| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну і практичну значущість роботи.
Перший розділ „Теоретико-методологічні підходи до конструювання психологічних тренінгових технологій” присвячено уточненню основних понять, пов’язаних з проблемою дослідження, визначенню історичних передумов розробки психологічних тренінгів, розкриттю теоретико-методологічних засад тренінгових технологій та вимог до їх змісту, узагальненню та систематизації найбільш поширених психологічних тренінгів, встановленню значення психологічних тренінгових технологій у професійній діяльності психолога й основних вимог до тренера.
Сутність психологічних тренінгових технологій розкривається нами через уточнення поняття “тренінг” та його зв’язку із суміжними поняттями, такими, як-от: “навчання”, “психокорекція”, “психотерапія” тощо.
Узагальнення досліджень з окресленої проблеми (Р. Баклі, В.П. Большаков, І.В. Вачков, С.С. Вітвицька, О.В. Євтихов, І.Н. Карицький, Дж. Кейпл, Л. Рай, А. Ребер, Н.Ю. Хрящева та ін.) дозволило визначити найбільш суттєві ознаки, що характеризують специфіку саме психологічних тренінгів, якими є: опора на певну психологічну концепцію, яка трансформується в напрямку його спрямованості; повторюваність, тобто регулярне виконання вправ, зорієнтованих на бажану зміну певних властивостей та якостей особистості; технологізованість, тобто регламентованість його побудови і використання; навчальна спрямованість; емоційно-прагматичний аспект дій.
З огляду на вищенаведене, нами визначено психологічний тренінг як навчальну психотехнологію, зорієнтовану на бажану зміну певних якостей, властивостей та станів особистості. Таке тлумачення, з одного боку, може розширюватися з урахуванням конкретного виду тренінгу, а з іншого – має свою специфічність, яка не дозволяє ототожнювати його з іншими суміжними поняттями.
У нашому дослідженні також показано, що досвід використання психологічних тренінгових технологій має певні історичні передумови. Спираючись на відомості, подані В.П. Большаковим, А. Гольдштейном, В.П. Захаровим, К. Рудестамом, Н.Ю. Хрящевою, Т.С. Яценко та іншими фахівцями, нами виділено й охарактеризовано основні періоди в історії виникнення і поширення тренінгових технологій, які нами умовно подано як: донауковий, період становлення методології тренінгових технологій, період відпрацювання системних вимог до побудови тренінгів та суттєвого розширення практики їх використання.
Сучасний етап характеризується активним використанням під час розробки тренінгових технологій різних методологічних теорій, що сформувалися в попередні часи, виникненням нових комбінованих систем, широким використанням у багатьох видах людської діяльності та наявністю відповідних стандартів. Так, умовно можна виділити 7 основних підходів, що створюють теоретико-методологічні засади сучасних тренінгових технологій: глибинно-психологічний (А. Адлер, М. Балінт, Д.В. Віннікотт, Х. Гартман, Е. Еріксон, М. Кляйн, В. Райх, Г. Саллівен, А. Фрейд, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорні, Х. Шульц-Хенке, К.Г. Юнг, та ін.), біхевіоральний (А. Бандура, Б.Ф. Скіннер, Е. Толмен, Дж. Уотсон, К. Халл, та ін.), гуманістичний (А. Маслоу, К. Роджерс, У. Шутц та ін.), гештальтпсихологічний (М. Вертгеймер, Дж.Б. Енрайт, В. Келер, К. Коффка, К. Наранхо, Л. Перлз, Ф. Перлз, та ін.), нейро-лінгвістичний (Р. Бендлер, Дж. Гріндер та ін.), а також підходи, засновані на рефлекторній (І.П. Павлов, І.М. Сєченов, Ч. Шеррінгтон та ін.) та діяльнісній теоріях (К.О. Албуханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, А.В. Брушлинський, Л.В. Виготський, В.В. Давидов, А.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн, В.Д. Шадріков та ін.). Кожний з цих підходів висуває окремі, специфічні вимоги до структури тренінгу, до розробки плану і програми, до основних складників тренінгових занять, до реалізації конкретних тренінгових вправ, до оцінки змістових результатів тренінгу, до тренера та його помічників, до комплектування груп учасників, до умов проведення. Дотримання цих вимог психологом-тренером є необхідним фактором ефективності використання тренінгів у межах певної теоретико-методологічної основи.
Виникнення великої кількості психологічних тренінгових технологій вимагає визначення необхідних позицій щодо їх класифікації. Згідно з авторським підходом, психологічні тренінги можна поділяти з урахуванням цільової спрямованості, теоретико-методологічного підходу, форми організації тренінгових занять, кількості учасників, характеру впливу на психіку, сфери діяльності, в якій вони використовуються.
Під час вивчення різних аспектів професійної діяльності практичного психолога (Н.Н. Єжова, Т. Кандиба, К. Мілютіна, Р.С. Нємов, В.Г. Пузіков та ін.) використання тренінгових технологій тлумачать як важливий складник професійно-психологічної компетентності завдяки їх багатофункціональносі та можливості застосування в різних сферах діяльності. Також доведено, що застосування зазначених технологій висуває високі вимоги як до підготовки тренерів (базових психологічних знань, практичної підготовки, оволодіння спеціальними знаннями, пов’язаними з реалізації тренінгових технологій), так і до їхньої особистості (певного рівня комунікативності, здатності до рефлексії власного стану та почуттів, емпатійності, емоційної стійкості, креативності, самоконтролю, саморегуляції та ініціативності). Водночас, вивчення навчальних психологічних дисциплін у системі професійної підготовки психолога дозволяє констатувати, що незважаючи на включення до їхнього змісту певних модулів, які прямо чи опосередковано зорієнтовані на формування компетентності в майбутніх фахівців щодо використання психологічних тренінгових технологій, загалом цей процес характеризується певною неузгодженістю, дублюванням окремих позицій, відірваністю теоретичних знань від практичних і невисоким рівнем сформованості відповідальності щодо розробки, організації та проведення тренінгів.
У цьому сенсі перспективним є проведення поглибленого дослідження рівня підготовленості студентів-психологів до використання тренінгових технологій, побудова цілеспрямованої системи підготовки майбутніх тренерів у процесі отримання професійної освіти.
У другому розділі Оволодіння психологічними тренінговими технологіями студентами-психологами” описано вихідні передумови, процедуру дослідження та висвітлено його основні етапи, подано дані про стан фахової підготовленості до використання тренінгових технологій студентів-психологів, які навчаються на різних курсах, запропоновано цілеспрямовану систему підготовки студентів-психологів до використання тренінгових технологій, наведено дані про її апробацію. Крім того, подано психологічну характеристику виявлених у дослідженні індивідуальних стилів тренерської діяльності.
Вихідними передумовами до проведення емпіричного дослідження фахової підготовленості студентів-психологів до використання тренінгових технологій були: а) узагальнені науково-практичні відомості та результати опитування досвідчених психологів щодо найбільш суттєвих ознак підготовленості до використання тренінгових технологій (В.П. Захаров, Г.Л. Ісуріна, К. Рудестам, Н.Ю. Хрящева та ін.); б) побудована на підставі цих відомостей модель складників фахової підготовленості до використання тренінгових технологій (див. рис.1), що включає: базову підготовленість (загальні знання психологічної науки та її галузей, тобто загальної психології, історії психології, педагогічної, вікової, соціальної, диференціальної психології тощо), спеціальну теоретичну підготовленість (знання основ психокорекції та психотерапії, обізнаність про методи і технології розвивально-корекційної спрямованості та їх теоретико-методологічні засади, ознайомленість із прийомами, що базуються на різних психологічних теоріях, а також опанування спеціальних теоретичних знань про тренінгові технології взагалі, їх класифікації, ефективність, особливості їхньої структури та планування змісту, особистість ведучого), спеціальну практичну підготовленість, тобто набуття досвіду учасника тренінгу й оволодіння певними вміннями, пов’язаними із надбанням досвіду роботи тренера та ко-тренера, таких, як-от: уміння здійснювати контроль за ходом тренінгу, раціонально використовувати час, правильно подавати тренінгові вправи, імпровізувати, комбінувати тренінги тощо; в) результати вивчення навчальних планів та галузевого стандарту вищої освіти з підготовки фахівців з психології, що відображають можливість очікування сформованості в студентів певних теоретичних знань, необхідних майбутнім тренерам; г) розроблений нами опитувальник для оцінки рівня фахової підготовленості до використання тренінгових технологій. |
