ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАСИЛЯТИВНОСТІ ЯК ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок з науковими програмами, виокремлено об’єкт та предмет дослідження, визначено мету та задачі, розкрито методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи, впровадження її результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних особливостей фасилятивності як властивості особистості» викладено результати теоретико-методологічного аналізу феномену фасилятивності в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців як сьогодення так і в історичній ретроспективі, окреслено психологічний зміст даного феномену, описано його структуру як складної багаторівневої властивості особистості, експліковано компонентний склад формально-динамічного та якісного рівнів, розглянуто місце фасилятивності в структурі особистості через висвітлення взаємозв’язків з іншими рисами особистості.

Здійснений у межах даного розділу аналіз досліджень з проблематики фасилятивності виокремив основні аспекти теоретичної розробки означеної проблеми. Розробка першого аспекту велася в напрямку теоретичного осмислення феномену фасилятивності, виявлення психологічного змісту, що стоїть за ним. Встановлено, що фасилятивність, в основному, розглядається в практиці психотерапії (А.Б.Орлов, М.Боуен, Р.Мей, К.Роджерс, Н.Роджерс, Т.Сас), навчання та виховання (О.І.Власова, Е.Г.Врубльовська, П.В.Лушин, Ф.Бурнард, К.Роджерс, Д.Фрейберг), у зв’язку з проведенням фокус-груп (Р.Еденборо), в контексті повсякденної життєдіяльності (О.Б.Старовойтенко, В.В.Макаров, Н.Гейлін, Р.Мей, К.Роджерс) і професійної діяльності людини (М.А.Амінов, Г.О.Балл, О.О.Кондрашихіна, М.В.Молоканов) при досліджені сімейних відносин (Т.П.Юрченко, Р.Герріг, Д.В.Віннікот, К.Роджерс), тощо. Обґрунтовано правомірність розгляду фасилятивності як властивості особистості (О.О.Кондрашихіна, П.В.Лушин, Д.Еспі, Ф.Робак, К.Роджерс, Д.Фрейберг та ін.).

Другий аспект розробки означеної проблеми стосувався вибору методологічного підґрунтя для концептуалізації даного феномену, експлікації та описання його структурних компонентів. В контексті континуально-ієрархічного підходу до побудови структури особистості та обґрунтуванні компонентного складу показників, що належать до різних її рівнів (О.П.Саннікова) фасилятивність розглядається як складна багаторівнева властивість особистості. В її структурі відповідно означеного підходу виділяються такі рівні: формально-динамічний, який включає динамічні характеристики фасилятивності (особливості виникнення і протікання); якісний - відображає психологічну суть фасилятивності; та змістовно-особистісний рівень фасилятивності, що містить змістовні характеристики, які пов’язані з ціннісними орієнтаціями особистості, системою переконань, її потребово-мотиваційною сферою та ін., тобто, спрямованістю особистості. Характеристики фасилятивності, що обумовлені включенням людини в різноманітні соціальні зв’язки, впливом реального соціального середовища, суспільства, соціальних норм, традицій та ін. утворюють соціально-імперативний рівень. Принцип котинуальності при аналізі фасилятивності дозволив чітко структурувати її показники, розглядаючи при цьому дану властивість як єдине цілісне утворення, котре по-різному представлене на різних рівнях структури особистості й по-різному виявляється як в цілісній структурі особистості, так і в її поведінці.

Встановлено, що дослідники в основному торкаються змістовно-особистісних та соціально-імперативних аспектів фасилятивності (Є.Г.Врубльовська, О.О.Кондрашихіна, П.В.Лушин, К.Роджерс та ін.). Формально-динамічні та якісні характеристики фасилятивності розкрито фрагментарно. Виявлений факт, а також важливість врахування індивідуально-типових особливостей особистості в процесі виховання, навчання, профорієнтації, професійної підготовки і діяльності, необхідність їх виявлення та дослідження (В.В.Бєлоус, Б.А.Вяткін, Б.М.Теплов, А.Й.Крупнов, В.С.Мерлін, В.Д.Небиліцин, А.Є.Ольшаннікова, І.В.Переверзєва, В.В.Рибалка, Л.М.Смирнов та ін.) послужили підґрунтям для глибшого дослідження формально-динамічних та якісних характеристик фасилятивності. Саме ці характеристики (компоненти, показники) та їх поєднання становлять основу для пошуку відмінностей, які виявляються в індивідуально-типових особливостях та своєрідних проявах фасилятивності. Висунуті припущення послужили основою для розкриття змісту психологічних особливостей фасилятивності через вивчення означених рівнів.

Задля пошуку компонентного складу показників фасилятивності формально-динамічного та якісного рівнів, експлікації та детального опису узагальнено коло фактів щодо їх прояву. На основі теоретичного аналізу літератури та наших попередніх емпіричних досліджень виділено такі показники формально-динамічного рівня фасилятивності: потреба в фасилятивності (пф), широта (шф), легкість (лф), гнучкість, (гф), усталеність (уф), ініціативність (іф) та інтенсивність фасилятивності (ІнтФ). Також виділено та охарактеризовано психологічний простір проявів кожного показника, який увійшов до компонентного складу якісного рівня. Цей рівень представлений емоційним компонентом фасилятивності (ЕКФ), когнітивним (ККФ), дійовим (ДКФ) та регулятивно-вольовим її компонентом (РВКФ).

Третій, найбільш розроблений в сучасній психології аспект проблеми фасилятивності, стосується саме особистості фасилітатора (О.О.Кондрашихіна, Г.С.Костюк, П.В.Лушин, І.Г.Малкіна-Пих, Дж.Вуді, А.Маслоу, К.Роджерс, К.Ясперс та ін.). Аналіз цих та багатьох інших робіт переконує в розробці підходу до вивчення фасилятивності як до цілісного, системного феномену і обґрунтовує необхідність дослідження психологічних особливостей самих «носіїв» даної якості, тобто особистостей, які характеризуються різними проявами фасилятивності.

Конкретний пошук інформації про риси особистості, які виявляються у осіб з різними особливостями фасилятивності був здійснений при аналізі досліджень спрямованих на вивчення психологічного благополуччя особистості (В.М.Духневич, Т.М.Титаренко); здатності до самоактуалізації (Н.В.Антонова, В.М.Духневич, О.О.Кондрашихіна, Г.С.Костюк, В.Д.Потапова, Т.М.Титаренко); у зв’язку з діалогічним спілкуванням (Г.О.Балл, Н.В.Чепелєва, А.Ф.Копйов, Т.М.Титаренко, Т.П.Юрченко), особистісною свободою та зрілістю (Г.О.Балл, Д.Елкінз, К.Роджерс, Р.Мей), системою ціннісних орієнтацій (А.С.Борисюк, О.О.Кондрашихіна, А.Маслоу, В.Франкл, К.Ясперс) та ін. Проте, слід відмітити, що означені в цих роботах психологічні властивості, риси особистості висвітлюють її змістовні аспекти, тобто ті, що відносяться до змістовного рівня структури особистості (спрямованість особистості, потребово-мотиваційна сфера особистості, система переконань, ціннісні орієнтації, тощо).

Теоретико-методологічне осмислення фасилятивності передбачає розгляд її в контексті широкого спектру рис особистості, які співвідносяться з нею, зокрема з її формально-динамічними і якісними характеристиками (компонентами). Виявлено, що найбільш повно описати психологічні характеристики фасилятивної особистості можна через висвітлення особливостей її прояву через емпатію (Е.Г.Врубльовська, М.Боуен, К.Роджерс, М.Л.Хоффман), комунікативну креативність (Н.В.Бачманова, Р.В.Бєлоусова, Є.Г.Врубльовська, І.Г.Малкіна-Пих, М.В.Молоканов, Н.А.Стафуріна, Л.А.Шустова), психологічну проникливість (О.Ф.Бондаренко, А.А.Борисова, С.В.Вершиніна, І.А.Куніцина, О.А.Кисельова, В.А.Лабунська, Р.Мей, Т.Сас). Існує інформація про зв’язки деяких характеристик фасилятивності з спектром рис, зокрема, таких як екстраверсія, емоційна стабільність, представлених в факторній структурі особистості (Н.А.Амінов, О.О.Кондрашихіна, М.В.Молоканов, Р.Кеттелл).

Внаслідок узагальнення ряду робіт (В.Д.Небиліцин, А.Є.Ольшаннікова, І.В.Пацявічюс, І.А.Переверзєва, О.П.Саннікова, Б.М.Теплов та ін.) в якості основи для дослідження індивідуально-типових особливостей фасилятивності, обрана емоційність. Наш вибір ґрунтується на положеннях психології про те, що емоційність як стійка властивість індивідуальності приймає участь у регуляції діяльності; емоційність здійснює конституюючий вплив на поєднання якісних (модальнісних) показників емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності та інших рис особистості.

У другому розділі «Методичне забезпечення емпіричного дослідження психологічних особливостей фасилятивності» обґрунтовано програму емпіричного дослідження та послідовність її реалізації, вибірку дослідження, процедуру створення комплексу оригінальних психодіаностичних методик, результати їх стандартизації та перевірки на надійність і валідність.

На підготовчому етапі створювався комплекс психодіагностичних процедур, в який ввійшли як вже відомі і поширені психодіагностичні методики, так і розроблений комплекс методик, що діагностують експліковані і описані формально-динамічні та якісні параметри фасилятивності. В рамках даного дослідження використовувались методики, що діагностують показники емоційності, психологічної проникливості, комунікативної креативності, емпатії, факторів особистості (за Р.Кеттеллом).

Застосовувались також розроблені і стандартизовані оригінальні методики, що спрямовані на вивчення якісних та формально-динамічних характеристик фасилятивності. В роботі обґрунтована та описана репрезентативна вибірка дослідження. Оскільки стандартизація діагностичної методики, орієнтованої на норму, здійснюється шляхом її проведення на великій репрезентативній вибірці того типу, для якого ця методика розроблена, то при формуванні вибірки стандартизації ми враховували той факт, що створений психодіагностичний комплекс призначений для діагностики дорослих досліджуваних.

Створені методики перевірялись на надійність та валідність згідно з вимогами психометрики. Для цього було застосовано: метод поділу навпіл, тест-ретест та паралельний тест. В якості паралельних тестів використано прийом «Розміщення себе на шкалі фасилятивності» (самооціночний та експертний варіанти); експертні варіанти створених методик. Додатково було здійснено перевірку змістовної (логічної), емпіричної та концептуальної валідності.

Створені психодіагностичні інструменти пройшли процедуру стандартизації. Окрім стандартизації математичними методами надано детальний опис стандартної процедури застосування та максимального-мінімального рівнів прояву характеристик, що діагностуються. Результати перевірки методик на надійність і валідність, а також їх стандартизація дають підстави для доцільності їх подальшого використання в наукових та практичних цілях.

На діагностичному етапі здійснювалось вивчення формально-динамічних та якісних показників фасилятивності, а також властивостей особистості, що пов’язані з фасилятивністю. Обговоренню та інтерпретації отриманих даних передувала їх обробка за допомогою кількісного (кореляційний, факторний) та якісного аналізу (вивчення специфіки фасилятивності, її загальних закономірностей та індивідуально-типових особливостей з використанням методу «асів» та «профілів»). На етапі обробки даних було застосовано статистичні процедури та критерії: t-Ст’юдента, Колмогорова-Смирнова, Р.Кеттелла, асиметрії та ексцесу та ін.

У третьому розділі «Результати емпіричного дослідження психологічних особливостей фасилятивності» представлено результати емпіричного дослідження показників фасилятивності в просторі широкого спектру рис особистості, що супроводжують її прояви.

Результати кореляційного аналізу вказують на наявність багатозначних зв’язків фасилятивності з показниками емпатії, психологічної проникливості, комунікативної креативності, емоційності, факторами особистості (за Р.Кеттеллом).

Виявлено також значущі додатні кореляційні зв’язки між формально-динамічними та якісними показниками фасилятивності, що свідчить про цілісність даного феномену.

Результати факторного аналізу дозволили виявити і описати комплекс взаємопов’язаних властивостей, які об’єднались в чотири біполярних фактори: «фасилятивність – інгібітність», «емоційна стійкість - тривожність», «екстраверсія - інтроверсія», «комунікативна креативність – відсутність комунікативної креативності». Виділення фасилятивності в окремий фактор свідчить про те, що цей психологічний феномен є з одного боку багатокомпонентною складною властивістю, а з іншого - цілісним самостійним утворенням.

Вивчення індивідуально-типових проявів фасилятивності здійснювалося за допомогою якісного аналізу емпіричних даних (з застосуванням методу «асів» та «профілів»). Суттю цього підходу є групування досліджуваних за певними ознаками і вивчення у представників цих груп їх психологічних особливостей в означеному просторі рис особистості.

Першою ознакою диференціації досліджуваних обрано ступінь загальної вираженості фасилятивності, тобто всього комплексу її якісних показників, зокрема, або високий (ЗПФ⁺) або низький (ЗПФ^-) рівень загального показника фасилятивності.

Другою - певне сполучення, диспозиція якісних показників фасилятивності (тип фасилятивності), тобто безпосередньо вивчалися психологічні особливості осіб з явним домінуванням одного з якісних компонентів фасилятивності (мономодальні типи фасилятивності).

Пошук осіб з високим або низьким рівнем загального показника фасилятивності дозволив емпірично виявити як «фасилятивних» (високе значення ЗПФ), так і «інгібітних» (низьке значення ЗПФ) осіб. Це дало змогу, по-перше, вивчити особливості полярних проявів самої фасилятивності; по-друге, дослідити характеристики тих психологічних рис, які супроводжують протилежні прояви фасилятивності.

Розглянемо профіль комунікативної креативності «фасилятивних» та «інігбітних» осіб (див. рис. 1).

Аналіз представлених профілів будемо здійснювати в два етапи. Спочатку розглянемо особливості конфігурації кожного профілю, які характеризуються комунікативні креативність як «фасилятивних», так і «інгібітних». Потім здійснимо співставлення цих профілів для пошуку відмінностей, які виявляються в їх проявах.