психологічні чинники прояву політичної КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ молоді

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано завдання, розкрито методологічну основу і методи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію основних результатів роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження політичної культури студентської молоді” висвітлено результати науково-теоретичного аналізу основних концепцій політичної культури особистості, узагальнено провідні підходи до вирішення проблеми політичної культури студентської молоді в цілісну концептуальну модель дослідження. Розкрито психологічний зміст таких понять, як “політична культура особистості”, “політична культура студентської молоді”, “ідейно-політичні настанови”, “політичні ціннісні орієнтації”, “політична поведінка”, “психологічні чинники прояву політичної культури”. Виділено основні психологічні чинники процесу реалізації політичної культури особистості.

Зазначено, що спеціальні дослідження феномена політичної культури проводились у рамках “системного аналізу” політики, який об’єднує такі провідні теорії, як теорія політичної культури, “політичної підтримки” та рольова теорія політичної участі, і характеризується узагальненим, структурно недиференційованим уявленням про політичну систему та місце особистості в ній. Істотний внесок у розгляд саме психологічних детермінант та чинників прояву політичної культури особистості, а саме внутрішньо- особистісних механізмів політичної поведінки, мотивації політичної діяльності, факторів формування політичного рівня політичної свідомості особистості, зроблений представниками провідних психологічних парадигм: біхевіоризму, когнітивізму, гуманістичної та психоаналітичної психології.

Все розмаїття ідей та теоретичних підходів у вивченні політичної культури особистості об’єднано у три основні підходи: 1) уявлення про політичну культуру як про сукупність політичних знань, переконань та духовних цінностей, політичного досвіду та традицій, розгляд політичної культури перш за все як феномена свідомості. У цьому підході розуміння політичної культури дуже тісно пов’язано з уявленням про змістове наповнення політичної свідомості, майже ототожнюється з ним (Г.Алмонд, С.Верба, К.С.Гаджиєв, Ю.К.Тихомиров);

2) розширене тлумачення феномена політичної культури за рахунок включення до його змісту не тільки політичних уявлень, орієнтацій, настанов, але й елементів політичної поведінки. Важливим моментом, який об’єднує основні концепції у рамках цього підходу, є розуміння основної функції політичної культури як здатності реалізовувати сутнісні сили особистості у сфері політичних відносин, вмінні застосовувати набутий досвід на практиці (Е.Я.Баталов, Є.І.Головаха,  Л.М.Карамушка, М.М.Кейзеров, В.А.Ребкало, У.Розенбаум);

3) розгляд політичної культури як узагальненої характеристики особистості, ступеня її політичної та соціокультурної розвиненості, міри  активності у перетворенні політичної дійсності. Політична культура розуміється як явище, що фіксує ступінь оволодіння елементами політичної культури особистістю (В.М.Бебик, М.Ф.Головатий, М.Н.Корнєв, Ю.П.Ожегов).

Особливу увагу приділено аналізу прояву політичної культури студентської молоді як цілісної групи, яка перебуває в умовах існуючих суспільно-політичних відносин і якій властива молодіжна політична субкультура, котра, у свою чергу, має свої специфіку, характер, структуру. Виділено два основні етапи формування та прояву політичної культури студентської молоді, які відповідають емоційно-когнітивному (17–18 років) та дійово-практичному (19–25 років) освоєнню та відтворенню політичної дійсності.

Психологічними особливостями політичної культури студентської молоді визначено, з одного боку, ті, що стосуються сфери її політичної свідомості (ідейно-політичні настанови та політичний ціннісний рівень свідомості), з іншого - особливості політичної поведінки молоді, її практичної залученості до суспільно-політичної діяльності. Важливими складовими дослідження політичної поведінки є аналіз соціально-психологічних факторів становлення, визначення провідних мотивів та вивчення конкретних форм прояву політичної поведінки.

В аналізі основних детермінант прояву політичної культури студентської молоді приділено увагу дослідженню психологічних чинників. Зазначається, що особистість має низку внутрішніх механізмів реагування на стимули зовнішнього середовища, впливи якого вступають у складні взаємозв’язки з притаманними кожній людині особливими когнітивними, комунікативними, ціннісними структурами і формують унікальне сприйняття політичної реальності.

Серед психологічних властивостей особистості, які впливають на  формування та прояв її політичної культури, дослідники виділяють властивості біологічного (темперамент, стать, вік), психологічного (емоції, воля, пам’ять, мислення, характер), соціального (настанови, цінності, світогляд), екзистенціального рівнів (В.В.Ільїн, О.Б.Шестопал), особливості темпераменту та характеру (Ю.В.Ірхін, Ф.М.Кирилюк, Л.А.Кремень), емоційну зрілість, соціальний інтелект, особливості локусу контролю й соціальної фрустрованості особистості (Л.А.Кияшко), самосвідомість індивіда, систему індивідуальних цінностей, набір особистісних характеристик (М.В.Владимирова), рівень мотивації самоактуалізації, індивідуально-стильові якості (інтернальність, педантичність, комунікативність, тривожність тощо) (Т.О.Жадан), тип особистості, її Я-концепцію та самооцінку, когнітивний стиль, а також специфіку мотиваційного блоку – потреби, мотиви, ціннісні орієнтації (Л.А.Преснякова).

З урахуванням зазначених психологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді зроблено спробу узагальнити їх та об’єднати в цілісну систему аналізу. Виходячи з концептуальної моделі особистості Л.М.Собчик, до провідних психологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді було віднесено особливості мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю, стилю міжособистісної взаємодії, ціннісних орієнтацій та соціально-психологічні особливості перебігу життєвого шляху.

У другому розділі “Організація та методичні засади дослідження політичної культури студентської молоді” обґрунтовуються програма емпіричного дослідження особливостей прояву політичної культури студентської молоді та її психологічних чинників, розробка і вибір психометричних процедур, адекватних меті та завданням дослідження, дається характеристика вибірки.

Виявлено, що розмаїття підходів до вивчення політичної культури особистості неминуче призводить до неузгодженості в методологічних принципах її дослідження. Відсутність чіткої, несуперечливої методологічної бази зумовила необхідність створення власної концептуальної моделі дослідження, вибір методичних принципів, найбільш адекватних меті та завданням дослідження, обґрунтування принципів розробки методик для аналізу ідейно-політичних настанов та особливостей політичної поведінки студентської молоді. Найбільш адекватними для дослідження визначено методи психосемантики, суб’єктивного шкалювання, які дають змогу оминути так звані мотиваційні спотворення, а респондентам – актуалізувати не тільки усвідомлюваний, але й імпліцитний психологічний зміст.

На основі аналізу існуючих концептуальних підходів до емпіричного визначення змісту, структури та особливостей  ідейно-політичних настанов особистості було створено авторську методику суб’єктивного шкалювання «Ідейно-політичні настанови особистості», яка дає змогу проаналізувати характер взаємозв’язку між трьома рівнями прояву ідейно-політичних настанов (імпліцитним, свідомим та дійовим), ступінь їхньої узгодженості та впорядкованості.

Психосемантичні принципи дослідження покладено і в основу створення методики дослідження політичної поведінки студентської молоді. Методика дала змогу проаналізувати характер політичної активності або іммобільності студентської молоді, вплив домінуючих факторів на становлення політичних переконань, форми прояву політичної активності на когнітивному (у вигляді інтересу до політичних подій) та дійовому (безпосередньої участі в політичному житті суспільства) рівнях.

Для аналізу ступеня актуалізації та репрезентації політичного ціннісного рівня в структурі свідомості студентської молоді використано проективну Методику дослідження структури ціннісних орієнтацій особистості (СЦОО) В.Ю.Дмитрієва. Ця методика дає змогу дослідити зміст і характер прояву політичного ціннісного рівня в структурі ціннісних орієнтацій та базових цінностей особистості, а також проаналізувати загальну структуру її ціннісних орієнтацій, виявити ядро домінуючих ціннісно-смислових орієнтирів, рівень їхньої узгодженості, широту, підпорядкованість.

Відповідно до теоретично визначеної сукупності психологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді (особливості мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю, стилю міжособистісної взаємодії, ціннісно-смислових орієнтацій, особливості життєвого шляху) обґрунтовано доцільність використання обраних психологічних методик: методики колірних виборів (МКВ) – модифікований 8-колірний тест М.Люшера, методики "Стилі мислення" А.Алексєєва та Л.Громової, методики діагностики міжособистісних стосунків (ДМВ) – модифікований варіант інтерперсональної діагностики Т.Лірі, методики дослідження структури ціннісних орієнтацій особистості (СЦОО) В.Ю.Дмитрієва, анкети-опитувальника соціально-психологічного анамнезу особистості В.О.Худіка.

Формування вибірки. Загальна вибірка емпіричного дослідження, яке проводилося протягом 2002–2004 рр., становить 344 особи віком 17–25 років: 168 (48,8%) чоловіків та 176 (51,2%) жінок. Генеральна вибірка була побудована за принципом стратифікації таким чином, щоб відобразити основні групи сучасної студентської молоді, і складалася з таких груп молоді: студенти Чернігівського державного інституту економіки та управління, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, студенти – представники суспільно-політичних молодіжних організацій: Європейського молодіжного парламенту в Україні (м. Київ) та суспільно-політичного об’єднання "Молодіжний альянс" (м. Чернігів).

У третьому розділі “Особливості політичної культури студентської молоді та її психологічних чинників: емпіричний аналіз” подано результати емпіричного дослідження: інтерпретовано кількісні та якісні особливості політичної культури студентської молоді (характер ідейно-політичних настанов та політичної поведінки, ступінь актуалізації політичного ціннісного рівня свідомості), встановлено існування кореляційних зв’язків між особистісними параметрами та проявом політичної культури студентської молоді.

Головними особливостями актуалізації ідейно-політичних настанов студентської молоді визначено існування певних суперечностей та неузгоджень між досліджуваними рівнями ідейно-політичних настанов (імпліцитним, свідомим та дійовим), а також наявність помилкових уявлень про змістове наповнення певних ідеологічних напрямів (екологізму, анархізму, соціалізму, націоналізму).

В результаті факторного аналізу виділено 5 основних факторів, за якими репрезентовано структуру ідейно-політичних уподобань студентської молоді: легітимний еколого-соціалізм, ліберальний націоналізм, догматичний консерватизм, поміркований націоналістичний консерватизм та суперечливий анархізм. У більшості факторів актуалізований лише імпліцитний рівень сприйняття ідейно-політичних цінностей, що засвідчує переважання неусвідомленого ставлення до певних ідейно-політичних напрямів. Лише у двох факторах спостерігається послідовна підтримка націоналістичної, ліберальної та консервативної ідеологій на всіх рівнях сприйняття.

Встановлено позитивні кореляційні зв’язки на рівні середньої значущості між деякими ідеологічними напрямами, що свідчить про близькість і перетинання їхніх ідей у свідомості молодого покоління. Так, на імпліцитному рівні виявлено близькість ідей екологічного й соціалістичного напрямів (r=0.442), на свідомому – позитивні кореляції виявлено між націоналістичним та консервативним напрямами (r=0.474), на дійовому – між ліберальною і націоналістичною ідеологіями (r=0.448).