ТРАНСФОРМАЦІЯ УЯВЛЕННЯ ПРО СЕБЕ В УМОВАХ КРИЗИ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З ВТРАТОЮ РОБОТИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання роботи; розкрито методологічну основу й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, показано ступінь апробації й характер публікацій, у яких викладено основні результати дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження трансформації уявлення про себе в умовах кризи, пов'язаної з втратою роботи” проаналізовано уявлення про себе в контексті психології самосвідомості, відповідно до чого уявлення про себе розуміється: 1) як процес отримання знань про себе; 2) як продукт цього процесу — відчуття, уявлення про себе.

Процесуальні аспекти уявлення про себе розглянуто на підставах аналізу закономірностей формування уявлень про об’єкти зовнішньої реальності (Л.М. Веккер, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн), теорії особистісного смислу Я (В.В. Столін, С.Р. Пантілєєв) та функцій пам'яті, що відіграє важливу роль в організації внутрішньоособистісного досвіду (О.М. Лактіонов, В.А. Ляудіс, Н.І. Сарджвеладзе, Т.Б. Хомуленко). Обґрунтовано, що уявлення про себе можна розуміти як вторинний образ себе, який будується на основі узагальнення первинних образів, як результатів сприйняття себе в конкретних ситуаціях. Причому переробка первинних образів може мати різноспрямований характер відносно розставлення акцентів між рисами “Я” і ситуації. Це розставлення акцентів  визначається смислом, який має власна або ситуативна риса, характеристика для людини.

Положення наративної психології, теорії особистісного світу, індивідуального досвіду людини в аспекті конструювання “Я” (Л.Ф. Бурлачук, О.М. Лактіонов, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва, О.М. Шиловська, О.С. Калми-кова, Е.Мергенталер) дозволяють визначити, що історія життя, створена людиною, та уявлення про себе будуються протягом усього її життя, видозмінюються, доповнюються або звужуються, в історії життя та уявленні про себе співіснують не реальні об’єкти, взаємодії між ними, а їх інтерпретації, тому риси себе та ситуації при переробці первинних образів в уявлення про себе можуть збільшуватися або зменшуватися, мінятися місцями.

Наукові погляди М.Ш. Магомед-Емінова, А.Н. Славської, Н.В. Чепелєвої, Т. Шибутані дозволяють розуміти важливим механізмом узагальнення первинних образів себе в уявлення про себе — інтерпретацію, що а) узгоджує образи себе в різних ситуаціях, враховує оцінки і думки інших про себе; б) є не тільки когнітивним процесом, а й емоційним, і може розумітися як особлива форма внутрішньої активності особистості, яка спрямована на узагальнення первинних образів себе і побудову індивідуального, особистісно-пристрасного уявлення про себе. Такі узагальнення можуть сягати різних рівнів. За допомогою узагальнення більш високого рівня можуть утворюватися концепти себе, що складають Я-концепцію (С.Л. Рубінштейн).

На підставі результатів теоретичних та емпіричних досліджень О.Н. Арістової та Є.С. Шильштейна, Дж. Бієрі, Р. Бернса, О.О. Бодальова, С.Л. Братченко та М.Р. Міронової, І.С. Кона, Т.Н. Курбатової, А.А. Налча-джяна, Раусте ф. Вріхта, О.Т. Соколової, В.В. Століна Ю.І. Філімоненко, З. Фрейда, К. Хорні, І. Чеснокової, А.Г. Шмельова проаналізовані змістовні аспекти уявлення про себе, що дозволило нам класифікувати їх таким чином: 1) за мірою внутрішньої цілісності та послідовності, де особливого значення набувають взаємовідношення усвідомлюваних та неусвідомлюваних компонентів уявлення про себе; 2) за об’єктами рефлексії: зовнішність, вікові, професійні характеристики, розумові здібності, комунікативні, конативні; 3) за модальністю: реальні, ідеальні уявлення про себе; 4) за рівнем здійснення процесів самосвідомості; 5) за мірою усталеності; 6) за когнітивною складністю.

Втрату роботи розглянуто як кризову подію життєвого шляху людини. Наведено стислу характеристику досліджень проблеми безробіття в економічному, соціологічному, філософському знанні, де безробіття розуміється як негативне соціальне явище. Проаналізовано психологічні дослідження безробіття (М. Аргайл, І. Баклицький, В. Вільчинська-Квятек Ж.П. Вірна, В. Варга, О.В. Корчевна, Л.В. Куліков, Н.Ю.Логвинова, М.Р. Мінігалієва, В.А. Москвін і Н.І. Корабльова, Л. Пельцман, З.Ф. Семенова та М.В. Дмитрієва, В. Франкл, Т. Чуйкова та інші). На підставі цього визначено неоднозначність впливу втрати роботи на людину і з’ясовано, що втрата роботи може провокувати кризу і позначати собою особливий період життя людини.

Обґрунтовується використання поняття кризи для позначення стану і переживань людини, внаслідок втрати роботи. Дається короткий огляд точок зору на розуміння кризи, аналізується специфіка кризи, пов'язаної з утратою роботи. Зазначається, що виникнення кризи провокують зміни реальності, які ламають систему уявлень людини про саму себе і світ, вимагають перегляду життєвих планів і уявлень про себе, що лежать в їх основі. Ефективному вирішенню кризи можуть сприяти лише процеси переживання, як особливої активності особистості по перебудові внутрішнього світу та уявлення про себе.

Вивчення втрати роботи в контексті теорії життєвого шляху людини (Б.Г.Ананьєв, Н.А.Логинова) допомогло нам визначити, що переживання втрати роботи і життєвого періоду, спровокованого нею, визначається своєрідним життєвим досвідом людини, її характерологічними особливостями, способами і стереотипами подолання складних ситуацій, що сформовані на попередніх етапах розвитку, а переживання життєвої події втрати роботи і періоду життя, який позначений цією подією, впливає на подальший розвиток особистості.

На підставах результатів досліджень (Б.Г. Ананьєв, А.Г. Асмолов, Г.О. Балл, Ф.Є. Василюк, К. Хорні, О.А. Донченко, Т.М. Титаренко) обґрунтовано, що основний вплив кризової ситуації на особистість полягає у формуванні внутріособистісного конфлікту, вирішення якого нерозривно пов'язане з вибором, який ґрунтується на адекватному уявленні про себе та ситуацію, вірі в себе та можливості позитивного перетворення ситуації.

Проаналізовані дослідження В. Франкла, В. Варги, В. Вільчинської–Квятек, Т. Томашевського, З. Зибер-Дзікової, С. Ратайчак та інших, дозволили зробити висновок, що втрата роботи, яка переживається як криза, провокує внутрішньоособистісний конфлікт, викликає зміни у сфері ставлення до життя, зміни індивідуального способу життя, в контексті яких змінам піддається уявлення про себе. Такі зміни можуть носити трансформаційний характер, що проявляється в феноменах, які характерні для людей, що втратили роботу, а саме: намагання власні невдачі розглядати як визначений долею наслідок утрати роботи (В. Франкл), вимагаюча поведінка (С.Л. Грабовська, М. Кліманська), самотність (Ж.П. Вірна), неефективні стратегії пошуку роботи (Т. Чуйкова ).

Аналіз теоретичного доробку Ч. Тарта, Б. Поршнєва, М.Ш. Магомед-Емінова дав нам можливість обґрунтувати наявність трьох етапів у процесі трансформації уявлення про себе: 1) етап порушення стабільності і цілісності; 2) етап нерівноваги, який пов’язано з кількісними змінами; 3) етап переходу кількісних перетворень в якісні. Закономірності трансформації образу явища, виявлені Д.О. Леонтьєвим, Н.В. Чепелєвою, О.С. Калмиковою та О.Мергенталер дали нам підстави стверджувати, що перетворення уявлення про себе здійснюються людиною в процесі реінтерпретації власного досвіду  відповідно до смислу актуальної ситуації. Реінтерпретація полягає у перегляді рис і характеристик власного “Я” і ситуації, переставленні акцентів у них, вип’ячуванні одних і затушовуванні інших, у залежності із тієї роллю, яку ті риси відіграють у досягненні мети. Трансформації, які відбуваються в самосвідомості, носять характер якісних перетворень, є стабільними, такими, що визначають подальший напрям розвитку особистості.

Звернення до теорій, концепцій та систем наукових поглядів, які присвячені дослідженню динаміки, змінам, які відбуваються у самосвідомості (Дж. Бієрі, І.С. Кон, Т.Н.Курбатова , Я.В.Куус, О.М.Лактіонов, М.Ш. Магомед-Емінов, О.С. Мазур, В.С. Мухіна А.А. Налчаджян, С.Т. Посохова, А.А. Реан, Дж. Роттер, В.В.Столін, І.І. Чеснокова, К. Хорні), дозволили визначити емпіричні ознаки процесу трансформації уявлення про себе: 1) порушення внутрішньої цілісності та послідовності; 2) нерівновага уявлення про себе, яка виражається у переважанні однозначно позитивних або однозначно негативних компонентів уявлення про себе; мінливих, ситуативних характеристик над усталеними; 3) наявність тенденцій до ускладнення та цільності уявлення про себе, або до спрощення, поглиблення протиріч між компонентами уявлення про себе різного рівня усвідомлення; 4) перетворення локалізації контролю над життєвими ситуаціями, який відбиває уявлення про рівень самоефективності; 5) підвищення рефлексії змін у власному Я; 6) невідповідності між критеріями оцінки інших людей і самого себе; 7) перетворення в уявленнях про себе як переходи здійснення процесів самосвідомості з рівня на рівень “організм — соціальний індивід — особистість”.

Розділ завершується висновком про те, що теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дав можливість визначити, що втрата роботи провокує кризу особистісного розвитку, в процесі переживання якої виникає внутрішньоособистісний конфлікт. Його розв’язання потребує особливої форми активності особистості, внаслідок здійснення якої трансформаціям піддається уявлення про себе. Виявлені на теоретичному рівні ознаки трансформації дозволяють емпірично дослідити її процесуальні аспекти.

У другому розділі “Вплив переживання періоду, позначеного втратою роботи, на уявлення про себе” обґрунтовано логіку емпіричного дослідження, наведено та обговорено результати емпіричного дослідження змін та перетворень уявлення про себе в аспекті спроможності впливати на власне життя. На підставі порівняльного аналізу уявлення про себе та життя людей, що втратили роботу, і тих, що працюють, визначається, як саме впливає переживання періоду, позначеного втратою роботи, на уявлення про себе.

Обґрунтовано організацію трьохетапного дослідження трансформації уявлення про себе в умовах кризи, пов’язаної з втратою роботи, та вибір методів та методик. Перший етап — пошуковий, його завдання — виявити або спростувати факт наявності змін і трансформацій в уявленні про себе в людей, які втратили роботу і переживають період її відсутності. Через порівняння емпіричних показників уявлень про свою спроможність контролювати власне життя в людей, які мають різну тривалість переживання життєвого періоду, позначеного втратою роботи, перевірено наявність факту змін в уявленні про себе. На цьому етапі дослідження було використано такий комплекс методів: спостереження, бесіди, тестування та елементи лонгітюдного методу. Емпіричним показником свідомих уявлень людини про власну активність, як спроможність контролювати своє життя є локус контролю над життєвими ситуаціями. Для діагностики локусу контролю над життєвими ситуаціями обрано тест-опитувальник рівня суб’єктивного контролю (Є.Ф. Бажин, О.А. Голинкіна, А.М. Еткінд). Для визначення неусвідомлюваних складових цих уявлень були застосовані емпіричні показники, які зумовлені несвідомим сприйняттям себе, як активного чи пасивного, через застосування проективної методики вибору кольору М. Люшера в модифікації А.М. Еткінда. В компаративному дослідженні взяли участь 349 досліджуваних, з них 11 — у дослідженні з елементами лонгітюду, де за ними велося спостереження протягом всього періоду відсутності роботи. Всі учасники дослідження були зареєстровані районними відділами державної служби зайнятості м. Запоріжжя в період з 1993 по 1997 роки, як безробітні. Вік учасників складав від 18 до 49 років. Втрата роботи не була пов’язана з їхнім власним рішенням. Виокремлення підгруп на підставі тривалості переживання життєвого періоду, позначеного втратою роботи, зроблено відповідно до періодизації переживання втрати роботи визначеної Л.Пельцман, та використаної в дослідженнях А. Вільчинської-Квятек, Т.Б. Ільїної.

Другий етап організовано як компаративний. Його емпіричне завдання — виявлення розбіжностей в уявленнях про себе, життя, втрату роботи в людей, що працюють, і людей, що втратили роботу. Використовувався комплексний анкетний тест (Е.Н. Ілларіонова, Н.Л. Меньшикова) в авторській модифікації у комплексі з методами спостереження і бесіди. У межах цього етапу дослідження взяли участь 90 осіб віком від 19 до 47 років, що склали дві кількісно рівні групи. Експериментальна група була визначена випадковим чином серед людей, що втратили роботу. Контрольну групу склали люди, що працюють. На цьому етапі дослідження було здійснено якісне порівняння результатів виконання завдань модифікованого варіанту комплексного анкетного тесту учасниками дослідження, які мають різну тривалість переживання періоду втрати роботи. Були виділені підгрупи за критерієм тривалості переживання життєвого періоду, позначеного втратою роботи. При застосуванні порівняльного аналізу розглянуто розбіжності характеристик уявлення про себе у людей, які мають різну тривалість переживання життєвого періоду, позначеного втратою роботи, відповідно до ознак трансформацій уявлення про себе, що виділені на підставах теоретичного аналізу.

Третій етап дослідження спрямований на визначення впливу трансформацій уявлень про себе, які відбулись під час переживання періоду, позначеного втратою роботи на спрямованість подальшого особистісного розвитку. В ньому взяли участь 25 респондентів віком від 23 до 46 років. Під час студій учасники дослідження завершували перенавчання для одержання вищої освіти за фахом "психологія". Для дослідження трансформаційних перетворень в уявленні про себе ми обрали комплекс методів: обсерваційні методи (спостереження та бесіди) і комплексне завдання, основу якого склав метод психологічної автобіографії (П. Ржичан) з такими спецприйомами: а) прийом автопортрета; б) прийом керованої фантазії; в) прийом прискорення часу.

Для обробки результатів першого етапу дослідження використовувалися якісний і кількісний методи. Для виявлення наявності зв’язку між тривалістю переживання періоду втрати та відсутності роботи та зрушеннями, яким піддається локус контролю, було використано підрахунок коефіцієнта кореляції. Було визначено, що: 1) найменш підлягла змінам загальна інтернальність (r = +0,192); 2) найбільш підлягав зрушенням локус контролю: а) у бік зовнішнього — у сфері міжособистісних стосунків (r = -0,661), у сфері досягнень (r = -0,295); б) у бік внутрішнього: у сфері невдач (r = +0,451), у виробничих відносинах (r = +0,391); у сімейних стосунках (r = +0,276). Підрахунок коефіцієнта дисперсії виявив, що значення дисперсії зростає зі збільшенням тривалості переживання життєвого періоду, позначеного втратою роботи і досягає максимального значення в групі людей, що втратили роботу більше року тому (D=7,136), що свідчить про розкид значень загальної інтернальності у різних учасників дослідження. Для визначення узгодженості між усвідомленими та неусвідомленими складовими уявлення людини про свою здатність впливати на власне життя було застосовано статистичний метод підрахунку коефіцієнта парної кореляції між двома дихотомічними перемінними: інтернальність-екстернальність (тест РСК) і автономність-гетерономність (тест вибору кольору М. Люшера в модифікації А.М. Еткінда), який виявив зворотний зв'язок між ними (r = - 0,37). Це дозволило зробити висновки про неузгодженість між змінами, яким підлягають усвідомлені та неусвідомлені компоненти уявлення про спроможність контролювати власне життя в процесі переживання життєвого періоду, позначеного втратою роботи. Людям, які переживають життєвий період, позначений втратою роботи, притаманне порушення внутрішньої цілісності та послідовності, узгодженості між усвідомлюваними і несвідомими компонентами уявлення про себе.

Використання в дослідженні елементів лонгітюду дозволило виявити тенденції, в процесі змін та трансформацій уявлення про себе, які потребують подальших досліджень. А саме, в процесі переживання періоду, позначеного втратою роботи, відбуваються зсунення локусу контролю, що є свідченням наявності змін в уявленнях про спроможність контролювати власне життя. Аналіз спрямованості зсунень локусу контролю та прийняття до уваги періодів, в які такі зсунення відбуваються, дав можливість визначити, що протягом переживання періоду, позначеного втратою роботи: 1)  від 2 до 6 місяців у 18% учасників позначився зсуненнями локусу контролю в бік інтернального, причому в 9% такі зміни мали трансформаційний характер, а саме екстернальна позиція змінилася на інтернальну; 2)  більшого, ніж 6 місяців, позначився зсуненнями локусу контролю, які відбулися в більшості учасників дослідження, при чому в нашому дослідженні такі зсунення здійснилися в бік екстернального локусу контролю (45%). В 27% вони носили трансформаційний характер: уявлення про себе як спроможного змінилося на уявлення про себе як неспроможного впливати на власне життя. Порівняння кількості змін та перетворень, залежно від тривалості переживання життєвого періоду позначеного втратою роботи, дало можливість визначити, що для наявності змін та перетворень в уявленні про себе в учасників нашого дослідження, необхідним виявився період, в який відбуваються певні кількісні зміни, що потім переходять в якісні.

Порівняльний аналіз уявлень про себе та життя людей, що втратили роботу і тих, що працюють, дозволив виявити наступне. Люди, які втратили роботу (В.Р.) та переживають період її відсутності, порівняно з тими, що працюють (Пр.), вказали на: а) переживання незадоволеності (В.Р. —62.7%; Пр. — 7,1%) та неуспіху у житті (В.Р.—58,1%, Пр.—6,3%)); б) незадоволеність нинішнім часом життя (В.Р.—58,3%, Пр. — 0%), жаль за минулим (В.Р. — 48,5%; Пр. — 21,5%), більшу привабливість минулого, ніж теперішнього; в) наявність сенсу виживання (В.Р. — 11,4%), “знаходження себе”(В.Р. — 14,2%), відсутність сенсу досягнення мети (В.Р. — 0%; Пр. — 24,1%), самореалізації (В.Р. — 0%; Пр. — 14,2%) і таке інше; г) переживання втрати роботи як найгіршого (60%), втрати себе (8,5%). На підставі їхніх вказівок визначена невідповідність між свідомими та несвідомими компонентами уявлення про значення відсутності роботи у власному житті. Отримані результати порівняльного дослідження, і визначені в теоретичній частині ознаки переживання кризи дозволили виявити, що втрата роботи змінює індивідуальний спосіб життя, провокує кризу особистісного розвитку і позначає собою особливий період життя людини.

Порівняльний аналіз вербалізованих уявлень про себе в експериментальній та контрольній групах показав, що люди, які пережили втрату роботи, мають відмінності у специфіці вербалізованих уявлень про себе порівняно з тими, хто працює. Визначено, що: а) такі уявлення мають більші неузгодженості: значеннєві, між компонентами різних рівнів узагальненості (ВР — 25,7%, Пр — 5,7%) більш низьку когнітивну складність (ВР — 1,9 ел., Пр. — 3,72 ел.) та риси напруженості; б) є розбіжності в актуальності теми зміни себе (ВР — 18%; Пр. — 7%); в) порівняння уявлень про те, якими б хотіли себе бачити, виявило різницю між досліджуваними групами за критерієм “прагнення до володіння чимось”  (ВР — 33%; Пр. — 13%)— “прагнення до буття кимось”( ВР — 13%; Пр. 29%; г) люди, що втратили роботу, частіше об’єднують “Я” із негативною рисою (ВР —31,4%; Пр— 8,6%), не використовують пом’якшуючі слова, як це притаманне тим, хто працює; д) при вербалізації уявлень про свої слабкості та недоліки, люди, що втратили роботу, використовують вказівки на фізичні (27,7%), а не характерологічні особливості себе, через що визначено зниження рівня здійснення процесів самосвідомості.

Таким чином, результати пошукового етапу дослідження дозволили констатувати факт наявності змін та трансформацій уявлення про себе людей, що втратили роботу. Порівняльний аналіз уявлень про життя та про себе у людей, що втратили роботу, і тих, що працюють дозволив емпірично підтвердити наявність переживання кризи людьми, що втратили роботу, виявити специфіку змін, наявність трансформацій в уявленні про себе.

У третьому розділі „Вплив специфіки трансформаційних перетворень на подальший особистісний розвиток” наведені та обговорені результати емпіричного дослідження специфіки трансформацій уявлення про себе; проаналізовано результати емпіричного дослідження, яке спрямовано на визначення впливу трансформацій уявлення про себе, що відбуваються в процесі переживання періоду, позначеного втратою роботи на ефективність подальшого особистісного розвитку, обґрунтовуються основні напрямки психологічної підтримки, висвітлюється орієнтовна програма групових тренінгових занять, які мають на меті здійснення психологічної підтримки людей, які переживають життєвий період, позначений втратою та відсутністю роботи.