психологічний аналіз кризи ідентичності У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; розкрито  методи дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну цінність, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження та публікацій за темою дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження ідентичності та її кризи в психологічній науці” висвітлено передумови дослідження означеної проблеми, здійснено аналіз підходів до визначення поняття, що досліджується, як в історичній ретроспективі, так і в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі; проаналізовано основні напрямки у поглядах на структуру ідентичності, її компонентний склад; розглянуто місце ідентичності та її кризи в структурі особистості, вивчені зв’язки з певними властивостями особистості.

Аналіз науково-психологічної літератури показує наявність різноманітності, неоднозначність і суперечність тлумачень досліджуваного феномена. У зарубіжній психологічній науці найчастіше визначається ідентичність як процес організації життєвого досвіду індивідуального Я протягом всього життя людини, як структура “Его”, внутрішньо самоспоглядальна, динамічна організація здібностей, переконань та індивідуальної історії (А.Адлер, М.Джеймс, Дж.Марсіа, З.Фрейд, Е.Фромм.). У вітчизняній психології ідентичність трактується як відповідність образу Я його життєвому втіленню, його приналежності надіндивідуальному цілому, що охоплює суб’єктивний час, особистісну діяльність, культуру; процес складного вибору між легко набутим Я – запозиченим, вимушено набутим і Я, що отримане власними зусиллями, прагненнями в результаті пристосування внутрішнього до зовнішнього (Ф.Є.Василюк, Ю.Л.Качанов, В.С.Малахов, Т.М.Титаренко та ін.).

Важливим є те, що в літературі зустрічається не лише трактування поняття “ідентичність”, але й визначення “кризи” ідентичності як такої, що може періодично повторюватися протягом життя, як гостре, обмежене в часі, суб’єктивне переживання неможливості реалізації життєвих цілей, завдань, планів, тощо. В психології визначається, що такі переживання “перекривають” можливості й ресурси особистості, позбавляють її на деякий час здатності протистояти ситуації, яка склалася, що призводить до втрати контролю над нею, над своїми емоціями, поведінкою та діяльністю. Дефініцію “криза ідентичності” розуміють як нелінійний нерівномірний розвиток переживання цілісності буття, втілення своєї “самості”, реалізованості власної “Я-концепції” (С.А.Баклушинський, І.В.Бринза, А.Г.Констинська, І.П.Маноха, О.П.Саннікова, Т.Г.Стефаненко, В.О.Татенко, Л.Б.Шнейдер).

Слід відзначити, що не існує єдності і в поглядах на структуру ідентичності та компонентний склад її показників. Аналіз основних підходів в дослідженні структури ідентичності виявляє різноманітні погляди на типи та види ідентичності. Зокрема, виділяється позитивна і негативна ідентичність (Е.Еріксон); пропонуються різні моделі ідентичності, такі як досягнена ідентичність, мораторій, дифузія, наслідувальна ідентичність (С.Арчер, А.Ватерман, Дж.Марсіа); вивчаються усвідомлена й неусвідомлена (Дж.Мід, Ч.Кулі), актуальна і віртуальна ідентичність (І.Гофман), реальна, ідеальна, негативна і пропонована ідентичність (Г.Фогельсон), особистісна і соціальна ідентичність (Г.Брейкуел, Ю.Хабермас, Х.Теджфел, Дж.Тернер), психофізіологічна, соціальна та особистісна ( І.С.Кон) та багато ін.

В нашій роботі ідентичність розглядається з позицій континуально-ієрархічного підходу (О.П.Саннікова), як складний, багаторівневий, цілісний феномен, в якому один полюс представлений “зрілою ідентичністю”, другий – “кризою ідентичності”.

На підставі аналізу численних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів встановлено, що протилежною, полярною властивістю локалізованої ідентичності є розщепленість, дифузність, фрагментарність переживання „складеності” буття. Характеристики дифузність-локалізованість відображають форму ідентичності, а стійкість (чіткість, окресленість, розтягненість в часі, визначеність, конгруентність) і нестійкість (розбалансованість, змінність, коливання „Я”) відображають динаміку ідентичності. Психологічний аналіз диференціації его-ідентичності дозволив знайти в спектрі ідентичності якісні характеристики, зокрема, когнітивні (відображають відповідність між розумінням суті явища і пред’явленням відомостей про нього), емоційні (виявляються у відповідності власних емоційних переживань їх вербальному чи невербальному вираженню) та поведінкові (виявляються у відповідності установок, переконань особистості її вчинкам) прояви (Л.С.Виготський, Е.Еріксон, Г.С.Костюк, Ж.Лакан, З.Фрейд).

Деякі автори стверджують, що одним з індикаторів кризи ідентичності є конфлікт, який переживається в суб’єктивному досвіді людини. Конфлікт може бути джерелом розвитку особистості, визначати її конструктивний або деструктивний життєвий сценарій (А.Адлер, К.Левін, К.Роджерс, В.Франкл, Е.Фромм, К.Хорні, К.Юнг та ін.). Зріла ідентичність усуває почуття загубленості, невпевненості, незахищеності, непоінформованості, неврози, депресії, стреси, конфлікти, сумніви щодо правильного чи неправильного вибору поведінки, зберігає нормальний стан свідомості в умовах трансформації сучасного суспільства (М.Й.Боришевський, Ф.Є.Василюк, Н.В.Грішина, С.Д.Максименко, Н.В.Скотна, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва та ін.).

Узагальнення науково-методичної літератури і наші дослідження дозволили виділити такі показники ідентичності як стійкість і нестійкість, дифузність і локалізованість. Встановлено, що до якісних показників ідентичності, що відображають їх сутність можна віднести емоційний, когнітивний та поведінковий компоненти. Об’єднання всіх показників ідентичності дозволило вивести формули зрілої ідентичності та її кризи. Запропонований компонентний склад формально - динамічних і якісних показників ідентичності не є вичерпним і остаточним, проте наведені показники, все ж є репрезентативними, тому що характеризують найбільш типові виявлення досліджуваної властивості.

У другому розділі „Процедурно-методичне забезпечення емпіричного дослідження ідентичності та її кризи” на основі узагальнення теоретичних досліджень визначено основні напрямки, методичну процедуру дослідження; визначено репрезентативність вибірки; обґрунтовано вибір кожної психодіагностичної методики; відібрано адекватні методи математичної обробки даних.

Однією із засадових ознак емпіричної частини дослідження було створення своєрідного алгоритму, що був спрямований: 1) на діагностику показників ідентичності-неідентичності (кризи), на діагностику широкого спектру рис особистості (факторів особистості, показників ціннісних орієнтацій, тривожності та ін.), що є гіпотетично пов’язані з показниками ідентичності; на пошук способів поведінки, що виявляються в конфліктах та способів їх подолання; 2) на пошук закономірних взаємозв’язків між показниками, що вивчаються; на вияв груп досліджуваних, які переживають ідентичність різного ступеню: високого (зріла ідентичність) або низького (криза ідентичності); 3) на пошук представників вибірки, які відрізняються якісним типом ідентичності - специфічним поєднанням якісних її показників; 4) на вивчення психологічних портретів, що є притаманні особам з різним ступенем ідентичності і типом її кризи.

Саме ці завдання визначили логіку і етапи емпіричного дослідження: підготовчий, діагностично-дослідницький, аналітико-інтерпретаційний.

У відповідності з метою нашої роботи і вимогами до вибірки, ми залучили молодих людей – студентів 17–25 років. На наш погляд, цей період об’єднує юність і молодість, і саме тому містить в собі ті характеристики, які відображають яскравість ідентичності, або її кризи. До вибірки увійшли студенти перших – п’ятих курсів Львівського національного університету імені Івана Франка (факультет журналістики, економічний факультет), студенти перших – п’ятих курсів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (економічний, соціально-гуманітарний та інженерно-педагогічний факультети), студенти перших – п’ятих курсів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (економічний і юридичний факультети). Вибірка була гетерогенною. Загальна кількість респондентів на констатуючому етапі дослідження склала 375 осіб, з них, жіночої статі 192, чоловічої – 183 особи.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження психологічних особливостей ідентичності та переживання її кризи” надані результати порівняльного аналізу особливості психологічних моделей ідентичності студентської молоді Центру та Заходу України;  розглянута специфіка взаємозв’язків між показниками рис особистості, що вивчаються, розглянутий компонентний склад показників ідентичності,  особливості поєднань показників ідентичності з факторами особистості, з показниками ціннісних орієнтацій, способами поведінки,  що супроводжують переживання ідентичності та її кризи. Розглянуті психологічні особливості осіб з високим і низьким рівнем ідентичності та різним типом її кризи. 

Встановлено, що в середовищі сучасних студентів (17-25 років) у першу чергу, помітне вирішення завдань, пов’язаних із отриманням вищої освіти, виконанням цікавої високооплачуваної роботи, пошуком друзів і близької людини. Юнаки і дівчата (Захід), як і їх ровесники із центрального регіону демонструють моделі наслідування і досягнення ідентичності у професійній сфері. У представників центрального регіону (Київ) вищий рівень мотивації досягнення професійних успіхів, прагнення зробити кар’єру, ніж у західноукраїнської молоді. В усіх досліджуваних студентів у життєві плани входять шлюбні наміри і батьківство. Юнаки центрального регіону перебувають у моделі дифузії, а дівчата – у моделях мораторію та наслідування стосовно одруження і ролі дружини (чоловіка). Суттєвою різницею регіонів є питання найкращого періоду для одруження (у західноукраїнської вибірки – до 25 років, а у центральної – після 25 років).

Виділення показників сфери (пріоритети сім’ї і кар’єри) є підтвердженням існування низки конфліктних ситуацій між цими сферами у молоді. Юнаки обох регіонів використовують моделі “надання пріоритетів у сферах” сім’ї і кар’єри свої власних батьків. Західноукраїнські представниці жіночої статі обирають сім’ю, а у дівчат центрального регіону перше місце посідає кар’єра, проте сім’я теж займає вагоме місце у житті. Щодо сфери релігії простежуються такі відмінності: більшість представників центральної вибірки належать до моделі дифузії, лише незначна кількість обирає модель наслідування; дівчата Заходу виявляють домінуючу модель наслідування у релігійних переконаннях, а представники чоловічої статі перебувають у моделі досягнення ідентичності.

Показники сфери (політичні переконання) досліджуваної вибірки доводять, що до політики загалом у студентському середовищі існує негативне ставлення, що повністю закономірно з огляду на сучасну ситуацію у суспільстві. У представників київської вибірки значно вищий рейтинг займає політика у житті, ніж у однолітків із Західної України. Значний інтерес у молоді до цієї сфери зумовлений обраним фахом, політичними переконаннями їхніх батьків. Сферу (атитюди до статевих ролей) представники обох регіонів (Захід – Центр України) оцінюють через систему гендерних стереотипів, які побутують у суспільстві. Представниці жіночої статі (Захід - Центр) висловлюють феміністичні настрої щодо ролі жінки у сучасному суспільстві, прагнуть бути особами протилежної статі. Юнаки київської вибірки, як і ровесники із західного регіону демонструють модель досягнення ідентичності стосовно гендерних ролей у сучасному світі.

Встановлено, що в студентському середовищі актуальними є такі цінності: щасливе сімейне життя, здоров’я (фізичне і психічне), матеріально забезпечене життя, наявність хороших і вірних друзів, кохання. Серед інструментальних цінностей, необхідних для досягнення поставленої мети і юнаки, і дівчата вибірки вважають потрібними такі якості, як незалежність, життєрадісність, освіченість, чесність. На відміну від юнаків, представниці жіночої статі для досягнення мети вважають, що мають бути терплячішими до думок інших, менше пробачати, а також бути рішучішими та наполегливішими.

В результаті кореляційного аналізу були виявлені багатозначні зв’язки показників ідентичності як між ними, так і взаємозв’язки показників ідентичності з факторами особистості, способами поведінки та ціннісними орієнтаціями.

Всі показники, що вивчаються чітко розподілились на два блоки, кожен з яких об’єднує параметри, які мають між собою позитивні зв’язки: з одного боку - блок ЕІ (емоційна ідентичність), КІ (когнітивна ідентичність), PІ(поведінкова ідентичність), SI (стійка ідентичність), LI (локалізована ідентичність), з другого - окремий блок DI (дифузна ідентичність) і NI (нестійка ідентичність). Проте між собою ці блоки пов’язані від’ємним знаком (див. рис. 1).

На підставі результатів, що були отримані за допомогою кореляційного аналізу можна сказати, що ядром зрілої ідентичності є показники ЕІ (емоційна ідентичність), КІ (когнітивна ідентичність), PІ (поведінкова ідентичність), SI (стійка ідентичність), LI (локалізована ідентичність), а ядром кризи ідентичності є показники DI (дифузна ідентичність) і NI (нестійка ідентичність). Це підтверджує правомірність формул ідентичності і її кризи, що були виведені нами теоретично.

Рис.1. Кореляційна плеяда показників ідентичності

Кореляційний аналіз виявив чимало позитивних та негативних зв’язків з особистісними факторами: параметри „ядра” зрілої ідентичності виявляють значну кількість зв’язків з факторами B+ (високий інтелект), С+ (емоційна стійкість), Е+ (домінування), М⁺(практичність),  H+(сміливість), Q2+ (нонконформізм), Q4- (розслаблення), N (прямолінійність). Показники „ядра” кризи ідентичності, зокрема DI – дифузна, розмита ідентичність позитивно пов’язана з L+ (підозра), Q4+ (напруженість), С^- (емоційна нестійкість), Е^– (підкорення) і Q2+ (конформізм). Виявлено достатньо високу ступінь взаємозв’язків параметрів ідентичності і способів поведінки, що виявляються в конфліктній ситуації (за методиками К.Томаса і В.Бойко): показники ідентичності ЕI (емоційна ідентичність), КI (когнітивна ідентичність), PІ (поведінкова ідентичність), LI (локалізованість ідентичності) і SI (стійкість ідентичності) виявляють позитивні зв’язки із Sp-співпрацею, К-компромісом й Аg-агресією. Параметри DI (дифузна, розмита ідентичність) і NI (нестійкість ідентичності) показали існування зв’язків із P-пристосуванням і Yn-уникненням. Встановлено також наявність складних зв’язків між показниками ідентичності і показниками ціннісних орієнтацій. На 5% рівні показники “ядра” зрілої ідентичності позитивно пов’язані із показниками здоров’я (Z), любові (Lub), розвитку (R), акуратності (Ak), життєрадісності (Git), ретельності (Ret), творчості (Tvor), відповідальності (Vid), а негативно – із показниками щасливого сімейного життя (SHSG), раціоналізму (Raz), сміливості (Smil), самоконтролю (Sam). Параметри “ядра” кризи ідентичності мають чимало негативних зв’язків, а саме: з показниками матеріально забезпеченого життя (MZG), свободи (Svob), любові (Lub), відповідальності (Vid) й позитивні кореляції – із показниками щасливого сімейного життя (SHSG), високих запитів (VZ).

У результаті  факторного аналізу виділилася значна кількість факторних моделей, однак найбільше адекватною і такою, що відповідає вимогам психометрики є п’ятифакторна модель (після ротації), яка дозволила визначити найхарактерніші індикатори зрілої ідентичності та її кризи: перший  біполярний фактор об’єднав показники “зрілої ідентичності” з одного боку, і „кризи ідентичності” – з другого.  Другий фактор - фактор “емоційно-інтелектуального дисбалансу” розподіляється на два полюси: інтелектуальна чутливість (+) – інтелектуальна нечутливість (-). Третій фактор - фактор „формальної статусності”, що містить полярні полюси: соціальна спрямованість (+) – спрямованість на себе (-). Полюси четвертого фактора відображають паттерни “безвідповідальності (+) – відповідальності” (-). П’ятий фактор характеризує “радикалізм” (+) – “консервативну обережність” (-).

Для розуміння психологічного змісту ідентичності та її кризи ми звернулися до якісного аналізу (методи “асів”, “профілів”). Використання означеного методу дозволив виявити осіб, які схильні до певної ідентичності й осіб з кризою ідентичності: зокрема, відібрано групи досліджуваних з високим інтегративним показником ідентичності (IPI⁺) та низьким (IPI^-). Перша група досліджуваних характеризується загальною зрілою ідентичністю, друга – наявністю стійкої кризи ідентичності; здійснено пошук представників певних типів кризи ідентичності (специфічних поєднань від’ємних, кризових полюсів якісних особливостей ідентичності); вивчено психологічні особливості з різним рівнем ідентичності і типом її кризи.

За допомогою якісного аналізу були виділені мономодальні типи кризи ідентичності: з домінуванням показника емоційної кризи ідентичності (ЕІ^-), з домінуванням показника когнітивної кризи ідентичності (КІ^-), з домінуванням показника поведінкової кризи ідентичності (РІ^-) і полімодальні типи кризи ідентичності: з домінуванням емоційної і когнітивної кризи ідентичності, з домінуванням емоційної і поведінкової кризи ідентичності, з домінуванням когнітивної і поведінкової кризи ідентичності. Були описані психологічні портрети осіб зі зрілою ідентичністю та кризою ідентичності, а також вивчена психологічна характеристика осіб з мономодальними та полімодальними типами кризи ідентичності.

Встановлено, що особи з домінуванням емоційної кризи ідентичності (ЕІ) характеризуються низькою толерантністю до фрустрацій, змінністю інтересів, безвідповідальністю, схильністю до лабільності настрою, дратівливістю, напруженістю, тривожністю, втомлюваністю, невротичними симптомами (С^-). Домінуючими способами поведінки в кризових ситуаціях вони обирають миролюбність (Mur), що виступає як пристосування, прагнення поступатися, не втручатися в конфліктні ситуації, здатність жертвувати своїми інтересами та уникнення (Yn), тобто пасивна покора, поступливість, залежність. Це може становити підгрунтя для маскування, самовтечі, пошук негативної ідентичності. Представників групи з домінуванням когнітивної кризи ідентичності (КІ) відрізняє, з одного боку, бажання бути поінформованими (Q₁⁺), тривожність, напруженість, вразливість, депресивність (О⁺). З іншого боку, на цьому тлі вони проявляють залежність, здатність брати провину на себе, схильність поступатися, обережність, переживання за майбутнє (Е^-); низьку мотивацію, пасивність, лінощі (Q₄^-). У них виявляються просоціальні поведінкові установки, прагнучи до компромісу (К), пристосування (Р), а також характерна наявність агресії (Ag) як домінуючої стратегії психологічного захисту "Его". Групі осіб з домінуванням поведінкової кризи ідентичності (РІ) властива нестійкість в інтересах, тривожність, чутливість до зауважень (І⁺), проте, вони виявляють обережність, невпевненість у своїх силах, покірність, почуття провини (Е^-). Переважаючими способами поведінки в кризових ситуаціях у досліджуваної групи є уникнення (Y) та пристосування (Р).