СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ НЕДІЛЬНИХ РЕЛІГІЙНИХ ШКІЛ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що вивчається, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету, гіпотезу та завдання. Розкрито методологічні та теоретичні засади роботи, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, подано дані про апробацію результатів, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі роботи - "Спілкування як соціально-психологічний феномен і форма задоволення духовних потреб молоді" – здійснюється теоретичний аналіз існуючих в сучасній науці підходів до проблеми, що вивчається.

Узагальнення матеріалів досліджень в галузі спілкування дало змогу виокремити філософський (М.Бубер, А.Камю, Ж.-П.Сартр, К. Ясперс), соціологічний (М.Вебер, Е.Дюркгейм, О.Конт, К.Поппер, В.В.Розанов), психологічний (О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, О.Б.Добрович, М.С.Каган, В.О.Кан-Калік, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов), соціально-психологічний (Г.М.Андрєєва, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Москаленко, В.Г.Панок, М.І.Пірен, Т.К.Чмут, Т.С.Яценко), психолого-педагогічний (Г.О.Балл, Н.Р.Вітюк, Н.В.Чепелєва, В.Т.Циба) та релігієзнавчий (Є.М.Бабосов, О.В.Бучма, В.І.Гараджа, В.П.Москалець, І.С.Свенцицька) підходи до розкриття соціально-психологічних особливостей культури спілкування між учнями недільних релігійних шкіл, розкрити концептуальні положення кожного із названих підходів.

Теоретичні розвідки виявили, що розкриття психологічного аспекту спілкування та його культури передбачає вивчення цього феномену як міжособистісної взаємодії, його ролі у детермінації психічних процесів, функцій і станів. У психологічній науці спілкування є одним із важливих об'єктів дослідження. Одні дослідження зосереджуються на проблемах міжособистісних взаємин (О.О.Бодальов, М.М.Обозов); інші – спільної діяльності (Г.М.Андрєєва, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, Л.Є.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен); треті – структури діалогу (Г.М.Кучинський, М.М.Ночевник, В.А.Семиченко, В.Т.Циба). Відзначено, що дослідження соціальною психологією проблеми спілкування та його культури має велике значення для поглиблення загального наукового осмислення проблем людини, життя, культури (Г.М.Андрєєва, Г.О.Балл, Е.І.Головаха, В.О.Кан-Калік, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, Л.Є.Орбан-Лембрик, В.В.Москаленко, М.І.Пірен, Т.К.Чмут, В.Т.Циба, Т.С.Яценко).

Проведений аналіз дає підстави розглядати культуру спілкування як цілісну систему, що складається із взаємопов'язаних моральних та психологічних складових. У дисертації охарактеризовано етнокультурні та етнопсихологічні особливості культури спілкування. Відзначено, що специфічні для певного етносу форми передачі інформації сприяють консолідації етнічної культури та відокремлюють її від інших етнічних груп, забезпечуючи її внутрішню цілісність, її своєрідність та унікальність (М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Семиченко, М.І.Пірен, В.Т.Циба, Т.С.Яценко та ін.).

Здійснено теоретичний аналіз взаємозв'язку культури спілкування і потреб особистості. Охарактеризовано релігійні цінності, які належать до духовних потреб особистості, але одночасно мають свою специфіку, яка відокремлює їх від інших духовних потреб людини. Відзначено, що релігійні потреби базуються на вірі, впевненості, переконаності в існуванні особливих зворотніх взаємодій між віруючим і надприродними силами, що відбуваються в результаті відповідних культових дій. Але релігійні потреби не можна повністю звести тільки лише до відправлення культових дій. Віруюча особа задовольняє свої духовні, психологічні і соціальні потреби в першу чергу через реалізацію своїх релігійних потреб. Якщо релігійні потреби особи залишились не задоволеними, то це можна сказати й про всі її інші потреби, бо перші по відношенню до останніх є первинними і визначають їх зміст і суть.

Проаналізовано сучасний стан розробки проблеми ідентифікації як механізму формування світоглядних орієнтацій. Проаналізувавши погляди представників різних напрямів психології стосовно механізму ідентифікації, ми можемо констатувати, що, по-перше, ідентифікація є одним із основних механізмів впливу на людину в процесі формування культури спілкування і особистості в цілому; по-друге, зміст ідентифікації пов’язується насамперед з емоціями (це чітко простежується на прикладі процесу спілкування учнів недільних релігійних шкіл).

Розглянуто проблему психологічного впливу, яка є центральною для культури спілкування. Звертається увага на те, що у спілкуванні між учнями недільних релігійних шкіл найяскравіше застосовується сугестивна функція, тому що вплив визначається не тільки життєвим досвідом, але й різноманітною сугестивною інформацією, що надходить різноманітними каналами; інформація дозується і подається таким чином, щоб вже на підсвідомому рівні закласти зерна ідей, потрібних для запровадження у свідомість. Слід пам’ятати про те, що сугестія, зараження, маніпулювання не завжди усвідомлюються реципієнтом.

Особливим різновидом психологічного впливу, важливим для недільних релігійних шкіл, є переконання через заборону. При переконанні через заборону мовний вплив об'єктивно виглядає як повеління здійснювати або, навпаки, не здійснювати ту чи іншу дію чи вчинок. Аналіз теоретичних досліджень М.Бубера, О.Вайт, Я.Ліндблада, Р.Улонської, Р.Чалдина, А.Ченчіні дозволяє стверджувати, що не менш ефективним у недільних релігійних школах є переконання довірою. У психологічному впливі в даному разі має місце аргументація, звернена до віри в об'єкт мовного впливу. Віра виникає в людини, коли вона зацікавлена в її предметі, який викликає в неї активну емоційну та оціночну реакцію. Якщо та чи інша ідея, гіпотеза, образ не викликає у людини активного інтересу, то феномен довіри буде відсутній.

Людина, на яку здійснено мовний вплив, усвідомлюючи виявлену довіру, намагається її виправдати. Переконання довірою широко використовується у вихованні. Суттєво впливає на ефективність переконання довірою ставлення суб'єкта мовного впливу до людини, яка є його об'єктом. Тому довіра зі сторони одних людей  стимулює намагання виправдати її, а довіра інших - не стимулює.

Сугестія, зараження, маніпулювання як форми психологічного впливу виявляються дієвішими у колективному спілкуванні. В індивідуальному спілкуванні з більшим успіхом застосовується переконання. Варто пам’ятати про те, що засвоєні знання не завжди переходять в переконання.

Як спосіб впливу на індивідуальну свідомість людини переконання характеризується засобом, за допомогою якого відбувається вплив, та механізмами впливу, які використовують даний засіб. Переконання як вербальний спосіб впливу передбачає усвідомлення, осмислення сприйнятої інформації, активний, творчий підхід до її змісту.

Відзначено, що в процесі переконуючої взаємодії відбувається не лише задоволення потреб, а й значною мірою перетворення цінностей особистості. Ефективність впливу залежить великою мірою від того, які інтереси, цінності, установки стоять за бажанням людини досягти того чи іншого результату спілкування (Г.М.Андрєєва, В.П.Казміренко, М.Н.Корнєв, Б.Ф.Ломов, М.І.Махонько, Л.Е.Орбан-Лембрик, О.Ю.Панасюк, М.І.Пірен, Т.К.Чмут та ін.).

Культура спілкування є одним із вирішальних чинників у налагодженні соціальних контактів. Висока культура спілкування – це гармонія знань, комунікативних і морально-психологічних можливостей, які залежать від інтелектуально-культурних здібностей особистості. По суті, внутрішні механізми регуляції поведінки значною мірою є похідними від вимог соціального середовища. Таким чином, ми можемо констатувати, що на формування культури спілкування значною мірою впливають "зовнішні" соціокультурні та "внутрішні" психологічні механізми поведінки.

У другому розділі – "Емпіричне вивчення особливостей культури спілкування у недільних релігійних школах" – викладається загальна стратегія дослідження, обґрунтовується система методів та методологічних прийомів, наводяться результати аналізу рівня потреби у спілкуванні серед учнів недільних релігійних шкіл та їх відображення в реальній практиці навчання.

Відповідно до розуміння проблеми культури спілкування нами була розроблена програма дослідження, що містила два блоки методик.

Перший методичний блок передбачав аналіз власне комунікативних характеристик і був спрямований безпосередньо на визначення особливостей спілкування учнів недільних релігійних шкіл. Зокрема, досліджувались: рівень потреби у спілкуванні; труднощі в процесі спілкування; місце комунікативних якостей в системі цінностей учнів.

На другому етапі дослідження проводився констатуючий експеримент, в ході якого розглядалась специфіка прояву комунікативного процесу серед учнів недільної школи євангельських християн баптистів, взаємозв'язок задоволення релігійних потреб і культури спілкування у недільних школах п'ятидесятників, вплив християнської освіти на культуру спілкування учнів недільних християнських шкіл.

За допомогою другого блоку методик було виявлено ціннісні орієнтації особистості, які суттєво впливають на формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

Основними сферами дослідження стали: потребово-мотиваційна сфера учня недільної релігійної школи; його культура спілкування, комунікативні якості, знання, уміння, навички, емоційно-емпатійні можливості; релігійні цінності, релігійні потреби, релігійні уявлення і їх вплив на формування культури спілкування.

На констатуючому етапі дослідження використовувалась наступна група методик: "Рівень потреби у спілкуванні" (Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін, Л.П.Орлова), "Діагностика комунікативної установки" (В.В.Бойко), "Діагностика "труднощів" у встановленні емоційних контактів" (В.В.Бойко), ""Вивчення домінуючого типу спрямованості" (Є.В.Залюбовська), авторський варіант анкети, спрямованої на визначення впливу релігії, релігійних цінностей на культуру спілкування.

На етапі формуючого експерименту також були задіяні методики: "Ціннісні орієнтації" (М.Рокич), "Неіснуюча тварина", "Діагностика ступеню задоволення основних потреб".

Діагностуванню були піддані такі показники: рівень потреби у спілкуванні, співвідношення культури спілкування та релігійного впливу у системі ціннісних орієнтацій учнів недільних релігійних шкіл, рівень згуртованості релігійних груп.