КОҐНІТИВНИЙ СТИЛЬ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЧИННИК ПРОЦЕСУ РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подані дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми розуміння тексту” – викладено результати аналізу літературних джерел з відповідної тематики, проаналізовано й узагальнено основні підходи до вивчення проблеми розуміння текстів і ролі, яку відіграють у цьому процесі коґнітивні стилі.

Найчастіше у науковій літературі розуміння розглядається як засіб буття та втілення людських цінностей (Бахтін М.М., Горянина В.О., Знаков В.В., Зінченко В.П.), або як аспект пізнання спілкування та взаємин (Бахтін М.М., Знаков В.В., Зінченко В.П., Горбачєва О.І.). Окрім цього, розуміння виступає смисловою основою побудови тексту, процесом утворення сенсу, виокремленням його із тексту (Бахтін М.М., Знаков В.В., Щедровицький Г.П., Якобсон С.Г.). Також, розуміння тексту визначається як процес засвоєння та породження смислів, діалогічної взаємодії з текстом (Апресян Ю.Д., Барт Р., Бахтін М.М., Лотман Ю.М., Чепелєва Н.В.). У значній кількості досліджень розуміння представлено як здатність осягнути значення певної речі (чи, радше, явища) або стан свідомості, процес і результат пізнання тексту (Анісімов О.С., Брудний А.А., Гурова Л.Л., Знаков В.В., Тихомиров О.К.). Тобто, розуміння – універсальна категорія, яка характеризує діяльність з будь-якими семіотичними системами, що пов’язані з коґнітивними функціями (Фесседен С., Чистякова Г.Д., Щерба Л.С., Холодна М.О.). У герменевтичному аспекті розуміння й інтерпретація виступають загальнотеоретичними проблемами, взаєморозумінням між епохами, людьми, пошуком та відновленням “спільної мети”, порозумінням між ними (Ґадамер Г-Ґ., Габермас Ю., Дільтей В., Шляйєрмахер Ф.), або ж екзистенційним визначенням людського існування (Гайдеґґер М.).

Однією із найважливіших проблем розуміння є проблема об’єкта розуміння. При цьому, об’єкт розуміння (текст) виступає як соціальний об’єкт, осягнення якого пов’язується із привнесенням суб’єктивних смислів й можливостей самого суб’єкту. Текст розглядається як орієнтована на розуміння та відтворення, інтерпретацію, система елементів різної складності й значущості, що поєднується у загальну структуру, або концепт (Брудний А.А., Вітґенштайн Л., Дридзе Т.М., Зимня І.О., Жинкін Н.І., Леонтьєв О.О., Тихомиров О.К., Знаков В.В.). Важливими характеристиками тексту виступають: діалогічність, осмисленість, зв’язність, цільність, завершеність, структурність, подільність, інформативність (Чепелєва Н.В., Федченко Н.П., Яковенко Л.П).

Текст виступає не тільки як об’єкт, але й важлива детермінанта розуміння. Кожний тип тексту, або його парадигма, задає певні можливості читання (Лотман Ю.М., Рикер П., Ямпольський М.Б.), пропонує шляхи осмислення, обмежуючи релятивність розуміння, його залежність від ситуації (Вертґеймер М., Брудний А.А., Бурменская Г.В., Гальперін І.П., Гурова Л.Л., Найссер У.).

У межах дослідження розуміння розглянуто як процес, що має динамічні та змістові характеристики, причини й умови виникнення, стратегії й засоби реалізації, стадії, етапи функціонування. Окрім цього, розуміння є відтворенням, передусім, внутрішніх цінностей, цілей суб’єкта, його духовної активності та життєвого контексту. Саме в такий спосіб розуміння виступає показником розвитку – особистісного та духовного.

У цьому відношенні, коґнітивний стиль – один з суттєвих чинників розуміння. Власне коґнітивний стиль розкривається як стабільний індивідуально-своєрідний спосіб прийому й опрацювання інформації (Берулава Г.А., Колга В.О., Скотніков І.Г., Шкуратова І.П., Холодна М.О.). Коґнітивний стиль, маючи мотиваційно-смислову основу, може змінюватись (Холодна М.О.). Коґнітивний стиль обумовлює вибір стратегії й засобу вирішення проблемної ситуації, у пізнавальній діяльності в цілому, впливаючи на її результат (Скотнікова І.Г., Шкуратова І.П., Witkin H.A., Nias M., Kelley G). Він може розглядатись і як система засобів опрацювання інформації про соціальні явища, набір найкращих і найпоширеніших правил, що ведуть до певних уявлень (Андрєєва Г.М., Корнілова Т.В., Sears D.O., Wegner D.M., Witkin H.). Стильові характеристики уможливлюють об’єктивність оцінкок, суджень, позицій, вчинків людини, тому пов’язані із особистісними рисами й особливостями соціальної поведінки. Коґнітивний стиль особистості визначає етапи навчання, розвитку, створює індивідуальну картину світу.

У дослідженні опосередковано такі фактори розуміння тексту: об’єктивні – це форма пред’явлення, кількість інформації, рівень її складності; суб’єктивні – мотиваційна сфера особистості, її індивідуально-типологічні особливості, стани; специфіка мисленнєвої діяльності (зокрема, інформаційний компонент – наявність знань, досвід суб’єкта; операційний – здатність використовувати свої знання; стратегії опрацювання інформації). На основі аналізу наукових джерел, виокремлено основні критерії розуміння тексту – повнота, глибина, обсяг інформації, виділення смислоутворюючих положень, сформованості прийомів діалогічної взаємодії з твором (наявність діалогічних реакцій читача, формулювання гіпотез щодо подальшого розвитку сюжету, узагальнення нового смислу в процесі висловлювання основної думки тексту). Основні процедури розуміння – розчленування розгорнутого мовленнєвого потоку на значущі одиниці й укладання цілісної структури та виявлення смислу. Внутрішнє мовлення, що поєднує знаковий, образний, емоційний компоненти, забезпечує цей процес. Як наслідок виникають смислові ядра – засіб розуміння. Розуміння тексту має низку етапів. Першим етапом виступає передбачення. Наступним – неясне розуміння у загальному нерозгорнутому вигляді. Далі, можливість викладення того, що розуміється, але у авторському формулюванні. Найвищим етапом є дійсне розуміння з можливістю творчого переопрацювання інформації. Оскільки процес розуміння є мисленнєвою діяльністю, то такі коґнітивно-стильові характеристики, як полезалежність-поленезалежність (характеристика диференційованості мислення), імпульсивність-рефлективність (характеристика реагування), глобальність-специфічність (параметри категоріальності), складність-простота (рівень уявлення), аналітичність-синтезовість (діапазон еквівалентності), конкретність-абстрактність (ступінь концептуальності) можуть справляти вплив на процес опрацювання інформації.

У другому розділі – “Дослідження впливу коґнітивного стилю особистості на процес розуміння тексту” – описуються організація та хід проведення експериментального вивчення зв’язку стильових особливостей мислення та характеру розуміння тексту.

Дослідження проводилось на базі Хмельницького національного університету. У дослідженні брали участь студенти гуманітарних і природничих спеціальностей 3 і 4 курсів, кількістю – 218 осіб.

Дослідження включало такі етапи:

1)    діагностика коґнітивних стилів у різних груп досліджуваних, статистичний і якісний аналіз експериментальних даних;

2)    виявлення особливостей розуміння текстів різного характеру (белетристика та природничо-наукові) досліджуваними з певними коґнітивними стилями, виокремлення паттернів рис читачів;

Вибір діагностичного апарату зумовлювався метою та завданнями дослідження. Обирались методики, покликані визначити повноту та глибину розуміння, а також володіння коґнітивними операціями розуміння.

Визначення особливостей розуміння тексту, здійснювалось за такими методиками:

1. Методика дослідження розуміння тексту (Н.В. Чепелєва). Мета –зафіксувати народження нового смислу, синтезованого завдяки діалогічній взаємодії досліджуваного з твором: визначення рівня розуміння тексту за методом переказу змісту, постановки запитань і складання плану тексту;

2. Наративний контент-аналіз сприйняття тексту (О.В. Улибіна). Мета – шляхом вільної інтерпретації сюжету твору, дослідити чотири фактори сприйняття: „близькість” (проявлення ставлення (емпатії) реципієнта до текстового персонажа), „сила” (розкриття бачення персонажа у зображеній ситуації), „ідеальність” (естетична оцінка персонажа), „мінливість” (сприйняття активності персонажа);

3. Методика виявлення глибини розуміння тексту (М.М. Самохіна, Є.О. Розловська). Мета – з’ясування ієрархічно усталеної системи смислів і ключових уявлень за методом попереднього аналізу його смислової структури;

4. Методика виявлення суттєвих зв’язків у тексті (Г.Д. Чистякова). Мета –з’ясування об’єктивності розуміння: конкретизація досліджуваними предметів і їхніх відношень у тексті;

Визначення коґнітивно-стильових особливостей здійснювалось за методиками:

1.  “Опитувальник для виявлення типу мислення на рівні креативності” (Ільїн Є.П.). Досліджувались предметно-орієнтовані, символічні, знакові, образні та, власне, креативні характеристики мислення;

2.  „Визначення стилю кодування інформації (словесно-мовленнєвий, візуальний, предметно-практичний, сенсорно-емоційний)” (М.О. Холодна);

3.  „Порівняння схожих малюнків” (Kagan, 1965, адаптування М.О. Холодної). Методика уможливлювала виокремлення чотирьох груп досліджуваних, в залежності від комбінації показників. Рефлексивні („повільні/ достеменні”); імпульсивні („швидкі/ неточні”, “швидкі/достеменні”, “повільні/неточні”).