УЧАСТЬ У СКАУТСЬКОМУ РУСІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА УМОВА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ПІДЛІТКІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито методологічну основу і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади дослідження  проблеми розвитку національної самосвідомості у підлітків" - викладено матеріали аналізу наукових джерел та основні теоретико-методологічні підходи до дослідження проблеми національної самосвідомості.

У розділі зазначається недостатня теоретична розробленість низки аспектів проблеми національної самосвідомості, зокрема, тих, що стосуються її структури, основних ціннісних орієнтацій, співвідношення національної самосвідомості та інших форм суспільної самосвідомості.

На основі здійсненого у розділі теоретичного аналізу національна  самосвідомість подається нами як особлива динамічна якість особистості, яка полягає в усвідомленні особистістю своєї національної належності, специфічних рис нації (що відрізняють її від інших націй), її історичного минулого, сучасного і майбутнього, ставлення до цінностей, які нація напрацювала у процесі розвитку; у готовності підпорядковувати особисті інтереси інтересам нації; відповідальності за збереження і розвиток культурно-історичних надбань; повазі у ставленні до представників інших націй;  у самореалізації особистості  як  суб’єкта  соціальної  дійсності, відображає її позицію в державотворчих процесах.

В результаті узагальнення відповідних джерел основними складовими національної самосвідомості було визначено такі: усвідомлення особистістю своєї національної належності (Б.Андресюк, А.Бичко, М.Боришевський, В.Васильєв, І.Грабовська, А.Дашдамиров, В.Мерлін, В.Храмова, Н.Шульга), володіння мовою своєї нації та шанобливе ставлення до неї (Г.Ващенко, Л.Кобилянська, П.Тичина, К.Ушинський), усвідомлення історії своєї національної спільноти, вміння робити адекватні висновки та діяти відповідно до них (М.Бердяєв, О.Бойко, М.Грушевський, Н.Косарєва, М.Костомаров, Є.Маланюк, Ю.Римаренко, Ю.Руденко), плекання національної культури (Р.Береза, В.Болгаріна, С.Борисова, О.Воропай, І.Єгорова, Ю.Єлісовенко, О.Коротиш, О.Красовська, В.Куєвда, Н.Лемещенко, І.Огієнко, Р.Осипець, М.Семчишин), розуміння сутності національного інтересу та готовність діяти відповідно до нього (Д.Алгазін, А.Аронов, А.Березін, О.Бойко, Г.Ващенко, В.Винниченко, В.Гонський, М.Жулинський, Ф.Канак), відчуття власної відповідальності за долю нації, народу, “чуття єдиної родини” (П.Ігнатенко, Н.Косарєва, Л.Крицька, В.Мадзігон, І.Мартинюк, В.Поплужний, С.Русова, П.Тичина, Д.Тхоржевський, П.Щербань), самокритичне ставлення до певних проявів національних вад та дії щодо усунення їх у власній поведінці, психології, звичках, житті (В.Бойченко, О.Кульчицький, О.Надибська, А.Погрібний, Б.Червак).

Національна самосвідомість розглядається нами як цілісне утворення, складові компоненти якого перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємодії й представляють різні рівні становлення та розвитку самосвідомості. Зазначені вище складові національної самосвідомості були доповнені нами такими, як: усвідомлення особистістю значення національної мови, національна самоідентифікація; усвідомлення особистістю місця походження (території) і державності своєї національної спільноти, її культурно-освітніх традицій; усвідомлення особистістю психологічних особливостей власної нації, її самості і неповторності; усвідомлення інтересів свого народу і вміння підпорядковувати особисті інтереси інтересам нації; моральна оцінка соціальних аспектів національної дійсності; самооцінка у контексті реальної системи національних цінностей; толерантність, національний такт і повага у ставленні до представників інших націй.

Наведене уявлення (з уточненнями і доповненнями) структури національної самосвідомості ми узагальнили у відповідній структурній моделі (див.рис.1).

Зазначається, що саме підлітковий вік є сенситивним для формування національної самосвідомості, початком свідомого пошуку, визначення сенсу життя, напрямків життєтворчості. Розвиток національної самосвідомості у підлітків зумовлений такими факторами: переміна ціннісних орієнтацій, виховних ідеалів, інтенсифікація процесу соціалізації, посилення уваги до виховання волі, принциповості, прагнення до самостійності, дорослості, підвищення самооцінки, самовиховання, самоудосконалення.

Стверджується, що розвиток національної самосвідомості підлітків відбувається під впливом соціального довкілля, у процесі активної соціальної взаємодії, у якій реалізуються суспільно важливі цілі та цінності, еталони поведінки.

Констатується, що психологічною умовою розвитку національної самосвідомості є участь підлітків у скаутському русі - добровільному виховному русі для молоді, спрямованому на всебічний розвиток та виховання особистості-громадянина, усвідомлення відповідальності за свій розвиток та долю нації, стимулювання творчої та соціальної активності підлітків, створення умов для їхньої самореалізації.

У розділі наголошується, що вплив скаутського руху на розвиток національної самосвідомості може бути ефективним лише за умови взаємодії всіх елементів його складових: скаутського закону та обіцянки, символічної основи, навчання через справу, життя у гармонії з природою, командної системи, підтримки дорослих, особистісного прогресу. Психологічні механізми скаутського руху сприяють розвитку соціальної активності особистості, її цілісного національного самоусвідомлення і відповідального ставлення до власного розвитку.

Загальна організація принципів скаутського руху як детермінанти впливу на національну самосвідомість підлітків подається на рис.2.

У другому розділі - "Організація та засоби емпіричного дослідження" - обґрунтовано програму і методичні прийоми дослідження, проаналізовано результати, отримані впродовж констатуючого експерименту.