявлення, стереотипи, емоційні стани.

Формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії залежить від індивідуально-психологічних характеристик реципієнта (емоційний стан, когнітивний стиль, рівень загального та соціального інтелекту, психологічна стать). Врахування фактору біологічної та психологічної статі у дослідженнях соціально-перцептивних процесів у масовій комунікації є необхідною умовою побудови адекватної теоретичної моделі формування суб’єктивного образу учасників масової комунікації. Маскулінність-фемінність виступає базовим фактором соціального сприймання і безпосередньо впливає на структуру і зміст суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії, які виникають у реципієнта після перегляду рекламних повідомлень.

Категоріальні структури (системи оцінних конструктів), поєднуючись за певними комбінаціями, у свідомості особистості утворюють перцептивні інтерпретаційні схеми. На їх основі відбуваються впізнання, категоризація, диференціація та інтерпретація суб’єктів політичної взаємодії і формується певне ставлення до них. Результатом поетапного розгортання перцептивного процесу є формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії. Сформований суб’єктивний образ є одним із визначальних чинників електоральної поведінки.

У другому розділі “Організація та методичне забезпечення емпіричного дослідження” аналізуються методичні аспекти вивчення дослідження гендерної специфіки процесу соціальної перцепції, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обґрунтовується схема емпіричного дослідження за темою роботи, описується процедура дослідження і вибірка.

Теоретичний аналіз феномену соціальної перцепції учасників політичної взаємодії під впливом політичної реклами показав доцільність дослідження перцептивних процесів з урахуванням психологічної статі суб’єкта сприйняття. Таке дослідження вимагає визначення гендерних особливостей процесуальних, інтерпретаційних, оцінних та конативних компонентів перцептивного процесу. Для вивчення предмета дослідження необхідно з’ясувати зміст перцептивних процесів у свідомості учасників політичної взаємодії. Сприйняття політичної реклами учасниками політичної взаємодії обумовлюється низкою факторів, серед яких провідне місце займають особливості політичної свідомості реципієнтів. У структурі політичної свідомості існують перцептивні інтерпретаційні схеми, багатоманітність яких визначається низкою факторів, серед яких особливе місце займає гендер. Для дослідження формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії під впливом реклами, необхідно, з одного боку, з’ясувати та описати змістовні характеристики об’єкта сприйняття (суб’єкт політичної взаємодії, який виступає комунікатором у рекламному повідомленні), а з іншого боку, вивчити складові процесу соціальної перцепції. Для конкретизації проблеми дослідження необхідно визначити гендерну специфіку процесу соціальної перцепції. Тому в досліджені нас найбільше цікавили перцептивні схеми політичної свідомості молоді, зумовлені гендерними особливостями реципієнтів.

Дослідження гендерних особливостей формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії у молоді (на матеріалах політичної реклами) проведено у вищих навчальних закладах України.

Характеристика вибірки. У дослідженні взяли участь студенти другого – п’ятого курсів Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (факультети: економічний, фізико-математичний, АКС, механічний, транспортний), Національного авіаційного університету (факультети: міжнародних відносин, психології та соціології, літальних апаратів), “Університету сучасних знань” м. Києва.

На початковому етапі дослідження 673 особи були обстежені за допомогою методики С.Бем. Для проведення подальшої роботи, згідно із завданнями дослідження, було відібрано 400 респондентів (200 чоловіків та 200 жінок) із вираженим рівнем фемінності або маскулінності, з яких і були сформовані означені вище групи. Середній вік респондентів – 19,6 року (від 18 до 25 років).Дослідження проводилося у 2003 - 2005 роках і складалося з чотирьох етапів.

На першому етапі були сформульовані мета, завдання і гіпотеза дослідження, розроблена його програма, намічені основні етапи, обрані методи збору інформації й обробки результатів, розроблено стимульний матеріал (відеоролики з рекламними повідомленнями політичного змісту).

На другому етапі за допомогою обраних методик було здійснено дослідження рівня фемінності-маскулінності та сформовано чотири групи респондентів: 1 група – маскулінні чоловіки, 2 група – фемінні чоловіки, 3 група - маскулінні жінки, 4 група – фемінні жінки; визначені змістовні характеристики компонентів перцептивних схем респондентів чотирьох груп.

Третій етап був присвячений аналізу отриманих результатів і пошуку гендерних особливостей формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії у молоді.

На четвертому етапі була розроблена схема побудови ефективного політичного рекламного повідомлення на основі виокремлених гендерних особливостей соціальної перцепції.

З метою досягнення поставленого завдання дослідження і для перевірки, гіпотези, були визначені показники, що описують особливості соціальної перцепції, зумовлені рівнем вираженості фемінності-маскулінності. Усі методики, використані у дослідженні, були розподілені на два блоки. В перший, діагностичний блок увійшла методика для визначення рівня фемінності-маскулінності - опитувальник С.Бем. Другий діагностичний блок складався з таких методик: метод семантичного диференціалу для вивчення когнітивного компоненту перцептивних схем політичної свідомості респондентів (тезаурус Д.Позняка); колірний тест ставлень (КТС), який дозволяє дослідити емоційний компонент перцептивних схем політичної свідомості респондентів; метод вільного опису суб’єктів політичної взаємодії, представлених у рекламних повідомленнях різного типу; анкета для визначення поведінкових намірів, актуалізованих переглядом політичних рекламних роликів різного типу (авторська розробка).

При доборі методик дослідження передусім керувалися концептуальною обумовленістю методу, а також критеріями валідності та надійності, які забезпечувались підбором методик, спрямованих на одержання якісних та кількісних характеристик процесу соціальної перцепції.

Виходячи з мети дослідження, нами був створений стимульний матеріал – відеоролики з рекламними повідомленнями політичного змісту, не пов’язані з реальним політичним життям респондентів. Було розроблено чотири типи рекламних продуктів – рекламні повідомлення інформаційного, стереотипного, міфологічного та іміджевого типів. Всього було створено вісім рекламних роликів, у яких були представлені комунікатори чоловічої та жіночої статі.

У третьому розділі “Влив гендерних характеристик молоді на процес формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії” здійснюється кількісний та якісний аналіз здобутих даних: інтерпретуються результати емпіричного дослідження специфіки процесу формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії під впливом реклами, опосередкованого гендерними особливостями суб’єкта сприйняття; розроблено методологічні засади і схему побудови ефективного політичного рекламного повідомлення на основі виокремлених гендерних особливостей соціальної перцепції.

Результатом емпіричного етапу дослідження стали нові уявлення про вплив гендерних перцептивних схем на особливості процесу формування суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії. Також важливою частиною в дослідженні було визначення етапів процесу соціальної перцепції, психологічних механізмів та засобів побудови суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії, представлених у політичній рекламі, які зумовлені гендерними особливостями суб’єктів сприйняття.

На початковому етапі дослідження для визначення особливостей процесу соціальної перцепції та гендерних особливостей побудови суб’єктивного образу учасників політичної взаємодії, для створення груп із вираженими ознаками фемінності та маскулінності, за допомогою опитувальника С.Бем здійснювалося формування чотирьох груп, які брали участь у подальшому дослідженні. Було сформовано чотири групи респондентів: 1 група – маскулінні чоловіки, 2 група – фемінні чоловіки, 3 група - маскулінні жінки, 4 група – фемінні жінки.

Висновок про андрогінію робився, якщо величина індексу IS (маскулінності-фемінності) знаходилась у межах від -1 до +1, про маскулінність - якщо індекс менше -1 (IS < -1 ), про фемінність- якщо індекс більше +1 (IS > 1 ). Анкетування методикою проводилося до повного комплектування груп, яке було визначено з урахуванням їх репрезентативності. Кількість респондентів у кожній групі складала 100 осіб.